ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20 жовтня 2020 року
справа № 640/4857/19
адміністративне провадження № К/9901/10213/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у складі судді Васильченко І. П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у складі суддів Лічевецького І. О., Кобаля М. І., Мельничука В. П..
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2019 року № 0014514202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 750014,49 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 600 011,59 грн та за штрафними санкціями в розмірі 150 002,90 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовив.
9 квітня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Внаслідок усунення недоліків касаційної скарги 28 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі №640/4857/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Окружного адміністративного суду міста Києва.
8 жовтня 2020 року справа № 640/4857/19 надійшла до Верховного Суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме позивач зазначає, що суд першої інстанції не застосував, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 804/4182/17, від 23 серпня 2019 року у справі № 825/599/17.
Скаржник просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року по справі №640/4857/19, постанову Шостого апе ляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року по справі № 640/4857/19 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема позивач зазначає, що Верховний Суд у постановах, ухвалених у справах №804/4182/17, № 825/599/17 зазначав, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-УІІІ від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платни ка податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінан совим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого бор гу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульо ваних) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної дав ності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися почи наючи з 1 січня 2015 року.
Норма пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансо вим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню.
Скаржник доводить, що суди першої та апеляційної інстанції, в порушення норм про цесуального права, належним чином не дослідили зміни валюти зобов`язання, припинення первісного зобов`язання та дату припи нення зобов`язання 25 жовтня 2017 року.
Позивач зазначає, що апеляційний суд в порушення норм матеріального права не бере до уваги загальні норми Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, суд не звертає уваги на норми частини першої статті 600 ЦК України, у відповідності до яких зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслі док передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. Суд не надає належної правової оцінки щодо назви самого Додаткового договору до кредитного договору №2631/0708/45-018 від 15 липня 2008 року про припинення зобов`язання переданням відступного та його умовам.
Покликаючись на пункти 2.1, 2.2 Додаткового договору, скаржник наголошує, що суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не дослідили цей письмовий доказ, в якому чітко пропи сано порядок прощення боргу, з суми якого позивач повинен сплатити кошти, не надали цьому доказу належної правової оцінки та обґрунтування.
Заявник касаційної скарги вважає, що в порушення частини першої статті 75 та частини першої статті 76 КАС України, суд першої інстанції проігнорував клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі 640/4857/19, а суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання, хоча підставою для зупинення провадження є те, що Оболонським районним судом м. Киє ва по цивільній справі № 756/5604/19 22 квітня 2019 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про зобов`язання ТОВ «Кредитні ініціативи» видати довідку про прощення частини боргу у відповідності до розрахунку зазначеного у п. 2.1 Додатко вого договору до кредитного договору №2631/0708/45-018 від 15 липня 2008 року про припинення зобов`язання переданням відступного від 25 жовтня 2013 року на суму 642680,62 грн, військовий збір на суму 9640,21 грн. Отже, предметом су дового розгляду по цивільній справі №756/5604/19 є неправомірний розрахунок прощеного боргу ТОВ «Кредитні ініціативи». За позицією позивача, ці обставини безпосередньо пов`язані зі справою №640/4857/19, докази наявні з ма теріалах справи не можуть бути об`єктивно оцінені судами першої та апе ляційної інстанції, без рішення Оболонського суду м. Києва по справі № 756/5604/19.
15 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу позивача, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 15 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 2631/0708/45-018.
На підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор Плюс», а також відповідно до Договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», останній набув статусу кредитора за Кредитним договором від 15 липня 2008 року №2631/0708/45-018.
В подальшому, 25 жовтня 2013 року між позивачем та ТОВ «Кредитні ініціативи», укладено Додатковий договір до Кредитного договору від 15 липня 2008 року №2631/0708/45-018 про припинення зобов`язань переданням відступного, згідно якого, станом на 25 жовтня 2013 року загальна сума заборгованості боржника за Кредитним договором складає 217 583,40 доларів США (екв. 1 739 144,12 грн), з яких сума кредиту - 134 530,22 доларів США (екв. 1 075 300,05 грн) та сума відсотків за користування кредитом 83 053,18 доларів США (екв. 663 844,07 грн).
Листом від 15 вересня 2017 року № б/н ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило позивача, що станом на 15 вересня 2017 року загальна сума заборгованості боржника за Кредитним договором складає 151 979,05 доларів США (екв. 3 976 078,34 грн), а саме сума кредиту - 151 979,05 доларів США (екв. 3 976 078,34 грн).
Одночасно, вказаним листом ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило позивача про анулювання залишку боргу в сумі 6 132 728,69 грн та зазначило про те, що до складу річного оподатковуваного доходу останнього за 2017 рік входить дохід від прощеного боргу у розмірі 3 976 078,34 грн; крім того, товариством повідомлено позивача про необхідність сплати військового збору в сумі 59 641,18 грн від отриманого доходу.
28 січня 2019 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи - ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 28 січня 2019 року № 112/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 168.2.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме не декларування річного оподатковуваного доходу за 2017 рік у сумі 3 976 078,34 грн та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 715 694,10 грн.
28 серпня 2019 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення № 0014514202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 750 014,49 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 600011,59 грн, за штрафними санкціями в розмірі 150 002,90 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
Підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Пункт 164.1 статті 164
Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.
Пункт 179.1 статті 179
Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Пункт 179.7 статті 179
Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Пункт 8 підрозділ 1 розділу XX.
Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Пункт 16-1 підрозділ 10 розділу ХХ.
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 509.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина перша статті 546.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частина перша статті 600
Зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Частина перша статті 605.
Зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань".
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.
При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.
Разом з тим, суди ні питання зміни валюти грошового зобов`язання при прощенні (анулюванні) боргу, ні питання співвідношення між курсовою різницею та сумою прощеного боргу не з`ясовували.
Суди попередніх інстанцій не досліджували Додатковий договір до Кредитного договору № 2631/0708/45-018 від 15 липня 2008 року про припинення зобов`язання переданням відступного на предмет валюти грошового зобов`язання, порядку прощення боргу, суми відступного тощо.
Для належного вирішення даного спору слід також враховувати, що первісні кредитори (ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор Плюс») відступили право вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до договорів факторингу від 28 листопада 2012 року.
За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
При цьому приписи статті 1084 ЦК України передбачають різні умови відступлення банком права вимоги фінансовій установі - шляхом купівлі фактором права грошової вимоги або ж із метою забезпечення виконання зобов`язання.
Втім, матеріали адміністративної справи не містять, а суди не витребували відповідні договори факторингу з метою з`ясування предмету цих правочинів, а саме які складові заборгованості ОСОБА_1 відступались банком фінансовій установі та у якій валюті відбулось відступлення права вимоги.
Суд також вважає обґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 756/5604/19, яка перебуває на розгляді в Оболонському районному суді міста Києва, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зобов`язання останнього видати довідку про прощення частини боргу у відповідності до розрахунку зазначеного в пункті 2.1 Додаткового договору до кредитного договору від 15 липня 2008 року №2631/0708/45-018. Адже розмір прощеного боргу безпосередньо впливає на визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Крім того, всі наявні в матеріалах справи ксерокопії документів не відповідають вимогам письмових доказів, встановленим статтею 94 КАС України, оскільки не засвідчені належним чином.
Суди попередніх інстанцій не в повній мірі встановили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та передчасно дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року скасувати, справу № 640/4857/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер