№ 640/30290/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року

м. Київ

справа №640/30290/21

адміністративне провадження № К/990/33738/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 червня 2022 року (суддя Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (колегія у складі суддів Чаку Є.В., Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.)

у справі № 640/30290/21

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У жовтні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у якому просило визнати протиправним та скасувати з моменту винесення п. 1 та п. 2 постанови (резолютивної частини) НКРЕКП від 21.04.2021 № 683 "Про накладення штрафу на КП "Київтеплоенерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання".

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.02.2021 по 24.03.2021 відповідач провів планову перевірку дотримання КП "Київтеплоенерго" вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії за період з 01.08.2018 по 31.12.2020.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки №172 від 24.03.2021.

3. На підставі акту перевірки Регулятор прийняв постанову від 21.04.2021 № 683 «Про накладення штрафу на КП "Київтеплоенерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», якою:

1. Відповідно до п.п. 11 та 12 ч. 1 ст. 17, ст.ст. 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» накласти штраф у розмірі 255000 грн на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:

- п. 2.7 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) щодо обов`язку ліцензіата забезпечити достовірність інформації, зазначеної ним у формі звітності №4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна);

- п. 2.7 розділу II Інструкції щодо заповнення форми звітності №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна) щодо обов`язку ліцензіата забезпечити достовірність інформації, зазначеної ним у формі звітності № 6-НКРЕ-енерговиробництво;

- п. 4.1 розділу IV Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках щодо обов`язку ліцензіата виконувати схвалену НКРЕКП інвестиційну програму в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні з урахуванням фактичного наповнення джерел фінансування;

Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:

- пп. 2 п. 2.2 (у редакції, що діяла до 20.10.2020) щодо обов`язку ліцензіата повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, не пізніше одного місяця з дня настання таких змін,

- пп. 6 п. 2.2 (у редакції, що діяла до 20.10.2020) щодо обов`язку ліцензіата виконувати рішення НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чиним законодавством,

- пп. 9 п. 2.2 (у редакції, що діяла до 20.10.2020) та пп. 8 п. 2.2 (у редакції, що діє з 20.10.2020) щодо обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.

Зазначена сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-дений строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

2. Відповідно до п. 1 ч. 1 та п.1 1 ч. 2 ст.17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" урахувати в Інвестиційних програмах на 2021 та 2022 роки статтю «Додатково отриманий дохід за результатом діяльності у 2018 - 2019 роках» без додаткових джерел фінансування на загальну суму 161 564.52 тис. грн (без ПДВ), яка включає:

- суму економії коштів, яка склалась за рахунок зміни питомих витрат палива та за рахунок зміни ціни палива на виробництво електричної енергії протягом II півріччя 2018 року, у розмірі 41732, 20 тис. грн (без ПДВ);

- суму економії коштів, яка склалась за рахунок зміни питомих витрат палива та за рахунок зміни ціни палива на виробництво електричної енергії протягом І півріччя 2019 року, у розмірі 80889, 00 тис. грн (без ПДВ);

- суму невикористаних коштів за заходами Інвестиційної програми на 2019 рік за рахунок тарифу на виробництво електричної енергії в розмірі 11463, 62 тис. грн (без ПДВ);

- суму економії коштів, яка склалась за результатами виконання Інвестиційної програми на 2019 рік, у розмірі 5712, 59 тис. грн (без ПДВ);

- суму економії коштів, отриманої за результатом діяльності з виробництва електричної енергії в серпні - грудні 2018 року, а саме в результаті недофінансування витрат порівняно із розрахунковими витратами в тарифі на відпуск електричної енергії, у розмірі 12815, 00 тис. грн (без ПДВ);

- суму економії коштів, отриманої за результатом діяльності з виробництва електричної енергії в січні - червні 2019 року, а саме в результаті недофінансування витрат порівняно з розрахунковими витратами у тарифі на відпуск електричної енергії, у розмірі 8952, 11 тис. грн (без ПДВ).

3. Взяти до відома, що станом на 24.03.2021 Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" додатково профінансовані заходи схваленої Інвестиційної програми на 2019 рік у розмірі 3538,72 тис. грн (без ПДВ).

4. КП «Київтеплоенерго» з постановою НКРЕКП від 21.04.2021 № 683 не погодилося і звернулося до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

5. Стосовно протиправності п. 2 оскаржуваної постанови позивач наголошував на неправомірності притягнення його до відповідальності за економію коштів, оскільки економне витрачання коштів без погіршення якості виробництва електроенергії не є порушенням правил здійснення господарської діяльності, а є наслідком ефективного використання ресурсів. Також позивач зазначає, що ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановами Регулятора від 27.12.2017 №1467 та від 22.03.2017 №309 не визнають економію коштів порушенням Ліцензійних умов.

Позивач стверджував, що встановлення обмежень для позивача щодо використання доходів коштів від господарської діяльності у вигляді фінансування інвестиційної діяльності за погодженням Регулятора є прямим втручанням Регулятора в господарську діяльність суб`єкта господарювання (позивача) та за відсутності в законі права Регулятора на таке втручання, воно є незаконним.

Позивач зазначає, що вимога п. 2 оскаржуваної постанови щодо врахування в Інвестиційних програмах на 2021 та 2022 роки статті «Додатково отриманий дохід за результатом діяльності у 2018-2019 роках» має організаційно-зобов`язуючий характер, що свідчить про відсутність відповідних повноважень у відповідача на видачу вказівок позивачу щодо конкретних положень та джерел майбутньої інвестиційної програми, а тому покладання відповідного обов`язку на позивача суперечить ч. 2 ст.14 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Подібну правову позицію щодо відсутності повноважень Регулятора стосовно надання вказівок Ліцензіату у процедурі схвалення інвестиційних програм викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №826/14481/17, однак, п. 2 оскаржуваної постанови Регулятор надає протиправну вказівку Ліцензіату (позивачу) включити до Інвестиційної програми на 2021-2022 роки суми невикористаних коштів за рахунок тарифу на виробництво електричної енергії всупереч тому факту, що Регулятором з липня 2019 року не затверджується тариф на виробництво електричної енергії для позивача.

Окрім того, позивач зазначає, що ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» обумовлено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. Водночас ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк (..) розпорядження, (...) про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Регулятор розпорядження щодо усунення позивачем порушень, виявлених під час здійснення контролю, не видавав, натомість про необхідність усунення таких було обумовлено в оскаржуваній постанові про накладення штрафу, що в свою чергу позбавило суб`єкта господарювання можливості добровільно їх усунути до застосування відповідальності у вигляді штрафу. Наведені обставини є окремою підставою для визнання протиправним п. 2 оскаржуваної постанови та зазначав, що правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №300/775/19 та від 29.01.2021 у справі №520/10318/19.

Протиправність п. 1 оскаржуваної постанови позивач обґрунтовував тим, що санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію (85000 грн), передбачену відповідним законом. З оскаржуваної постанови не вбачається жодного обґрунтування тяжкості вчиненого правопорушення та відповідності вчиненого правопорушення розміру штрафу. Позивач наголошував на принципі «пропорційності порушення та покарання» та зазначає, що правову позицію щодо пропорційності визначення міри покарання або величини штрафних санкцій за правопорушення визначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №804/7661/17.

4. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що починаючи з 01.07.2019 ринок електричної енергії в Україні функціонує на конкурентних засадах. Таким чином, законодавством передбачено, що виробники здійснюють відпуск електричної енергії на сегментах ринку відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії за вільними (ринковими) цінами. При цьому відповідно до п. 12 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення надійного та безперебійного централізованого теплопостачання населення Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про тимчасову підтримку деяких виробників, що здійснюють комбіноване виробництво електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях, для проведення їх реконструкції та/або модернізації.

Відповідно до пп. 12.6 п. 12 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» тимчасова підтримка виробника, що здійснює комбіноване виробництво електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралі, надається шляхом запровадження державної регульованої ціни на електричну енергію, вироблену на такій теплоелектроцентралі, на строк реконструкції та/або модернізації та повернення залучених з цією метою коштів, але не більше граничного строку, а саме, 01.07.2024. Станом на 01.11.2021 Кабінетом Міністрів України не прийнято рішень про тимчасову підтримку виробників, що здійснюють комбіноване виробництво електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях.

Враховуючи зазначене, а також відсутність у НКРЕКП повноважень щодо встановлення тарифів на виробництво електричної енергії, 100% суми додатково отриманого доходу КП «Київтеплоенерго» за 2018 рік та І півріччя 2019 року, виявленого за результатами перевірки, направлено як джерело фінансування інвестиційної програми.

Щодо правомірності п. 1 оскаржуваної постанови та накладення на позивача штрафу в розмірі 255000 грн, відповідач зазначив, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах: від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню: б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню; в) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Законом України «Про ринок електричної енергії» передбачені розміри штрафу від 85 000 грн до 1700 000 грн за порушення, які зафіксовані Актом № 172, а тому твердження позивача про те, що сума штрафу при першому порушенні має бути 85 000 грн, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Статтею 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що рішення про накладення штрафу приймається Регулятором на підставі акта перевірки суб`єкта господарювання або подання відповідного структурного підрозділу Регулятора про несплату внеску на регулювання або сплату його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, у 15-денний строк з моменту складення акта перевірки або отримання відповідного подання та оформлюється постановою Регулятора. Отже, ст.13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» імперативно встановлює, що рішення про накладення штрафу приймається регулятором у вигляді постанови. Таким чином, вимоги ст. 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» були реалізовані відповідачем шляхом прийняття Постанови № 683.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, задовольнив позов.

6. Суди дійшли висновку, що п. 1 Постанови №683 містить ознаки очевидної протиправності рішення НКРЕКП, зважаючи на необґрунтованість та недоведеність відповідачем пропорційності розміру санкцій, визначених п. 1 оскаржуваної постанови, а тому підлягає скасуванню. Щодо п. 2, то відповідач не довів наявності відповідних повноважень у НКРЕКП на видачу вказівок позивачу щодо конкретних положень майбутньої інвестиційної програми, а тому покладення відповідного обов`язку на позивача суперечить ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. У касаційній скарзі НКРЕКП просила скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

8. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному позовному провадження, коли справа підлягала розгляду у порядку загального позовного провадження. Суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон № 1540-VIII), висловлених у постановах Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №826/14482/17, від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18 та від 29.07.2020 у справі № 826/14445/17.

Покликаючись на постанову Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20, НКРЕКП вважає, що визначення конкретного розміру санкції у межах, встановлених ч. 4, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 77 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII), є дискреційними повноваженням НКРЕКП. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки виявленим та зафіксованим регулятором порушенням по суті, пов`язаним з визначенням конкретного розміру санкції.

9. Ухвалою від 17.01.2023 Верховний Суд відкрив провадження у справі. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

10. Відповідач просив розглядати справу за його участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

11. Позивач у відзиві зазначає про правомірність рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що спірна постанова прийнята з порушенням принципу пропорційності. Відповідач не обґрунтував, яким чином виявлені порушення могли негативним чином відобразитися на ринку електричної енергії, та чому застосовано саме максимальний розмір штрафної санкції.

Крім того, відповідач не наділений повноваженнями щодо зобов`язання суб`єкта господарювання вчиняти дії щодо врахування в Інвестиційній програмі вимог НКРЕКП щодо джерел її фінансування. За економне витрачання коштів законодавство не передбачає покладення будь-яких зобов`язань на суб`єкта господарювання, у т.ч. використати економію на інвестиційну програму. Позивач просив касаційне провадження закрити.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов такого висновку.

(а) щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 21.04.2021 № 683

13. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Правовий статус та повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначаються Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII), що застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

15. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

16. Відповідно до ст.19 Закону № 1540-VIII НКРЕКП здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

17. Суди попередніх інстанцій погодилися з позицією позивача про те, що розмір штрафу (максимальний) є непропорційним до вчиненого порушення.

18. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України пропорційність, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) - одна з вимог, яка оцінюється судом під час оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень при розгляді справи в порядку адміністративного судочинства.

19. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1540-VIII при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

20. Відповідно до положень пп. 4 ч. 4 ст. 77 Закону "Про ринок електричної енергії" Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах: від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, зокрема, б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню; в) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

21. Відповідно до ч. 5 ст. 77 цього ж Закону при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами.

Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку електричної енергії вважаються обтяжуючими обставинами. Таким чином, при застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема у разі, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

22. У постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки щодо застосування дискреційних повноважень НКРЕКП та пропорційності санкцій:

"35. Разом з цим Верховний Суд зазначає, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

36. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

37. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

a. 38. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

…

41. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

42. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

43. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

…

47. Право на визначення розміру санкції згідно із наведеної вище норми покладається на орган контролю, проте, законодавцем встановлено можливість застосування штрафних санкцій в розмірі від 85000,00 грн до 1700000, 00 грн.

…

49. Таким чином, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

50. В свою чергу, обов`язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.

…

76. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов`язаний обґрунтовано вказати про причини застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі.

77. Разом з цим, оспорювана постанова Нацкомісії не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого правопорушення ТОВ … та відповідності вчиненого правопорушення розміру штрафу."

23. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин цієї справи, Суд бере до уваги, що обґрунтування розміру штрафної санкції, а також неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі, повинно наводитися у постанові суб`єкта владних повноважень. Зазначення порушень в акті перевірки чи в проектах документів не може вважатися належним обґрунтуванням розміру санкції, оскільки конкретна санкція визначається не під час перевірки, а на засіданні НКРЕКП під час вирішення питання про відповідальність суб`єкта господарювання та прийняття відповідного рішення.

24. Обґрунтування розміру санкцій та їх пропорційності у відзиві під час розгляду справи теж не узгоджується з вимогами закону, оскільки правомірність рішень суб`єктів владних повноважень оцінюється на час їх прийняття.

25. Аналогічна позиція також була висловлена у постановах Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №420/1369/22, від 26.09.2023 у справі №640/36179/21, від 13.03.2024 у справі №420/1367/22.

26. В оскаржуваній постанові НКРЕКП не оцінило серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, тобто не виконав вимог ч. 5 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" не обґрунтував застосування санкції саме у такому розмірі..

27. Вказане свідчить про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови принципу обґрунтованості та пропорційності.

28. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що пункт перший постанови НКРЕКП від 21.04.2021 № 683 не відповідає приписам ч. 2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

29. Суд відхиляє покликання скаржника на висновки Верховного Суду щодо визначення конкретного розміру санкцій як дискреційного повноваження відповідача, викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20, адже у вищенаведеній постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду було зроблено висновок з посиланням на справу № 480/2675/20 про те, що якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки Нацкомісії виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону № 2019-VIII, є дискреційним повноваженням Нацкомісії, натомість, підкреслювалася обов`язковість дотримання принципу пропорційності, яка зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.

(б) щодо пункту 2 постанови НКРЕКП від 21.04.2021 № 683

30. Згідно зі ст. 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

- нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом;

- ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

- формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

- державного контролю та застосування заходів впливу;

- використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

31. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема: приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

32. Згідно з п. 21 ч.1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема: схвалює/затверджує інвестиційні програми (плани розвитку) суб`єктів, діяльність яких регулюється Регулятором, у випадках, встановлених законом, та вносить зміни до них відповідно до порядку, затвердженого Регулятором.

33. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 1540-VIII Регулятор має право, зокрема: приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

34. Частинами 1-3 ст.19 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

35. Отже, НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних перевірок; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.

36. Така позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18, від 28.09.2020 у справі № 812/225/17, від 21.04.2021 у справі №480/2675/20, від 26.05.2021 у справі № 824/266/20-а, від 08.07.2021 у справі №160/1598/20, від 28.07.2021 у справах № 380/744/20, № 280/160/20, від 13.09.2021 у справі № 280/62/20, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21 та від 13.09.2024 у справі №640/30316/21.

37. У постанові від 13.09.2023 у справі №640/30316/21 Верховний Суд зазначив:

«… аналіз положень вищезазначених норм права свідчить про те, що за результатом проведеної перевірки або моніторингу НКРЕКП уповноважена приймати рішення про внесення змін до відповідних інвестиційних програм; такі рішення є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, але вони не є санкцією у розумінні статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а відносяться до інших заходів впливу Регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності».

38. Зазначена позиція спростовує твердження позивача про те, що вимоги п. 2 не могли бути відображені у постанові, а мали б бути винесені у розпорядженні.

39. Ця позиція відповідає і посиланнями скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.02.2019 у справі №826/14482/17, від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18 та від 29.07.2020 у справі № 826/14445/17, в яких зазначено, що перелік санкцій є вичерпним, інші заходи впливу регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності, не є санкціями відповідальності.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом планової перевірки НКРЕКП було складено акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідно до п. 2 якої вирішено зобов`язати КП "Київтеплоенерго" урахувати в Інвестиційних програмах на 2021 та 2022 роки статтю «Додатково отриманий дохід за результатом діяльності у 2018 - 2019 роках» без додаткових джерел фінансування на загальну суму 161 564.52 тис. грн (без ПДВ).

41. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про ринок електричної енергії» та ст. 17 Закону № 1540-VIII НКРЕКП постановою від 04.09.2018 № 955 затвердила Порядок розроблення та подання на затвердження планів розвитку систем розподілу та інвестиційних програм операторів систем розподілу (далі - Порядок № 955).

42. Відповідно до п. 1.1 глави 1 Порядку № 955 цей Порядок поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (далі - ліцензіати), та установлює процедуру подання, формування, розгляду, схвалення та виконання планів розвитку систем розподілу (далі - ПРСР) та інвестиційних програм ліцензіатів.

43. Згідно з п. 1.2 глави 1 Порядку № 955 інвестиційна програма - інвестиційна програма (ІП) - план використання коштів, розроблений на підставі схваленого ПРСР ліцензіата, для підвищення рівня надійності та економічності роботи основних фондів, який містить комплекс зобов`язань ліцензіата на період її виконання щодо розвитку ліцензіата, джерела її фінансування, графік виконання та пояснювальну записку.

44. Відповідно до п. 1.3 глави 1 Порядку № 955 ліцензіат зобов`язаний використовувати кошти, визначені як джерело фінансування інвестиційної програми, виключно на її виконання відповідно до графіка, визначеного інвестиційною програмою.

45. Пункти 2.3 - 2.4 глави 2 Порядку № 955 передбачають, що джерела фінансування ІП формуються ліцензіатом з таких статей:

- амортизаційні відрахування;

- прибуток на виробничі інвестиції, передбачений структурою тарифів;

- запланований обсяг надходжень за перетоки реактивної електричної енергії.

Додатковими джерелами фінансування ІП можуть бути кредити, плата за приєднання, будь-яка фінансова допомога, кошти, отримані від здійснення діяльності, пов`язаної та не пов`язаної з розподілом електричної енергії, та інші джерела відповідно до вимог чинного законодавства.

ІП формується відповідно до розділів, визначених цим Порядком, із зазначенням обсягу фінансування по кожному з розділів (без урахування податку на додану вартість (далі - ПДВ)) та включає:

1) інформацію про прогнозний загальний техніко-економічний стан ліцензіата на дату закінчення чинної ІП з урахуванням заходів чинної ІП;

2) опис робіт, запланованих на прогнозний період;

3) перелік робіт, основного обладнання, матеріалів, апаратного та програмного забезпечення та послуг, запланованих для виконання у прогнозному періоді, з розбивкою на етапи (квартали) з фінансуванням відповідно до планових квартальних обсягів надходжень коштів;

4) пояснювальну записку з обґрунтуванням необхідності проведення робіт по кожному розділу інвестиційної програми, яка містить, зокрема:

мету виконання запланованих заходів (робіт) у прогнозному періоді;

обґрунтування необхідності та доцільності проведення заходів (робіт) за кожним розділом інвестиційної програми;

посилання на нормативно-правові акти, які регламентують необхідність виконання таких заходів (робіт);

інформацію про схвалену, затверджену, погоджену належним чином проектно-кошторисну документацію;

інформацію щодо проведення експертизи проектно-кошторисної документації;

опис запланованого економічного ефекту від впровадження заходів (робіт) інвестиційної програми;

інформацію щодо заходів (робіт) із зазначенням їх етапів виконання та вартості, що заплановані до виконання у прогнозному періоді (по заходах, що мають перехідний характер, зазначаються етапи виконання по роках із урахуванням фактичного виконання);

5) джерела фінансування ІП;

6) прогноз ліцензіата щодо зниження технологічних витрат та втрат електричної енергії за результатами реалізації ІП.

46. На виконання пунктів 4.1- 4.5 глави 4 Порядку № 955 ліцензіат зобов`язаний виконувати схвалені НКРЕКП ПРСР/ІП в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні.

Виконаними вважаються об`єкти, які введені в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, прийняті на баланс та щодо яких здійснено повне фінансування.

Роботи, які мають перехідний характер, вважаються виконаними, якщо по них складено акти виконаних робіт та/або акти приймання-передавання згідно з умовами відповідного договору та здійснено оплату відповідно до цих актів або здійснені авансові платежі, якщо це передбачено схваленою ІП.

При неповному виконанні ліцензіатом ІП за звітний період надалі першочергово здійснюється фінансування заходів з будівництва, модернізації і реконструкції електричних мереж та обладнання і заходів зі зниження та/або недопущення понаднормативних витрат електричної енергії.

При зміні (збільшенні або зменшенні) вартості виконання заходів, передбачених схваленою ІП, до 5 % ліцензіат може самостійно зробити перерозподіл фінансування між цими заходами в межах одного розділу за умови незмінності фізичних обсягів цих заходів.

У випадку фактичного збільшення надходження коштів відповідно до визначених джерел фінансування ліцензіат ініціює процедуру внесення відповідних змін до ІП згідно з цим Порядком у частині збільшення джерел фінансування та доповнення запланованих заходів.

47. У постанові від 13.09.2023 у справі №640/30316/21 Верховний Суд зазначив:

«Зі змісту наведених норм права вбачається, що інвестиційна програма є обов`язковий до виконання суб`єктом господарювання, що проводить діяльність на ринку енергетики та комунальних послуг, економічно обґрунтований план використання коштів, що затверджується/погоджується Регулятором. При цьому джерела фінансування інвестиційної програми можуть бути основними та додатковими. Зокрема, додатковими джерелами фінансування інвестиційної програми можуть бути, зокрема: прибуток (додаткові реінвестиції), плата за приєднання, залучені кошти (кредити, фінансова допомога), кошти, отримані від здійснення діяльності, пов`язаної та не пов`язаної з розподілом електричної енергії, дохід від небалансу ТВЕ та інші джерела відповідно до вимог чинного законодавства).

На підставі вищезазначеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги НКРЕКП, викладені у спірній частині постанови від 8 липня 2021 року № 1118, про необхідність врахування позивачем у інвестиційних програмах на 2021 та 2022 роки додатково отриманого доходу за результатом діяльності у 2019 та 2020 роках, узгоджуються з положеннями Порядку № 955, який визначає допустимі (основні та додаткові) джерела фінансуванні інвестиційної програми».

48. Суд вважає цю правову позицію застосовною і до справи, що розглядається, а тому не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів наявності відповідних повноважень у НКРЕКП на видачу вказівок позивачу щодо конкретних положень майбутньої інвестиційної програми, і вважає правомірним п. 2 постанови НКРЕКП від 21.04.2021 № 683 щодо вимоги урахувати в Інвестиційних програмах на 2021 та 2022 роки статтю «Додатково отриманий дохід за результатом діяльності у 2018 - 2019 роках» без додаткових джерел фінансування на загальну суму 161 564.52 тис. грн (без ПДВ).

49. Щодо необхідності розглядати справу за правилами загального позовного провадження і, відповідно, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права Суд звертає увагу на те, що ухвалою від 28.10.2021 суд першої інстанції відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

50. У касаційній скарзі відповідач покликається на необхідність розглядати справу за правилами загального позовного провадження з огляду на те, що справа має надважливе значення для НКРЕКП та становить значний суспільний інтерес.

51. Частиною 1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

52. Частиною 4 ст. 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

53. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 5 ст. 12 КАС України).

54. Частиною 6 ст.12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України.

55. Водночас Суд зауважує, що такий перелік не є вичерпним і відповідно до вимог п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

56. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

57. Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ця справа належить до справ не значної складності, відтак не підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

58. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.10.2023 у справі №640/25327/20.

59. З огляду на вищезазначені висновки, Суд відхиляє доводи позивача щодо закриття касаційного провадження з огляду на неподібність правовідносин у цій справі та у справах, на які покликався відповідач, адже, як було наведено, перелічені позиції є застосовними і до справи, що розглядається. Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й наявність обставин, наведених, зокрема, у пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

60. Відповідно до ч.ч. 1, 3-4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

61. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності відповідних повноважень у НКРЕКП на видачу вказівок позивачу стосовно конкретних положень майбутньої інвестиційної програми, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі №640/30290/21 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування з моменту винесення пункту другого резолютивної частини постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, «Про накладення штрафу на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання від 21.04.2021 №683.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування з моменту винесення пункту другого резолютивної частини постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, «Про накладення штрафу на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання від 21.04.2021 №683.

4. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 640/30290/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.А. Єзеров