ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/32054/21
адміністративне провадження № К/990/2558/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року (головуючий суддя - Дудін С.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі №640/32054/21
за позовом ОСОБА_1
до Громадської ради доброчесності
про визнання протиправним та скасування рішення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) 16 грудня 2020 року.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
3. 21 лютого 2022 року до суду надійшла заява про відвід судді Харченко С.В.
4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Харченко С.В. в адміністративній справі.
5. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року заяву судді Харченко С.В. про самовідвід задоволено. Передано адміністративну справу №640/32054/21 до канцелярії суду для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. 23 лютого 2022 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
7. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року заяву судді Кушнової А.О. про самовідвід задоволено та передано адміністративну справу № 640/32054/21 до канцелярії суду для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
8. 11 квітня 2022 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього ж суду Журавлю В.О.
9. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року заяву судді Журавля В.О. про самовідвід задоволено та передано адміністративну справу №640/32054/21 до канцелярії суду для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
10. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. Закрито провадження у справі. Роз`яснено позивачу, що цей спір не підлягає розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і в судовому порядку взагалі.
11. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19, та вказував на те, що висновок ГРД є рішенням інституції громадянського суспільства, яке не може бути предметом адміністративного оскарження, з огляду на те, що воно (рішення) приймається суб`єктом, який не є суб`єктом владних повноважень та який у зв`язку з цим не виконує владні управлінські функції.
14. Подією, з настанням якої виникають підстави для судового захисту порушеного права, є прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККСУ) рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді з наданням відповідної оцінки висновку Ради, яке може бути оскаржене до суду в установленому законом порядку.
15. Правові висновки, викладені Верховним Судом у справі № 160/9844/19, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що висновок ГРД не створює для особи юридично значущих висновків, а остаточне рішення, яке створює відповідні правові наслідки, ухвалює ВККСУ, яке і підлягає оскарженню до суду.
17. Також суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі без виклику сторін, вказав що новий склад суду мав розпочати розгляд справи спочатку та обрати форму розгляду спору, при цьому доцільно та обґрунтовано першочергово мотивував та вирішив питання можливості подальшого розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.
18. Позивач звернувся з касаційною скаргою на підставі частини першої статті 328 КАС України з огляду на те, що не брав участі у справі, а суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси, та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, яка посилається на підпункт 3 частини третьої статті 353 КАС України, відповідно до якого порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень у разі розгляду адміністративним судом справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
19. У обґрунтування касаційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції розглянув справу загального позовного провадження за його відсутності, без повідомлення про дату, час та місце судового засідання, однією ухвалою прийняв справу до провадження та закрив провадження.
20. Так, 29 листопада 2021 року Київський окружний адміністративний суд відповідно до частини третьої статті 12, статті 171 КАС України відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначив дату проведення підготовчого засідання. Проте 18 квітня 2022 року суддя Дудін С.О. прийняв справу до свого провадження та закрив провадження без виклику сторін, чим позбавив можливості робити заяви, заявляти клопотання, надавати пояснення у справі, докази, приймати участь у судовому засіданні. Також суд не надав оцінку тій обставині, що відповідач не був належним чином повідомлений про існування спору, не отримав копію позову, який разом з додатками (що містять приватну конфіденційну інформацію) направлено на іншу адресу.
21. Звертає увагу на те, що суддя Дудін С.О. також оскаржував у судовому порядку висновок ГРД відносно себе та розглядав аналогічні позовні заяви суддів по суті вимог, приймав рішення про визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики посилаючись на статті 2 4 19 КАС України, практику Європейського суду з прав людини, статтю 8 Конституції України та частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», тобто висловив свою позицію щодо таких спорів. Відповідно, суддя Дудін С.О. задля уникнення сумнівів в ухваленому рішенні, відповідно до практики ЄСПЛ та Бангалорських принципів не міг розглядати цю справу.
22. Вказував на те, що суд апеляційної інстанції не надав у оскаржуваній постанові оцінки зазначеним обставинам щодо неповідомлення сторони про час, день та місце розгляду справи.
23. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
25. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
26. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
27. З огляду на те, що предметом спору у цій справі була вимога визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 16 грудня 2020 року, суди першої та апеляційної інстанцій надавали оцінку обґрунтованості таких позовних вимог.
28. Керуючись практикою Верховного Суду щодо можливості оскарження в судовому порядку висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККСУ), викладеною у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19, суд першої інстанції прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
29. Суд апеляційної інстанції підтримав такий висновок суду першої інстанції.
30. З цього приводу слід зазначити, що на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
31. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом, оцінюється колегіями ВККСУ у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККСУ.
32. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.
33. Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККСУ.
34. Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.
35. Таким чином, дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.
36. Встановлені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.
37. Частинами першою, шостою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ГРД утворюється з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає ВККСУ інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
38. Функції, які здійснює ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів, за своєю суттю не є «владними управлінськими повноваженнями» у розумінні КАС України, у зв`язку з цим ця інституція не має ознак суб`єкта владних повноважень.
39. За правовим статусом, визначеним у статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься у досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.
40. Пунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).
41. На підставі частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
42. Таким чином, рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя приймає ВККСУ. Між тим, наявність негативного висновку ГРД стосовно обов`язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди із суддею (у формі засідання) з метою з`ясувати викладені у висновку ГРД обставини та надати їм власну оцінку на предмет відповідності критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняти за підсумками цього обговорення остаточне рішення щодо підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя.
43. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що у будь-якому випадку висновок ГРД є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді) щодо якого здійснюється оцінювання. Висновок ГРД покладає зобов`язання виключно на ВККСУ, яка має дати йому відповідну оцінку та врахувати, або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді). При цьому, судом обґрунтовано взято до уваги ту обставину, що у судді (кандидата на посаду судді) є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, встановлених ГРД та зафіксованих у її висновку. Це вказує на те, що висновок ГРД не створює самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя та є лише одним з можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, ВККСУ і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.
44. Оскільки висновок ГРД не може бути предметом адміністративного оскарження, то суд першої інстанції прийшов до правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
45. Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та не встановив помилковості висновків суду першої інстанції з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19.
46. Така правова позиція у подальшому була підтримана в постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 826/17156/18, від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/25314/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 640/5442/20, від 25 травня 2023 року у справі № 640/31194/21, а тому колегія суддів вказує на обґрунтованість висновку судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині.
47. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
48. Відсутність регламентації в національному законодавстві права на оскарження рішень ГРД є розумним обмеженням у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.
49. Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження в судовому порядку висновку ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів ВККСУ не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки такий акт не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді), щодо якого здійснюється оцінювання. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
50. Щодо обґрунтування касаційної скарги в частині порушення норм процесуального права, які, на переконання позивача, є підставою для скасування судових рішень та нового розгляду справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
51. Як зазначав Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
52. Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
53. Право бути почутим є одним з ключових принципів справедливого судового розгляду, учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
54. Відповідно до частини третьої статті 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
55. У поданій апеляційній скарзі позивач просив відкрити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою та розгляд справи проводити без його участі.
56. На підставі статті 310 КАС України апеляційний розгляд справи № 640/32054/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, що давало можливість сторонам, а насамперед скаржнику, надати свої пояснення та відповідні докази порушення судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права безпосередньо в суді апеляційної інстанції.
57. Проте розгляд справи 30 листопада 2022 року не відбувся та був відкладений задля належного повідомлення учасників справи про дату та час розгляду апеляційної скарги, а 19 грудня 2022 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Тобто, позивач наданою можливістю бути присутнім під час розгляду його апеляційної скарги не скористався.
58. У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, розгляд справи 19 грудня 2022 року було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
59. Відповідно до частини першої-четвертої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
60. Справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, також враховує відносини між рівнем позовного провадження і апеляційного розгляду, тобто якщо якісь процесуальні стандарти не знайшли свого відображення на одній стадії розгляду, то вони точно повинні мати право на компенсацію втраченої можливості бути переглянутими під час, зокрема, апеляційного розгляду, тим самим гарантувати особі доступ до суду.
61. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач скористався процесуальною можливістю її оскарження в апеляційному порядку.
62. Також він міг зазначити та акцентувати увагу на підстави скасування судового рішення з посиланням на відповідні докази, навіть ті, які з об`єктивних причин не були надані чи зазначені ним раніше, але які, на його переконання, є суттєвими та впливають на правильність вирішення справи, під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні.
63. Проте, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, позивач таких дій не вчинив та не скористався наданою судом можливістю реалізувати своє право на доступ до суду.
64. Статтею 315 КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.
65. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та надаючи їм оцінку, встановив допущення судом процесуальних порушень, зокрема вказавши, що відповідно до вимог частини чотирнадцятої статті 31 КАС України справа підлягала прийняттю до провадження новим складом суду, який мав розпочати розгляд справи спочатку та обрати форму розгляду цього спору.
66. У той же час суд апеляційної інстанції вказав про доцільність та обґрунтованість висновку суду про першочергове мотивування та вирішення питання можливості подальшого розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Також вказав, що інших, аніж як закрити провадження у даній справі, варіантів/шляхів дій у суду першої інстанції не було, при цьому, непризначення судового засідання не змінює правову природу правовідносин, та, головне не впливає на застосування процесуальних наслідків у вигляді закриття провадження у справі.
67. Відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
68. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 317 КАС України встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, це мало б наслідком скасування судового рішення та ухвалення нового.
69. У той же час, з урахуванням викладеного та висловлених правових висновків у цій категорії справ, колегія суддів на стадії касаційного перегляду судових рішень вважає, що таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору.
70. Посилання позивача у касаційній скарзі на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не впливають на правильність висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду спірних правовідносин - визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності.
71. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 640/32054/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду