№ 640/9235/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/9235/21

адміністративне провадження № К/990/16722/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №640/9235/21

за позовом ОСОБА_1

до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора,

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, кадрова комісія, комісія), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - третя особа-1), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії від 11 березня 2021 року №51дп-21, яким прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне рішення кадрової комісії є протиправним та підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження - закриттю, адже було порушено процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не дотримано строків проведення перевірки у дисциплінарному провадженні, при прийнятті спірного рішення кадровою комісією неправомірно використано матеріали кримінального провадження та допущено непропорційність застосованого дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач наголошує на тому, що кадровою комісією так і не було встановлено вчинення ним дій, які б могли слугувати для висновку про порушення прокурором етичних норм чи інших норм законодавства, які є підставою для притягнення прокурора до відповідальності.

3. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наполягав, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, оскільки під час дисциплінарного провадження встановлено факт вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики. Так, за доводами відповідача, позивач допустив неналежне виконання службових обов`язків, не забезпечив всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин у кримінальному провадженні № 12020040230000976, натомість, діючи у приватних інтересах третіх осіб, порушив положення статей 2 7 9 36 93 110 469 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Крім того, відповідач наголосив, що посилання позивача на порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на дійсних обставинах, не узгоджуються з нормами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа-2).

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

5. 19 жовтня 2020 року виконуючим обов`язків керівника обласної прокуратури В. Прихожановим затверджено висновок службового розслідування за інформацією про можливі протиправні дії прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні №1202004023000076 за частиною 4 статті 358 кримінального кодексу України (далі - КК України).

5.1. За наслідком службового розслідування, комісія дійшла висновку про те, що факт вчинення прокурором ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, слід вважати таким, що знайшов своє підтвердження.

5.2. У ході службового розслідування було опитано прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також враховано роздруківку матеріалів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контролю із кримінального провадження № 42020040000000213.

6. 17 листопада 2020 року до кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

6.1. Як підставу для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній скарзі зазначено пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики.

6.2. З дисциплінарної скарги вбачається, що прокурор ОСОБА_1 всупереч вимогам статей 2 9 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 № року 51, допустив неналежне виконання службових обов`язків, не забезпечив всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин у кримінальному провадженні № 12020040230000976. Натомість, діючи у приватних інтересах третіх осіб, зокрема ОСОБА_4 , порушив положення статей 2 7 9 36 93 110 469 КПК України.

7. 18 листопада 2020 року Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарна скарга розподілена члену кадрової комісії ОСОБА_5 , яким 23 листопада 2020 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2- 1094дс-257дп-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 .

8. 04 лютого 2021 року Офісом Генерального прокурора складено висновок № 07/3/2-1094дс-257дп-20 про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 та запропоновано притягнути прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

9. Рішенням кадрової комісії № 51ДП-21 від 11 березня 2021 року, ОСОБА_1 прокурора Криворізької місцевої прокуратур № 3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

9.1. У цьому рішенні кадровою комісією враховано, що в ході службового розслідування встановлено, що СВ Криворізького ВП ГУ НП в Дніпровській області 23 травня 2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_4 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020040230000976 за частиною четвертою статті 358 КК України. Зокрема, у заяві потерпілого вказується на те, що останній надав під розписку ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 100 тис. доларів США з метою забезпечення виконання взаємних домовленостей щодо забезпечення повернення у власність ОСОБА_6 нерухомого майна у м. Кривий Ріг. Проте після спливу строку дії розписки ОСОБА_6 кошти не повернув.

9.2. Постановою заступника керівника Криворизької місцевої прокуратури №3 від 25 травня 2020 року забезпечення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні доручено групі прокурорів у складі: ОСОБА_1 (старший групи),ОСОБА_9

9.3. Під час процесуального керівництва в цьому провадженні прокурором ОСОБА_1 повноваження, надані статтю 36 КПК України, не використовувалися, кримінальне провадження не вивчалося, вказівки щодо проведення необхідних слідчих дій та інших процесуальних дій не надавалися.

9.4. Натомість прокурор ОСОБА_1 19 червня 2020 року у позаробочий час прибув до будівлі Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління у Дніпропетровській області, де вже перебували ПопівськийР.В., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не будучи достовірно обізнаним про застосування ними реальних погроз на адресу ОСОБА_6 з метою повернення грошових коштів у розмірі 160 тис. доларів США, ОСОБА_1 наполягав на вирішенні ОСОБА_6 наявних боргових відносин перед вказаними особами, як необхідної умови непритягнення до кримінальної відповідальності.

9.5. Крім того, у ході службового розслідування встановлено, що прокурором ОСОБА_1 здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020040230000976 за частиною четвертою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документа). Відомості за вказаним кримінальним провадженням внесені слідчим до ЄРДР з приводу заволодіння грошовими коштами за допомогою використання підробленого документа.

9.6. Разом з тим, який саме документ використано та при яких обставинах процесуальному керівнику ОСОБА_1 не відомо, оскільки слідством вказаний факт не встановлено. Якою сумою грошових коштів заволоділи також не пам`ятає. Матеріали кримінального провадження він не витребовував та вказівок слідчому не надавав у зв`язку із нетривалим строком досудового розслідування. З моменту реєстрації кримінального провадження, жодних вказівок слідчому з приводу вчинення незаконних дій, або здійснення тиску на будь-кого із фігурантів провадження також не надавав. Особисто слідчі та процесуальні дії у вказаному кримінальному провадженні не здійснював. Потерпілого у кримінальному провадженні особисто не знає, ніяких стосунків з ним не мав.

9.7. Кадровою комісією також взято до уваги матеріали роздруківки результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії, оголошені представником скаржника, під час засідання комісії, які, за висновками відповідача, достеменно свідчать про безумовне втручання прокурора ОСОБА_1 у цивільно-правові відносини інших осіб, спонукання до вчинення цими особами невигідних для них дій, зокрема, у ній зафіксовано його розмову про боргові зобов`язання ОСОБА_6 іншим особам, наявність корпоративних прав на комплекс обслуговування та мийки автомобілів та рекомендацію прокурора ОСОБА_1 щодо необхідності вирішення цих боргових зобов`язань. При цьому, він не поцікавився у ОСОБА_6 , чи дійсно той винен заявлену суму боргу іншим особам.

10. Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 23 березня 2021 року № 847к звільнено прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури на підставі рішення кадрової комісії від 11 березня 2021 року № 51ДП-21.

11. Не погоджуючись з рішенням кадрової комісії від 11 березня 2021 року № 51ДП-21, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження - закриттю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами службового розслідування встановлено, що прокурор ОСОБА_1 допустив неналежне виконання службових обов`язків, визначених статтею 36 КПК України, оскільки не забезпечив всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин у кримінальному провадженні № 12020040230000976, діяв у приватних інтересах третіх осіб, зокрема ОСОБА_4 , з метою повернення грошових коштів у розмірі 160 тис. доларів США, ОСОБА_1 наполягав на вирішенні ОСОБА_6 наявних боргових відносин перед ОСОБА_4 , як необхідної умови непритягнення його до кримінальної відповідальності, чим порушив положення статей 2 7 9 36 93 110 469 КПК України та статей 19, 21, 31 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, щодо вимог до позаслужбової поведінки прокурора. На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у дисциплінарному провадженні були встановлені та доведені факти, які свідчать про те, що прокурор ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, у виді неналежного виконання службових обов`язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та грубого порушення правил прокурорської етики, а відтак і пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

13.1. Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими посилання позивача на те, що прокурор, здійснюючи свої повноваження, є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання, а також на те, що надання вказівок та вивчення матеріалів кримінального провадження є повноваженнями, а не обов`язками прокурора, що не може бути підставою для притягнення прокурора до відповідальності, оскільки стороною відповідача не здійснювалося у своїх висновках втручання у незалежність прокурора при здійсненні кримінального провадження, а за його матеріалами, констатовано незабезпечення позивачем повного, всебічного і неупередженого дослідження обставин та неприйняття законних процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні.

13.2. Суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги посилання позивача на неправомірність використання кадровою комісією матеріалів кримінального провадження без надання відповідного дозволу уповноваженої особи з огляду на положення пункту 1 Розділу III Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року № 266 (далі - Порядок № 266). При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що комісія під час проведення дисциплінарного провадження не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача (та про наявність/відсутність ознак злочину в його діях), яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевірила викладені у скаргах обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури, та наявності в діях прокурора складу саме дисциплінарного проступку.

13.3. Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на відсутність щодо нього будь-яких судових рішень, якими встановлено вчинення останнім будь-якого протиправного діяння, а також на відсутність кримінальних проваджень щодо нього, оскільки суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку в частині порушення норм законодавства/професійної етики.

13.4. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дисциплінарне провадження стосовно позивача здійснено кадровою комісією в межах строків, встановлених Порядком № 266, а тому визнали необґрунтованими доводи позивача про порушення строків проведення перевірки.

ІV. Касаційне оскарження

14. 04 липня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року та передати справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

15. Касаційну скаргу позивачем подано на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

16. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів; справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

16.1. Так, у касаційній скарзі позивач доводить, що ухвала суду апеляційної інстанції від 11 лютого 2022 року про призначення судового розгляду на 23 лютого 2022 року створена в системі «Електронний суд» 23 лютого 2022 року о 19:10 год, тобто після проведення засідання, що підтверджується карткою руху документу. Фактично розгляд справи 23 лютого 2022 року не відбувся та був перенесений на іншу дату, однак повісток про призначення розгляду справи на 14 квітня 2022 року не надходило, вказана інформація відсутня в системі «Електронний суд». Таким чином, судом розглянуто справу за відсутності позивача та його представника, які не повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, що у свою чергу, на переконання скаржника, є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції. Одночасно з цим скаржник звертає увагу, що з 01 вересня 2021 року припинено повноваження відповідача, а тому уважає, що судом апеляційної інстанції не перевірено повноваження відповідача і не вирішено питання про правонаступництво та, відповідно, розглянуто справу за відсутності відповідача, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

16.2. Скаржник також звертає увагу на відсутність у матеріалах справи пояснень ОСОБА_2 , які визначені відповідачем та судами попередніх інстанцій як доказ підтвердження провини позивача. Одночасно із цим скаржник зазначає, що він неодноразово заявляв клопотання про необхідність розгляду справи за його участі, зокрема, з метою дослідження відповідності довідки про вивчення матеріалів НСРД самому протоколу НСРД за № 1922т/55/103-2020 у кримінальному провадженні №42020040000000213, наявності ухвали суду про можливість використання вказаного протоколу у рамках службового розслідування, а також наявності пояснень особи ОСОБА_2 , які відсутні в матеріалах справи проте використанні як доказ у справі. При цьому, скаржник звертає увагу, що 23 лютого 2022 року протокольною ухвалою суд апеляційної інстанції визнав відсутніми підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні та відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, при цьому відклав розгляд справи на 14 квітня 2022 року. З огляду на зазначене скаржник уважає, що у зв`язку з неповідомленням сторін про час та місце розгляду справи, суд фактично відхилив його клопотання про витребування, долучення та дослідження доказів.

16.3. Також скаржник у касаційній скарзі наполягає, що довідка від 12 жовтня 2020 року про перегляд електронних файлів та протоколу № 1922т/55/103-2020 з інформацією про проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи містить інформацію яка є конфіденційною. В свою чергу, незаконне використання вказаної інформації спричиняє її недопустимість на підставі положень частини першої статті 32 Конституції України, статті 87 КПК України та статті 74 КАС України, у зв`язку з порушенням конституційних прав позивача. Крім того, скаржник зазначає, що чинний КПК України прямо забороняє використовувати матеріали негласних слідчих (розшукових) дій у будь-якому іншому провадженні без дозволу суду, а також забороняє у будь-який спосіб копіювати матеріали негласних слідчих (розшукових) дій або виготовляти з них будь-які «довідки». У зв`язку з цим скаржник уважає, що наведені докази є очевидно недопустимими, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

17. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача та/або його представника.

18. 14 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. 22 вересня 2022 року справа № 640/9235/21 надійшла до Верховного Суду.

20. 24 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшли пояснення Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу позивача, у якому третя особа-2 спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

21. Пояснення не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника Офісу Генерального прокурора .

22. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

23. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги позивача, суд касаційної інстанції виходить з такого.

27. Предметом спору у цій справі є питання правомірності рішення кадрової комісії № 51ДП-21 від 11 березня 2021 року, яким ОСОБА_1 прокурора Криворізької місцевої прокуратур № 3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

28. Ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи, суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.

29. Отже, правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях (бездіяльності) особи наявний склад дисциплінарного проступку.

30. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.

31. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

32. Згідно з пунктами 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема:

- невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

- вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

- систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

33. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що 17 листопада 2020 року до кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

33.1. Як підставу для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній скарзі зазначено пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики.

34. Рішенням кадрової комісії від 11 березня 2021 року № 51ДП-21 ОСОБА_1 прокурора Криворізької місцевої прокуратур № 3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

35. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у мотивувальній частині спірного рішення кадрової комісії зазначено, що у ході службового розслідування було опитано прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також враховано роздруківку матеріалів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контролю із кримінального провадження №42020040000000213.

36. При цьому, висновки кадрової комісії, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку головним чином основуються на матеріалах роздруківки результатів негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-,відео контролю особи, поблизу Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП у Дніпропетровській області (у межах кримінального провадження №42020040000000213).

37. У свою чергу, у касаційній скарзі позивач наполягає, що він неодноразово заявляв клопотання про необхідність розгляду справи за його участі, зокрема, з метою дослідження відповідності довідки про вивчення матеріалів НСРД самому протоколу НСРД за № 1922т/55/103-2020 у кримінальному провадженні №42020040000000213, наявності ухвали суду про можливість використання вказаного протоколу у рамках службового розслідування, а також наявності пояснень ОСОБА_2 , які відсутні в матеріалах справи.

38. Так, у позовній заяві та у поданій до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції позивач наполягав на відсутності доказів, на які посилається відповідач у спірному рішенні, а саме: пояснень ОСОБА_2 , протоколу НСРД за № 1922т/55/103-2020 у кримінальному провадженні №42020040000000213, довідки про вивчення кримінального провадження №42020040000000213 та доказів на підтвердження законності отримання матеріалів цього кримінального провадження.

39. У контексті наведено слід зазначити, що пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 266 передбачено, що під час здійснення перевірки дисциплінарної скарги член кадрової комісії має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

40. У свою чергу, пункт 4 розділу V Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06 грудня 2017 року № 343 (далі - Інструкція № 343, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає права голови та членів комісії з проведення службового розслідування, до яких належить, зокрема, право отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до матеріалів кримінальних проваджень. Доступ до матеріалів кримінальних проваджень, речових доказів здійснюється з дотриманням порядку, визначеного КПК України

41. При цьому, положення КПК України не містять заборони надання інформації, отриманої в ході досудового розслідування, з метою проведення службового розслідування.

42. Тож відомості, необхідні для цілей здійснює дисциплінарного провадження та службового розслідування щодо прокурорів, можуть бути отримані з будь-яких джерел, зокрема і з матеріалів кримінальних проваджень.

43. Водночас доступ до матеріалів кримінальних проваджень, речових доказів, здійснюється виключно з дотриманням порядку, визначеного КПК України.

44. Так, за правилами частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

45. Отже для правильного вирішення спору в цій справі визначальним є питання, чи були використані у службовому розслідуванні та, відповідно, у дисциплінарному провадженні щодо позивача матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020040000000213 такими, що отримані у законний спосіб.

46. Верховний Суд наголошує, що за правилами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

47. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

48. Разом з тим, судячи зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою питання щодо наявності у матеріалах службового розслідування щодо позивача пояснень ОСОБА_2 та змісту цих пояснень, а також щодо дотримання порядку отримання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020040000000213 та, відповідно, допустимості їх використання як доказів у цій справі.

49. Без з`ясування цих обставин висновки суду апеляційної інформації про винуватість позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не можуть вважатися обґрунтованими.

50. За наведених обставин, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

51. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

52. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

53. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

54. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

55. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

56. Зважаючи на наведені мотиви Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок колегії суддів у цій справі. Їх докладний аналіз є недоцільним.

57. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

58. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

60. Верховний Суд враховує, що порушення норм процесуального права під час розгляду цієї справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, однак рішення суду першої інстанції не є предметом касаційного розгляду. Водночас, суд апеляційної інстанції адміністративним процесуальним законодавством наділений повноваженнями щодо збирання доказів у справі та встановлення обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

61. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені у цій постанові у розділі "Позиція Верховного Суду", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та надані ними докази із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення, а також проаналізувати оскаржуване рішення відповідача на предмет його правомірності відповідно до критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України.

VІ. Судові витрати

63. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року скасувати та направити справу № 640/9235/21 на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська Н.А. Данилевич