ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/24239/21
провадження № К/990/913/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Літвінової А. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мєзєнцева Є. І., суддів: Аліменка В. О., Безименної Н. В.
І. Суть спору
1. У серпні 2021 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - КП «Київкомунсервіс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (далі також - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 01 липня 2021 року № 6.
2. В мотивування позову позивач зазначив, що у період з 18 січня 2021 року по 29 січня 2021 року на підставі наказу про проведення планової перевірки від 15 січня 2021 року № 151 та направлення на проведення заходу від 15 січня 2021 року № 143 посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві здійснена планова перевірка діяльності позивача, за результатами проведення якої складено акт від 29 січня 2021 року № 151-20, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Вказує, що на підставі акту планової перевірки контролюючий орган виніс рішення від 01 липня 2021 року № 6 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Стверджує, що рішення відповідача є протиправним з огляду на порушення посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342 та Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Наголошує, що застосування адміністративно-господарських санкцій у виді штрафу є безпідставним, оскільки сума необґрунтовано одержаної виручки не встановлювалась, а належні допустимі та достовірні докази, на підтвердження розрахунків відповідача відсутні.
Позивач зазначає, що згідно з Порядком формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (далі - Порядок № 1010) тариф формується шляхом обрахунку декількох складових, однією з яких є прямі витрати.
Однак відповідач ототожнив складову тарифу (прямі матеріальні витрати, що становлять 111,89 грн за м3) із тарифом, який обраховується з урахуванням всіх складових за формулами, визначеними пунктами 28 - 33 Порядку № 1010, та встановлюється органом місцевого самоврядування.
Натомість тариф, який використовується позивачем, встановлено розпорядженням Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2019 року та складає для населення 146,88 грн за 1 м3 без ПДВ.
На думку позивача, посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві в порушення вимог Порядку № 1010 врахували та застосували середній показник тарифів сторонніх суб`єктів господарювання, який склав за їх підрахунками 109,62 грн за м3 та порівняли його зі складовою тарифу КП «Київкомунсервіс», а саме, прямими матеріальними витратами КП «Київкомунсервіс», які складають 111,89 грн за м3 та дійшли хибного висновку про завищення тарифу.
Вважаючи рішення відповідача про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 01 липня 2021 року № 6 протиправним, КП «Київкомунсервіс» звернулось до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. На підставі «Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2021 рік», наказу від 15 січня 2021 року № 151, направлення на проведення заходу від 15 січня 2021 року № 143, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві здійснено планову перевірку КП «Київкомунсервіс» на предмет дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (з проведенням відеофіксації).
5. Згідно з листами КП «Київкомунсервіс» від 20 січня 2021 року № 244-7-339, від 20 січня 2021 року № 244-7-329, від 21 січня 2021 року № 244-7-382, від 21 січня 2021 року № 244-7-362, від 25 січня 2021 року № 244-7-411, від 25 січня 2021 року № 244-4-412, від 26 січня 2021 року № 244-7-469 та від 26 січня 2021 року № 244-7-470 надано контролюючому органу у відповідь на отриманий 18 січня 2021 року його запит завірені копії запитуваних документів та пояснення по суті запитань.
6. За результатами проведеної планової перевірки відповідачем складено акт від 29 січня 2021 року № 151-10, в якому зафіксовано порушення пункту 34 Порядку № 1010 у редакції 23 лютого 2018 року, та зазначено, що тариф на послугу вивезення побутових відходів сформований в розрахунку у прямих витратах складає 111,89 грн за 1 м3 ТПВ, а по факту при формуванні середньозважений тариф у прямих витратах складає 109,62 грн за 1 м3, тим самим тариф для населення завищено на 2,27 грн без ПДВ та рентабельності 8,15 %, що разом складає 2,946 грн на 1 м3. При плануванні тарифу річний вивіз ТПВ для населення складає 3120900, 54 м3, що підтверджено фактичним об`ємом ТПВ у минулому році. У підсумку тариф завищений на 3120900, 54*2,946 = 9194172,99 грн. на рік, що складає 766181,08 грн. на місяць. Даний тариф вступив у дію 01 квітня 2019 року, а останній повний місяць його застосування на момент проведення перевірки грудень 2020 року, тобто був застосований 21 місяць - сума необґрунтованого нарахування мешканцям становить 766181, 08*21 = 16089802,68 гривень.
7. Таким чином перевіркою встановлено, що в результаті вказаного порушення за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2020 року було надлишково нараховано мешканцям за послугу суму 16089802,68 гривень.
8. Позивачем подано до Державної регуляторної служби України скарги від 29 січня 2021 року № 244-7-607 та від 01 лютого 2021 року № 244-7-630 на дії посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, внаслідок чого листом від 09 березня 2021 року № 1014/0/20-21 Державна регуляторна служба України повідомила позивача, що у ІІ кварталі 2021 року ними буде проведено позапланову перевірку додержання ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності КП «Київкомунсервіс».
9. Разом з цим позивачем подано до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві зауваження та заперечення від 04 лютого 2021 року № 244-7-699 до акту від 29 січня 2021 року № 151-10, складеного за результатами проведення планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
10. Розглянувши 01 липня 2021 року матеріали планової перевірки КП «Київкомунсервіс», заступник начальника ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Летучий В. М. констатував, що проведеною плановою перевіркою встановлено порушення вимог чинного законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а саме, порушення пункту 34 Порядку № 1010, в редакції 23 січня 2018 року, що зафіксовано в акті перевірки від 29 січня 2021 року № 151-10, за що передбачена відповідальність згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
11. Таким чином за результатами розгляду матеріалів справи, керуючись пунктом 6 частини першої статті 18 та пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відповідачем ухвалено рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 01 липня 2021 року № 6, яким до КП «Київкомунсервіс» застосовано адміністративно-господарські санкції у виді штрафу у сумі 4322010,62 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
13. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», внаслідок формування позивачем економічно необґрунтованої складової тарифу (прямих витрат), що має наслідком формування економічно необґрунтованого тарифу в цілому.
14. Зазначена позиція була підтримана і Шостим апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
15. Представник КП «Київкомунсервіс» - адвокат Гудзенко Максим Олександрович подав касаційну скаргу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328, пунктами 3, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків щодо застосування частини третьої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 877-V), викладеного у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 280/5545/19 у подібних правовідносинах.
Крім того, автор скарги наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення абзаців 1 та 6 частини третьої, частини п`ятої статті 7 у поєднанні з нормами абзаців 1, 6, 8, 9 та 12 частини шостої статті 7 Закону № 877-V у подібних правовідносинах щодо можливості участі у здійсненні заходів державного нагляду виключно осіб, які є посадовцями органу державного нагляду уповноваженого на здійснення таких заходів та щодо питання застосування абзацу 11 частини третьої статі 7 Закону № 877-V у поєднанні із нормами абзацу 3 частини четвертої статті 4 Закону № 877-V та статті 259 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах щодо змісту реквізиту направлення на проведення перевірки «предмет здійснення заходу».
Разом з цим автор скарги зауважує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання з процесуальних питань від 17 грудня 2021 року, подане позивачем та яке стосується встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також суди встановили фактичні обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
16. Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника КП «Київкомунсервіс» - адвоката Гудзенка М. О. на рішення ішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року, з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Представник ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон № 877-V.
22. Визначення державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону № 877-V та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
23. За змістом частини першої статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.
24. Положеннями частини четвертої статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
25. Приписами частини третьої статті 7 Закону № 877-V обумовлено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
26. Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.
Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.
27. Згідно із частиною шостою статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
28. В силу положень статті 10 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема, державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону.
29. Статтею 11 Закону № 877-V передбачено обов`язки суб`єкта господарювання.
Так, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:
допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;
виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;
надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.
30. Законом, який визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 5007-VI).
31. Згідно зі статтею 16 Закону № 5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами;
інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.
32. Частиною першою статті 18 Закону № 5007-VI обумовлено, що уповноважені органи мають право:
1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;
3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;
4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;
5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
33. Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 квітня 2017 року № 209 (далі - Положення № 209) Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.
34. Згідно із пунктом 2 Положення № 209 Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами міністерств, дорученнями Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
35. Підпунктом 11 пункту 4 Положення № 209 Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує, реалізацію державної політики, зокрема, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
36. Механізм формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами визначено в Порядку № 1010.
37. Визначення економічно обґрунтованих планованих витрат міститься у пункті 2 Порядку № 1010 та означає витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо надання послуг визначеної кількості та якості з урахуванням економічних і природно-кліматичних особливостей регіону.
Структура тарифів згідно з пунктом 2 того ж Порядку - це складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із наданням послуг з поводження з побутовими відходами, які групуються за статтями, визначеними цим Порядком, відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, і складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи.
При цьому тарифи на послуги - це вартість надання послуги з вивезення, перероблення та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат, планованого прибутку.
38. Згідно із пунктом 3 Порядку № 1010 формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі індексів зміни цін виробників промислової продукції.
39. Відповідно до пункту 34 Порядку № 1010 в редакції 23 січня 2018 року, тарифи формуються для трьох груп споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Групи споживачів визначаються на основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між групами споживачів.
40. В силу пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.
VI. Позиція Верховного Суду
41. Аналіз наведених правових норм свідчить, що Держспоживслужба є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства про захист прав споживачів та дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
42. У разі ж виявлення порушень у діях таких суб`єктів, Держспоживслужба наділена повноваженнями застосовувати до них за результатами проведеної перевірки адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, виключний перелік яких визначений статтею 20 Закону № 5007-VI.
43. Предметом спору у цій справі є рішення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 01 липня 2021 року № 6 про застосування до КП «Київкомунсервіс» адміністративно-господарських санкцій у виді штрафу у сумі 4322010,62 гривень.
Підставою для винесення вищевказаного рішення слугувало завищення позивачем тарифу на послугу вивезення побутових відходів у період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2020 року для населення на 2,27 грн без ПДВ та рентабельності 8,15 %, що разом складає 2,946 грн на 1 м3, внаслідок чого загальна сума необґрунтовано отриманої позивачем виручки з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року складає суму у розмірі 4322010,62 гривень.
44. Зі змісту як позовної заяви, так і касаційної скарги, автор наголошує на неправомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки.
45. У спірних правовідносинах, які склались у цій справі, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві проведена планова перевірка, реалізація якої передбачена Законами № 877-V та № 5007-VI, відповідно до яких на відповідача покладено контролюючі функції.
46. Планова перевірка проводиться на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держспоживслужби щодо дотримання позивачем як суб`єктом господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін і здійснюється відповідачем у відповідності до його повноважень.
47. З аналізу статей 5, 7 та 10 Закону № 877-V висновується, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного контролю за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. При цьому суб`єкт господарювання під час здійснення державного контролю має право не допускати посадових осіб контролюючого органу до здійснення державного нагляду (контролю), якщо суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом.
48. У доводах касаційної скарги автор вказує на неврахуванні висновків щодо застосування частини третьої статті 7 Закону № 877-V, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 280/5545/19 у подібних правовідносинах.
49. Так, у справі № 280/5545/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку із анулюванням відповідачем наданих позивачу дозволів внаслідок недопуску посадових осіб контролюючого органу до планової перевірки.
50. У справі ж, що розглядається, КП «Київкомунсервіс» було допущено посадових осіб відповідача до проведення планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Отже, відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки.
51. Разом з цим зміст направлення на проведення заходу від 15 січня 2021 року № 143 дає підстави для висновку, що в цьому направленні містяться всі необхідні реквізити, визначені частиною третьою статті 7 Закону № 877-V. При цьому в направленні міститься підпис директора КП «Київкомунсервіс» Ляшкевича М. В., що свідчить про те, що керівник підприємства отримав направлення 18 січня 2021 року та ознайомився з його змістом в установленому законом порядку без жодних зауважень до нього.
52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно із яким у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
53. Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій на підставі на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI.
54. Отже варто дослідити питання наявності/відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
55. Зі змісту оскаржуваного рішення висновується, що позивачем вчинено порушення пункту 34 Порядку № 1010 у редакції 23 лютого 2018 року, з огляду на те, що тариф на послугу вивезення побутових відходів сформований в розрахунку у прямих витратах складає 111,89 грн за 1 м3 ТПВ, а по факту при формуванні середньозважений тариф у прямих витратах складає 109,62 грн за 1 м3, тим самим тариф для населення завищено на 2,27 грн без ПДВ та рентабельності 8,15 %, що разом складає 2,946 грн на 1 м3. При плануванні тарифу річний вивіз ТПВ для населення складає 3120900, 54 м3, що підтверджено фактичним об`ємом ТПВ у минулому році. У підсумку тариф завищений на 3120900, 54*2,946 = 9194172,99 грн на рік, що складає 766181,08 грн на місяць. Даний тариф вступив у дію 01 квітня 2019 року, а останній повний місяць його застосування на момент проведення перевірки грудень 2020 року, тобто був застосований 21 місяць - сума необґрунтованого нарахування мешканцям становить 766181, 08*21 = 16089802,68 гривень.
56. Відповідно до пункту 34 Порядку № 1010 у редакції 23 лютого 2018 року тарифи формуються для трьох груп споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Групи споживачів визначаються на основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між групами споживачів.
57. В обґрунтування правомірності застосування тарифу позивач зазначав про затвердження тарифу для населення у розмірі 146,88 грн. за 1 м3 згідно із розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2019 року № 450.
58. Дійсно, 18 березня 2019 року Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав розпорядження № 450, яким встановлено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) виконавцю послуг - КП «Київкомунсервіс», зокрема для категорії споживачів - населення, у розмірі 146, 88 грн. за 1 м3 без ПДВ.
59. Водночас, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, документ під назвою «Тарифи (складова) на послуги з вивезення твердих побутових відходів за категоріями споживачів», підписаний директором та економістом КП «Київкомунсервіс», який скріплений печаткою підприємства.
Вказаний документ фіксує розрахунок тарифу для населення за ціною 146,88 грн. за 1 куб.м. без ПДВ, що в подальшому й затверджено розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2019 року № 450.
У зазначеному документі під назвою «калькуляція розрахунку планових витрат на 2019 рік, які включаються до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів за статтями витрат відповідно до постанови № 1010» (далі - калькуляція) ціна 135,81 грн. на 1 м3 розрахована з суми прямих матеріальних витрат всього 111,89 грн на 1 куб.м. При цьому, «обсяги до проекту калькуляції тарифу на послуги з вивезення побутових відходів» на обсяг 3120900,54 м3 закладено середньозважений тариф перевізників за ціною - 109,62 гривень.
60. Таким чином, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, до прямих матеріальних витрат підприємства, які вказаним документом розраховані у сумі 111,89 грн відносяться виключно витрати на перевізників, які згідно із розрахунком тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів для підприємства складають не 111,89 грн, а саме 109,62 гривень.
61. Наведене свідчить, що позивач, сформувавши тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення за ціною 146,88 грн. за 1 куб.м. без ПДВ, який в подальшому затверджений розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2019 року № 450, фактично завищив тариф для населення на 2,27 грн без ПДВ, що свідчить про його економічну необґрунтованість в частині складової тарифу (прямих витрат), що призвело до отримання позивачем необґрунтованої виручки.
62. При цьому необґрунтована виручка в розумінні статті 20 Закону № 5007-VI становить позитивна різниця між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання, а штраф за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - визначений у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.
63. Отже для встановлення факту отримання підприємством необґрунтованої виручки необхідно встановити не лише факт існування економічно необґрунтованого тарифу, а й факт його застосування разом з отриманням коштів внаслідок такого застосування.
64. Як висновується з матеріалів справи, факт застосування відповідного тарифу та отримання в результаті такого застосування позивачем грошових коштів суди першої та апеляційної інстанцій встановили за звітами комунального концерну «Центр комунального сервісу».
65. Своєю чергою у доводах касаційної скарги автор вказує про необґрунтоване відхилення судом клопотання позивача з процесуальних питань від 17 грудня 2023 року, яке розглядалось в судовому засіданні 23 грудня 2021 року.
У вказаному клопотанні позивач просив суд не приймати до розгляду вищезазначені звіти та договір від 01 квітня 2020 року № 14/2020.
66. Натомість подані відповідачем звіти комунального концерну «Центр комунального сервісу» підтверджують факти одержання КП «Київкомунсервіс» коштів від споживачів в результаті застосування економічно необґрунтованого тарифу.
Як встановлено судами в ході розгляду справи, комунальний концерн «Центр комунального сервісу» проводить нарахування та аналіз сплати за послугу «Вивезення побутових відходів» за договором від 01 квітня 2020 року №14/2020.
Таким чином звіти вказаного підприємства є належним, допустимим, достатнім та достовірним засобом доказування обставин щодо отримання позивачем необґрунтованої виручки.
Як вірно зазначено відповідачем, вказані звіти надають дані щодо сум, які КП «Київкомунсервіс» отримало впродовж визначеного періоду від споживачів за послугу з вивезення побутових відходів. Звіти містять інформацію щодо того які суми було нараховано споживачам, за які періоди, яким обсягам вивезення побутових відходів відповідають зазначені суми, і найважливіше, які суми були сплачені споживачами підприємству. На підтвердження своєї позиції відповідачем було додано копію розрахунку адміністративно-господарських санкцій до акту від 29 січня 2021 року № 151-10, з якого висновується, що в указаному акті була зафіксована сума надлишкового нарахування за 21 місяць у період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2020 року, яка склала 16089802,68 грн., що в місяць складає 766181,08 грн.
67. Також, як було встановлено судами, з наданих відповідачем пояснень, при застосуванні адміністративно-господарських санкцій контролюючий орган керувався вимогою частини першої статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
68. За такого правового врегулювання відповідач не міг застосувати до КП «Київкомунсервіс» адміністративно-господарські санкції за весь період надлишкових нарахувань, зафіксований в акті перевірки, тобто за 21 місяць у період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2020 року, а тому контролюючий орган діяв в чітко окреслених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України межах.
69. Оскільки планова перевірка відбулась та акт складено 29 січня 2021 року, контролюючий орган не встановлював жодних надлишкових нарахувань позивачем після періоду, що перевірявся, зазначеного в акті, тобто після 31 грудня 2020 року.
Отже остаточні межі застосування адміністративно-господарських санкцій відносно КП «Київкомунсервіс» правомірно визначено з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Враховуючи, що встановлені в акті перевірки суми надлишкових нарахувань за 1 місяць становить 766181,08 грн, тому сума надлишкових нарахувань за 6 місяців складає 4597086,48 грн.
70. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
71. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
72. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
73. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 640/24239/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова