№ 640/9085/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/9085/16-ц

провадження № 61-2106св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач-акціонерне товариство «Кристалбанк»,відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Кристалбанк» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року в складі судді Ніколаєнко І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство«Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ - «Всеукраїнський Акціонерний Банк») звернулось до суду з позовом та просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору від 27 листопада 2007 року № 34/07, яка станом на 26 квітня 2016 року становила 229 866,77 доларів США та 79 726,56 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 27 листопада 2007 року, а саме: п`ятикімнатну квартиру загальною площею 149,80 кв. м, у тому числі житловою- 95,60 кв. м, яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , шляхом його продажу.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» задоволено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку. Призначено підготовче засідання на 19 вересня 2019 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року залучено до участі у справі як правонаступника позивача - акціонерне товариство «Кристалбанк»(далі - АТ «Кристалбанк»).

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Київського районого суду м. Харкова від 30 січня 2020 року позовну заяву АТ «Кристалбанк»залишено без руху, оскільки при зверненні до суду позивачем не додано до позовної заяви документ на підтвердження сплати судового збору танадано строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року позовну заяву АТ «Кристалбанк» залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строк, не були усунені недоліки позовної заяви, а саме, не надано доказів на підтвердження сплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Кристалбанк» залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наведені судом першої інстанції підстави для залишення позовної заяви без руху були передбачені ЦПК України, як у редакції Закону, чинного на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у цій справі, так і в редакції Закону, чинного на момент вирішення судом першої інстанції питання про залишення позовної заяви без руху ухвалою від 30 січня 2020 року, крім того, виявлені судом недоліки позовної заяви дійсно мали місце, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви позивача без розгляду, оскільки позивач на виконання вимог процесуального закону у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, на які йому вказав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 лютого 2021 року представник АТ «Кристалбанк» -Єпікова С. В. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відкрив провадження по справі та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні, потім суд ухвалив заочне рішення про задоволення позовної заяви, далі зазначене рішення скасовано і призначено підготовче судове засідання, далі - замінено позивача по справі, і тільки 30 січня 2020 року (через 3,5 років після відкриття провадження по справі) суд на підставі частини першої статті 185 ЦПК України постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а 27 лютого 2020 року на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд залишив позов без розгляду. Однак, з комплексного аналізу наведених норм ЦПК України випливає, що залишення позовної заяви без руху у зв`язку із несплатою судового збору та як наслідок у подальшому прийняття ухвали про залишення позову без розгляду в такому випадку могло мати місце лише на початку розгляду справи, а не через 3,5 роки після відкриття провадження у справі.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 177 цього Кодексу, мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України. На думку позивача, у такому випадку залишення позовної заяви без руху могло бути лише до відкриття підготовчого провадження. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року в справі № 916/3255/17.

Позиція інших учасників справ

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги є безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У червні 2016 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до суду з позовом, просивши: урахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору від 27 листопада 2007 року № 34/07, яка станом на 26 квітня 2016 року становила 229 866,77 доларів США та 79 726,56 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 27 листопада 2007 року, а саме: п`ятикімнатну квартиру загальною площею 149,80 кв. м, у тому числі житловою- 95,60 кв. м, яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , шляхом його продажу.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року скасовано; справу призначено до розгляду в загальному порядку. Призначено підготовче засідання на 19вересня 2019 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року залучено до участів цій справі як правонаступника позивача - АТ «Кристалбанк».

Ухвалою Київського районого суду м. Харкова від 30 січня 2020 року позовну заяву АТ «Кристалбанк»залишено без руху, оскільки при зверненні до суду позивачем не додано до позовної заяви документ на підтвердження сплати судового збору; надано строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ця ухвала суду отримана позивачем 10 лютого 2020 року.

19 лютого 2020 року АТ «Кристалбанк» подало до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначено про відсутність на думку позивача, необхідності подання документів про сплату судового збору за подання позову, оскільки у цьому випадку, коли суд вже відкрив провадження у справі та триває її розгляд, він має вирішити питання розподілу судових витрат з урахуванням цієї обставини та згідно статті 141 ЦПК України.

Зазначені в ухвалі від 30 січня 2020 року недоліки усунуті не були, оскільки не було надано до суду докази на підтвердження сплати судового збору за подання позову до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року позовну заяву АТ «Кристалбанк» залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвалапро закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті у цій справі судом першої інстанції не була постановлена.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Як зазначено у частині третій статті 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною першою статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення (частина четверта статті 198 ЦПК України).

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в цій справі скасовано; справу призначено до розгляду в загальному порядку. Призначено підготовче засідання на 19 вересня 2019 року.

Ухвалою Київського районого суду м. Харкова від 30 січня 2020 року позовну заяву АТ «Кристалбанк»залишено без руху, оскільки при зверненні до суду позивачем не додано до позовної заяви документ на підтвердження сплати судового збору; надано строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У частині четвертій статті 177 ЦПК України зазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Аналогічні за змістом норми містились і у ЦПК України, в редакції, чинній на момент подання позивачем позовної заяви та вирішення питання відкриття провадження у справі у червні 2016 року.

Так, у частині п`ятій статті 119 ЦПК України 2004 року зазначено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору

Недотримання вимог до позовної заяви, вказаних у статтях 119 та 120 ЦПК України 2004 року, було підставою для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 121 ЦПК України 2004 року), а невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, - було підставою для повернення позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження (частина друга статті 121 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина дванадцята статті 187 ЦПК).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 187 ЦПК).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви, виявлених після відкриття провадження у справі, було підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Наведені судом першої інстанції підстави для залишення позовної заяви без руху були передбачені ЦПК України, як у редакції Закону, чинного на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у цій справі, так і в редакції Закону, чинного на момент вирішення судом першої інстанції питання про залишення позовної заяви без руху ухвалою від 30 січня 2020 року.

Крім того, виявлені судом недоліки позовної заяви дійсно мали місце (у справі відсутні докази на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви і ця обставина не заперечується позивачем у касаційній скарзі), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач на виконання вимог процесуального закону у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, на які йому вказав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та не повідомив причини її невиконання.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (частина друга статті 200 ЦПК України).

Установивши на стадії підготовчого засідання, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу (не було сплачено судовий збір) і позивач, після отримання ухвали про залишення позову без руху, не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовано залишив позовну заяву АТ «Кристалбанк» без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвала про залишення позовної заяви без руху може бути постановлена до відкриття підготовчого провадження спростовуються змістом статей 187 257 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року в справі № 916/3255/17, що після відкриття провадження розподіл судових витрат суд здійснює при ухваленні рішення по суті розгляду справи та не повинен залишати позов без руху, не заслуговують на увагу, оскільки у наведеній постанові зазначено про неможливість залишення позову без руху після відкриття провадження та закриття підготовчого засідання (при розгляді справи по суті). Натомість, у цій справі судом першої інстанції ухвала про залишення позову без руху та про залишення без розгляду у зв`язку із неусуненням недоліків позову постановлена на стадії підготовчого судового засідання, що не суперечить наведеній постанові суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Верховним Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій повно встановлено відповідні обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Кристалбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук