Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 641/7772/17

провадження № 61-40338св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

треті особи: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України, Голова Вищої ради правосуддя України ОСОБА_2, народний депутат України ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року у складі головуючого судді Колодяжної І. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року у складі суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України, Голова Вищої ради правосуддя України ОСОБА_2, народний депутат України ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що через бездіяльність прокуратури Харківської області, яка неодноразово визнавалася судом незаконною, в рамках кримінального провадження № 42015220000000628 з 2015 року і до теперішнього часу не відновлені його права, не притягнуто до відповідальності винних осіб. Прокуратура Харківської області вкотре 28 вересня 2017 року винесла чергову постанову про закриття вказаного кримінального провадження, що свідчить про те, що порушення вимог закону з боку відповідачів не припинені, унаслідок чого він протягом тривалого часу вимушений ініціювати судові процеси, що забирає у нього багато часу, завдає шкоди здоров`ю, порушує життєвий ритм і зв`язки, для відновлення яких необхідні додатковий час і зусилля, що спричиняє моральну шкоду.

У зв`язку з бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження № 42015220000000628 за період з 30 березня 2016 року по 30 березня 2017 року, та з 01 квітня 2017 року по 16 листопада 2017 року, ОСОБА_1 просив стягнути за рахунок Державного бюджету України, як компенсацію за спричинену моральну шкоди 1 млн грн й зобов`язати Державну казначейську службу України перерахувати вказану суму коштів на рахунок общини Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви для використання їх у будівництві храму на честь Ікони Різдва Пресвятої Богородиці та Святого Миколая, який будується у місті Харкові по вулиці С. Грицевця, 40, а йому надати на руки оригінал платіжної квитанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю прокуратури в рамках кримінального провадження № 42015220000000628 за період з 01 квітня 2017 року по 16 листопада 2017 року відмовлено.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю прокуратури в рамках кримінального провадження № 42015220000000628 за період з 30 березня 2016 року по 30 березня 2017 року провадження у справі закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів неправомірних дій або бездіяльності прокуратури Харківської області під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42015220000000628 за період з 01 квітня 2017 року по 16 листопада 2017 року, а також завдання йому такими діями моральної шкоди.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої за період з 30 березня 2016 року по 30 березня 2017 року, суд виходив з того, що такі вимоги були предметом судового розгляду за результатами якого Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено рішення від 13 липня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано наявність законних підстав для стягнення коштів, як компенсації за моральну шкоду, спричинену злочинною бездіяльністю посадових осіб прокуратури. Судами не надано належної оцінки злочинним діям прокуратури, які посилюють спричинену позивачу моральну шкоду, обставинам, які свідчать про те, що посадові особи прокуратури ігнорують вимоги чинного законодавства, й до теперішнього часу нібито проводять перевірку у рамках кримінального провадження, проте нічого не роблять та всіляко покривають правопорушників. Прокуратура Харківської області на даний час продовжує злочинну бездіяльність по кримінальному провадженню № 42015220000000628, а посадові особи прокуратури продовжують нехтувати вимогами чинного законодавства, намагаються всіляко затягнути розслідування по вказаному кримінальному провадженню, чим продовжують спричиняти позивачу моральну шкоду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Прокуратурою Харківської області 06 вересня 2018 року подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не спростовують фактичні обставини справи, які свідчать про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

У поданому 10 вересня 2018 року відзиві, Голова Вищої ради правосуддя в особі Парахацької Т. Н. просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що скарга позивача не містить жодних підстав для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Позивач оскаржує дії прокуратури Харківської області щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000628, однак не вказує які саме порушення були допущені судами попередніх інстанцій при вирішенні справи.

19 вересня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву, у якій просить не враховувати відзив Вищої ради правосуддя, поданий представником Парахацькою Т. М.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що постановами слідчого прокуратури Харківської області неодноразово виносилися постанови про закриття кримінального провадження № 42015220000000628, а саме 28 квітня 2016 року, 29 липня 2016 року, 16 вересня 2016 року, 26 жовтня 2016 року, 02 березня 2017 року, 29 травня 2017 року, 28 вересня 2017 року, які ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2016 року (справа № 646/5482/16-к), від 12 серпня 2016 року (справа № 646/5482/16-к), від 30 вересня 2016 року (справа № 646/10365 /16-к), від 25 листопада 2016 року (справа № 646/5482/16-к), від 12 квітня 2017 року (справа № 646/1807/17), від 22 серпня 2017 року (справа № 646/1807/17), від 08 листопада 2017 року (справа № 646/1807/17) були скасовані.

30 березня 2017 року ОСОБА_1 подав до Комінтернівського районного суду м. Харкова позов до прокуратури Хаврківської області, Державної казначейської службиУкраїни про стягнення грошових коштів, як компенсації за моральну шкоду, завданої бездіяльністю прокуратури в рамках кримінального провадження № 42016000000000628 за період з 30 березня 2016 року по 30 березня 2017 року.

03 липня 2017 року рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова, залишеним без змін ухвалою суду Апеляційної суду Харківської області від 22 серпня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочинної бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області при проведенні перевірки в рамках кримінального провадження №42016000000000628 за період з 30 березня 2016 року по 30 березня 2017 року, задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду розмірі 5 000 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 зазначеної частини передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Статтями 12 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року справа № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 31 жовтня 2018 року справа № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 17 грудня 2018 року справа № 641/2048/17 (провадження № 61-33456св18), від 10 жовтня 2019 року № 641/2390/17 (провадження 61-30444св18), від 27 листопада 2019 року справа № 641/2198/17 (провадження № 61-34966св18).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою прокуратури та моральною шкодою. Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наданим позивачем доказам та дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем протиправних дій прокуратури Харківської області при здійсненні досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42016000000000628 та завдання йому моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати присуджену позивачу суму грошових коштів на відшкодування моральної шкоди на рахунок общини Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви не підлягають задоволенню, оскільки зазначена релігійна община не є учасником спірних правовідносин, крім того, зазначені позовні вимоги є похідними від вимог про відшкодування моральної шкоди, які є необґрунтованими.

Також є правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, щодо закриття провадження в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями прокуратури Хрківської областя у період з 30 березня 2016 року по 30 березня 2017 року, суд виходив з того, що такі вимоги були предметом судового розгляду за результатами якого ухвалено рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко