ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/9759/21
адміністративне провадження № К/990/1612/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/9759/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Покотило Марини Борисівни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Добрянської Я.І.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України (далі- відповідач, Держмитслужба), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 10 березня 2021року № 204-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України;
1.3. стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2021 року по день винесення рішення судом.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ про його звільнення з посади незаконним, прийнятим з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Так, позивач доводив, що був відсутнім факт реального скорочення посади позивача, відповідач не пропонував позивачу інші посади державної служби та не враховав переважне право позивача на залишення на посаді. Також позивач наголошував, що його звільнення мало дискримінаційний характер.
3. У подану до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, наполягав на тому, що у межах спірних правовідносин мало місце скорочення посад державної служби, в наслідок зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Відповідач також зазначав, що звільнення позивача відбулося відповідно до приписів пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII. Крім того, відповідач звертав увагу, що позивач подав заяву до Держмитслужби, у якій просив звільнити його з займаної посади з 10 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. Наказом Державної митної служби України від 22 жовтня 2020 року №1010-о «Про призначення ОСОБА_1 » позивача з 23 жовтня 2020 року призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України, за результатами добору, шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
5. 22 жовтня 2020 рок між позивачем та відповідачем укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
6. Наказом Державної митної служби України від 07 грудня 2020 року №555 «Про введення в дію Структури апарату Державної митної служби України та Штатного розпису Державної митної служби України на 2020 рік» введено в дію зміни до штатного розпису на 2020 рік.
6.1. У Структурі апарату Державної митної служби України та Штатному розписі Державної митної служби України на 2020 рік відсутня посада заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України.
7. 22 грудня 2020 року позивача було ознайомлено з попередженням про наступне звільнення.
8. 05 березня 2021 року позивач подав на ім`я голови Державної митної служби України заяву про звільнення із займаної посади з 10 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
9. Наказом Державної митної служби України від 10 березня 2021 року №204-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII припинено державну службу та звільнено із займаної посади 10 березня 2021 року ОСОБА_1 заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України, у зв`язку зі скороченням посади державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
9.1. Підставою для прийняття цього наказу слугували: заява ОСОБА_1 , попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , лист Міністерства фінансів України від 04 березня 2021 року № 17030-18-61/7167.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Суди попередніх інстанцій проаналізували Структуру апарату Державної митної служби України та Штатний розпис Державної митної служби України на 2020 рік, уведені в дію наказом Державної митної служби України від 07 грудня 2020 року №555, та прийшли до висновку про те, що у відповідача відбулося скорочення переліку посад державної служби, зокрема і посади, яку займав позивач, внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців.
11.1. Суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин у цій справі частину третю статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, чинній станом на момент введення в дію Структури апарату Державної митної служби України та Штатного розпису Державної митної служби України на 2020 рік, на момент попередження позивача про наступне звільнення та на момент подання ним заяви про звільнення. При цьому, суди попередніх інстанцій наголосили, що після внесення Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX змін до Закону № 889-VIII, норми частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються. Суди попередніх інстанцій також урахували роз`яснення Національного агентства з питань державної служби (далі - НАДС) від 20 лютого 2020 року № 86, у якому зазначено, що при звільненні державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не його обов`язком.
11.2. Щодо посилання позивача на порушення процедури його звільнення суди першої та апеляційної інстанцій, що звільнення позивача мало місце не раніше ніж 30 календарних днів після попередження (22 грудня 2020 року), а саме 10 березня 2021 року, а також позивачу виплачено вихідну допомогу. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що позивачем 05 березня 2021 року на ім`я голови Державної митної служби України було подано заяву про звільнення із займаної посади з 10 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, яка стала однією з підстав прийняття відповідачем спірного наказу про звільнення позивача. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до статті 86 вказаного Закону державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення, а відповідно до норм Закону № 889-VIII та КЗпП України позивач не був позбавлений можливості відкликати свою заяву про звільнення до винесення наказу про звільнення. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що частина друга статті 38 КЗпП України передбачає окремий спосіб дій працівника, який бажає залишитися на роботи після подання заяви про звільнення, однак позивач заяви про відкликання раніше поданої заяви про звільнення відповідачу не подав, на роботу після звільнення не вийшов.
11.3. Відхиляючи доводи позивача про дискримінаційний характер його звільнення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в цьому випадку, за їх висновком, має місце припущення позивача про обмеження його прав, яке не можна пов`язувати з дискримінацією.
11.4. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірний наказ про звільнення позивача є законним та обґрунтованим, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
ІV. Касаційне оскарження
12. 12 січня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покотило М.Б. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, у якій скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
13. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржниця зазначає, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 87 Закону № 889-VIII щодо необхідності дотримання суб`єктом призначення процедури звільнення державного службовця у випадку подання державним службовцем заяви про припинення державної служби (яка не передбачена жодним положенням законодавства та не може бути підставою для звільнення за ініціативою суб`єкта призначення) після отримання ним попередження про звільнення, за умови, що попередження про звільнення було вручено на момент, коли законодавством було передбачено лише можливість пропонування вакантної посади, та, водночас, наказ про звільнення приймався на момент, коли суб`єкт призначення був зобов`язаний запропонувати позивачу вакантну посаду.
14. У касаційній скарзі скаржниця також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. У цьому зв`язку скаржниця стверджує, що позивач, користуючись наданим статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правом, 03 вересня 2021 року подав до суду першої інстанцій заяву про зміну предмету позову. Однак, ця заява судом першої інстанції розглянута не була. При цьому, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував зміну позивачем предмету позову та здійснив розгляд справи в межах первинно заявлених позовних вимог, що, на переконання скаржниці, свідчить про наявність процедурних порушень при здійсненні розгляду справи. Водночас, судом апеляційної інстанції вказана обставина не була взята до уваги.
15. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участі представника позивача.
16. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/9759/21.
17. До Верховного Суду 06 червня 2022 року надійшов відзив Державної митної служби України на касаційну скаргу, в якому відповідач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
18. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.
19. 23 червня 2022 року справа № 640/9759/21 надійшла до Верховного Суду.
20. Також 28 червня 2022 року до Верховного Суду надійшли пояснення представника позивача щодо відзиву на касаційну скаргу, у яких скаржниця наполягає, що станом на момент звільнення позивача не існувало будь-яких підстав для невиконання відповідачем прямих норм статті 87 Закону № 889-VIII.
V. Позиція Верховного Суду
21. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги представника позивача, Верховний Суд виходить з такого.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
27. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27.1. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
28. Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
29. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина перша статті 47 КАС України).
30. Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
31. Аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин. При цьому, законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з визначеним предметом позову, що складає суть вимог позивача, але й визначена процесуальна можливість змінити предмет позову.
32. У контексті доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.
33. Матеріали розглядуваної справи містять заяву позивача про зміну предмету позову, зареєстровану Окружним адміністративним судом міста Києва 03 вересня 2021 року за вх. № 03-14/138702/21.
34. За змістом частин першої, другої статті 173 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
34.1. Завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
35. Проте, суд першої інстанції заяву позивача про зміну предмету позову не розглянув. Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції випливає, що адміністративний позов було розглянуто судом першої інстанції без урахувань змін позовних вимог.
36. Як визначено статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
37. Водночас суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам апелянта (представника позивача) щодо вказаних порушень норм процесуального права судом першої інстанції, в результаті чого суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 322 КАС України щодо необхідності відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.
38. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
39. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
40. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
41. З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки змісту позовних вимог (не урахували заяву позивача про зміну предмету позову), що унеможливлює висловлення судом касаційної інстанції своєї правової позиції в аспекті порушених у касаційній скарзі питань щодо правильного застосування положень статті 87 Закону № 889-VIII.
42. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
43. Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
44. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
45. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.
46. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
VІ. Судові витрати
47. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покотило Марини Борисівни задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/9759/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська