ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23983/19
адміністративне провадження № К/990/323/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київопорядкомплект» до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, скасування рішень про опис майна, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київопорядкомплект» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2021, ухвалене у складі головуючого судді Федорчука А.Б., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, прийняту у складі колегії суддів: Глущенко Я.Б. (головуючий), Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є.
І. Суть спору
1. Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Київопорядкомплект» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України (далі - ГУ у м. Києві), в якому просило суд:
2. - зобов`язати ГУ ДПС у місті Києві скасувати податковий борг у розмірі 4 740 322,37 грн та вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці, а саме вилучити з інтегрованої картки платника податків ПАТ «Київпорядкомплект» (код ЄДРПОУ 05503326) запис про наявність податкового боргу по сплаті земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400);
- визнати протиправними та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу, на підставі яких складені акт опису майна від 15 березня 2017 року №757/26-15-17-02-15, акт опису майна 07 вересня 2017 року №783/26-15-17-02-15, акт опису майна від 08 червня 2018 року №114/26-15-17-02-15, акт опису майна від 21 травня 2019 року №167/26-15-17-02-16, акт опису майна від 03 червня 2019 року №179/26-15-17-02-26;
- зобов`язати ГУ ДПС у місті Києві подати заяви про припинення обтяження і виключення записів із Державного реєстру нерухомого майна реєстратору - філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.4).
3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він не є платником земельного податку, оскільки не є користувачем та/або власником земельної ділянки, що підтверджується відсутністю запису про реєстрацію прав позивача на таку земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи те, що у позивача відсутнє зареєстроване право власності або користування на земельну ділянку, ПАТ «Київопорядкомплект» не є платником в розумінні ПК України, об`єкт оподаткування відсутній, а отже обов`язок зі сплати земельного податку відсутній. При цьому, помилково задекларовані податкові зобов`язання з земельного податку за період з 2015 року по 2019 рік на загальну суму 16 498 511,79 грн. підлягає списанню.
4. Також представник позивача стверджував, що помилковість визначення податкових зобов`язань була виявлена лише у 2019 році, що унеможливило його подати уточнюючі декларації за попередні періоди.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що листом від 30 вересня 2019 року ГУ ДПС у місті Києві повідомило позивача, що станом на вказану дату заборгованість ПАТ «Київопорядкомлект» по земельному податку становить 4 625 699,09 грн., що складається з податкових зобов`язань, визначених платником податків згідно податкових розрахунків земельного податку та пені, нарахованої за несвоєчасну сплату визначених податкових зобов`язань.
6. Водночас, у червні 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача стосовно дотримання ним вимог податкового законодавства, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 07 червня 2019 року №121/26-15-14-07-02-10/05503326. Даною перевіркою, як стверджує позивач, встановлено відсутність у ПАТ «Київопорядкомплект» обов`язку декларувати та сплачувати земельний податок.
7. У зв`язку з наведеним, позивачем подано уточнюючі декларації та виправлення допущеної помилки при визначенні податкових зобов`язань до сплати, на підставі яких відповідачем списано податкові зобов`язання за період 2016 року (червень-грудень) - 2019 року (січень-листопад) на загальну суму 13 971 165,75 грн., що відображено в електронному кабінеті платника податків.
8. У той же час, заборгованість у розмірі 2 350 704,17 грн. по основному платежу (зі штрафними санкціями включно) та 2 282 913,18 грн. - сума пені обліковується за позивачем, що і зумовило його звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08.11.2021 у задоволенні позову відмовив.
10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано у червні 2019 року уточнюючу декларацію у тому числі і за 2015 рік стосовно списання існуючих задекларованих зобов`язань зі сплати плати за землю. Тобто, така уточнююча декларація за 2015 рік та за 2016 рік (січень-травень) подана поза межами строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.
11. Відповідно, у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати списання самостійно визначених зобов`язань за вказані періоди (2015 рік-січень-травень 2016 року) та, як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання податкового органу здійснити таке списання в інтегрованій картці платника податків.
12. Шостий апеляційний адміністративнмй суд постановою від 27.07.2022 2021 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд.
14. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
15. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
VI. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
17. Згідно з підпунктом 16.1.4. пункта 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
18. За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
19. Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
20. Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
21. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
22. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
23. Приписами пункта 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
24. Згідно з приписами підпункту 266.7.5 пункта 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
25. Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.
26. Відповідно до пункта 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування); платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
27. Положеннями пункта 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
28. Віповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
29. Згідно з абзацом 1 пункта 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
30. Статтею 102 ПК України визначається строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
V. Оцінка Верховного Суду
31. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо наявності у позивача податкового боргу по сплаті земельного податку з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та правомірності дій відповідача по стягненню цього податкового боргу.
32. Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Київопорядкомплект» використовує земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 9, площею 8335,65 кв. м., обліковий №90:108:0006, та о. Жуків площею 117091,23 кв.м., обліковий №90:337:006 у Голосіївському районі м. Києва.
33. Зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні позивача на підставі договору оренди від 11 березня 2016 року та договору управління нерухомим майном №01/02 від 01 лютого 2016 року.
34. Позивач самостійно подавав податкові декларації з податку на землю та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та визначав проведений ним розрахунок як такий, що є узгодженим.
35. Зокрема, на виконання податкового обов`язку ПАТ «Київопорядоккомплект» подало до ГУ ДПС у м. Києві 11.02.2015 звітну Податкову декларацію № 9012986304 з плати за землю за 2015 рік (задекларована сума. Земельного податку склала 884 312, 09 грн) на 15.02.2016 звітну Податкову декларацію № 9016960842 з плати за землю на 2016 рік ( задекларовано суму земельного податку склала 3 801 677,70 грн).
36. У податкових деклараціях по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПАТ «Київопорядоккомплект» указував об`єкти оподаткування за адресами:
- м.Київ, вул. Будіндустрії, 9, площею 4724,60 кв.м.
- о.Жуків, вул. Лютнева, 64, площею 39,20 кв.м. у Голосіївському районі
37. У червні 2019 року позивач подав уточнюючу декларацію у тому числі і за 2015 рік стосовно списання існуючих задекларованих зобов`язань зі сплати плати за землю.
38. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України платнику податків надається право на надання уточнюючих податкових декларацій виключно у межах строку, встановленого статтею 102 цього Кодексу, а саме у строк 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
39. Тобто, уточнююча декларація за 2015 рік та за 2016 рік (січень-травень) подана поза межами строку, встановленого статтею 102 ПК України.
40. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не дотримано строк, визначений статтею 102 ПК України за період 2015 рік та січень-травень 2016 року, а тому у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати списання самостійно визначених зобов`язань за вказані періоди та, як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання податкового органу здійснити таке списання в інтегрованій картці платника податків.
41. Щодо розрахунку суми податкової заборгованості у розмірі 4 740 322,37 грн колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
42. Згідно з листом ГУ ДПС у м.Києві від 23.12.2019 № 7927/26-15-08-05-19 (а.с. 325 том 1) податкова заборгованість обліковується відповідачем, відображена в електронному кабінеті платника податків та складає 2 350 704, 17 грн по основному платежу (зі штрафними санкціями включно), 2 282 913, 18 грн - по пені (всього : 4 633 617, 31 грн). Сума заборгованості, розрахована позивачем є більшою, проте, співпадає із тією, що відображена в електронному кабінеті платника податків ПАТ «Київопорядкомплект».
43. Відповідно до розрахунків за період 2015-2019 років (60 місяців) помилково задекларовані податкові зобов`язання з земельного податку на суму 16 775 325, 03 грн було зменшено на 13 971 165, 75 за період 2016 року (червень - грудень місяці) - 2019 років (42 місяці), завдяки поданим позивачем уточнюючим деклараціям. З урахуванням сплачених за увесь період сум визначених податкових зобов`язань заборгованість складає 2 350 704, 13 грн.
44. Окрім цього, у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах позивач наголошує, що сума податкових зобов`язань до 2015 року включно була ним погашена, що підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №826/10955/16 (рішення було оскаржено, апеляційною та касаційною інстанціями залишено без змін, набрало законної сили 14.03.2019).
45. Проте такі доводи сторін щодо розрахунку податкової заборгованості судами попередніх інстанцій не досліджувались.
46. Отже, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, ухвалюючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій не встановили істотні умови, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
47. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, установлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.
48. За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
50. У зв`язку з наведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
51. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
52. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
VI. Судові витрати
53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Касаційну Приватного акціонерного товариства «Київопорядкомплект» - задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі №640/23983/19 - скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко