ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3580/19

касаційне провадження № К/9901/21033/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року (головуючий суддя - Мазур А.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя - Губська Л.В.; судді - Епель О.В., Степанюк А.Г.)

у справі № 640/3580/19

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2018 року № 00015701402 та № 00015711402.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, за якими дата виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту визначається за касовим методом. Таким чином, обліковуючи на рахунку 643 «Податкові зобов`язання» кредитове сальдо у розмірі 25 910 931,24 грн, у підприємства не виникало обов`язку вказувати ці суми в деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки ці податкові зобов`язання сформовані із заборгованості населення та несвоєчасно отриманих коштів з надання населенню субсидій. Відповідачем під час перевірки не досліджено та не відокремлено в акті перевірки суми податкових зобов`язань, стосовно яких відсутні підстави для відображення в податковій звітності з ПДВ, оскільки строк сплати їх не настав (відсутнє погашення заборгованості з квартирної плати), у зв`язку з чим висновки перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені первинними документами, які були надані до перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податкові зобов`язання на суму 25 910 931,24 грн сформовані із заборгованості населення та несвоєчасно отриманих коштів з надання населенню субсидій. Оскільки строк їх сплати не настав, у позивача не виникало обов`язку вказувати ці суми в деклараціях з ПДВ.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що наявне кредитове сальдо по рахунку 643 «Податкові зобов`язання» свідчить про нараховані та не відображені податкові зобов`язання з ПДВ. Наявність кредитового сальдо по рахунку 643 може пояснюватись виключно наявністю дебетового сальдо по рахунку 361.1, тобто на суму неоплачених грошових коштів від споживачів за отримані послуги. Перевіркою встановлено невідображення в складі податкових зобов`язань в податкових деклараціях з ПДВ показників сум податкових зобов`язань з ПДВ за касовим методом. На думку податкового органу, позивачем занижено показники, задекларовані в рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» на загальну суму 21 720 697,00 грн. Крім того, в результаті виявлених порушень, встановлено недотримання платником вимог пунктів 201.1, 201,10 статті 201 Податкового кодексу України в частині нездійснення реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 14 585 322,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

10 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну документальну перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» з питань податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2018 року, за результатами чого складено акт перевірки від 10 березня 2018 року № 619/26-15-14-02-05/32375554.

Платником було подано заперечення на акт перевірки з проханням призначити документальну позапланову перевірку з питань правомірності формування податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01 січня 2015 року по 01 березня 2018 року, а також в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (січень-грудень 2017 року, січень - березень 2018 року).

В період з 08 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження, результати якої оформлені актом перевірки від 05 листопада 2018 року № 757/26-15-14-02-05/32375554.

Згідно з висновками акта від 05 листопада 2018 року № 757/26-15-14-02-05/32375554 перевіркою встановлено порушення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району»:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, пункту 187.10 статті 187 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 21 720 697,00 грн;

пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення платником граничних термінів реєстрації податкових накладних (січень - грудень 2017 року, січень - березень 2018 року).

Таких висновків податковий орган дійшов, оскільки встановив під час перевірки недекларування позивачем в податкових деклараціях з ПДВ суми відображених у фінансовій звітності податкових зобов`язань.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року:

№ 00015701402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26 657 895,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 21 131 719,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 526 176,00 грн;

№ 00015711402, яким до платника застосовано штраф у розмірі 7 292 661,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 187.10 статті 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

Судами встановлено, що позивач є надавачем послуг, визначених пунктом 187.10 статті 187 ПК України, а саме послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, за якими дата виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту визначається за касовим методом.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що податкові зобов`язання на суму 25 910 931,24 грн, які позивач обліковував в якості кредитового сальдо на рахунку 643 «Податкові зобов`язання», були сформовані платником із заборгованості населення з квартирної плати та несвоєчасно отриманих коштів з надання населенню субсидій, строк сплати яких не настав, у зв`язку з чим у позивача відсутній обов`язок вказувати ці суми в деклараціях з ПДВ.

Контролюючий орган зазначає, що при застосуванні касового методу розмір кредитового сальдо по рахунку 643 «Податкові зобов`язання» має відповідати сумі наявної заборгованості від споживачів за отримані послуги, при цьому у фінансовій звітності платника не відображена відповідна сума дебіторської заборгованості.

Суд вважає такі твердження відповідача незмістовними та такими, що ґрунтуються на розрахунках перевіряючих, заснованих на припущеннях, оскільки вони не підтверджені первинними документам, що надавалися до перевірки. Крім того, в акті перевірки не відокремлені (окремо не визначені) суми нарахованих податкових зобов`язань, стосовно яких відсутні підстави для відображення в податковій звітності з ПДВ, строк сплати яких не настав (відсутнє погашення заборгованості з квартирної плати).

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації, на спростування висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у платника обов`язку щодо декларування податкових зобов`язань, сформованих платником із заборгованості населення з квартирної плати та несвоєчасно отриманих коштів з надання населенню субсидій, строк сплати яких не настав.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 00015701402.

Враховуючу встановлену судами відсутність податкового правопорушення щодо заниження позивачем ПДВ, податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 00015711402, яким до платника застосовано штраф за нездійснення реєстрації податкових накладних, також підлягає скасуванню.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко