ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/8338/21

провадження №№ К/9901/34883/22, К/9901/34892/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року (прийняті в складі: головуючого судді Аверкової В.В.) та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, від 19 липня 2022 року (постановлені в складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.)

УСТАНОВИВ

І. Суть спору

1. Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31 грудня 2020 року № 0004085106.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення строків проведення камеральної перевірки та порушення строку винесення податкового повідомлення - рішення.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 31 грудня 2020 року № 0004085106. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

3.2. Окружним адміністративним судом м.Києва 29 листопада 2021 року прийнято додаткове рішення, яким заяву представника Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено:

- стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 558 759,62 грн (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки.

3.3. Постановою шостого апеляційного адміністратвиного суду від 19 липня 2022 року змінено додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійки. У іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року - залишити без змін.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем не у спосіб, визначений законом, а саме поза межами строків, установлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

4.1. Крім того, податковий орган, здійснюючи дослідження питання своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, провів камеральну перевірку з порушенням встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строку, у зв`язку з чим прийняте за результатом такої перевірки податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

4.2. Змінюючи додаткове рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що адвокатські послуги не залежать від ціни позову, а залежать виключно від наданих послуг, отже відшкодування в межах спірних правовідносин в розмірі 558759,62 грн є неспівмірним, а тому, підлягає відшкодуванню сума в розмірі 150000,00 грн, з урахуванням аналізу матеріалів справи, взяття участі в судовому засіданні, підготовка процесуальних документів.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №640/8338/21 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/8338/21 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.11.2020 по справі № 804/1548/16 указав, що «в разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених ПКУ, залежно від строку затримки сплати суми грошового зобов`язання».

5.3. Прийняття судових рішень, якими визначено згідно з процесуальним законом порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено ст.ст. 126 та 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань, а отже доводи контролюючого органу наведені в касаційній скарзі є обґрунтованими, а нарахування штрафних санкцій та пені є правомірним. Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

5.4. Крім того, податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно здійснено висновок щодо порушення строків винесення відповідного акта індивідуальної дії та здійснено неналежне трактування норм матеріального права, а саме ст.ст. 58 86 ПКУ. Крім того, судами попередніх інстанцій не було враховано той факт, що обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень зареєстрована у відповідному контролюючому органі та надіслана представникам ПАТ «Донбасенерго» 30.12.2020 року (Позивач надсилав зазначену відповідь разом з позовною заявою до суду І інстанції, що підтверджується стр. 12 позовної заяви та свідчить про обізнаність ним прийняття відповідного висновку саме 30.12.2020). Тобто, строк винесення ППР починає відлік з дати вкладення відповідного висновку у конверт, а тому відсутнє процедурне порушення з боку контролюючого органу.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

7. 01 березня 2023 року справа №640/8338/21 надійшла на адресу Верховного Суду.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» є платником податків та в 2020 році перебувало на податковому обліку за основним місцем обліку в Офісі великих платників податків ДПС.

9. Східним управлінням Офісу великих платників податків ДПС 01 грудня 2020 року проведена камеральна перевірка ПАТ «Донбасенерго» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість сплачених в період з 03 грудня 2019 року по 01 грудня 2019 року.

10. За результатами цієї перевірки складено акт від 01 грудня 2019 року № 580/28-10-51-06/23343582 (надалі - Акт перевірки)

11. Актом перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 200.2 статті 200, пункт 203.2 статті 200 Податкового кодексу України, а саме - несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 03.12.2019 року по 01.12.2020 року з затримкою більше 30 календарних днів у сумі 106700222,75 грн.

12. ПАТ «Донбасенерго» направило контролюючому органу заперечення від 18 грудня 2020 року №01-1.1/02111 на Акт камеральної перевірки, які розглянуті Східним управлінням Офісу великих платників податків ДПС 30.12.2020 року.

13. Відповідь на заперечення 31.12.2020 року направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ПАТ «Донбасенерго», що підтверджується штамп Укрпошти на конверті відправлення (копія конверту міститься в матеріалів справи).

14. Уповноваженою особою Офісу великих платників податків ДПС - начальником Східного управління Офісу великих платників податків ДПС 31 грудня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004085106, яким до ПАТ «Донбасенерго» застосовано штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання в розмірі 106 700 222,75 грн., сплата якого затримана на строк більше 30 календарних днів, на підставі статті 126 Податкового кодексу України у редакції, що діяла станом на 31.12.2020). Штраф застосовано в загальній сумі 21 340 044,55 грн.

15. ПАТ «Донбасенерго» оскаржено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2020 № 0004085106 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

16. Державною податковою службою України 17 березня 2021 року прийнято рішення № 6096/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 31 грудня 2020 року № 0004085106 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без змін.

17. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2020 року № 0004085106, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

22. Верховний Суд, переглядає рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

23. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

24. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

25. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Податковий кодекс України (далі також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

27. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

28. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

29. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

30. За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

31. Аналогічні приписи зазначено підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III: Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

32. Згідно з підпунктом 257.5 ст.257 ПК України, сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

33. Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

34. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, і фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).

35. Згідно зі статтею 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

36. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

37. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

38. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 ПК України).

39. Статтею 102 ПК України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п.102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п.102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).

40. Зокрема, пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

41. Тобто, підпунктом 102.1 статті 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

42. Суд зауважує, що платником податків самостійно задекларовано суми податкових зобов`язань, а податковим органом не проводилась перевірка подачі декларації і правильність задекларованих показників, а відтак, граничний строк подання податкової декларації не має жодного значення у цьому спорі. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п.п.76.3 ст. 76, 113, 114, 115 ПК України.

43. Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 ПК, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

44. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

45. Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації ( 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

46. Указаний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

47. Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

48. Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 126 ПКУ, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

50. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом України у справах № 21-279а14, № 813/6774/13а, № 813/6793/13-а.

51. Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів статті 126 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

52. Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 126 ПКУ є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

53. Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

54. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 статті 115).

55. Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов`язань.

56. Отже, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як у частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

57. Задля правильного вирішення спору у цій справі суди мають встановити дату фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, з якої буде обчислюватись 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

58. Щодо посилань судів попередніх інстанцій на порушення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме строк, встановлений пунктом 86.8 статті 86 ПК України, Суд зазначає наступне.

59. Як визначено пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

60. У цій справі, на адресу Офісу великих платників податків ДПС від ПАТ «Донбасенерго» надійшли заперечення від 18.12.2020 № 01-1.1/02111, в яких зазначено про бажання взяти участь у їх розгляді відповідно до п.86.7 статті 86 ПКУ.

61. Східним МУ ДПС по роботі з ВПП листом від 22.12.2020 № 39391/10/28-10-51-06 запрошено ПАТ «Донбасенерго» на розгляд заперечень на 30 грудня 2020 року. Східне МУ ДПС по роботі з ВПП розглянуло відповідні заперечення 30.12.2020 року.

62. Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки чи відповідає вимогам п. 86.8. статті 86 ПКУ винесене податкове повідомлення - рішення № 0004085106 від 31.12.2020 на наступний робочий день за днем розгляду заперечень та чим порушено права платника податків.

63. Суди констатували, що порушення строків прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення може бути однією з підстав визнання його протиправним.

64. Разом з тим, судами вказано, що лише порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути єдиною підставою для визнання його протиправним, за умови встановленого порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків.

65. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 в справі №810/5546/15, що єдиною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення позивач зазначає факт порушення податковим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, при цьому не спростовуючи доводи податкового органу по суті виявлених порушень податкового законодавства, що були встановлені у ході податкової перевірки та зафіксовані в акті, погодився з судами першої та апеляційної інстанцій, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є правомірним, а недотримання строку його прийняття не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

66. Виходячи з положень частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. Ураховуючи, що судами залишились невстановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення цього спору, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Ураховуючи такий висновок суду, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року також підлягає скасуванню, адже є невід`ємною складовою основного судового рішення. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

69. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

70. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

71. Отже, зважаючи на викладене статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VI. Судові витрати

72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

73. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, від 19 липня 2022 року у справі №640/8338/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко