Постанова

Іменем України

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 640/7219/17

провадження № 61-6659св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство оборони України, Управління Служби безпеки України в Харківській області, військова частина НОМЕР_1 , Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області,

третя особа ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 07 лютого 2018 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та рішень судів

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі Управління СБУ в Харківській області), військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) м. Балаклія Харківської області почалася пожежа із подальшими вибухами боєприпасів. У результаті вказаних подій знищений його автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2 комплекта гуми на автомобіль, гараж № НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: вул. Арсенальна у м. Балаклії Харківської області. Також пошкоджена квартира АДРЕСА_1 , співвласником якої він є, а саме: вибиті шибки, впала стіна з гіпсокартону, у ванній кімнаті та кухні відпала плитка, пошкоджені міжкімнатні двері, холодильник. Згідно з довідкою від Балаклійського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області (далі Балаклійський РВ ГУ ДСНСУ у Харківській області) 23березня 2017 року зареєстрований факт пожежі каскаду будівель гаражів (гараж № НОМЕР_2 ) та транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . Попередня причина пожежі потрапляння відкритого джерела вогню внаслідок вибуху бойових снарядів. Завдані збитки він оцінив таким чином: пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» 317880,00 грн, гаражу 39 735,00 грн, 2 комплектів гуми 26 490,00 грн, стіни з гіпсокартону та вирваного паркету 2 000,00 грн, плитки у ванній кімнаті 560,00грн, плитки на кухні 741,84 грн, міжкімнатних дверей 3 450,00 грн, холодильника 10 000,00 грн, а всього на суму 400 856,84 грн.

Залишившись без автомобіля, який був фізично знищений, він не мав можливості його експлуатувати та доводилося докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Також внаслідок вказаної події виникли психотравматичні фактори, що потягли за собою негативні емоції та переживання, призвели до погіршення стану здоров`я, оскільки порушено звичайний його уклад життя. Йому, як потерпілому, Управляння СБУ у в Харківській області не надало жодного процесуального документа, згідно з яким він мав би змогу довідатися про досудове розслідування. Його не повідомлено щодо розслідування кримінального провадження та які дії проведені.

Із урахуванням наведених обставин, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути:1) із Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 у солідарному порядку 318231,80 грн на відшкодування майнової шкоди, що складається із вартості транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» 242006,80 грн, гаража 39735,00 грн, двох комплектів гуми 26490,00 грн, пошкодженого холодильника 10000,00 грн; 2) із Управління СБУ в Харківській області 100000,00грн на відшкодування моральної шкоди; 3) із Міністерства оборони України 300000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; 4) із військової частини НОМЕР_1 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Міністерства оборони України шляхом списання коштів із відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 242006,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу знищенням його автомобіля «Mitsubishi Lancer», внаслідок вибухів боєприпасів (бойових снарядів) та пожежі на території військової частини НОМЕР_1 , завдана шкода у розмірі 242 006,80 грн, яка підлягає відшкодуванню. Належність позивачу гаражу та комплекту гуми на автомобіль не доведено, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди в цій частині. Позивачем не доведений розмір спричиненої шкоди внаслідок пошкодження холодильника. Відшкодування шкоди внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час при здійсненні ними своїх повноважень покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління, а не на військову частину. Виходячи з принципів розумності та справедливості розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу, визначено у сумі 10000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 242006,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 30000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є військова частина, а не Міністерство оборони України, тому шкода завдана позивачу підлягає відшкодуванню саме військовою частиною. Врахувавши характер подій, виниклих у військовій частині, які є суспільно небезпечними, вимоги справедливості та розумності, глибину моральних страждань позивача суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У березні 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 мають нести солідарну відповідальність перед позивачем, оскільки шкоду завдано їх спільною бездіяльністю. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суди не врахували характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, які він витратив.

У квітні 2019 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що військова частина НОМЕР_1 є володільцем боєприпасів, які є джерелом підвищеної небезпеки, та повинна нести відповідальність за заподіяну позивачеві шкоду. Пошкодження майна позивача відбулося внаслідок непереборної сили, що звільняє військову частину НОМЕР_1 від відшкодування заподіяної шкоди. Наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження є неналежним доказом. Апеляційний суд жодним чином не мотивував свої висновки щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

У травні 2019 року від Управління СБУ в Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. У касаційній скарзі не наведено жодної обставини, яка б підтверджувала факт протиправної бездіяльності Управління СБУ в Харківській області та заподіяння внаслідок цього позивачу моральної шкоди.

У травні 2019 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою. У відзиві зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не є володільцем боєприпасів, а тому не несе відповідальності за завдану позивачу шкоду; позивач не надав жодних доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) м. Балаклія Харківської області сталися вибухи боєприпасів.

Згідно з довідкою Балаклійського РВ ГУ ДСНСУ у Харківській області зареєстровано 23 березня 2017 року факт пожежі каскаду будівель гаражів (гараж № НОМЕР_2 ) та транспортного засобу «Mitsubishi Lancer»,державний номерний знак НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . Попередня причина пожежі потрапляння відкритого джерела вогню внаслідок вибуху бойових снарядів.

25 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженню від 23 березня 2017 року № 22017220000000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 113 Кримінального кодексу України.

Згідно з висновком експертного авто товарознавчого дослідження від 24 травня 2017 року № 6057 розмір майнового збитку, завданого ОСОБА_1 як власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer» при вибуху боєприпасів 23 березня 2017 року, становить 242 006,80 грн.

Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) є самостійною (окремою) юридичною особою, зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2017 року № 3004 боєприпаси, які зберігалися на території військової частини НОМЕР_1 знаходились на відповідальному зберіганні військової частини НОМЕР_1 та закріпленні за нею на праві оперативного управління.

Нормативно-правове обґрунтування

Щодо відшкодування майнової та моральної шкоди

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина друга статті 23 ЦКУкраїни).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Згідно з положеннями частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому доведення наявності і обґрунтування розміру шкоди покладається на позивача, який повинен довести, що: заподіяна шкода сталася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача і тільки такі дії (бездіяльність) стали єдиною і достатньою причиною заподіяння шкоди; шкода є реальною; протиправна дія (бездіяльність) заподіювача шкоди є причиною, а шкода, якої завдано особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідач же має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди позивачу, а у випадку, передбаченому статтею 1187 ЦК України, існування непереборної сили або умислу потерпілого.

Щодо визначення суб`єкта, який несе відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від05червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, зазначеного у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14 щодо застосування статті 1187 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Діяльність із використання, зберігання та утримання військовими частинами боєприпасів має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановивши, що внаслідок вибухів боєприпасів (бойових снарядів) та пожежі на території військової частини НОМЕР_1 знищено автомобіль позивача, чим останньому заподіяно шкоду у розмірі, визначеному висновком авто товарознавчої експертизи, дійшов правильного висновку про відшкодування такої шкоди військовою частиною НОМЕР_1 на підставі положень статті 1187 ЦК України.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів належності йому на праві власності гаражу, а також наявності суми та розміру збитків за холодильник, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 про те, що остання є неналежним відповідачем у цій справі та не повинна нести відповідальності за завдану позивачу шкоду, є необґрунтованими та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права. Заявник помилково посилається на висновок, зроблений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14 щодо застосування положень статті 1187 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18) відступила від вказаного висновку Верховного Суду України.

Верховний Суд відхиляє посилання представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК Українисолідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Втім, у правовідносинах за участі позивача відсутній закон чи договір, що передбачають солідарну відповідальність Міністерства оборони України та військової частини на випадок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд належним чином оцінивши подані сторонами докази та визнаючи розмір моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн правильно взяв до уваги глибину моральних страждань позивача, пов`язаних із знищенням його майна, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди Управлінням СБУ в Харківській області, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмов у задоволенні позову у цій частині, оскільки позивачем не доведено, що в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органом слідства, його посадовими особами допущені порушення норм кримінального права.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинного зв`язку між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність Управлінням СБУ в Харківській областіє підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167 1174 ЦК України.

У порушення наведеного позивачем не надано необхідних доказів.

Доводи касаційних скарг про те, що визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн є необґрунтованим, не заслуговують на увагу, оскільки вони по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українине належить до повноважень суду касаційної інстанції, а переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статті 367 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та навів висновки на їх спростування, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Твердження військової частини НОМЕР_1 у касаційній скарзі про те, що пошкодження майна позивача відбулося внаслідок непереборної сили, а саме диверсії, що звільняє військову частину від відшкодування заподіяної шкоди, є помилковими з огляду на таке.

Частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає поняття форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В силу статті 113 Кримінального кодексу України диверсія є злочином проти основ національної безпеки України, за який встановлена кримінальна відповідальність.

Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку.

Отже за відсутності вироку суду, в якому встановлено обставини щодо виникнення пожежі саме через диверсію, факт наявності диверсії є недоведеним.

Інші доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 та військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. СтупакІ. Ю. ГулейковГ. І. Усик