Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 641/4124/18
Провадження № 14-533 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - відповідач) про відшкодування майнової та моральної шкоди
за касаційною скаргою позивача на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Короткий зміст позовних вимог
1. 22 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди у розмірі 7 213,82 грн, а моральної шкоди - 10 000,00 грн.
2. Мотивував позов такими обставинами:
2.1. 19 жовтня 2015 року платежами № 6821979 і № 6820818 на суми 478,17 грн та 1 113,42 грн відповідно (далі разом - платежі) позивач сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) через відповідний структурний підрозділ відповідача на користь державної податкової інспекції.
2.2. 27 жовтня 2015 року, отримавши телефонне повідомлення від органу державної податкової інспекції про несплату єдиного внеску, позивач звернувся до відповідачапро підтвердження проведення платежів і отримав лист з підтвердженням проведення платежів.
2.3. У березні 2018 року на адресу позивача надійшли рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0006301309 і № 0006291309 про накладення штрафних санкцій у сумі 6 219,97 грн і 993,85 грн відповідно за несплату у 2015 році єдиного внеску. Підставою для нарахування штрафних санкцій стало те, що платежі не надійшли.
2.4. У листі від 2 травня 2018 року у відповідь на звернення позивача відповідач повідомив, що платежі не були зараховані до бюджету та залишилися у відповідача. Тому запропонував позивачеві забрати його кошти.
2.5. 22 червня 2018 року кошти у сумі 478,17 грн і 1 113,42 грн позивач отримав, що підтверджують копії квитанцій № 6820818 та № 6821979.
2.6. Відповідач не вчинив жодної дії, спрямованої на вирішення ситуації, що склалась, і на усунення негативних наслідків, створених для позивача. Жодного разу за 2 роки та 5 місяців відповідач не звернувся до позивача з повідомленням про те, що платежі не були відправлені до бюджету.
2.7. Вказані незаконні діяння відповідача завдали позивачеві майнову шкоду у розмірі 7 213,82 грн, а також моральну шкоду, яка полягає у суттєвих стражданнях через ситуацію, що склалася. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінив у 10 000,00 грн.
(2) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 14 грудня 2018 року Комінтернівський районний суд міста Харкова ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди у розмірі 7 213,82 грн і моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн; у задоволенні решти вимог відмовив.
4. Мотивував рішення так:
4.1. Відповідач у судовому засіданні не довів та не надав доказів того, що він уживав усіх необхідних заходів для належного інформування позивача про непроведення платежів.
4.2. Заявлений до стягнення розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним. З огляду на принципи рівності, поміркованості, розумності та справедливості, а також ураховуючи характер моральних страждань і положення чинного законодавства про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення останньої, достатньо стягнути на користь позивача таке відшкодування у розмірі 3 000,00 грн.
(3) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. 10 квітня 2019 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, якою скасував рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Мотивував тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією позивачем установленого законом обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності зі сплати єдиного внеску. Тому відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір фізичної особи-підприємця з відповідачем треба вирішувати у господарському суді.
(4) Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У травні 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій стверджує, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
(5) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
7. 28 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що у касаційній скарзі є доводи про порушення судом правил суб`єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Позивач мотивує касаційну скаргу так:
8.1. У відносинах із відповідачем позивач є споживачем, який має права, гарантовані Законом України «Про захист прав споживачів». Позивач уклав договір із відповідачем на проведення платежів як фізична особа, а не фізична особа-підприємець. Так само фізична особа вказана у квитанціях про проведення платежів. Вносячи останні, позивач не мав на меті одержання прибутку, а відповідач не встановлював у позивача статус підприємця. Відповідно до законодавства України сплата податків, зборів та інших платежів до бюджету не ґрунтується на тотожності суб`єкта сплати та суб`єкта, щодо якого проводиться оплата.
8.2. Позивач вчасно звернувся до відповідача для сплати єдиного внеску, здійснив відповідні платежі, тричі звертався до відповідача з вимогою перевірки їхнього статусу, отримав довідку про проведення платежів і не міг уявити, що керівник відділення відповідача приховає повернення грошей та надасть таку довідку щодо вже повернених платежів. Платник податків не має доступу до бази даних органів фіскальної служби та до системи платежів відповідача.
(2) Позиція відповідача
9. Відповідачвідзив на касаційну скаргу не надав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(1.1) Щодо юрисдикції суду
10. Позивач стверджує, що спір про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незарахуванням відповідачем до бюджету коштів, сплачених як єдиний внесок позивача, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Проте Велика Палата Верховного Суду з таким аргументом не погоджується та вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції як з огляду на предметний, так і з огляду на суб`єктний критерії визначення юрисдикції суду.
11. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
12. У ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства(частина перша статті 19).
13. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.Отже, у порядку цивільного судочинства зазвичай можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.
14. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15 частини першої статті 20 ГПК України). За змістом частини другої статті 4 та частини першої статті 45 цього кодексу як фізичні особи-підприємці, так і фізичні особи, які не є підприємцями, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
15. Суд апеляційної інстанції вважав, що спір виник між суб`єктами господарювання та пов`язаний із реалізацією позивачем установленого законом обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності зі сплати єдиного внеску. Натомість позивач у касаційній скарзі акцентує увагу на тому, що сплачував такий внесок як споживач банківських послуг.
16. Єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування(пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон)).
17. Одним із принципів збору та ведення обліку єдиного внеску є обов`язковість його сплати (абзац третій статті 3 Закону). Фізичні особи-підприємці є його платниками (пункт 4 частини першої статті 4 Закону) та зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону).
18. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, здійснюючи платежі, виконував установлений законом обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності зі сплати єдиного внеску, а через незарахування до бюджету єдиного внеску у 2015 році Головне управління ДФС у Харківській області наклало на позивача штрафні санкції. Тому спір про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої через незарахування до бюджету платежів, виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, й учасниками такого спору є суб`єкти господарювання.
19. Доводи позивача про можливу різницю між суб`єктом сплати платежу до бюджету та суб`єктом, відносно якого проводиться така оплата, як і те, що вносячи платежі, позивач не мав на меті одержання прибутку, а відповідач не мав доказів наявності у позивача статусу підприємця, не впливають на визначення юрисдикції суду щодо цього спору.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційної скарги
20. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.
21. Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядає касаційну скаргу позивача, яку він подав і розгляд якої не закінчився до набрання чинності Законом № 460-IX, за приписами ЦПК України, що діяли до набрання чинності цим Законом.
22. З огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-ІХ,Велика Палата Верховного Суду не перевіряє ті доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів і на встановлення інших обставин, ніж ті, що встановили суди.
23. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX).
25. Ураховуючи наведені висновки щодо юрисдикції суду, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року прийнята з додержанням норм права. А тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
(2.2) Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
26. Зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».
27. Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись частиною першою статті 256, частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416 418 419 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. ПророкСудді:Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. С. Ткачук В. І. ДанішевськаВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С. Золотніков Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформив суддя Гудима Д. А.