ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/6403/21
адміністративне провадження № К/9901/32871/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 (суддя - Гарник К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 (судді - Єгорова Н.М., Федотов І.В., Чаку Є.В.)
за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо несвоєчасної виплати відшкодування коштів у національній валюті України у сумі 120 000,00 грн;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 68 765,60 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 19262,47 грн та пеню в розмірі 1 321 200,00 грн.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.02.2015 між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір №003-28562-240215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях.
Відповідно до платіжного доручення від 24.02.2015 №46393552 на рахунок позивача № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у розмірі 120 000,00 гривень.
Постановою правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" №150 від 02.03.2015 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" №51, на підставі якого, з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
В подальшому, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" було внесено зміни, відповідно до яких пункт 2 цього рішення викладений у такій редакції: "Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" №147 від 03.08.2015 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення №181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ ""Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. 16.09.2015 видано наказ №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", відповідно до п. 1 якого, застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та перелік яких наведено у додатку №1 до цього Наказу.
Листом від 22.07.2019 №3240 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович повідомив представника позивача, що договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 24.02.2015 №003-28562-240215, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".»
Відповідно до резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №640/706/20 апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - задоволена.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" щодо не включення відомостей, щодо ОСОБА_1 до переліку рахунків за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" внести зміни та доповнення до переліку рахунків за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 на суму 120000 грн.
З посиланням на положення частини 4 статті 78 КАС України, суди дійшли висновку, що не підлягає доказуванню при розгляді даної адміністративної справи, що позивач є вкладником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та мала право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 120 000,00 грн.
12.02.2021, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №640/706/20, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено представника позивача про можливість отримати суму гарантованого відшкодування з 09.02.2021.
Позивач, після отримання суми гарантованого відшкодування, вважаючи, що відповідно до вимог статей 525 526 625 Цивільного кодексу України відповідач, через затримку виплати коштів на відшкодування за вкладом за період з 08.10.2015 по 12.02.2021, повинен виплатити їй заподіяні збитки на загальну суму, з яких: з яких: пеня - 1321200,00 грн; 3 % річних - 19262,47 грн; інфляційні збитки - 68765,60 грн, звернулась до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Суди виходили з того, що відповідно до пунктів 3, 5 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами норм матеріального права, а саме неправильне їх тлумачення, що призвело до неправильного встановлення обставин справи та ухвалення судових рішень, які на її думку підлягають скасуванню.
Зокрема покликається на те, що суди ухвалили рішення без врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №750/5104/17.
Крім того покликається на те, що оскаржувані судові рішення суперечать існуючій судові практиці в аналогічних справах, зокрема №824/29/20 (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020, ухвала Верховного Суду від 07.09.2020); №160/13382/19 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, ухвала Верховного Суду 29.12.2020); №600/794/20 (постанова Сьомого апреляційного адміністративного суду від 20.11.2020)
Просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі- Закон №4452-VІ) тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно пунктів 1, 2, 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону №4452-VІ під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону №4452-VІ передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і ст. 625 ЦК України.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.
У постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «…..стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.».
У свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону №4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Саме Законом №4452-VI визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (ч. 7 ст. 26, ч. 3 ст. 28 Закону).
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої повноваження відповідач реалізує на підставі Закону №4452-VI, який є спеціальним нормативним актом.
У справі, що розглядається, Судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.
Під час розгляду цієї справи Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15.05.2018 у справі №761/31569/16-ц, у відповідності до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (п. 3 ч. 5 ст.36 Закону № 4452-VI).
У справі №761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі №160/10300/19, від 01.06.2022 у справі №280/1043/20, від 04.05.2022 у справі №600/794/20, від 08.09.2022 у справі №761/8558/17, від 17.01.2023 у справах №640/12756/20 та №160/1554/20, від 30.01.2023 у справі №280/6460/19.
Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин є правильними.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
Враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-16цс20)), колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №750/5104/17 (спір про стягнення грошових коштів в порядку статті 625 ЦК України через несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) з огляду на те, що правовідносини у наведених скаржником справах не відповідають поняттю "подібність правовідносин", оскільки наведені постанови ухвалені за відмінних підстав та встановлених судами фактичних обставин справи.
Також безпідставним є покликання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах суду апеляційної інстанції та ухвалах Верховного Суду у наведених позивачем справах, оскільки згідно з імперативними статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, в ухвалах від 07.09.2020 та від 29.12.2020, на які покликається позивач в обгрунтування касаційної скарги, Верховний Суд відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України, дійшовши висновку, що касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. При цьому, питання застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у даній категорії справ, Верховним Судом не досліджувалось.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Доводи касаційної скраги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345 349 350 356 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук