ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/28448/21
адміністративне провадження № К/990/20766/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022
у справі за позовом Приватного підприємства "НАДІЯ" до Міністерства культури та інформаційної політики України за участі Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, -
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ПП «Надія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» у повному обсязі.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності будинок №2 по вул. Байди Вишневецького в м. Черкаси Черкаської області (адміністративна будівля та гараж, незавершена будівництвом прохідна, автосалон) належить на праві власності ПП «Надія» відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлових будівель №7801 від 24.09.2019, №7 від 06.01.2021.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (зі змінами згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.07.2021 №494) «Житловий будинок пристава Табачнікова (особняк Вацлава Кринського)» по вул. Байди Вишневецького, 2, у м. Черкаси, №4603-Чк занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки архітектури та категорією місцевого значення -об`єкт культурної спадщини.
Вважаючи своє право порушеним та не погоджуюсь з наказом відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч вимогам Порядку №158, облікова картка не підписана керівником розробника облікової документації та не містить копії документів, що підтверджують науковий ступінь кандидата архітектури С.О. Царенко.
Також суди виходили з того, що акт стану збереження складений за відсутності власника об`єкта культурної спадщини ПП «Надія», а висновки президії Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини не затверджені Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.
Суди дійшли висновку, що наявність суперечностей та недоліків облікової документації мало б мати наслідком відмови у занесенні об`єкта до Реєстру, в зв`язку із невідповідністю його критеріям, або надсилання поданих документів на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась Київська міська прокуратура, подала касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що судові рішення про скасування оскаржуваного наказу Міністерства з одних лише формальних незначущих по суті процедурних нюансів, які не могли вилинути на правомірність рішення уповноваженого органу щодо надання об`єкту пам`яткоохоронного статусу, фактично нівелюють мету держави, спрямовану на збереження об`єктів культурної спадщини для прийдешніх поколінь, а відтак порушує інтереси держави у сфері охорони та захисту культурної спадщини.
Також покликається на те, що законодавець визнає необхідність захисту будівлі (споруди), що має певну історичну/архітектурну/культурну цінність незалежно від її стану збереженості.
Також покликається на те, що всупереч вимог процесуального права, суди належним чином обставини справи та наявні у ній матеріали не дослідили, у зв`язку з чим, не врахували, що Міністерством долучено до матеріалів справи копію диплома особи, яка склала та підписала облікову картку об?єкта.
Також покликається на те, що ще з 90-х років спірна будівля занесена до списку з 140 будівель, які повинні бути обов`язково збереженими і яким має бути надано статус пам`яток.
Також покликається на те, що наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10-03-21 спірний об?єкт визнано щойно виявленим об`єктом культурної спадщини та внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини м.Черкаси.
Також покликається на те, що судами не враховано докази, якими підтверджується унікальна цінність, автентичність об`єкта, надано перевагу виключно доводам підприємства, та в оскаржуваних рішеннях викладено формальні висновки про суперечливість історичної цінності пам`ятки.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру з підстав недоліків облікової документації, порушень процедури щодо їх занесення, а також відсутності у таких об`єктів критерію автентичності через незадовільний стан.
Просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач покликається на допущені відповідачем порушення процедури занесення об?єкта до Державного реєстру.
Зокрема, покликається на те, що оскільки розробником облікової документації виступала не наукова установа, а кандидат архітектури без доказів підтвердження його наукового ступеню, питання історичної цінності об`єкту «Житловий будинок пристава Табачнікова (Особняк Вацлава Кринського)» є суперечливим, а інших доказів на підтвердження доводів скаржника щодо автентичності, унікальної історичної чи архітектурної цінності спірного об`єкту окрім облікової документації, виготовленої неповноважним суб`єктом (не науковою установою) без підтвердження його знань у відповідній науковій галузі, відповідачем не надано і матеріали справи не містять.
Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити в силі.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини» (Закон №1805-III).
Відповідно до статті 1 Закону №1805-III (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд в складі судової палати у постанові від 24.10.2023 у справі № 826/15864/17 дійшов висновку, що законодавством України у сфері охорони культурної спадщини не визначено до якої міри має бути збережено об`єкт культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відтак сама лише зміна пам`ятки внаслідок реконструкції не є підставою для позбавлення її правової охорони як об`єкта культурної спадщини.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:
а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Зазначеною нормою врегульовано порядок занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини після набрання чинності Законом №1805-III.
Водночас, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1805-III передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
В такий спосіб Закон №1805-III врегульовує правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, визнаючи на рівні закону пам?ятками культурної спадщини об?єкти, які було виявлено раніше і які були включені до відповідних списків (переліків) пам`яток історії та культури на підставі чинного на той час законодавства.
На виконання вимог абзацу третього частини другої статті 14 Закону №1805-III Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 затверджено Перелік обліку об`єктів культурної спадщини (Порядок №158).
Відповідно до пункту 1 Розділу І цей Порядок визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
При цьому, як і Закон №1805-III, Порядок №158, крім загального порядку взяття на облік об`єкта культурної спадщини та занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, передбачає також особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом (Розділ ІХ Порядку).
Так, відповідно до пункту 1 Розділу ІХ Порядку №158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІХ Порядку №158 у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
Таким чином, для об?єктів, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III, передбачено спеціальну процедуру занесення до Реєстру, яка, на відміну від загальної процедури, не передбачає складання облікової документації.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі № 580/4220/21 за участю ПП «Надія» встановлено, що Управлінням охорони історичного середовища та реставрації пам`яток Міністерства України у справах будівництва і архітектури у 1993 році складено відомості до Державного реєстру національного культурного надбання Черкаської області, до якого включено житловий будинок пристава Табачнікова по вул. Байди Вишневецького, 2, в м. Черкаси.
Зазначене рішення станом на цей час не набрало законної сили, оскільки судом апеляційної інстанції провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/4318/23.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Київська міська прокуратура, серед іншого, також покликається на те, що спірний об?єкт ще з 90-х років було занесено до списку будівель, які підлягають збереженню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В порушення вимог статей 9 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення та офіційного з`ясування всіх обставин у справі судом першої інстанції не з?ясовано коли саме було виявлено спірний об?єкт, чи було його взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III і докази на підтвердження чи спростування таких обставин не досліджено.
Суд апеляційної інстанції такі недоліки розгляду справи у суді першої інстанції не усунув.
Водночас, такі фактичні обставини мають ключове значення для правильного вирішення цієї справи, з огляду на доводи учасників справи, щодо невідповідності облікової документації вимогам нормативних актів, а відтак дотримання процедури занесення спірного об?єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
В силу визначених статтями 341 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій справі фактичні обставини щодо часу виявлення та взяття спірного об?єкту на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III, та на підставі досліджених доказів постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №640/28448/21 скасувати.
Справу №640/28448/21 направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко