№ 640/25251/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року

м. Київ

справа №640/25251/19

адміністративне провадження № К/9901/45006/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/25251/19

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 №198 про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1550ц про звільнення її з посади заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 20.11.2019;

1.3. поновити її на попередній роботі та в органах прокуратури для забезпечення виконання функцій прокуратури. В разі реорганізації, ліквідації вказаного управління ювенальної юстиції на рівнозначну посаду в Офіс Генерального прокурора;

1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.11.2019 включно по день ухвалення судового рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка указує, що оскаржуваний наказ не містить конкретної підстави звільнення, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), чим порушено принцип правової визначеності, як елемента принципу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Позивачка зазначає, що її не було попереджено про звільнення та не враховано її переважне право на залишення на роботі. Окрім того, на момент прийняття спірного наказу жодної з визначених у статті 16 Закону № 1697-VII підстав для звільнення не існувало.

2.1. Позивачка звертає увагу, що 21.10.2019 вона відкликала подану нею заяву про переведення на посаду до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, а у період з 22.10.2019 по 25.10.2019 вона перебувала на лікарняному, тому і не прибула у визначену дату (23.10.2019) для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Проте кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження нею атестації, що стало підставою для прийняття наказу про її звільнення.

2.2. На переконання позивачки неявка прокурора для проходження атестації не може вважатися неуспішним проходженням атестації, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

2.3. Також на думку позивачки при проведення атестації мали місце процедурні порушення її проведення, а саме станом на дату звільнення ОСОБА_1 . Офіс Генерального прокурора не був утворений, а тому кадрові комісії на момент прийняття рішень про неуспішне проходження кандидатами етапів атестації, діяли із порушенням норм діючого законодавства.

2.4. Таким чином позивачка стверджує, що посилання в наказі про звільнення з посади на рішення неуповноваженого органу (кадрової комісії) про неуспішне проходження атестації, яку остання фактично не проходила, є протиправним та таким, що прийнято без урахування обставин, що мають значення для його прийняття.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з липня 1994 року працювала на прокурорських та адміністративних посадах в органах прокуратури України, у т.ч. з серпня 2005 року - в Генеральній прокуратурі України, остання займана посада згідно наказу від 02.09.2015 № 1384ц - заступник начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України.

4. У зв`язку з набранням 25.09.2019 чинності Законом № 113-ІХ, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора обласних прокуратур чи окружних прокуратур, позивачка 15.10.2019 подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

5. На виконання пункту 1 розділу І «Порядку проходження прокурорами атестації», затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221) Кадровою комісією затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого позивача включено до графіку складання іспиту (перший етап), датою проведення тестування позивачки визначено 23.10.2019.

6. Поряд із цим, 21.10.2019 ОСОБА_1 подала до Генерального прокурора заяву за вх. № 47 у якій повідомляла, що вона відкликає свою заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 15.10.2019, як таку, що суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» Кодексу законів про працю України та подану під примусом.

7. У цей же день, позивачка подала заяву голові Першої кадрової комісії (далі - Кадрова комісія) ОСОБА_2 у якій зазначала, що відповідно до затвердженого 17.10.2019 графіку складання іспиту її включено до групи № 1. У цій заяві позивачка інформувала голову Кадрової комісії про те, що 21.10.2019 вона відкликала заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 15.10.2019 у зв`язку із чим просила виключити її з графіку складання іспиту.

8. Кадровою комісією 04.11.2019 прийнято рішення № 198 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

9. Вказане рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 не з`явилася для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

10. На підставі рішення Кадрової комісії Генеральним прокурором видано наказ від 15.11.2019 № 1550ц, яким позивачку звільнено з посади заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, з 20.11.2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2021 адміністративний позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані рішення Кадрової комісії від 04.11.2019 № 198 та наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1550ц; поновлено позивачку на посаді заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органах прокуратури з 21.11.2019 та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2019 по 04.08.2021 у розмірі 902729, 75 грн. В іншій частині позову відмовлено.

11.1. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що неврегульованість чинним законодавством питання проведення атестації у випадку відкликання прокурором заяви про намір пройти атестацію не може порушувати право позивачки на відкликання такої заяви.

11.2. Суд враховував вимоги Порядку №221, якими передбачено, що неявка прокурора є підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Поряд із цим, взяв до уваги і ту обставину, що заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію позивачка в подальшому 21.10.2019 відкликала.

11.3. Проаналізувавши положення пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ, суд зауважив, що у разі, якщо особа не подала заяви про згоду пройти атестацію, то така особа не підлягає атестації взагалі.

11.4. При цьому, за висновком суду, Закон 113-ІХ розрізняє підстави звільнення у разі неподання заяви про згоду пройти атестацію (також слід прирівняти до відкликання раніше поданої заяви) та прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації.

11.5. Врахувавши, що позивачка відкликала свою заяву про намір пройти атестацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Кадрової комісії були відсутні правові підстави для прийняття рішення про неуспішне проходження нею атестації.

11.6. Суд також дійшов висновку про наявність процедурних порушень проведення атестації з огляду на ті обставини, що станом на момент затвердження графіку складання іспиту (17.10.2019) головою Першої кадрової комісії ОСОБА_2 , у останнього були відсутні повноваження на вчинення вказаних дій, оскільки «Порядок роботи кадрових комісій», затверджений наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) набрав чинності лише 18.10.2019. Тобто, на думку суду, посадова особа ОСОБА_2 діяв всупереч положень частини другої статті 19 Конституції України та Закону № 113-IX.

11.7. Судом першої інстанції також зазначено, що законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, а саме у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

11.8. Проте, станом на час звільнення позивачки з посади відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, так само як і відсутнє скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, а відтак цей суд уважав, що відсутня і нормативна підстава спірного наказу, передбачена пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

11.9. Вирішуючи питання ефективного поновлення порушеного права позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність її поновлення на посаді заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, з 21.11.2019 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 902 729,75 грн (2 124,07 грн (середньоденний заробіток позивачки) * 425 днів (робочі дні за час вимушеного прогулу), без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

12.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка була обізнана щодо умов та процедур проведення атестації, визначених Порядком № 221, у тому числі з можливими наслідками неподання заяви про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію або неявки без поважних на те причин на будь-який з етапів атестації і як наслідок звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

12.2. Оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, то подання до початку проходження першого етапу атестації заяви про відкликання поданої заяви та про виключення із графіку складення іспиту, на думку апеляційного суду, вказує на відсутність бажання позивачки щодо її переведення до Офісу Генерального прокурора з дотриманням чітко визначених у Законі підстав.

12.3. За оцінкою цього суду оскаржуване рішення Кадрової комісії прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

12.4. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що Закон № 113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX з дня набрання ним чинності.

12.5. З огляду на факт неявки позивачки для складання іспиту, суд цієї інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 №1550ц виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

13. До Верховного Суду 09.12.2021 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, у якій скаржниця просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2021 залишити в силі.

14. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

14.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця указує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20 та від 09.11.2021 у справі № 640/476/20 в частині необхідності забезпечення вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії.

14.2. А в обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема підпунктів 9-12, 14, 16, 17, 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, підпунктів 4, 8, 9, 11 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Порядку № 221.

14.3. За доводами скаржниці відповідачем допущено процедурні порушення проведення атестації, які полягають у її проведенні кадровими комісіями до початку роботи Офісу Генерального прокурора, що не відповідає положенням пунктів 7, 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві І перехідні положення» Закону №113-ІХ.

14.4. Скаржниця наполягає, що саме її включення до графіку складення іспиту є незаконним, оскільки, на її думку, станом на момент затвердження цього графіку (17.10.2019) у голови Кадрової комісії ОСОБА_2 були відсутні повноваження на вчинення таких дій. До того, ж графік складення іспиту оприлюднено із порушенням строків, визначених пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221.

14.5. За доводами позивачки відкликання нею заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, з повідомленням про це Генерального прокурора та голови Кадрової комісії виключало її участь в атестації з огляду на вимоги пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 9 розділу І Порядку № 221.

14.6. На переконання ОСОБА_1 , відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ рішення про неуспішне проходження атестації ухвалюється кадровою комісією лише у разі, якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж встановлений прохідний бал. Тобто, положеннями Закону № 113-ІХ та Закону № 1697-VIІ не визначено, що неявка для проходження атестації або одного з її етапів, вважається неуспішним проходженням атестації.

14.7. Скаржниця доводить, що у період з 22.10.2019 по 25.10.2019 перебувала на лікарняному, а отже з`явитися на іспит 23.10.2019 та 24.10.2019 не могла з поважних причин, як і не могла з цієї ж причини особисто подати секретарю комісії заяву про перенесення іспитів, призначених в означені дати, як то передбачено пунктом 11 Порядку № 221. Окрім того, про дату проведення іспиту 04.11.2019 скаржницю взагалі не повідомлено, а тому посилання комісії в оскаржуваному рішенні, що остання у цей день не з`явилася для його складання, є безпідставним.

14.8. З огляду на зазначене позивчака уважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливості відкликати раніше подану заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора, а також висновки суду апеляційної інстанції, про те, що оскільки прокурором подано заяву про намір пройти атестацію, і його допущено до неї, то на підставі цієї заяви прокурор підлягає атестації.

14.9. ОСОБА_1 також зазначає, що фактично в тексті оскаржуваного наказу єдиною підставою її звільнення вказано пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VIІ без зазначення конкретної причини, визначеної його положеннями. Водночас Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 зазначив, що це покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, або скорочення кількості прокурорів).

14.10. Таким чином, позивачка уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки з посади ставить її у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.

14.11. Окрім того зауважує, що оскільки Законом №113-ІХ до 01.09.2021 призупинено дію всіх положень Закону № 1697-VIІ, якими закріплено соціальні гарантії та гарантії від незаконного звільнення, зокрема дію статті 60 цього Закону, то до спірних правовідносин повинні були застосовуватися норми трудового законодавства, зокрема положення частини другої статті 40, статей 42,42-1, частин першої, другої і третьої статті 49- 2, статті 74, частини третьої статті 121 КЗпП України.

15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Калашнікова О.В.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.01.2023 № 145/0/78-23 у зв`язку з відпусткою судді Калашнікової О.В. та з метою дотримання строків розгляду справ, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Губська О.А.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від .17.02.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні за правилами статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

19. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 про відкриття касаційного провадження у справі № 640/25251/19 отримано відповідачем 30.12.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102935579764. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи

20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача з посади та зі служби в органах прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

23. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

24. Одним із ключових питань у межах спірних правовідносин, які склалися у цій справі, полягає у (не)правомірності застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у зіставленні з пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ щодо підстав та умов звільнення прокурора з посади.

25. Верховним Судом після відкриття цього касаційного провадження сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113-ІХ у поєднанні з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, зокрема у постановах від 21.09.2021 у справі №160/6204/20 та у справі № 200/5038/20-а, від 24.09.2021 у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29.09.2021 у справах № 440/2682/20 та №640/24727/19, від 04.11.2021 у справі № 640/537/20, від 11.11.2021 у справі №640/17212/20, від 17.11.2021 у справі №540/1456/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 22.12.2021 у справі №640/1208/20, від 28.12.2021 у справі №640/25705/19, від 29.12.2021 у справі №420/4777/20, від 10.11.2022 у справі №280/7188/20, від 03.11.2022 у справі №640/1088/20 та багатьох інших.

26. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.

27. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, яка вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

28. Отже Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.

29. У зв`язку із імплементацією цих змін у національний правопорядок 19.09.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.

30. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

31. За змістом цього Закону реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.

32. Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.

33. Положення Закону № 113-ІХ щодо процедури переведення діючих прокурорів у разі успішного проходження ними атестації у порядку цього Закону, а також щодо процедури добору на вакантні посади, яка не є складовою процедури призначення на посаду прокурора у розумінні Закону № 1697-VII (норми щодо якої зупинені відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Закону №113-ІХ) а є самостійною та тимчасовою процедурою, передбаченою пунктами 20 та 22 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, носять тимчасовий характер (до 01.09.2021).

34. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).

35. З дня набрання чинності Законом № 113-ІХ усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).

36. Пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ передбачено заміну слів у Законі №1697-VII, зокрема слова "Генеральна прокуратура України" (в усіх відмінках) замінено словами "Офіс Генерального прокурора" (в усіх відмінках), а слова "регіональні" словами "обласні"; "місцеві" - "окружні".

37. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

38. Суть запровадженого Законом № 113-ІХ етапу реформування прокуратури в частині кадрового перезавантаження полягала у тому, що корпус прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур мав формуватися, зокрема із уже переведених прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працювали на посадах прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах та успішно пройшли атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-ІХ.

39. Частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII, в редакції до внесення змін Законом №113-IX, було встановлено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

40. З набранням чинності Законом №113-ІХ стаття 16 Закону № 1697-VII зазнала змін та на момент виникнення спірних правовідносин була викладена в редакції, відповідно до якої прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (підпунктом 12 пункту 21 розділу І Закону № 1697-VII у частині третій статті 16 слова "цим Законом" замінено словом "законом").

41. Таким чином на час виникнення спірних правовідносин законодавство, що регулює підстави та порядок звільнення прокурора з посади або припинення його повноважень, не обмежувалось виключно положеннями Закону № 1697-VII.

42. Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання такої підстави, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

43. Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

44. Приписам пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону відповідають положення статті 60 цього ж Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

45. Водночас дію статті 60 зупинено до 01.09.2021 (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.

46. Посилання у пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ на нормативний припис - пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, містить інший зміст положень цієї статті, які визначають загальні підстави для звільнення прокурорів, визначені Законом № 1697-VII.

47. Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

48. Верховний Суд у вищевказаних постановах, порівнюючи співвідношення правових норм Закону № 1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, указав, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин, та дійшов висновку, що у подібних правовідносинах застосовним є пункт 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятим пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом №1697-VII.

49. Особливості звільнення прокурорів, визначені положеннями Закону №113-ІХ та Закону №1697-VII, є спеціальними також і щодо тих, які визначені статтею 40 КЗпП України.

50. Своєю чергою, пунктами 1, 21 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до КЗпП України та Закону № 1697-VII.

51. Зокрема, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус».

52. Статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

53. На підставі наведеного Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, а відповідачем з огляду на правове врегулювання спірних правовідносин було правомірно вказано у оскаржуваному наказі підставу звільнення - пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

54. Поряд із цим, посилання позивачки на практику суду касаційної інстанції, викладену у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 є безпідставними, оскільки вказані постанови були прийняті в часі раніше, до запровадження Законом № 113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора, а отже у вказаних справах Верховним Судом не досліджувалося питання застосування до правовідносин, пов`язаних з проведенням атестації прокурорів, положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у їх взаємозв`язку з положеннями Закону № 113-ІХ, тобто висновки Верховного Суду, про які зазначає позивачка та на які послався суд першої інстанції не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин.

55. Стосовно доводів касаційної скарги про процедурні порушення проведення атестації, а саме затвердження графіку іспиту головою Кадрової комісії за відсутності у нього повноважень на вчинення вказаних дій та проведення атестації кадровими комісіями до початку роботи Офісу Генерального прокурора, колегія суддів зауважує про таке.

56. Положеннями підпунктів 7, 8 пункту 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX визначено, що тимчасово, до 01.09.2021 в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу. При цьому саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора.

57. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).

58. Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.

59. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора (пункт 4 розділу І Порядку № 221).

60. Повноваження кадрових комісій з проведення атестації прокурорів визначаються "Порядком роботи кадрових комісій", який затверджено наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233).

61. У відповідності до указаних норм наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 234 створено Першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також затверджено її склад.

62. Таким чином, створення кадрових комісій, у тому числі Першої кадрової комісії, затвердження порядку їх роботи відбулося за наказом Генерального прокурора в межах тих повноважень та порядку, який був визначений пунктами 9, 11, підпунктом 8 пункту 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та на виконання мети цього закону - проведення заходів із реформи органів прокуратури.

63. Питання строків подання заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, а також формування кадровою комісією графіків складення іспитів та проведення співбесід, врегульовуються Законом №113-ІХ та Порядком № 221.

64. Пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

65. Згідно із пунктом 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

66. Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно) (пункт 10 розділу І Порядку № 221).

67. Позивачка подала у визначений Законом строк (15.10.2019) заяву встановленої форми до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію

68. Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221 визначено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів.

69. Кадровою комісією затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого позивача включено до графіку складання іспиту (перший етап), датою проведення тестування позивачки визначено 23.10.2019.

70. Отже, ураховуючи, що персональний склад Першої кадрової комісії визначено та затверджено Генеральним прокурором відповідним наказом 17.10.2019, голова цієї кадрової комісії мав повноваження у відповідності до Порядку № 221 затвердити 18.10.2019 графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

71. Щодо питання (не)правомірності застосування при звільненні позивачки підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ за умови наявності факту відкликання заяви, колегія суддів виходить із такого.

72. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивачкою 21.10.2019 відкликано подану 15.10.2019 заяву, як таку, що суперечить вимогам Конституції України Кодексу законів про працю України та Закону № 1697-VII.

73. У визначений день 23.10.2019, час та місце позивачка для складання іспиту не з`явилася та заяву про перенесення дати іспиту до Кадрової комісії не надала, про перебування на лікарняному не повідомляла.

74. Необхідно зауважити, що у пункті 11 розділу І Порядку № 221 встановлена обов`язковість особистої участі прокурора на всіх етапах атестації та визначено порядок перенесення дати іспиту у разі неможливості явки прокурора для проходження відповідного етапу атестації з поважних причин, а також визначено, що у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

75. У той же час подаючи заяву від 15.10.2019 про переведення до Офісу Генерального прокурора та намір пройти атестацію, позивачка вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, її буде звільнено з посади прокурора.

76. Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу І цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

77. У зв`язку з поданням позивачкою заяви від 15.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, остання включенна до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням компьютерної техніки із призначенням дати цього іспиту відповідно до Порядку № 221, що свідчить про те, що на цьому етапі на ОСОБА_1 поширювалися процедури атестації, визначені указаним Порядком.

78. Своєю чергою абзацем 2 пункту 11 розділу І Порядку № 221 чітко визначені наслідки для прокурора у разі його неявки для проходження атестації у встановлені дату, час та місце, про що позивачка була повідомлена.

79. Тобто, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, позивачка розуміла умову за якої її може бути переведено на посаду в Офіс Генерального прокурора, а саме лише за наслідками успішного проходження атестації, передбаченої Законом №113-IX, як і настання наслідків неуспішного її проходження у вигляді звільнення з посади прокурора.

80. Водночас заява позивачки від 21.11.2019 про відкликання попередньої заяви в частині надання згоди на проходження атестації дає зрозуміти, що вона бажає бути переведеною до Офісу Генерального прокурора, проте без проходження нею чітко визначеної у Законі № 113-IX процедури атестації, оскільки вважає її такою, що не відповідає приписам закону.

81. Разом з тим ані Законом № 113-ІХ, ані Порядком № 221 не передбачено можливості відкликання раніше поданої заяви в частині про намір пройти атестацію, а тому подання такої заяви не тягне інших наслідків, ніж ті, що Кадрова комісія могла застосувати в межах своїх повноважень, визначених Законом № 113-ІХ та Порядком № 221.

82. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

83. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.

84. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.

85. Таким чином, у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, а також за відсутності документального підтвердження поважної причини неявки, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

86. За приписами пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ наслідком як неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до відповідної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, так і наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, в тому числі через неявку без поважних на те причин на будь-який з етапів атестації, є звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

87. Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неподання відповідної заяви про переведення до реформованих прокуратур та намір у зв`язку з цим пройти атестацію, а також неуспішного проходження одного з етапів атестації, серед іншого, через неявку прокурора для проходження відповідного етапу атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

88. Відповідно, неявка ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора у визначені графіком дату та час та неподання при цьому заяви про перенесення тестування із наведенням поважних причин такого неприбуття (неповідомлення про перебування на лікарняному) є безумовною підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного рішення, у кадрової комісії рішення не було правових підстав.

89. При цьому, твердження позивачки стосовно направлення на адресу Офісу Генерального прокурора заяви про відкликання попередньої заяви про намір пройти атестацію, як на обставину, яка унеможливлює прийняття Кадровою комісією вказаного рішення про визнання її такою, що неуспішно пройшла атестацію у зв`язку з неявкою, обґрунтовано не прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки Законом № 113-ІХ, ані Порядком № 221 не передбачено такої можливості.

90. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин у постановах від 17.05.2022 у справі № 440/2802/20, від 30.09.2022 у справі № 640/24470/19, від 28.12.2022 у справі № 640/25013/19 та інш.

91. За вказаних обставин, Кадрова комісія, на підставі пунктів 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, пункту 11 розділу І, пункту 1 розділу II Порядку № 221, мала повноваження прийняти рішення від 04.11.2019 № 198 про неуспішне проходження позивачкою атестації у зв`язку з її неявкою.

92. Оцінюючи доводи касаційної скарги, на які покликається позивачка в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20 та від 09.11.2021 у справі № 640/476/20 щодо необхідності забезпечення вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії, колегія суддів зауважує, що у цих справах позивачами оскаржувалося рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, прийняте за наслідками третього етапу - співбесіди, а оцінка Верховним Судом рішення кадрової комісії на предмет його обґрунтованості здійснювалася з урахуванням норм, які регулюють порядок проходження прокурорами саме вказаного етапу атестації, а тому висновки суду касаційної інстанції викладені у вищевказаних постановах не є релевантними до цієї справи.

93. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, а також за відсутності документального підтвердження поважної причини неявки, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів таке рішення Кадрової комісії не потребує, ураховуючи специфіку етапу, на якому його було прийнято.

94. Аналізуючи зазначені обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачкою рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, а тому підстави для його скасування відсутні.

95. Отже, доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування судом апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження у ході касаційного розгляду справи.

96. Зважаючи на доводи касаційної скарги колегія суддів також уважає за необхідне зазначити, що запровадження такого механізму реформування органів прокуратури України є певною мірою втручання у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Але таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом (Закон № 113-ІХ, яким проведення атестації прокурорів визначено як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури, що не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою) і переслідує легітимну мету (кадрове перезавантаження органів прокуратури, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурентних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури). Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі відповідає загальній суспільній потребі і пропорційне законній меті та є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльності особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016.

97. Колегія суддів не бачить підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.

98. Тож за обставин цієї справи, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем обґрунтовано визначено звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону 1697-VIІ з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.

99. При цьому, Суд підкреслює, що пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX визначені випадки, які зумовлюють настання підстави для звільнення, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VIІ, серед яких указано як неуспішне проходження атестації так і неподання прокурором заяви та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. Оскільки позивачкою питання про уточнення підстав для звільнення не порушувалося, суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду, визначених статтею 341 КАС України також не наділений повноваженнями досліджувати вказане питання. За таких обставин, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення позивачки, з урахуванням встановлених обставин у справі.

100. Беручи до уваги наведене, колегія суддів констатує правильність висновків суду апеляційної інстанції, що наказ Генерального прокурора України від 15.11.2019 № 1550ц про звільнення позивачки виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

101. Суд зауважує, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного провадження, ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

102. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є правильним по суті вирішення позовних вимог, а застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду у цій категорії спорів.

103. Доводи та аргументи позивачки не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду скаржниці із правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

104. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

105. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

106. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

108. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 640/25251/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська В.М. Соколов