ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 640/3703/22
адміністративне провадження № К/990/21876/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року (головуючий суддя - Головань О.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді: Федотов І.В., Коротких А.Ю.)
у справі №640/3703/22
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій у невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й невиконання рішення суду протиправною;
- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі №826/7297/15 про поновлення на посаді заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 17 травня 2018 року до 20 січня 2021 року;
- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій в строк не пізніше десяти робочих днів з дати набрання законної сили судовим рішенням у даній справі зарахувати йому весь час вимушеного прогулу до вислуги років, строків трудового, страхового (пенсійного) стажу.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України.
3. Не погодившись із вказаними рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №640/15060/19 до одного відповідача з приводу тих самих правовідносин і тих самих підстав.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, а також без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
7. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, що мають істотне значення, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки щодо застосування якого відсутні у практиці Верховного Суду. Крім того, висновки апеляційного суду суперечать висновкам Верховного Суду викладеним у справі №640/7825/19.
8. Водночас вказує, що суд першої інстанції помилково визначив справу, що розглядається справою незначної складності, яка має розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження зважаючи на позицію Верховного Суду у постанові від 21 квітня 2021 року в справі №461/1303/19, де середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі не є заробітною платою, а мірою відповідальності, а також зважаючи на те, що сума яка підлягала би стягненню могла переважати 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у 2022 році (станом на момент звернення до суду з позовом).
9. На думку скаржника, суд помилково зазначив, що зміст обох позовів свідчить про те, що вони подані одним позивачем до одного відповідача з приводу тих самих правовідносин і з тих самих підстав. Хоча обидва позови стосуються затримки виконання рішення у справі №826/7297/15, проте відрізняються своїми позовними вимогами.
10. Скаржник звертає увагу на різний предмет позовних вимог у справі, що розглядається та у справі №640/15060/19. Відповідно до змісту позовної заяви у справі №640/15060/19 підставою для звернення з позовом було систематичне невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року в справі №826/7297/15, яким позивача поновлено на посаді заступника Голови ДСНС.
11. Разом з тим, відповідно до змісту позовної заяви у справі, що розглядається підставою для звернення з позовом було систематичне невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року в справі №826/7297/15 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №640/9388/20, якою позовні вимоги позивача задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ (по особовому складу цивільного захисту) «Про звільнення ОСОБА_1 зі служби №106 Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25 березня 2020 року» та поновлено на службі цивільного захисту у Державній службі України з надзвичайних ситуацій з 26 березня 2020 року.
12. Отже, вважає, що суди недостатньо уважно дослідили підстави та предмет позову у двох різних справах, що перебували на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва та дійшли помилкового висновку щодо «подачі з приводу тих самих правовідносин і з тих самих підстав».
13. Таким чином, суди помилково визначили, що зміст обох позовів свідчить про те, що вони подані одним позивачем до одного відповідача з приводу тих самих правовідносин і з тих самих підстав, оскільки позовні вимоги відрізняються періодом за який позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відтак, вказані позови не були однаковими.
14. Отже, на думку скаржника суди не зауважили на такі факти та докази:
- 27 червня 2022 року позивач направив заяву про залишення позовної заяви без розгляду у справі №640/15060/19;
- позивач подав до матеріалів справи заяву про залишення позовної заяви у справі №640/15060/19 без розгляду 30 червня 2022 року; копію вище згаданої заяви у справі №640/15060/19 позивач надав до матеріалів у справі №640/3703/22 та направив разом з відповіддю на відзив 30 червня 2022 року;
- ухвалою від 04 липня 2022 року заяву позивача задоволено та позовну заяву у справі №640/15060/19 залишено без розгляду;
- направляючи відповідь на відзив у справі №640/3703/22 позивач належним чином повідомив суд про те, що розгляд справи №640/15060/19 він вирішив припинити, у зв`язку з чим суд припинив розгляд справи №640/15060/19 ухвалою від 04 липня 2022 року.
15. Внаслідок чого, суди порушили норми процесуального права у частині повного, всебічною та об`єктивного розгляду справи.
16. Таким чином, хоча оскаржувана ухвала у справі №640/3703/2022 прийнята 22 червня 2022 року, суд приймаючи її не взяв до уваги докази, не врахував, що провадження у справі №640/15060/19 припинене, а позовні вимоги у цих справах відрізнялися за предметом і підставами.
17. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції статті 251 КАС України, оскільки направив копію ухвали учасникам справи 27 червня 2022 року, тобто з пропуском строку та не здійснив оприлюднення вказаного судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
19. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
20. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
21. Пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
22. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
23. Водночас, з огляду на положення пункту 3 частини першої статті 240 КАС України з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.
24. Такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №800/411/17.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №640/15060/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просив:
1) стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2018 року по день ухвалення рішення у цій справі;
2) зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій в строк не пізніше десяти робочих днів з дати набрання законної сили судовим рішенням у цій справі зарахувати ОСОБА_1 весь час вимушеного прогулу до вислуги років, строків трудового та страхового стажу.
26. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року відкрито провадження у справі №640/15060/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
27. Повертаючись до обставин справи, що розглядається необхідно зазначити, що позивач звертаючись до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій просив:
1) визнати бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й невиконання рішення суду протиправною;
2) стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі №826/7297/15 про поновлення на посаді заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 17 травня 2018 року до 20 січня 2021 року;
3) зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій в строк не пізніше десяти робочих днів з дати набрання законної сили судовим рішенням у даній справі зарахувати ОСОБА_1 весь час вимушеного прогулу до вислуги років, строків трудового, страхового (пенсійного) стажу.
28. З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони, предмет та підстави позову у справі, що розглядається та у справі №826/7297/15 є тотожними.
29. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що незважаючи на те, що позовні вимоги сформульовані по-різному, предмет спору все ж є одним у цих справах - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що охоплює, зокрема з 17 травня 2018 року по 20 січня 2021 року, а також зарахування цього періоду до вислуги років, трудового та страхового стажу позивача. Пред`явлення у цій справі додаткової вимоги щодо визнання протиправними дій як підстави для стягнення коштів також не може бути визнано обставиною, що змінює предмет спору поряд із предметом спору у справі №640/15060/19.
30. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставою позову в справі, що розглядається та у справі №640/15060/19 є невиконання судового рішення про поновлення на роботі (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року в справі №826/7297/15).
31. Щодо доводів скаржника в контексті нетотожності заявлених позовів, оскільки предмет позовних вимог у справі, що розглядається та у справі №640/15060/19 різний, Верховний Суд зазначає таке.
32. Підстава позов - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
33. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
34. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
35. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
36. Як вбачається із матеріалів справи та зазначалось вище, предмет позовних вимог у справі, що розглядається та у справі №640/15060/19 є однаковим і стосується невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року в справі №826/7297/15 про поновлення на роботі.
37. Посилання скаржника на те, що позовні вимоги відрізняються періодом за який позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.
38. Так, у справі, що розглядається позивач просив стягнути середній заробіток за період з 17 травня 2018 року до 20 січня 2021 року, а у справі №640/15060/19 з 17 травня 2018 року по день ухвалення рішення у даній справі, тобто не обмежене конкретною датою.
39. Таким чином, оскільки формулювання позовних вимог у справі №640/15060/19 починається з 17 травня 2018 року та не обмежене конкретною датою, тобто, охоплює 20 січня 2021 року, і станом на 22 червня 2022 року рішення у вказаній справі не ухвалене, то твердження позивача про те, що позовні вимоги відрізняються періодом за який позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.
40. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що у справах №640/15060/19 та №640/3703/22 дійсно мають місце ті самі сторони, предмет і підстави позову.
41. Стосовно твердження скаржника про не врахування судами попередніх інстанцій факту подання позивачем заяви про залишення позову в справі №640/15060/19 без розгляду, про що позивач повідомив суд першої інстанції та надав на підтвердження її копію Верховний Суд зазначає таке.
42. Намір позивача залишити позовну заяву у справі №640/15060/19 без розгляду та факт подання такої заяви, не свідчить про відсутність у провадженні цього суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або про залишення без розгляду позовної заяви у такій справі.
43. При цьому, розгляд поданої позивачем заяви від 29 червня 2022 року про залишення позову в справі №640/15060/19 без розгляду відбувся Окружним адміністративним судом міста Києва 04 липня 2022 року.
44. Що стосується оскаржуваної ухвали в справі, що розглядається, то її постановлено 22 червня 2022 року, тобто до подання позивачем відповідної заяви та постановлення вказаної ухвали в справі №640/15060/19.
45. Таким чином, на момент вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі, що розглядається (22 червня 2022 року) заява про залишення позову без розгляду у справі №640/15060/19 ще не була подана та, відповідно, не була розглянута.
46. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передбаченої пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позову без розгляду.
47. Щодо доводів касаційної скарги про помилковий розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, Верховний Суд зазначає таке.
48. Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
49. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
50. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
51. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
52. З аналізу частин першої і другої статті 257 КАС України висновується, що справи незначної складності, які визначені частини шостої статті 12 КАС України та перелік яких не є вичерпним, розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження в безальтернативному порядку.
53. Водночас, судам процесуальними законом надано право здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження і розгляд усіх інших справ, віднесених до юрисдикції адміністративного суду, за виключенням лише тих, які зазначені у частині четвертій статті 257 КАС України, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
54. Водночас, жоден із вище перелічених чотирьох виключних випадків не є аналогічним предмету спору у даній справі, що спростовує доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині помилковості віднесення справи до категорій справ з незначною складністю та розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
55. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №340/2214/21.
56. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у постанові від 21 квітня 2021 року в справі №461/1303/19, де середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі не є заробітною платою а мірою відповідальності, не свідчить про віднесення вказаної категорії справ до таких, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
57. Отже, вказане скаржником порушення норм процесуального права не знайшло свого підтвердження.
58. Доводи касаційної скарги зводяться фактично до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів і висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень не спростовують.
59. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди не допустили порушень норм процесуального права.
60. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій постановлено законні й обґрунтовані судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
64. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі №640/3703/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду