Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 641/2895/19-ц
провадження № 61-338св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя - доповідач),
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, у складі судді Чайки І. В., від 18 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю., від 19 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний стан для подальшого використання.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня 2013 року у справі № 2020/12815/2012 було зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під прибудовою до квартири АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та до його смерті рішення Комінтернівського районного суду від 18 липня 2013 року виконано не було.
ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , успадкувала квартиру АДРЕСА_1 . Однак прибудова до квартири не знесена, земельна ділянка, що належить територіальній громаді міста Харкова, не звільнена, а огороджена парканом.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0300 га, на якій розташована самочинна прибудована прибудова до квартири
АДРЕСА_1 , з приведення її у придатний стан для подальшого використання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня
2019 року у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прибудова до квартири АДРЕСА_1 не входить до спадкового майна, яке успадкувала відповідачка після смерті ОСОБА_2 , оскільки ця прибудова не належала спадкодавцю на день смерті. Позивач не звертався із заявою про зміну сторони виконавчого провадження у справі
№ 2020/12815/2012 із ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову 19 листопада 2019 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків районного суду. При цьому апеляційний суд вказав, що відповідачка не набула права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , а отже у неї не виникло зобов`язань щодо вказаного спірного майна на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада
2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Комінтернівського районного суду м. Харкова.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Заявник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не врахували, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після померлого ОСОБА_2 , стала правонаступником за його зобов`язанням, а тому має звільнити земельну ділянку під прибудовою до квартири АДРЕСА_1 , яка огороджена парканом.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На земельній ділянці по АДРЕСА_2 площею 0,0300 га знаходиться прибудова до житлового будинку з білої цегли площею 0,0040 га, вільний доступ до якої обмежено парканом.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня
2013 року у справі № 2020/12815/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2014 року, позов Харківської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під прибудовою до квартири
АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_2 , яка знаходиться в комунальній власності міста Харкова, шляхом здійснення прибудови житлового приміщення до квартири АДРЕСА_1 , без оформлення правовстановлюючих документів.
ОСОБА_2 померІНФОРМАЦІЯ_1.
На виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова
від 18 липня 2013 року видано виконавчий лист № 2020/12815/2012, який було пред`явлено до примусового виконання Комінтернівському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Постановою старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції
від 10 березня 2015 року виконавче провадження закінчено у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 .
Спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, виданим 24 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу
Поліщук О. В., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, встановивши, що прибудова до квартири АДРЕСА_1 не входить до складу спадкового майна, яке успадкувала відповідачка після смерті ОСОБА_2 ; позивач не звертався із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі
№ 2020/12815/2012 із ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
За змістом статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до частини першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 33 Постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначав, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суди мають враховувати, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2014 року у справі № 2020/12815/2012, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_1 та самовільно зайняв земельну ділянку під нею, яка знаходиться в комунальній власності міста Харкова.
Судами в даній справі встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримала у спадщину квартиру
АДРЕСА_1 , самочинно збудована прибудова до якої продовжує існувати, більш того земельна ділянка навколо прибудови огороджена парканом.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови № 7 від 30 травня
2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Отже, ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після ОСОБА_2 , є власником будівельних матеріалів, які були використана в процесі будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1 .
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, помилково послався, як на підставу відмови у позові на те, що прибудова до квартири АДРЕСА_1 не входить до спадкового майна, яке успадкувала відповідачка після смерті ОСОБА_2 .
Закриття виконавчого провадження № 44253399 щодо зобов`язання
ОСОБА_2 вчинити певні дії, у тому числі знести самовільно збудовану прибудову, не позбавляє міську раду права звернутись до суду за захистом своїх прав із позовом до ОСОБА_1 , як нового власника квартири, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову не звернув увагу на предмет спору та не з`ясував, яку частину земельної ділянки займає споруджена прибудова, огорожа, їх розмір і конфігурації; не перевірив наявність обставин з якими Харківська міська рада пов`язувала пред`явлення цього позову та передбачених законом підстав для його задоволення.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову міської ради, суди не вказали у який спосіб територіальна громада, інтереси якої представляє позивач, може захистити своє право власності на земельну ділянку, яка самовільно зайнята прибудовою до квартири відповідача та огороджена парканом.
Апеляційний суд не усунув недоліки допущені судом першої інстанції та передчасно погодився з висновком про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом належним чином не встановлені та не надано оцінку всім доводам Харківської міської ради, постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При вирішенні спору апеляційному суду слід звернути увагу на те, що вимоги в частині звільнення земельної ділянки, на якій розташована прибудова до квартири АДРЕСА_1 , фактично спрямовані на знесення самочинної прибудови та звільнення ділянки від паркану, який обмежує до неї доступ.
При цьому на відміну від дій по звільненню земельної ділянки від паркану, знесення самочинного об`єкта нерухомості (в даному випадку - прибудови), відповідно до статті 376 ЦК України, є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-1721цс16.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість у тому числі сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами та роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене, а також технічні характеристики прибудови, суду необхідно з`ясувати чи вживає ОСОБА_1 юридично значимі дії спрямовані на узаконення вказаної прибудови та оформлення правовідносин із міською радою щодо користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташована прибудова, і чи можливе врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Питання про судові витрати має бути вирішено при ухваленні судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович