ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/2806/21
адміністративне провадження № К/9901/36198/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/991/21-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Ганечко О.М., судді Кузьменко В.В., Сорочко Є.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо своєчасного непоновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
1.2. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України за період часу з 19.09.2020 по 26.01.2021 у розмірі 779740,80 грн.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20.
2.2. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20 в розмірі 43697,88 грн.
2.3. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у період з 30.09.2020 по 26.01.2021 рішення суду про поновлення позивача на посаді відповідачем не було виконане, чим допущено протиправну бездіяльність. При цьому вина позивача щодо невиконання відповідачем рішення суду про його поновлення на роботі, допущеного до негайного виконання, відсутня. Встановлені обставини невиконання рішення суду є підставою для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за цей період.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення вимог позову та відмовити у задоволенні позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
3.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: неврахування апеляційним судом позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №826/9606/17 щодо несумісності перебування на посаді прокурора з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.
3.3. Водночас вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України у випадку зайняття позивачем адвокатською діяльністю, враховуючи, що відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва з іншими видами діяльності, а згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - поширення на адвоката обмеження щодо сумісництва з роботою посадових та службових осіб органів прокуратури.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора.
5. Зокрема суд
визнав протиправним і скасував наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №1237ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України;
поновив з 25.12.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 18.09.2020 в сумі 1077328,24 грн;
у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 30789,60 грн. рішення суду допущено до негайного виконання.
6. 24.09.2020 та 30.09.2020 позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою від 30.09.2020, в якій повідомив про ухвалення судом вищевказаного судового рішення, яке оприлюднене судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/91639015, та просив виконати його в частині, допущеній до негайного виконання.
7. Листом від 30.10.2020 № 07-22925-16 Офіс Генерального прокурора відмовив ОСОБА_1 у виконанні судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 30789,60 грн, мотивуючи тим, що питання його поновлення перебуває на вирішенні у керівництва, а рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. При цьому, відповідне судове рішення не набрало законної сили та Офісом Генерального прокурора на нього подано апеляційну скаргу.
8. У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 03.12.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва видав йому виконавчий лист від 03.12.2020 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20.
9. На виконання цього виконавчого документа державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження ВП № 63974669 щодо примусового виконання вищевказаного судового рішення, зокрема в частині, допущеній судом до негайного виконання про поновлення позивача на посаді.
10. 15.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора Венедиктової І.В. зі зверненням, у якому просив виконати вищевказане рішення суду, повідомивши про набрання ним законної сили за наслідками апеляційного розгляду.
11. Листом від 12.01.2020 Офіс Генерального прокурора повідомив ОСОБА_1 , що питання поновлення його на посаді перебуває на розгляді у керівництва. Зауважено про наявність перешкод щодо належного вирішення питання щодо його поновлення на посаді прокурора у зв`язку із тим, що він займається адвокатською діяльністю. Зазначено, що рішення про стягнення на його користь середнього заробітку виконуються органами Казначейства. Повідомлено про наміри оскарження в касаційному порядку апеляційного суду у справі про його поновлення на посаді.
12. Наказом від 27.01.2021 № 89ц Офіс Генерального прокурора України на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20, постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 23.12.2020 ВП № 63974669:
скасував наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 1237ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019;
вирішив виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
13. Однак, позивач вважає, що рішення суду відповідачем не було своєчасно виконано, чим допущено безпідставну затримку у виконанні рішення суду. Тож, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з Офісу Генерального прокурора на його користь суму середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
14. Позивач, враховуючи означене, звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
19. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
21. Пунктом першим частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
22. Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
23. Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
24. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача.
29. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
30. Згідно з приписами статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
31. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
32. Отже, положення статті 236 вказаного Кодексу встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
33. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, поновлено з 25.12.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
34. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов?язків.
35. Відтак, Верховний Суд наголошує, що існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов?язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.
36. В свою чергу, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання вказаного судового рішення Офісом Генерального прокурора видано наказ 27.01.2021 № 89ц, яким скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 1237ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019; вирішено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
37. Суд першої інстанції констатував, що сторонами не було надано суду доказів стосовно дати отримання Офісом Генерального прокурора копії рішення від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20, направленого Окружним адміністративним судом міста Києва. Разом з тим, про прийняття зазначеного рішення та його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач дізнався із заяв ОСОБА_1 від 24.09.2020 та 30.09.2020, зареєстрованих в Офісі Генерального прокурора 30.09.2020 відповідно за № 190485-20 та № 190959-20, що дає підстави обґрунтовано стверджувати про те, що саме з 30.09.2020 у відповідача виник обов`язок його виконання в частині, допущеній до негайного виконання, зокрема, щодо поновлення позивача на роботі.
38. Водночас, за даних обставин, наказ про поновлення позивача на посаді на виконання рішення суду видано відповідачем лише 27.01.2021, а тому, у період з 30.09.2020 по 26.01.2021 рішення суду відповідачем не було виконане.
39. Так, листом від 30.10.2020 № 07-22925-16, відповідач повідомив позивача про те, що питання поновлення його на посаді перебуває на розгляді у керівництва Офісу Генерального прокурора, водночас повідомивши про апеляційне оскарження вищевказаного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.
40. Крім цього, 16.12.2020 до Офісу Генерального прокурора України надійшла та зареєстрована № 253952-20 заява ОСОБА_1 від 15.12.2020 про його поновлення на роботі на виконання рішення суду, а також про те, що це рішення набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020.
41. У листі від 12.01.2021 №07-22925-16, відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що питання його поновлення на роботі перебуває на розгляді у керівництва Офісу Генерального прокурора, зазначивши, що зайняття позивачем адвокатською діяльністю перешкоджає належному вирішенню питання поновлення на посаді, оскільки на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначеними Законом України «Про запобігання корупції». Також, повідомлено про касаційне оскарження рішення суду про його поновлення на посаді.
42. Дійсно, суди попередніх інстанцій установили, що після протиправного звільнення із займаної посади в Генеральній прокуратурі України на підставі наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2137ц, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.07.2020 № 9314/10 та здійснював адвокатську діяльність.
43. Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність твердження відповідача про неможливість виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді саме через вищевказану обставину, адже позивач не обмежений у строках подання заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а отже, міг реалізувати таке право в будь-який день, зокрема, й у день видання Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду наказу про його поновлення на посаді. Тобто, зупинення адвокатської діяльності є безпосереднім наслідком виконання органом прокуратури рішення суду про поновлення позивача на роботі.
44. Крім цього, суди встановили, що отримавши лист Офісу Генерального прокурора із застереженнями щодо неможливості поновити позивача на посаді прокурора через зайняття ним адвокатською діяльністю, позивач 22.01.2021 подав заяву про зупинення адвокатської діяльності та його адвокатську діяльність на підставі указаної заяви було зупинено у цей же день.
45. Відтак, суди попередніх інстанцій правильно виснували, що вина позивача щодо невиконання відповідачем рішення суду про його поновлення на роботі, допущеного до негайного виконання, відсутня. Також оскарження відповідачем рішення суду в касаційному порядку, за умови що виконання такого не зупинено, не може бути підставою для невиконання рішення суду.
46. Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що з 30.09.2020 до 26.01.2021, відповідач не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20 про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність. Водночас, обставин, що реально б вказували на поважність причин затримки у його виконанні, у спірних правовідносинах не встановлено.
47. Отже, суди встановили, що фактичне виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі здійснено відповідачем 27.01.2021, тобто відбулась затримка його виконання в період з 30 вересня 2020 року по 26 січня 2021року.
48. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, тому він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробіток за час такої затримки.
49. Оскільки питання правильності обрахунку розміру середнього заробітку не оскаржується в касаційному порядку, тому у цій частині судові рішення судів попередніх інстанцій не підлягають касаційному перегляду.
50. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №826/9606/17 щодо несумісності перебування на посаді прокурора з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах Верховний Суд зазначає таке.
51. У вступній частині вказаного рішення вказано, що у цій справі Велика Палата Верховного Суду, в порядку вирішення виключної правової проблеми, має відповісти на такі питання: чи обмежує статус працівника органів прокуратури право на доступ до професії адвоката? які обмеження щодо несумісності встановлені для адвокатів та якими є способи їх усунення в контексті цієї справи?
52. Втім, суди попередніх інстанцій установили, що статус адвоката позивач отримав та розпочав пов`язану з цим діяльність після звільнення з органів прокуратури на підставі наказу, який у судовому порядку скасований як протиправний.
53. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що у спірних правовідносинах означене рішення не є релевантним.
54. Також Верховний Суд звертає увагу на зміст статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою установлені вимоги щодо несумісності.
55. Відповідно до частини першої цієї статті Закону несумісною з діяльністю адвоката є, зокрема, робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
56. Частиною другою вказаної правової норми визначено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
57. Отже, у спірних правовідносинах обставина зайняття позивачем адвокатською діяльністю не впливала на можливість його поновлення на посаді прокурора на підставі судового рішення, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» він має право протягом трьох днів з цього часу вчинити дії щодо зупинення адвокатської діяльності, усунувши таким чином обставини несумісності.
58. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
59. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
60. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.
61. Доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.
62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
63. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
64. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова