№ 640/27332/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/27332/21

адміністративне провадження № К/990/35258/22, К/990/35262/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/27332/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

за касаційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Губська Л. В., Епель О. В., Карпушова О. В.) від 02 листопада 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» (далі - ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року № 61365/6/26-15-04-02-16;

- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» заборгованість бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість в розмірі 29 130 000 грн;

- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» пеню в розмірі 1 124 338,19 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість в розмірі 29 130 000 грн за період з 06 липня 2021 року по 25 листопада 2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» суму майнової шкоди у розмірі 58 196 грн, завданої у зв`язку із адміністративним оскарженням незаконного рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року № 61365/6/26-15-04-02-16.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі правові підстави для повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Проте, відповідач не виконав обов`язок, покладений на нього Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60) щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету та необхідності стягнення відповідної суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, пеню нараховану на суму такої заборгованості відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, а також суму майнової шкоди завданої у зв`язку із оскарженням незаконного рішення.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна».

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року № 61365/6/26-15-04-02-16.

Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві надати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» пеню в розмірі 1 124 338,19 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 06 липня 2021 року по 25 листопада 2021 року.

Стягнуто на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 58 196 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Стягнуто на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 240 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. 31 січня 2022 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій остання просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 142 100 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що дана справа є досить складною, оскільки потребувала ґрунтовного аналізу документів позивача. Ціна позову становить 30 312 534,19 грн, а витрати на професійну правничу допомогу приблизно 0,47% від ціни позову, тобто, на переконання представника позивача, сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з заявленою ціною позову.

5. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року відмовлено у задоволені заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року скасовано. Заяву ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» задоволено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 142 100 грн.

7. Не погоджуючись з вказаними судовими рішення суду апеляційної інстанції, 13 грудня 2022 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просило скасувати постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

8. Ухвалами Верховного Суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

9. 03 січня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких останнє просить касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

10. 10 січня 2023 року до Верховного Суду від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» у задоволенні позовних вимог.

11. 16 січня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Проктер енд Гембел Трейдінг Україна» надійшла відповідь відзив Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

12. 02 лютого 2023 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року до закінчення розгляду справи в касаційному порядку.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

14. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 червня 2021 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою № 12/6/2021 в порядку статті 43 ПК України про повернення суми переплати з податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн код платежу 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

16. Зазначена заява обґрунтована тим, що надміру сплачена сума грошових зобов`язань була утворена на підставі зменшення зобов`язань з податку на додану вартість в результаті подання уточнюючих податкових декларацій з податку на додану вартість за 2018 - 2019 роки, сума грошових коштів, що була перерахована з рахунку СЕА ПДВ до Державного бюджету України, у зв`язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ та закриття відповідного рахунку в СЕА ПДВ, що відповідно до статті 43 ПК України підлягає перерахуванню на поточних рахунок платника податків в установі банку.

17. 17 червня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві листом № 61365/6/26-15-04-02-16 відмовило у поверненні відповідних коштів з посиланням на те, що розгляд питання про повернення переплати з ПДВ з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника в установі банку може бути розглянуте лише після завершення процедури оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В1» № 00224990704 від 25 березня 2021 року та подання нової заяви відповідно до вимог чинного законодавства.

18. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 15 липня 2021 року подав скаргу № 287 до Державної податкової служби України, яка отримана ДПС 19 липня 2021 року.

19. 16 липня 2021 року позивачем було подано заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені № 29631479 на загальну суму 3 973 814,50 грн, № 29631481 на загальну суму 1 040 208 грн, № 29631485 на загальну суму 2 307 грн, № 29631487 на загальну суму 6 249 189,52 грн, № 29631489 на загальну суму 14 210 346,13 грн.

20. Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 22 липня 2021 року № 70206/6/26-15-04-02-16 було відмовлено у поверненні відповідних коштів у зв`язку з тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень відкрито провадження по справі № 640/19035/21 за позовом ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «В1» № 00224990704 від 25 березня 2021 року.

Станом на 22 липня 2021 року судовий розгляд по справі не завершено. При цьому, розгляд питання про повернення переплати з податку на додану вартість позивача з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника в установі банку, може бути розглянуте лише після завершення процедури оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В1» № 00224990704 від 25 березня 2021 року та подання нової заяви відповідно до вимог чинного законодавства.

21. Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що оскільки за позивачем обліковуються надміру сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, наявність яких визнана відповідачем та підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, а податковий орган не підготував висновок про їх повернення та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - то у спірних правовідносинах податковий орган, не виконавши покладені на нього статтею 43 ПК України обов`язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, чим, відповідно, вчинив протиправну бездіяльність.

23. При цьому суди виснували, що посилання представника податкового органу на існування ймовірності винесення судових рішень на користь податкового органу, що свідчитиме про узгодження податкового боргу, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях. До моменту набрання законної сили відповідними судовими рішеннями відсутні підстави вважати підтвердженою наявність у платника податкового боргу за визначеними контролюючим органом грошовими зобов`язаннями. У разі винесення судових рішень на користь органу ДПС питання стягнення відповідного боргу до бюджету має вирішуватись у встановленому законом порядку. Також зазначено, що жодних інших обставин, які могли б слугувати перешкодою у поверненні позивачу надміру сплачених податкових зобов`язань, контролюючим органом не наведено.

24. Щодо позовної вимоги про стягнення суми надмірної сплачених коштів, то суди попередніх інстанцій зауважили, що повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

25. За таких обставин та з урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

26. Щодо стягнення з Державного бюджету України пені нарахованої на суми заборгованості бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість, то суди зауважили, що для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, на суму вказаної заборгованості слід нараховувати пеню за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

27. Щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу суди дійшли висновку, що присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу під час адміністративного оскарження у розмірі 58 196 грн, які є співмірним із складністю даної справи.

28. Водночас ухвалюючи додаткове рішення про відмову в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатським об`єднанням сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою в контексті дослідження обсягу фактично наданих послуг, а самі витрати документально не підтверджені. При цьому суд виснував, що зважаючи на той факт, що представник позивача не довів суду співмірності витраченого часу та наданих послуг, з урахуванням того, що з приводу аналогічних правовідносин неодноразово висловлювались суди вищих інстанцій, що, в свою чергу, підтверджує її незначну складність, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та відсутність правових підстав для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача.

29. Суд апеляційної інстанції скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, виходив з того витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 142 100 грн є обґрунтованими та пропорційними до предмета та ціни позову, а також співмірними з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року

30. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

31. Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

32. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у цій справі не було враховано висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 10 вересня 2019 року по справі № 808/3399/17, згідно якого:

- підставою для повернення надміру сплаченого податку є наявність переплати як такої, а не сама заява про повернення податку. При відсутності переплати з податку у контролюючого органу не виникає й обов`язку надати висновок про повернення податку;

- у разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презюмується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога пункту 43.4 статті 43 ПК України щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс;

- самостійно скориговані позивачем у бік зменшення суми грошових зобов`язань з ПДВ, що були раніше задекларовані та сплачені, не відповідають ані за визначенням, ані за правовою природою сумам надмірно сплачених узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

33. При цьому скаржник наголошує, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи контролюючого органу стосовно того, що матеріали справи не містять доказів (платіжних доручень) фактичної сплати позивачем грошових коштів до бюджету; переплата в інтегрованих картках платника виникла не за рахунок фактично сплачених коштів, а за рахунок подання численних уточнюючих звітів та розрахунків, зокрема, але не виключно, до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року; у матеріалах справи відсутні будь-які докази відповідності вказаних надміру сплачених коштів вимогам пункту 43.4 статті ПК України, зокрема, щодо дотримання строку в 1095 днів, впродовж якого платник мав право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку.

2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року

34. Головне управління ДПС у м. Києві у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

35. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2019 року по справі № 2040/6747/18, від 28 грудня 2018 року по справі № 826/856/18, від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, від 13 лютого 2019 року по справі № 826/7806/17 зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що гонорар, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

36. Скаржник наголошує, що апеляційним судом не враховано те, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

38. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

40. Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

41. Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

42. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 ПК України.

43. Відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

44. Пунктом 43.2. статті 43 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

45. Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

46. За правилами пункту 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

47. Пунктом 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

48. Відповідно до пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

49. При цьому, за приписами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

50. Таким чином, зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що платник податків у наданий законодавством строк (1095 днів), що настає за днем виникнення такої переплати, має право звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів.

51. Водночас обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДПС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

52. Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа № 826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа № 812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа № 826/8802/16), від 05 березня 2019 року (справа № 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа № 805/1218/16-а), від 05 лютого 2019 року (справа № 826/7672/17).

53. Як було встановлено судами попередніх інстанцій 23 березня 2020 року ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» було прийнято рішення про припинення товариства шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними Інвестиціями «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 19341005) відповідно до рішення № 23/02/20 від 23 березня 2020 року.

54. 01 липня 2020 року, в рамках процедури припинення, Позивачем складено Передавальний акт про передачу з ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» на Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними Інвестиціями «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 19341005) всіх зобов`язань та активів в наявності на 01 липня 2020 року.

55. 24 грудня 2020 року було складено доповнення до Передавального акту відповідно до якого позивачем було складено Розшифровку податкових активів Проктор енд Гембл Трейдінг Україна у вигляді податків і зборів, в тому числі, але не виключно, у вигляді сум надміру сплачених грошових зобов`язань з податків і зборів, а також бюджетного відшкодування з ПДВ, що підлягають передачі Проктер енд Гембл Україна як єдиному правонаступнику Проктер енд Гембл Трейдінг Україна в гривнях.

56. 12 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість щодо позивача на підставі поданої ним заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 3-ПДВ від 12 квітня 2021 року.

57. 08 червня 2021 року, у зв`язку із анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві було закрито рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (далі по тексту - СЕА ПДВ).

58. У відповідності до пункту 2001.8 статті 2001 ПК України після закриття відповідного рахунку СЕА ПДВ Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві було здійснено перерахування залишку коштів (переплати), що обліковувались на зазначеному рахунку до бюджету.

59. Згідно поданих податковим органом матеріалів, вбачається, що переплата виникла та обліковується в інтегрованій картці платника податків в хронологічному порядку відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 за рахунок:

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (6 249 189,52 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати;

- подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28 травня 2020 року № 9119101949 та від 05 червня 2020 року № 9126204969 (111 391 грн), що не відповідає нормам зазначених в статті 43 ПК України;

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в СЕА ПДВ (2 307 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати;

- подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18 червня 2020 року № 9139905487, № 9139926086, № 9139926198, № 9139926376, № 9140351242 (3 547 775 грн), що не відповідає нормам зазначених в статті 43 ПК України;

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в СЕА ПДВ (1 040 208 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати;

- заяви-оскарження податкового повідомлення з відкликання № 10498/6 по податковому повідомленню-рішенню форми «B1» № 00224990704 від 25 березня 2021 року (11 921 443,5 грн);

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в СЕА ПДВ (14 210 346,13 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати.

60. Враховуючи встановлені обставини справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на повернення з бюджету надмірно сплаченої суми по податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн, а відтак про задоволення розглядуваних позовних вимог.

61. Натомість податковий орган у касаційній скарзі та в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції наполягав на тому, що:

- частина переплати виникла на підставі подання уточнюючих розрахунків з ПДВ, в яких раніше задекларовані суми грошових зобов`язань були самостійно скориговані позивачем у бік зменшення в податковому обліку, відтак за визначенням не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями в контексті застосування положень статті 43 ПК України з метою повернення з бюджету сум ПДВ;

- заява позивача № 26741778 від16 червня 2021 року оформлена без дотримання вимог, зазначених Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60) (невірне заповнення позивачем коду класифікації доходу бюджету, з якого повертаються кошти).

62. Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, обмежившись виключно висновком про відсутність у позивача податкового боргу, без врахування можливого та наявного податкового зобов`язання яке могло виникнути на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «В1» №00224990704 від 25 березня 2021 року, яке є предметом оскарження в судовому порядку у справі № 640/19035/21 за позовом ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві.

63. З наведеного вбачається, що судами під час розгляду справи не надано оцінку доводам та доказам податкового органу і не встановлено, які платежі є спірними та подальше зарахування таких платежів.

64. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено в повному обсязі фактичні обставини по справі для правильного вирішення справи.

65. Верховний Суд не може погодитись з висновками судів про повернення передплати, оскільки невстановленою залишається сума надмірно сплачених платежів, її складові та подальше спрямування. Позивач лише зазначає щодо інформаційних даних у базі електронного кабінету платника податків, однак жодними іншими доказами таку інформацію позивач не підтверджує.

66. Окрім того, встановленню підлягає дата виникнення переплати, за поверненням якої звертався позивач, дослідження платіжних доручень за якими відповідні кошти були сплачені до бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань. Матеріали справи не містять платіжних доручень, а судами такі докази не витребовувалися.

67. Таким чином, судами не надано належної оцінки всім обов`язковим передумовам повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів. Зокрема належній оцінці підлягає питання щодо підстав виникнення спірної суми, її періоду, дотримання строку, впродовж якого платник мав право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, яка сформована не за рахунок фактично сплачених коштів, а за рахунок подання численних уточнюючих звітів та розрахунків під час вирішення питання щодо припинення товариства шляхом приєднання до ТОВ з іноземними Інвестиціями «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 19341005) відповідно до рішення № 23/02/20 від 23 березня 2020 року. Належному аналізу підлягає питання правильності обчислення пені.

68. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

69. Відповідно, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

70. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

71. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

72. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

73. Зазначені обставини залишились поза увагою апеляційного суду, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам сторін та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

74. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

75. Отже, Верховний Суд не може визнати законною і обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування в межах позовних вимог, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

76. Верховний Суд не може погодитись з висновками суду про стягнення пені та судових витрат, оскільки їх вирішення є похідним від вирішення справи по суті позовних вимог.

77. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

78. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

79. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

80. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

81. Колегія суддів вважає, що апеляційним судом не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

82. При цьому враховуючи, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (щодо вирішення справи по суті позовних вимог) підлягає скасуванню, то з урахуванням приписів статей 139 252 КАС України постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (якою вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) також має бути скасована як невід`ємна частина рішення про вирішення справи по суті позовних вимог.

83. Водночас з огляду на те, що Суд дійшов висновку про скасування постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (якою вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) з мотивів скасування рішення, яким справу вирішено по суті позовні вимоги, доводи Головного управління ДПС у м. Києві, наведені ним в касаційній скарзі на підтвердження протиправності вказаного рішення, оцінці не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 640/27332/21 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О.О. Шишов