ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №640/7304/22

адміністративне провадження №К/990/5834/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» про стягнення коштів, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Вівдиченко Т.Р., Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М. від 17.01.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Ключовим питанням, яке постало перед касаційним судом у цій справі під час її розгляду в касаційному порядку, є питання про те, коли (з якого моменту) починається перебіг тримісячного строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про стягнення сум адміністративно - господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, застосованих на підставі відповідного рішення органу державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, у разі, якщо це рішення оскаржено в судовому порядку та залишено в силі.

Верховний Суд вважає, що в такому випадку перебіг вищевказаного строку починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві (далі також ГУ Держпродспоживслужби, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» (далі також ТОВ «Промінь-С», Товариство, відповідач), у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» в судовому порядку суму штрафу згідно з рішенням №43 від 26.06.2020 у розмірі 34000 грн. 00 коп. до державного бюджету України.

2. В обґрунтуванні підстав та вимог позову зазначалось, що відповідач упродовж строку, встановленого законом і вищевказаним розпорядчим документом, не сплатив визначену у ньому суму адміністративно - господарської санкції в добровільному порядку, а тому позивач вважає, що така сума підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» на користь державного бюджету штраф в сумі 34 000 грн згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 26.06.2020 №43.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов залишено без розгляду.

5. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячний строк звернення до адміністративного суду.

6. Проаналізувавши норми частини третьої статті 12 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», апеляційний суд у оскаржуваній постанові зазначав, що перебіг тримісячного строку звернення до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою вказаного органу, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення в судовому порядку.

7. Апеляційний суд у прийнятій ним постанові звертав увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм, викладені у постанові від 28.05.2021 у справі №420/11261/20, згідно з якими факт можливого оскарження суб`єктом господарювання в судовому порядку постанови про накладення штрафу не визначено обставиною, яка зупиняє дію відповідної постанови чи обов`язок щодо сплати накладеного нею штрафу.

8. Тому суд апеляційної інстанції констатував, що оскарження суб`єктом господарювання в судовому порядку рішення про накладення штрафу не є обставиною, яка зупиняє дію відповідної постанови чи відтерміновує сплату штрафу.

9. У зв`язку з цим, апеляційний суд вважав, що звернення ТОВ «Промінь-С» до суду з позовом щодо оскарження рішення Головного управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві №43 від 26.06.2022, не є обставиною, яка унеможливлює пред`явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про ціни і ціноутворення.

10. Беручи до уваги те, що наявними у справі доказами підтверджується факт отримання відповідачем вищевказаного розпорядчого документа засобами поштового зв`язку 17.07.2020, а цей позов подано лише 10.05.2022, суд апеляційної інстанції визнав пропущеним встановлений абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячний строк звернення до адміністративного суду й на підставі норм частини третьої статті 123 цього ж Кодексу залишив поданий ГУ Держпродспоживслужби позов без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 26.06.2020 №43 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» застосовано штраф в сумі 34 000 грн.

13. Вищевказане рішення відповідач отримав засобами поштового зв`язку 17.07.2020, що підтверджується наявними у справі матеріалами і не заперечується сторонами.

14. Це ж рішення оскаржене Товариством у судовому порядку, однак рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2022 у справі №640/18908/20, яке набрало законної сили, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2020 №43 - відмовлено

15. Оскільки ТОВ «Промінь-С» не сплачено у добровільному порядку зазначений штраф, а рішення про його застосування переглянуто в судовому порядку і залишено в силі, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві 10.05.2022 засобами поштового зв`язку звернулося до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

17. Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

18. Позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якщо розпорядчі документи були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку, з метою конкретного визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності для забезпечення передбачуваності для суб`єкта владних повноважень та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасуванню, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

19. На думку скаржника, звернення до суду суб`єкта владних повноважень щодо стягнення суми штрафу на підставі рішення, яке оскаржено в адміністративному чи судовому порядку, тобто до набрання законної сили, є передчасним, оскільки таке рішення про накладення штрафу не набрало законної сили та може бути скасовано в повному обсязі або частково.

20. З викладеними скаржником доводами та вимогами Товариство не погоджується й вважає, що такі ґрунтуються на неправильному розумінні позивачем змісту норм частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наполягає, що у спірних відносинах початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з цим позовом пов`язується саме з моментом закінчення п`ятнадцятиденного строку з моменту отримання Товариством рішення позивача про накладення адміністративно - господарських санкцій, тобто, з урахуванням дати отримання такого рішення (17.07.2020), починаючи з 02.08.2020.

22. Відповідач звертає увагу на те, що питання правильності застосування судами норм статей 122 169 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з положеннями частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вже розглядалось Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.05.2021 у справі №420/11261/20, де викладено висновок про те, що перебіг тримісячного строку звернення Держпродспоживслужби до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою (рішенням) указаного органу, починається після спливу п`ятнадцятиденного строку з дня отримання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення. Згодом цей висновок щодо застосування норм права були використано Верховним Судом під час розгляду в касаційному порядку справи №320/3018/21 (постанова від 07.07.2022). У цій же постанові Верховний Суд зауважив, що підстав для відступу від такого правозастосування немає.

23. З огляду на це Товариство вважає, що факт оскарження рішення про застосування до суб`єкта господарювання адміністративно - господарських санкцій не впливає на початок перебігу строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і не унеможливлює звернення до суду упродовж такого строку, жодним чином цьому не перешкоджає.

24. Посилаючись на вищевикладені аргументи, Товариство вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у цьому випадку передбачених процесуальним законом правових підстав для залишення поданого ГУ Держпродспоживслужби позову без розгляду у зв`язку з припуском позивачем установленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду.

25. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

26. Згідно з частиною першою статті 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

27. Основні засади цінової політики визначає Закон України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (преамбула до Закону).

28. За змістом статті 16 вказаного вище Закону органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є, у тому числі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

29. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.

30. За правилами пункту 7 зазначеного вище положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

31. Пунктами 6, 8 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що уповноважені органи мають право:

приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

32. Нормами частини першої статті 20 цього ж Закону передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції, зокрема, за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

33. Суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету. Порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України (абзац перший частини другої. частина третя статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

34. За приписами статті 238, частини першої статті 239 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, у тому числі адміністративно-господарський штраф.

35. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини перша, друга статті 241 Господарського кодексу України).

36. Частиною третьою статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

37. Строк звернення до адміністративного суду визначено нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини першої, абзаців першого, другого якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

40. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

41. Аналіз вищевикладених норм законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи належать до органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення й мають право приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, у тому числі за створення перешкод для виконання покладених на ці органи функцій (стаття 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення»), а також звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету цих коштів (пункт 8 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

42. Зі змісту вищевказаних норм також вбачається, що штраф, застосований в порядку статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», є адміністративно-господарською санкцією.

43. При цьому порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України (частина третя статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення»), частина друга статті 241 якого в частині розміру штрафу і порядку його стягнення відсилає до законів, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

44. Такими законами у спірних відносинах є Закон України «Про ціни і ціноутворення», стаття 16 якого визначає, що повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються, у тому числі Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

45. Тобто Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема і його стаття 12, поширює свою чинність на спірні у цій справі правовідносини. Частина третя статті 12 цього Закону встановлює порядок стягнення застосованої до суб`єкта господарювання штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) у разі її несплати у встановлений цією статтею строк.

46. Правила обчислення строків у адміністративному процесі встановлює стаття 120 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

47. Варто наголосити, що абзац другий частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду саме з днем виникнення підстав, які дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

48. Водночас норми частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлюють певні особливості стягнення санкцій у судовому порядку в разі оскарження розпорядчих документів до органу державного нагляду (контролю) та/або до суду.

49. У контексті змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду, ключовим питанням, яке постає перед судом касаційної інстанції під час її перегляду в касаційному порядку, є питання про те, коли (з якого моменту) починається перебіг тримісячного строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про стягнення сум адміністративно - господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, застосованих на підставі відповідного рішення органу державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, у разі, якщо це рішення оскаржено в судовому порядку та залишено в силі.

50. Суд апеляційної інстанції вважав, що з огляду на приписи частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перебіг тримісячного строку звернення до суду із позовом, який подано ГУ Держпродспоживслужби у справі, що розглядається, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення, на підставі якого застосовано адміністративно - господарські санкції, щодо стягнення сум яких у судовому порядку виник спір.

51. Встановивши, що рішення позивача про застосування до Товариства адміністративно - господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення отримано цим суб`єктом господарювання засобами поштового зв`язку 17.07.2020, і що такі санкції у строк, встановлений законом, добровільно не сплачені, а позов про їх стягнення в судовому порядку подано ГУ Держпродспоживслужби лише 10.05.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск визначеного абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку для звернення суб`єкта владних повноважень до суду, у зв`язку з чим констатував наявність передбачених статтею 123 цього ж Кодексу підстав для залишення позову без розгляду.

52. Водночас такий висновок не узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2023 у справі №640/2003/22, прийнятою у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

53. У вищевказаній постанові Верховного Суду колегія суддів вважала, що у частині третій статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» враховано право суб`єкта господарювання на оскарження дій органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб і при буквальному тлумаченні вказаної норми вбачається, що у разі реалізації суб`єктом господарювання вказаного права на оскарження, обчислення строку на звернення до суду суб`єктом владних повноважень відтерміновується до результату оскарження штрафної санкції і залишення її в силі в судовому або адміністративному порядку. У випадку скасування цієї штрафної санкції в адміністративному або судовому порядку, сума штрафу взагалі не повинна стягуватися з суб`єкта господарювання.

54. Якщо суб`єкт владних повноважень буде звертатись до суду з позовом про стягнення несплаченої господарюючим суб`єктом суми штрафної санкції після закінчення 15-ти денного строку на добровільне виконання судового рішення за умови оскарження розпорядчого документа, судова справа про стягнення не зможе бути розглянута до вирішення питання про законність або незаконність дій органу державного контролю (нагляду) або його посадових осіб при накладенні штрафної санкції, оскільки частина третя статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» висуває вимогу про те, що для стягнення штрафної санкції у судовому порядку така санкція не має бути скасована.

55. З метою процесуальної економії та враховуючи законодавче виключення із загального правила, наведене у частині третій статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яке направлене на реалізацію права суб`єкта господарювання на оскарження в установленому законом порядку неправомірних дій органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, колегія суддів вважала, що перебіг тримісячного строку звернення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідним рішенням указаного органу, оскарженого в судовому порядку, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення суду, яке набрало законної сили (пункти 23-25 постанови Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №640/2003/22).

56. У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №43 від 26.06.2020 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34 000,00 грн., щодо стягнення у судовому порядку сум яких подано позов у справі, що розглядається, було оскаржено до суду Товариством.

57. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2022 у справі №640/18908/20, яке набрало законної сили, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення - відмовлено.

58. Беручи до уваги вищевказані обставини та висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №640/2003/22, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду з позовом ГУ Держпродспоживслужби про стягнення сум адміністративно - господарських санкцій розпочався після спливу 15-денного строку з дня одержання Товариством копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2022 у справі №640/18908/20, яке набрало законної сили.

59. Вищевказане судове рішення, з урахуванням відсутності відомостей про його оскарження в апеляційному порядку й положень статті 120, частини першої статті 255 та частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, який становить тридцять днів з дня його складення у повному обсязі, тобто 14.02.2022.

60. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що підстави, які давали ГУ Держпродспоживслужби право на пред`явлення вимог, викладених цим органом у справі, що розглядається, не могли виникнути раніше, ніж 02.03.2022, а тому й перебіг строку звернення до суду з таким позовом не міг розпочатись раніше цієї дати.

61. У оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що позов у справі, яка розглядається, подано 10.05.2022, а тому колегія суддів вважає, що встановлений абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду ГУ Держпродспоживслужби в цьому випадку не пропустила.

62. Колегія суддів критично оцінює наведені у оскаржуваній постанові апеляційного суду посилання на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2020 у справі №826/925/18 та від 28.05.2021 у справі №420/11261/20, оскільки не вважає їх релевантними до спірних правовідносин.

63. Так, у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №420/11261/20 викладені висновки щодо застосування норм частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у їх взаємозв`язку з частинами першою, другою статті 122 та пунктом 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно моменту початку перебігу строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом про стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішенні такого суб`єкта, яке не оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

64. У вищезгаданій постанові Верховного Суду колегія суддів, провівши аналіз норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», й установивши, що рішення суб`єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій (постанова) не оскаржувалось і добровільно, у передбачений чинним законодавством строк, не виконано, констатувала, що ГУ Держпродспоживслужби набуло право звертатися до суду з відповідним позовом через 15 днів після отримання суб`єктом господарювання відповідної постанови.

65. Однак у справі, яка розглядається, встановлено інші обставини й на відміну від обставин, встановлених у справі №420/11261/20, у спірних правовідносинах рішення суб`єкта владних повноважень про застосування штрафних санкції, про стягнення сум яких у судовому порядку заявлено вимогу, було оскаржено до суду й залишено в силі.

66. Висновки ж, наведені у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №420/11261/20, про те, що положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» факт можливого оскарження суб`єктом господарювання в судовому порядку постанови про накладення штрафу не визначено обставиною, яка зупиняє дію відповідної постанови чи обов`язок щодо сплати накладеного нею штрафу (якими обґрунтовував свою позицію апеляційний суд), колегія суддів вважає недотичними до правовідносин, у яких виник спір у справі, що розглядається, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин справи й не стосуються питань, пов`язаних з обчисленням строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не могли бути застосовані судом апеляційної інстанції при прийняття оскаржуваної постанови.

67. Що ж стосується застосування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду, які містяться у постанові від 10.09.2020 у справі №826/925/18, про те, що звернення суб`єкта господарювання до суду з позовом щодо оскарження рішення, на підставі якого накладено штраф, не є обставиною, яка унеможливлює пред`явлення позовних вимог щодо стягнення його сум з суб`єкта господарювання, то колегія суддів зауважує, що таке правозастосування викладено за іншого нормативно - правового регулювання та умов застосування правових норм.

68. Зокрема, відповідно до обставин, установлених у справі №826/925/18, позивачем - суб`єктом владних повноважень заявлялись вимоги про стягнення сум штрафу, застосованого до суб`єкта господарювання за порушення пункту 2 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

69. Норми вищевказаного Закону в правовідносинах, у яких виник спір у справі №826/925/18, є спеціальними і підлягали пріоритетному застосуванню. У постанові Верховного Суду від 10.09.2020, прийнятій у вказаній справі, перевірялась правильність застосування судами норм частини п`ятої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», яка по іншому, аніж частина третя статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначала порядок стягнення сум несплачених штрафів у судовому порядку.

70. Варто наголосити й на тому, що у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №826/925/18 не міститься жодних висновків щодо застосування саме норм частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які були застосовані судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається.

71. Тож, беручи до уваги усе вищевикладене, колегія суддів переконана, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а отже й про наявність підстав для залишення його без розгляду, оскільки неправильно застосував норми матеріального і допустив порушення норм процесуального права, врахував правові позиції Верховного Суду, які не є релевантними до правовідносин, у яких виник спір у справі, що розглядається, й внаслідок цього прийняв постанову, яка закону не відповідає.

72. Колегія суддів не формує висновок щодо застосування норм права, на відсутність якого здійснювалось посилання у касаційній скарзі та що стало підставою для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, оскільки такий, станом на час розгляду цієї справи у касаційному порядку, вже сформовано Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі №640/2003/22.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

74. Підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (частина перша статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).

75. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції помилково залишив без розгляду поданий ГУ Держпродспоживслужби позов й допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

76. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного суду, який, залишивши позов без розгляду, не здійснив апеляційного перегляду справи з оцінкою аргументів сторін по суті спору та перевіркою їх доказами, належить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

77. Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін