№ 640/8582/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №640/8582/19

адміністративне провадження №К/9901/32347/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губська О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/8582/19

за позовом ОСОБА_1 Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2019 року (прийняте головуючим суддею Шулежком В.П.), на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ганечко О.М., суддів: Степанюка А.Г., Кузьменка В.В.)

УСТАНОВИВ:

І.Рух справи

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (далі - відповідач, Комісія), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20 грудня 2018 року №126 про відмову у допуску до складення кваліфікаційного іспиту позивача.

1.1. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що будь-які обмеження в реалізації права на набуття статусу адвоката мають визначатись виключно положеннями закону. Позивач вважає, що підстави для відмови, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, а саме у зв`язку з ненаданням документів, які підтверджують право власності або право користування приміщенням, в якому проживає позивач, не підтвердженням наявності стажу роботи в галузі права, є протиправними та такими, що суперечать законодавству та гарантіям, закріпленим в Конституції України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Позивач 05 жовтня 2018 року звернувся до Комісії із заявою №1079 про допуск його до складення кваліфікаційного іспиту.

3. До заяви позивачем було додано:

- письмову згоду на обробку персональних даних;

- нотаріально посвідчену копію диплома про вишу юридичну освіту;

- документ, що підтверджує стаж роботи в галузі права (договір з останнього місця роботи, копію трудової книжки);

-копію паспорта;

- копію ідентифікаційного номера;

- медичну довідку форми 122-/0;

- документ встановленої форми компетентного органу про відсутність судимості; - довідку про підтвердження того, що за останні два роки, які передували зверненню позивач не складав кваліфікаційного іспиту;

- фото 3x4.

4. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20 грудня 2018 року №126 позивачу відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту. Підставою для відмови стали наступні порушення: не підтвердження місця проживання заявника у місті Києві та стажу у галузі права.

5. Не погоджуючись із рішенням Комісії, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Рішенням окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог для звернення із заявою про допуск до складання кваліфікаційного спиту до Комісії, не подано усіх необхідних документів або інформації, що підтверджує його стаж у галузі права. А тому оскаржуване рішення Комісії про відмову ОСОБА_1 в допуску до складання кваліфікаційного іспиту відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

8. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

9. На думку позивача, він не порушував своє зобов`язання, надане в письмовій заяві Комісії щодо надання всіх наявних для перевірки документів на запит відповідача. Вказав, що при поданні та розгляді його заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту не володів документами, в яких визначались кваліфікаційні вимоги до відповідних посад, хоча ці документи Комісія зобов`язала надати. У свою чергу, розгляд питання щодо допуску особи до складання адвокатського іспиту не може залежати від волі державного органу, який є розпорядником цих документів. Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що інформацію про кваліфікаційні вимоги до відповідних посад відповідач мав можливість отримати за власними запитами від розпорядника цієї інформації. Повноваження Комісії стосовно отримання інформації за запитами забезпечується контрольним механізмом, згідно з яким відмова в наданні Комісії інформації на такий запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягне за собою відповідальність передбачену законодавством.

10. Позивач вказав, що Законом України 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено право Комісії перевіряти кандидатів на відповідність іншим вимогам, ніж тим, що передбачені вказаним законом, у тому числі щодо місця проживання, реєстрації місця проживання, тощо. Також Порядком допуску до складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 270, не визначено вичерпного переліку документів, які підтверджують місце проживання.

11. ОСОБА_1 вважає, що відмова у допуску його до складання кваліфікаційного іспиту становить втручання у право на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України та право на вільний розвиток своєї особистості, встановлене статтею 23 Конституції України, а також право на повагу до свого приватного життя, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

12. Також позивач наголосив, що судом першої інстанції були порушенні норми процесуального права, оскільки суд безпідставно відмовив у розгляді додаткової похідної позовної вимоги, із висновку суду незрозуміло в чому полягає невідповідність вимогам КАС України його заяви про збільшення позовних вимог

12.1. На думку позивача, розгляд даної справи повинен був здійснюватися не за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки: справа має велике значення для позивача, так як стосується його професії; у разі негативного для Комісії результату розгляду справи, відповідач зобов`язаний буде вжити заходів щодо перегляду положень Порядку №270; позивачем не подавалось клопотання щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

12.2. На вказані позивачем порушення судом першої інстанції норм процесуального права суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

13. Комісією подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. На думку представника Комісії, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлено, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку не було доведено факту проживання у місті Києві, що є підставою для звернення саме до КДКА м. Києва із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. Надана позивачем копія договору дарування квартири не підтверджує проживання позивача у м. Києві. У свою чергу, із довіреності, наданої до Комісії позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має право на розпорядження квартирою у місті Києві без права користування нею.

15. У відзиві зазначено, що з нотаріально засвідченої копії трудової книжки позивача не можливо було встановити приналежність займаних ним посад до галузі права. Не надавши належним чином завірених копій посадових інструкцій, позивач порушив своє зобов`язання, надане голові Комісії щодо надання документів та інформації на вимогу Комісії.

16. Представником відповідача наголошено, що чинним законодавством передбачено право Комісії, а не обов`язок звертатись із відповідними запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та службових осіб, підприємств, установ та організацій.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

19. Статтею 6 Закону№ 5076-VI визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Для цілей цієї статті:

1) повна вища юридична освіта - повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стаж роботи в галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

20. Відповідно до статті 8 Закону № 5076-VI особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону. З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.

Відмова в наданні інформації на такий запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.

У разі ненадання особою, яка виявила бажання стати адвокатом, письмової згоди на перевірку повноти та достовірності повідомлених нею відомостей така особа до кваліфікаційного іспиту не допускається.

Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:

1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;

2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов`язковому порядку зазначаються причини такої відмови.

21. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні регулює Закон України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382-IV).

22. Статтею 3 Закону №1382-IV визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

23. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

24. Порядком допуску до складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 270 (далі - Порядок № 270) визначено, зокрема, перелік документів, що подаються особами, які виявили бажання складати кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, правила допуску до складення кваліфікаційного іспиту.

25. Пунктом 1 Розділу 2 Порядку №270 визначено, що особа, яка виявила бажання набути статус адвоката (далі Заявник), звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

До заяви додається письмова згода Заявника на обробку персональних даних, проведення перевірки повноти та достовірності повідомлених ним відомостей та зобов`язання про надання необхідних для перевірки документів на запит КДКА.

26. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу 2 Порядку №270 одночасно із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту Заявник надає документ (документи) про підтвердження наявності у Заявника стажу роботи в галузі права не менше, ніж два роки (оригінал та нотаріально чи за місцем роботи посвідчену копію). Документами, що підтверджують стаж помічника адвоката є: трудовий договір з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням), довідка (довідки) з компетентного органу (органів) про суму сплаченого єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб за час роботи на посаді помічника адвоката.

27. Пунктом 3 Розділу 2 Порядку №270 передбачено, що при визначенні місця проживання особи необхідно керуватися вимогами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Документами, що підтверджують місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання в Україні, посвідка на тимчасове проживання в Україні, посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; довідка про звернення за захистом в Україні; документи, що підтверджують право власності та користування приміщенням тощо.

28. Відповідно до пункту 6 Розділу 2 Порядку № 270 до стажу роботи в галузі права слід зараховувати роботу на посадах:

1). судді, прокурора, слідчого, нотаріуса;

2). помічника адвоката, помічника судді або нотаріуса;

3). юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу;

4). роботу на посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організацій всіх форм власності, якщо такі посади за кваліфікаційними вимогами потребують наявності виключно повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність;

5). науково-педагогічних або наукових працівників, що здійснюють навчання, виховання та професійну підготовку в професійно-технічних, вищих, або післядипломних навчальних закладах, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність;

6). працівників науково-дослідних установ, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність;

7). на інших посадах, які відповідно до закону вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність.

При виникненні складнощів з віднесенням посади особи до роботи в галузі права слід виходити з кваліфікаційних вимог посадової інструкції Заявника, а також загальних відомостей Класифікатору професій ДК 003:2010.

29. Згідно з пунктом 4 Розділу 3 Порядку №270 з метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання здійснювати адвокатську діяльність, і за наявності письмової згоди такої особи КДКА, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію;

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

31. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Предметом спору в даній справі є рішення Комісії щодо відмови у допуску позивача до кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

34. Підставами для відмови у допуску ОСОБА_1 до кваліфікаційного іспиту стали: ненадання документів, що підтверджують проживання у місті Києві; не підтвердження стажу у галузі права.

35. Відповідно до вимог статті 8 Закону № 5076-VI особа звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання. Отже, чинним законодавством визначено територіальну юрисдикцію Комісії.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії паспорта позивача, його місце проживання зареєстровано у м. Рахів, Закарпатської області.

37 . Для підтвердження проживання у місті Києві позивач надав копію договору дарування від 27 листопада 2014 року, відповідно до якого позивач подарував ОСОБА_2 (мати) квартиру АДРЕСА_2 . Також позивач надав копію довіреності від 27 листопада 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.О., відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважує позивача представляти її інтереси в будь-яких установах, органах (в тому числі нотаріату), організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, в тому числі в бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та в інших компетентних органах з питань, з питань які будуть стосуватись розпорядження (при необхідності продажу, здачі в оренду, передачі в іпотеку, укласти та підписати попередній договір або договір про наміри), належною їй на праві власності квартири

АДРЕСА_3 . Однак, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, поданими позивачем документами не підтверджено права користування ОСОБА_1 вказаною квартирою.

39. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недотримання позивачем вимог для звернення із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва.

40. Також суди попередніх інстанцій вказали, що ОСОБА_1 не підтвердив наявність стажу у галузі права для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

41. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

42. Як вже зазначалось, Законом №5076-VI визначено, що адвокатом може бути фізична особа, що має стаж у галузі права не менше двох років.

43. Для підтвердження наявності стажу у галузі права позивач надав до Комісії нотаріально завірену копію трудової книжки, з якої вбачається, що позивач займав наступні посади:

- 2008-2012 роки - заступник начальника експертно-методичного відділу Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України;

- 2012-2014 роки - завідувач відділу підготовки конституційних подань Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

-2012-2018 роки - заступник начальника Управління дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

44. Положеннями пункту 6 розділу 2 Порядку №270 передбачено, що при виникненні складнощів з віднесенням посади в галузі права слід виходити з кваліфікаційних вимог посадової інструкції.

45. При поданні документів позивач також подав письмову заяву від 05 жовтня 2018 року, якою, зокрема, зобов`язався надавати додаткові документи та інформацію на запит (вимогу) Комісії та/або кваліфікаційної палати та/або членів цієї палати.

46. Враховуючи, що з наданих позивачем документів не можливо було встановити приналежність займаних ОСОБА_1 посад до галузі права, в розумінні саме пункту 6 розділу 2 Порядку №270, співробітник Комісії в телефонному режимі просив позивача надати належним чином завірені копії посадових інструкцій, які позивач не надав. Таким чином, позивач не виконав своїх зобов`язань щодо надання інформації за вимогою відповідача.

47. У свою чергу, є необґрунтованими доводи позивача, викладені в касаційній скарзі щодо можливості Комісії звернутись із відповідними запитами до відповідних органів для витребування інформації.

48. Враховуючи положення статті 8 Закону №5076-VI та пункту 4 Розділу 3 Порядку №270, Комісія звертається із відповідними інформаційними запитами з метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою. Однак, позивач не надав необхідної інформації на запит відповідача, хоча і був зобов`язаний надавати відповідно до поданої заяви.

49. Щодо порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій, на які вказує позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає наступне.

50. Відповідно до частини другої статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

51. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача щодо безпідставної відмови у задоволені його заяви про збільшення позовних вимог, оскільки такої заяви позивачем подано не було, додаткову позовну вимогу позивач виклав у відповіді на відзив. Враховуючи вимоги частини першої статті 47 та частини другої статті 166 КАС України, заява про збільшення позовних вимог повинна подаватись до суду у вигляді окремої письмової заяви, однак такі вимоги, передбаченні чинним законодавством дотримано позивачем не було.

52. Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності правових підстав для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження також є необґрунтованими. Положеннями статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду. Виняток становлять справи, визначені частиною четвертою вказаної статті. Однак, Верховний Суд зазначає, що справа, яка розглядається, не належить до переліку справ, що не можуть розглядатись в порядку спрощеного провадження.

53. Верховний Суд наголошує, що відмова у допуску позивача до складання кваліфікаційного іспиту не є в даному випадку втручання у його право на працю та право на вільний розвиток своєї особистості, як ОСОБА_1 зазначає у касаційній скарзі, оскільки позивач, виявивши бажання отримати право на здійснення адвокатської діяльності, не виконав вимоги законодавства для отримання такого права. Маючи намір займатись адвокатською діяльністю, саме позивач повинен довести свою відповідність вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 Закону №5076-VI та надати в підтвердження усі необхідні документи.

54. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20 грудня 2018 року №126 про відмову у допуску до складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1.

55. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, а тому підстави для її задоволення відсутні.

56. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

СУДОВІ ВИТРАТИ

57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О. В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду