ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/9555/22

адміністративне провадження № К/990/10105/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (головуючий суддя - Єпель О.В., судді - Губська Л.В., Карпушова О.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 25 травня 2022 року № 62дп-22 "Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області".

1.1. Позов обґрунтовано тим, що до нього безпідставно застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді догани, так як в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку. Так, угода, укладена за його участю з обвинуваченою особою, яка вчинила корупційне діяння затверджена вироком суду, і його дії відповідають практиці Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) з цього питання та юридичній доктрині. Крім того, відповідну перевірку проведено неповно, без урахування усіх обставин справи та з порушенням строків здійснення дисциплінарного провадження. Посилаючись на те, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора можуть бути оскаржені виключно в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України), а тому відповідач не мав правових підстав для відкриття дисциплінарного провадження за фактом застосування ним, як прокурором, приписів статті 75 Кримінального кодексу України (далі - КК України) щодо корупційного злочину.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. У листопаді 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12020120150000567 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, у якому позивача призначено старшим групи процесуальних прокурорів.

3. В ході досудового розслідування було установлено, що у період з 19 червня по 27 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , працюючи на посаді начальника відділення поштового зв`язку Маловодяне Долинського району Кіровоградської дирекції АТ "Укрпошта" здійснила розтрату товарно-матеріальних цінностей та коштів на загальну суму 33055 грн, у зв`язку з чим 28 квітня 2021 року їй оголошено підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України. За результатами досудового розслідування 28 квітня 2021 року слідчим складено обвинувальний акт, що надалі затверджено прокурором ОСОБА_1, проте, ураховуючи беззаперечне визнання вини підозрюваною, а також ті обставини, що злочин відноситься до категорії нетяжких, наявність на її утриманні малолітніх дітей та те, що підозрювана раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності в цей же день між нею та позивачем, у присутності адвоката Пирогова Г.М., укладено угоду про визнання винуватості.

4. Згідно з цією угодою учасники кримінального провадження погодили призначення підозрюваній ОСОБА_2 міру покарання у вигляді 2 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади начальника відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" строком на 1 рік, та із застосуванням приписів статті 75 КК України звільнити підозрювану від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

4.1. Цю угоду разом з обвинувальним актом 30 квітня 2021 року направлено на розгляд до Долинського районного суду Кіровоградської області, вироком якого від 03 червня 2021 року її затверджено та призначено ОСОБА_2 покарання, погоджене сторонами угоди. Згідно з описовою частиною цього вироку, прокурор (ОСОБА_1) у судовому засіданні наполягав на затверджені угоди і просив призначити покарання, узгоджене в угоді.

5. Надалі, 11 серпня 2021 року прокурором Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Волковською С.В. (яка входила до складу групи прокурорів у вказаному провадженні), внесено апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду, у зв`язку із забороною застосування приписів статті 75 КК України у випадках засудження за корупційні кримінальні правопорушення. Проте, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою у судовому провадженні № 11-к/4809/660/21.

6. У зв`язку з цими обставинами, 08 грудня 2021 року до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі - Комісія) надійшла скарга, підписана виконувачем обов`язки керівника Кіровоградської обласної прокуратури Ковальовим Ю.Ю., про вчинення начальником Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. За цією заявою 17 грудня 2021 року відповідачем прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-771дс-198дп-21 стосовно позивача, про що його повідомлено та запропоновано надати пояснення.

7. У січні 2022 року ОСОБА_1 надав пояснення, в яких висловив незгоду з доводами скарги, з посиланням на приклади судових справ, вирішених ВАКС, в яких також укладались такі угоди на підставі статті 75 КК України. Одночасно, позивач указав свій мобільний номер та адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1

8. У ході дисциплінарного провадження Комісією було встановлено, що у період 2019 - 2021 років до обласної (регіональної) прокуратури надійшли листи з Офісу Генерального прокурора щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадження на підставі угод. В цих листах було додатково роз`яснено, що приписи статті 75 КК України не застосовуються до осіб, засуджених за злочини, визначені у примітці до статті 45 КК України, зокрема, за статтею 191 КК України. З указаними листами позивача ознайомлено, проте при укладенні угоди у межах кримінального провадження № 12020120150000567 ним не було дотримано вимог частини першої статті 75, статті 45 КК України, через що ОСОБА_2 (обвинуваченій) не призначено реальної міри покарання. А отже ОСОБА_1 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

8.1. За таких обставин, 03 травня 2022 року Комісією складено висновок №07/3/2-771дс-198дп-21 яким запропоновано притягнути прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, який з матеріалами перевірки передано на розгляд Комісії, що відбувся 25 травня 2022 року.

8.2. Рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 25 травня 2022 року №62дп-22 начальника Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Справу розглянуто без участі позивача, відповідно до його заяви, надісланої 23 травня 2022 року.

9. Не погоджуючись із рішенням відповідача та підставами за яких його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.

10. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про застосування до прокурора заходу дисциплінарного впливу у вигляді догани.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Відповідального органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 25 травня 2022 року №62дп-22 "Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області". Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вчинені позивачем процесуальні дії щодо укладання за його участю угоди про визнання винуватості у кримінальній справі про корупційне правопорушення, пов`язані із процесуальною самостійністю прокурора і не виходили за межі наданих йому законом повноважень. Тому, ураховуючи те, що вчинення такої процесуальної дії, само по собі, не може вважатися невиконанням завдань кримінального провадження, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено допущення ОСОБА_1 протиправних дій або бездіяльності, які можна було б розцінювати як порушення ним вимог Закону України "Про прокуратуру" та/або інших нормативно-правових актів, а отже підстави для застосування до нього заходів дисциплінарного впливу відповідно до статті 43 Закону України "Про прокуратуру" відсутні.

13. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції, а в позові відмовлено.

14. Перевіряючи рішення суду першої інстанції і скасовуючи його, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оцінка дисциплінарною комісією обставин щодо належного виконання/невиконання прокурором службових обов`язків не залежить від того, чи скористався учасник кримінального процесу правом на оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності такого прокурора. Водночас ОСОБА_1 свідомо неправомірно застосував законодавчу норму, що не підлягала застосуванню до відповідних правовідносин, що призвело до невиконання завдань кримінального провадження та, з огляду на склад відповідного злочину, до порушення інтересів суспільства щодо дієвої та ефективної боротьби з корупцією. Наведені факти підтверджують неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, за який, з урахуванням усіх обставин, його притягнуто до відповідальності у вигляді догани. За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

15. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

16. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми Закону України "Про прокуратуру" у взаємозв`язку з нормами КПК України в частині процесуальних повноважень прокурора щодо застосування приписів статті 75 КК України у певній категорії справ.

17. Так, за правилами частини першої статті 75 КК України (у редакції, чинній на час кримінального провадження) якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Водночас, частиною другою цієї норми передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

17.1. ОСОБА_1 указав, що редакція частини другої статті 75 КК України не передбачає обмежень у її застосуванні у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення і порівнюючи цю норму з частиною першою статті 75 КК України, позивач вважає, що передумови й підстави їхнього застосування різні. Тому, на думку позивача, ці дві норми кримінального закону наразі є самостійними нормами, а отже законодавець не забороняє застосування приписів частини другої статті 75 КК України (що має прихований бланкетний характер) у кримінальних справах щодо корупційних злочинів.

18. У касаційній скарзі заявник наголошує, що подібну практику також запроваджено ВАКС, який затвердив аналогічні угоди про визнання винуватості, укладені у подібних справах. Такі обставини, на його думку свідчать про таку процесуальну можливість і для прокурора.

19. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного правопорушення у спосіб укладення угоди про визнання винуватості (статті 470 472 КПК України) за злочин, при призначенні покарання за який, не передбачено застосування статті 75 КК України.

20. У відзиві на касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (з 15 березня 2023 року змінено назву відповідача відповідно до Закону України від 14 квітня 2022 року №223-ІХ) просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Відповідач, зокрема, зазначає, що приписи частини другої статті 75 КК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) є похідними від частини першої цієї норми, а тому особа, що вчинила корупційне кримінальне правопорушення, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності, навіть у разі її щирого каяття та повного відшкодування шкоди або усунення її наслідків. Крім того, позивач, як прокурор нижчого рівня був зобов`язаний підпорядковуватися вказівкам прокуратури вищого рівня, однак вимоги Офісу Генерального прокурора, викладені у листах-роз`ясненнях були ОСОБА_1 не виконані, тому його правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

21. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, установлені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України "Про прокуратуру").

23. Частиною першою статті 4 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

24. Згідно з пунктами 2, 10 частини першої статті 3 Закону України "Про прокуратуру" діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

25. Організаційні основи системи прокуратури визначені розділом ІІ Закон України "Про прокуратуру", зокрема, склад системи прокуратури України наведено у статті 7 цього розділу, відповідно до частини четвертої якої, Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур .

26. Отже, у діяльності органів прокуратури та виконанні їх посадовими особами своїх повноважень існує чітка ієрархія та субординація, суть яких полягає в тому, що вказівки та приписи вищестоящого органу прокуратури, видані у межах його повноважень, мають пріоритетне значення у роботі прокурорів під час реалізації ними конституційних функцій прокуратури.

27. Загальні права та обов`язки прокурора визначені статтею 19 Закону України "Про прокуратуру". Так, відповідно до частини другої та пунктів 3, 4 частини четвертої цієї норми, прокурор зобов`язаний удосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

28. За приписами частини першої статті 22 Закону України "Про прокуратуру" прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені КПК України.

29. Прокурорский нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство здійснюється відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

30. Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс етики).

30.1. Відповідно до статті 1 цього Кодексу, його завданням, зокрема, є: забезпечення компетентного та ефективного здійснення прокурорами своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, визначення морально-етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації.

30.2. Правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять: Конституція України, закони України "Про прокуратуру", "Про захист суспільної моралі", "Про запобігання корупції", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс (стаття 3 Кодексу етики).

30.3. Статтею 15 Кодексу етики регламентовано, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. . Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов`язки та завдання.

31. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені статтею 43 Закону України "Про прокуратуру". Так, відповідно до приписів пункту 1 частини першої цієї норми, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

32. Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про прокуратуру" дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом. Процедура дисциплінарного провадження, порядок її проведення, складання і затвердження відповідного висновку, порядок прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, види дисциплінарних стягнень та процедура оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження урегульовані нормами статей 45 - 50 Закону України "Про прокуратуру".

33. Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

33.1. Частиною першою статті 49 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

34. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Позиція Верховного Суду

35. Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції є: правомірність застосування приписів пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" у правовідносинах щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного правопорушення у спосіб укладення угоди про визнання винуватості (статті 470 472 КПК України) за злочин, при призначенні покарання за який, не передбачено застосування статті 75 КК України шляхом формування відповідного висновку.

36. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає таке.

37. Виходячи із змісту основних засад діяльності органів прокуратури та їхніх функцій, закріплених у Законі України "Про прокуратуру", діяльність прокуратури, насамперед, забезпечує дотримання конституційних прав і свобод людини, координує формування кримінально-правової політики та діяльність органів правопорядку з метою забезпечення громадської безпеки та законності. Так, прокурор представляє інтереси суспільства та держави у кримінальному процесі (у виключних випадках - в інших видах проваджень) з метою забезпечення права на справедливий суд для потерпілого, обвинуваченого й інших учасників процесу.

38. Разом з тим, розв`язання проблеми корупції є одним із пріоритетів для українського суспільства на сьогоднішньому етапі розвитку держави, тому Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1699-VII було затверджено засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки. Так, у розділі 4 "Покарання за корупцію" вказаної Антикорупційної стратегії визначено проблему, яка існує в цій царині, і відповідну мету щодо її подолання - створення системи інструментів, які дадуть змогу ефективно виявляти та розслідувати корупційні злочини, притягувати до відповідальності осіб, причетних до їх вчинення, а також заходи до розв`язання вказаної проблеми та досягнення мети, серед яких: ухвалити закони про внесення змін до КК щодо усунення можливості для осіб, які вчинили корупційні злочини, бути звільненими від відповідальності та покарання, зокрема з передачею на поруки, у зв`язку з дієвим каяттям, випробуванням тощо.

39. Як установлено судами у цій справі, підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало укладання за його участю угоди про визнання винуватості у кримінальній справі про корупційне правопорушення, що не відповідає приписам частини першої статті 75 КК України та суперечить загальним засадам боротьби з корупцією.

39.1. Позивачем не оспорюється указаний факт, оскільки він вважає, що законодавством передбачено укладання угод щодо корупційних злочинів із застосуванням статті 75 КК України. Так, на його думку, приписи частин першої, другої 75 КК України є самостійними, що містять не пов`язані між собою передумови та підстави звільнення від відбування покарання, а тому прийняте ним рішення щодо укладення угоди є виваженим і відповідає практиці ВАКС у такій категорії справ.

40. Водночас, відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" Вищий антикорупційний суд, зокрема, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом , а отже його висновки не є остаточними та можуть бути оскаржені.

40.1. Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КПК України судом касаційної інстанції у такій категорії справ є Верховний Суд, висновки якого є обов`язковими для застосування відповідно до частини шостої статті 368 КПК України. Тому посилання на практику ВАКС (як суду першої інстанції) необхідно оцінювати з урахуванням приписів указаної норми статті 368 КПК України.

41. Так, аналіз практики Верховного Суду у такій категорії справ свідчить про те, що Касаційний кримінальний суд в складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що застосування положень статті 75 КК України до осіб, визнаних винуватими у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (постанова від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19; постанова від 17 березня 2021 року у справі № 315/1314/18).

41.1. В указаних постановах Суду, ухвалених у кримінальних справах, Касаційний кримінальний суд сформував правову позицію про те, що будь-яких підстав до виключення зі змісту заборони, встановленої у частині першій статті 75 КК України щодо кримінальних проваджень на підставі угод закон про кримінальну відповідальність не містить. Приписи кримінального закону в цьому питанні максимально конкретні та однозначні, оскільки не містять аби-яких застережень до відмінного від буквального тлумачення його положень, зокрема, і підстав вважати положення частини другої статті 75 КК України "lex specialis" (спеціальним законом). Ця норма має лише одну легітимну мету - встановити матеріально-правовий дозвіл на застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі укладення угод про визнання вини та про примирення. Водночас, такий дозвіл, в аспекті застосування відповідних кримінальних процесуальних норм може бути реалізований виключно з урахуванням тих обмежень, що встановлені у частині першій статті 75 КК України.

42. Аналогічна правова позиція була викладена і в листах Офісу Генеральної прокуратури щодо порядку застосування наведених норм кримінального законодавства з питання взаємозв`язку частин першої і другої статті 75 КК України та неможливості застосування жодної з частин цієї статті до корупційних злочинів. З цими листами ОСОБА_1 був належно ознайомлений і маючи достатній досвід роботи в органах прокуратури, розумів наслідки їхнього невиконання.

43. Відповідаючи на поставлене питання щодо правильності застосування приписів пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" у контексті правомірності притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за укладення за його участю угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за фактом вчинення корупційного правопорушення, Верховний Суд зазначає, що статус прокурора насамперед передбачає неухильне дотримання ним вимог законодавства та чітке виконання вказівок керівництва у системі органів прокуратури. Саме такий порядок забезпечує максимальне та ефективне виконання завдань кримінального провадження, що передусім полягає у захисті громадян від злочинних посягань та злочинів в цілому, у тому числі і від корупційних діянь. Недотримання прокурором цих вимог складає неналежне виконанням обов`язків та є підставою для застосування до нього відповідних заходів дисциплінарної відповідальності.

44. Ураховуючи те, що позивачем свідомо неправомірно застосовано законодавчу норму, яка не підлягала застосуванню, що призвело до невиконання завдань кримінального провадження та проігноровано роз`яснення вищестоящого органу прокуратури, що мають суттєве значення у його роботі, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності в діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку та обґрунтованості підстав для застосування до нього заходу дисциплінарного впливу у вигляді догани на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", за обставин установлених судами у цій справі.

45. Інші мотиви та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм законодавства у сфері кримінального права, з посиланням на власну оцінку обставин справи та переоцінки доказів, а тому не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій.

46. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, за наслідками перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська