Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 641/3071/17

провадження № 61-8719св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С .О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року в складі судді Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь 53 464 грн 74 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 липня 2017 року позов ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 53 464 грн. 74 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, як винна у ДТП особа, має сплатити ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» різницю між сплаченою останнім сумою страхового відшкодування (75 220 грн 55 коп.) та виплатою, здійсненою ТДВ «Міжнародна СК» (21 755 грн 81 коп.).

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що судових повісток про виклик у судові засідання не отримував, тому не знав про дату та час розгляду справи, а відповідно не був належним чином повідомленим про розгляд справи. Зазначав, що заочне рішення отримав лише 30 січня 2020 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення без задоволення, суд першої інстанції вважав не поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки представником відповідача не подано доказів на підтвердження отримання відповідачем копії заочного рішення саме 30 січня 2020 року, а матеріали справи таких доказів не містять. При цьому суд послався на вимоги статей 284 287 ЦПК України, які регулюють питання щодо розгляду заочного рішення.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 липня 2017 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 липня 2017 року повернуто як передчасно подану. Вирішено питання про повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд виходив з того, що строк на оскарження заочного рішення поновлений не був, рішення по суті не переглядалося, а тому при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 порушений встановлений процесуальний законом порядок оскарження заочного рішення, що є обов`язковою умовою для подальшого його оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максимов М. І. звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, в якій зазначено, що заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Таким чином, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а отже відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції було лише відмовлено у поновлені строків на перегляд заочного рішення по справі.

Відзив до суду касаційної інстанції не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 641/3071/17 із Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу № 641/3071/17 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 липня 2017 року.

Відповідно до вимог пунктів 4 -8 статті 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Як мотивувальна, так і резолютивна частини ухвали Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 березня 2020 року містять посилання на статті 284 287 ЦПК України, якими регулюється питання розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, право апеляційного оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення та вважав наявними підстави для залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Резолютивна частина ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року містить висновки, що вказана ухвала оскарженню не підлягає.

При цьому, судом першої інстанції роз`яснено заявнику вимоги частини четвертої статті 287 ЦПК України, зокрема що, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційний суд вказаного не врахував, та дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги заявнику з підстав того, що заочне рішення не було переглянуте судом першої інстанції у відповідності до вимог статті 284 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції звертається до практики ЄСПЛ, який наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Апеляційний суд вказаного вище не врахував, чим порушив викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем, задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. ЖдановаСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов