ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року

м. Київ

справа №640/35568/21

адміністративне провадження № К/990/16738/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/35568/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верея-Д»

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна

про визнання протиправним та скасування наказу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 (головуючий суддя: Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 (колегія у складі: головуючого судді Губської Л.В., суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Верея-Д» (далі - позивач, ТОВ «Верея-Д») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4171/5 від 18.11.2021 про задоволення скарги ОСОБА_1 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.2021 за № СК-2864-21.

В подальшому ТОВ «Верея-Д» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України №4171/5 від 18.11.2021 «Про скасування рішення від 02.09.2021 №60139370, прийняте приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Біловар І.О.» до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду адміністративної справи №640/35568/21.

- заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, акредитованим суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, проводити та/або скасовувати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, вчиняти будь-які інші реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2445923180000.

2. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послався на те, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного наказу, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Також зауважив, що у даному випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 заяву про забезпечення позову задоволено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 залишено без змін.

5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову наказ Міністерства юстиції України №4171/5 від 18.11.2021 не виконаний, при цьому, виконання оскаржуваного наказу до вирішення судом питання про його протиправність може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 04.07.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №640/35568/21.

7. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Також скаржник звернув увагу, що жодної обставини, яка б вказувала на очевидність протиправних дій відповідача, позивачем не наведено і не надано арґументування вжиття заходів забезпечення позову, а тому наявні підстави для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 04.07.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі за вищевказаним позовом.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 10.01.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

13. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

14. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

15. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

16. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

17. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

18. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

19. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

20. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

21. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

22. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

23. З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2021 Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу ОСОБА_1 , зареєстровану в Міністерстві юстиції України 03.11.2021 за №СК-2864-21, на рішення прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар Іриною Олександрівною.

24. Наказом Міністерства юстиції України №4171/5 від 18.11.2021 скаргу ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, скасовано рішення від 02.09.2021 №60139370, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар Іриною Олександрівною.

25. Згідно з рішенням від 02.09.2021 №60139370, прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар Іриною Олександрівною, зареєстровано право власності на квартиру за ТОВ «Верея-Д» у зв`язку із внесенням цієї квартири ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Верея-Д».

26. Позивач наголошує на тому, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №4171/5 від 18.11.2021 є очевидно протиправним у зв`язку із порушенням прав позивача (як заінтересованої особи) на участь у розгляді скарги та поданні пояснень по суті скарги, що відповідно не забезпечило об`єктивного розгляду скарги у сфері державної реєстрації.

27. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний у цій справі наказ Міністерства юстиції України стосується скасування рішення від 02.09.2021 №60139370, яким зареєстровано право власності на квартиру за ТОВ «Верея-Д» у зв`язку із внесенням цієї квартири ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Верея-Д».

28. Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

29. Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

30. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, рішенням про вжиття заходу забезпечення позову фактично зупинив дію наказу Міністерства юстиції України, надавши можливість позивачу володіти, користуватись та розпоряджатись нерухомим майном.

31. Ознаки протиправності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України не є очевидними, підлягають встановленню та доведенню під час розгляду справи по суті.

32. Крім того, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично є вирішенням спору по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

33. Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

34. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

35. Колегія суддів також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 у цій справі скасовано рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду позову по суті, закрито провадження у справі. Апеляційний суд вказав, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

37. Відповідно до частини шостої статті 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

38. Тобто, дія заходів забезпечення позову зберігала свою дію до прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови про закриття провадження у справі, однак Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку судове рішення про вжиття заходів забезпечення, дійшов висновку про наявність підстав для його скасування, через порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання при його ухваленні норм процесуального права. При цьому, за наслідком скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, Верховний Суд, у даному випадку, за наслідками скасування цих рішень не ухвалює нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

39. За вказаних обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу Міністерства юстиції України слід задовольнити частково, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №640/35568/21 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду