№ 640/4527/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/4527/21

адміністративне провадження № К/990/15495/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (судді: Лічевецький І.О. (головуючий), Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі № 640/4527/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколінія» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколінія» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Еколінія») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 11 листопада 2020 року № 00023100704, від 9 грудня 2020 року № 00124360704, від 13 січня 2021 року № 00003070704, від 10 лютого 2021 року № 00105440704.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у м. Києві не було дотримано вимог чинного податкового законодавства при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Так, позивач зазначає, що право на отримання відшкодування ПДВ має виключно той платник ПДВ, який задекларував суму від`ємного значення податку в податковій декларації, здійснив відповідний розрахунок суми відшкодування (подав додаток Д3) та подав до контролюючого органу відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток Д4). При цьому, умовою для декларування платником ПДВ суми податку до бюджетного відшкодування, зокрема, є фактична сплата отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. Позивач вказує, що ним було дотримано вказаних вимог податкового законодавства, а також зазначає, що контролюючим органом не заперечується реальність операцій Товариства (за результатами яких, позивачем було сформовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту) з закупівлі зернових у відповідних контрагентів, зберігання та обліку зерна на складах, а також факт здійснення оплати за такий товар у спірному періоді за липень-жовтень 2020 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11 листопада 2020 року № 00023100704, від 9 грудня 2020 року № 00124360704, від 13 січня 2021 року № 00003070704, від 10 лютого 2021 року № 00105440704.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2020 року № 00023100704, від 9 грудня 2020 року № 00124360704, від 13 січня 2021 року № 00003070704, від 10 лютого 2021 року № 00105440704. Суди зазначили, що відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства. Судами встановлено, що від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту було сформовано за результатами операцій з придбання товару (щодо яких контролюючому органу були надані відповідні документи до перевірки) у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Еколінія» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22 вересня 2020 року по 5 жовтня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 15 вересня 2020 року № 6157 відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Еколінія» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19 серпня 2020 року № 9205762739), за результатами якої складено відповідний акт перевірки № 181/26-15-07-04-04-32013204 від 12 жовтня 2020 року.

У вказаному акті перевірки зазначено, що під час перевірки ТОВ «Еколінія» надано всі первинні документи, що стосуються предмету перевірки. Перевіркою встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є перевищення обсягів придбання над обсягами реалізації сільськогосподарської продукції (кукурудзи, пшениця, соняшника, ріпаку). Частка загальної суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду до суми бюджетного відшкодування за липень 2020 року - 13,2 %. Аналізом наявної інформації щодо вивезення товарів за межі митної території України, згідно з даними ІТС «Податковий блок», податкової декларації за липень 2020 року здійснених платником у періоді, що підлягає перевірці, ТОВ «Еколінія» не здійснювало операцій щодо вивезення товарів. У ході проведення перевірки не встановлено здійснення ввезення товарів, платником у періоді, охопленому перевіркою.

Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Еколінія» на порушення пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України неправомірно включило до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року суму ПДВ у розмірі 4 380 550,00 грн, у зв`язку з чим у порядку виконання приписів підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Еколінія» відмовлено у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 4 380 550,00 грн. На підставі вказаних висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 11 листопада 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00023100704, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 4 380 550,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі направлень від 19 жовтня 2020 року № 307/26-15-07-04-04, від 22 жовтня 2020 року № 363/26-15-07-04-04, виданих ГУ ДПС у м. Києві та наказів від 15 жовтня 2020 року № 7325 та від 28 жовтня 2020 року № 7807, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еколонія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 18 вересня 2020 року № 9237164910 від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 13 листопада 2020 року № 1828/26-15-07-04-04/32013204.

Перевіркою встановлено, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є від`ємне значення з ПДВ, задекларованого у попередньому звітному періоді (липень 2020 року), а саме: причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є перевищення обсягів придбання над обсягами реалізації сільськогосподарської продукції (кукурудзи, пшениці, соняшника, ріпаку). Частка загальної суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду до суми бюджетного відшкодування за серпень 2020 року - 39,5 %.

Перевіркою встановлено, що відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість ТОВ «Еколінія» задекларовано суму від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 11 402 838,00 грн.

При перевірці достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту не встановлено порушень податкового законодавства.

Водночас, під час огляду виробничо-складських приміщень встановлено наявність залишків товару (соя, пшениця, кукурудза, соняшник, ячмінь, ріпак). Ідентифікувати приналежність зерна, щодо поклажедавців неможливо, так само як і визначити кількість зерна, що знаходиться у власності ТОВ «Еколінія». При цьому, позивачем не надано до перевірки документального підтвердження по товару (ріпаку) щодо вибуття з балансу для аналізу обліку його руху, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати продаж ріпаку на експорт та визначити його фактичне списання у серпні 2020 року. Виходячи з наведеного, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00124360704 від 9 грудня 2020 року, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні 11 402 838,00 грн на його рахунок у банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, за даними акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколінія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету № 12477/26-15-07-04-03/32013204 від 16 лютого 2020 року позивачем порушено вимоги статті 200 Податкового кодексу України.

Так, позивачем задекларовано до бюджетного відшкодування на його рахунок у банку 17 340 258,00 грн. При перевірці достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту не встановлено порушень податкового законодавства. Також, до перевірки надано документи щодо придбання товару (ріпаку, пшениці) у контрагентів.

Однак, за даними наданих до перевірки документів у вересні 2020 року ТОВ «Еколінія» здійснено операції з вивезення насіння ріпаку за межі митної території України у кількості 606 000 кг. У зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем неправомірно включено до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2020 року суму податку у розмірі 17 340 258,00 грн та ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003070704 від 13 січня 2021 року, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні 17 340 258,00 грн на його рахунок у банку.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі змістом акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколінія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за жовтень 2020 року, № 144/26-15-07-04-01/32013204 від 14 січня 2021 року позивачем порушено вимоги статті 200 Податкового кодексу України.

Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту не встановлено порушень податкового законодавства. Крім того, до перевірки було надано документи щодо придбання ріпаку.

Водночас, контролюючий орган дійшов висновків, що згідно наданих документів у вересні, жовтні 2020 року ТОВ «Еколінія» здійснено операції з вивезення за межі митної території України ріпаку, придбаного до 1 вересня 2020 року, що свідчить про неправомірність включення до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року суми податку у розмірі 7 139 176,00 грн. На підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00105440704 від 10 лютого 2021 року, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні 7 139 176,00 грн на його рахунок у банку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зокрема пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а також зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано висновків Верховного Суду викладених у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20 щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

12. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві, виходячи з наступного.

У справі, що розглядається, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, адміністративний позов ТОВ «Еколінія» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11 листопада 2020 року № 00023100704, від 9 грудня 2020 року № 00124360704, від 13 січня 2021 року № 00003070704, від 10 лютого 2021 року № 00105440704. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з положеннями підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до пункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, у відповідності до вказаних положень чинного податкового законодавства, при здійсненні відповідної оплати за товари/послуги постачальникам (надавачам послуг), що призначені для використання у господарській діяльності, у платника податку виникає право на податковий кредит, перевищення якого над податковими зобов`язаннями дає право такому платнику податків претендувати на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. У разі здійснення платником податків таких операцій з придбання у посередника товарів (насіння соняшника тощо), суми ПДВ, сплачені у складі вартості таких придбаних товарів, включаються до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, складеної і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником таких товарів, на особу, якій здійснено постачання.

Так, у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), що у вказаних актах перевірки позивача за № 181/26-15-07-04-04-32013204 від 12 жовтня 2020 року, № 1828/26-15-07-04-04/32013204 від 13 листопада 2020 року, № 12477/26-15-07-04-03/32013204 від 16 лютого 2020 року, № 144/26-15-07-04-01/32013204 від 14 січня 2021 року не встановлено порушень вимог чинного податкового законодавства при перевірці достовірності і правильності визначення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, за результатами здійснення вказаних операцій (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту було сформовано саме за результатами операцій з придбання товару).

Крім того, контролюючим органом не заперечується (та не спростовується жодними доводами та доказами) реальність таких операцій Товариства із закупівлі відповідних зернових у контрагентів, зберігання та обліку зерна на складах, а також факт здійснення оплати за такий товар у спірному періоді за липень-жовтень 2020 року, а вказані акти перевірки містять положення про те, що позивачем до перевірки було надано документи щодо придбання товару у контрагентів. Також, контролюючим органом підтверджується факт подальшої реалізації (поставки) придбаного позивачем товару в наступних місяцях в межах здійснення ним господарської діяльності.

Таким чином, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем у відповідності до вимог чинного податкового законодавства було визначено суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, за результатами здійснення вказаних операцій, а також не було порушено вимог пунктів 200.1, 200.4, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України щодо реалізації права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

13. Щодо доводів контролюючого органу, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано висновків Верховного Суду викладених у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20 щодо застосування норм права (пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України) у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права (у цьому випадку положення пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України) з урахуванням наявності правового висновку Верховного Суду щодо її застосування.

У свою чергу, надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що у касаційній скарзі відповідач посилається на рішення Верховного Суду, яке взагалі не містить правових висновків щодо застосування вказаних норм права. Крім того, правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20 пов`язана з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження судами першої та апеляційної інстанцій (зокрема щодо ненадання платником податків до перевірки відповідних первинних документів у зв`язку з їх втратою та ін.).

Таким чином, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному відповідачем рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення, що не може бути свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

14. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

15. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/4527/21 слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/4527/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова