ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 642/1434/21

провадження № 61-7781св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мокроусов Юрій Семенович, на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Пікуля В. П., Одринської Т. В.,і ухвалив таку постанову.

Зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

2. На обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 зазначав, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . З липня 2020 року ОСОБА_3 потребував постійного догляду та допомоги, у зв`язку з чим він і його дружина майже проживали з ним. Зауважував, що він кожного дня займався лікуванням свого батька, возив лікарів, купляв усі необхідні ліки.

3. 15 серпня 2020 року за результатами обстеження у ОСОБА_3 були виявлені патологічні зміни головного мозку.

4. Зазначав, що у період, коли ОСОБА_3 ще міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, він звернувся до державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Радкевич К. та склав заповіт, за умовами якого все своє майно залишив за ним та його дружиною - ОСОБА_2 у рівних частинах.

5. З серпня 2020 року, через прогресування хвороби та під впливом сильних медичних препаратів, ОСОБА_3 став втрачати пам`ять, не в повній мірі контролював свої дії та не впізнавав близьких людей.

6. Посилався на те, що після смерті батька, він 04 грудня 2020 року звернувся до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізнався, що за тиждень до своєї смерті його батько звернувся до іншого нотаріуса і оформив новий заповіт, за умовами якого житловий будинок по АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 .

7. Зауважував, що оскільки в останній місяць свого життя ОСОБА_3 не міг правильно формулювати свої думки чи волю, не пам`ятав своє ім`я, не виходив з будинку на подвір`я, постійно лежав у ліжку та не міг обслуговувати себе, оформлений від його імені заповіт на ім`я відповідачки є незаконним.

8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати заповіт, виданий від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

9. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави 25 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явились повторно та з заявами про розгляд справи за їх відсутності до суду не зверталися, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.

11. Зауважено, що з огляду на те, що представник позивача не міг з`явитися в судове засідання повторно, з метою забезпечення подальшого розгляду справи позивач міг з`явитися в судове засідання. Про причини, які б перешкоджали явці позивача до суду, ні ним, ні його представником суду не повідомлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду, зазначивши, що поважність причин неявки в судове засідання пов`язується лише з першою неявкою, а при повторній неявці позов залишається без розгляду незалежно від причин такої неявки. Будучи належно повідомленими та не з`явившись двічі поспіль в судове засідання, позивач та його представник очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяли на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мали передбачати наслідки таких процесуальних дій.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 19 червня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мокроусов Ю. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15. Підставою касаційного оскарженняухвали Київського районного суду

м. Полтави від 25 листопада 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2025 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

16. На обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не отримував судових повісток про виклик у судові засідання, які відбулися 10 жовтня 2024 року та 25 листопада 2024 року. Він брав участь у справі через свого представника - адвоката Мокроусова Ю. С., який повідомив суд про поважні причини неявки у судове засідання.

17. Акцентує увагу на тому, що процесуальна поведінка його представника, зокрема його участь в судових засіданнях, які відбулися 31 січня 2024 року,

02 квітня 2024 року, 06 червня 2024 року, 15 серпня 2024 року, свідчать про дійсне бажання і волю позивача щодо захисту його прав та інтересів в межах заявлених ним вимог. Залишення позову без розгляду вважає порушенням частини першої статті 58 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 642/1434/21, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

19. 15 липня 2025 року матеріали цивільної справи № 642/1434/21 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

20. 23 липня 2025 року ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Лепій О. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

21. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку процесуальній поведінці позивача та його представника, вжили усіх необхідних заходів для надання їм достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічні слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи. З урахуванням того, що сторона позивача належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду, про дату, час та місце розгляду справи, однак двічі поспіль ні позивач, ні його представник не з`явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

22. Справа перебуває у провадженні суду з березня 2021 року.

23. На підставі розпорядженням голови Верховного Суду від 14 березня

2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу № 642/1434/21 передано на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

24. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року прийнято до провадження справу, продовжено розгляд справи в загальному позовному провадженні за стадії підготовчого провадження.

25. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2023 року підготовче провадження у справі закрито.

26. У судові засідання, які були призначені на 10 жовтня 2024 року та

25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 та його представник адвокат Мокроусов Ю. С. не з`явилися.

27. В матеріалах справи наявні зворотні повідомлення про вручення ОСОБА_1 судових повісток про виклик на судове засідання, призначене на 10 жовтня

2024 року (а.с. 45, т. 2) та на 25 листопада 2024 року (а.с.72 зворот, т. 2).

28. 10 жовтня 2024 року до Київського районного суду м. Полтави надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мокроусова Ю. С. про відкладення судового засідання яке призначене до розгляду на 14:00 год. 10 жовтня 2024 року у зв`язку з його перебуванням у іншому судовому засіданні Валківського районного суду Харківської області.

29. 25 листопада 2024 року представником позивача адвокатом Мокроусовим Ю. С. до суду першої інстанції була подана заява про відкладення судового засідання яке призначене до розгляду на 25 листопада 2024 року у зв`язку з захворюванням на ОРВІ.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

31. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

32. Частиною першою статті 400 ЦПК Українипередбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

34. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

35. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

36. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

37. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

38. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

39. Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

40. Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

41. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

42. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

43. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі

№ 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).

44. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

45. Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

46. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

47. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

48. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.

49. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі

№ 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня

2024 року у справі № 686/15042/20,від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 рок у справі

№ 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23.

50. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил судового провадження. Так, частина п`ята статті 223 ЦПК України дає суду можливість повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).

51. Правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних встановлених законом умов: належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання; повторної поспіль неявки позивача на судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності; нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі

№ 756/7038/15-ц).

52. Встановивши, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань у справі, що переглядається, про обізнаність останнього про дату, час та місце проведення усіх судових засідань у справі свідчить також зміст поданих його представником Мокроусовим Ю. В. клопотань про відкладення розгляду справи, однак у судові засідання, які були призначені на 10 жовтня 2024 року та 25 листопада 2024 року, не з`явився, заяв про проведення розгляду справи по суті за його відсутності не подавав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

53. Суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги неодноразово подані представником позивача - адвокатом Мокроусовим Ю. В. клопотання про відкладення розгляду справи, без надання доказів на підтвердження вказаних у зазначених клопотаннях причин неможливості прибуття у судові засідання, а також ненадання позивачем жодної інформації щодо неможливості його особистої явки у судові засідання.

54. Колегія суддів зауважує, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

55. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, належним чином виконав вимоги процесуального закону щодо надання

ОСОБА_1 доступу до правосуддя та з огляду на процесуальну поведінку позивача, керуючись завданнями цивільного судочинства та його основними засадами (стаття 2 ЦПК України), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, дійшов правильного висновку про залишення його позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Слід звернути увагу, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник адвокатом Мокроусов Ю. В. приймали участь у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

56. Посилання заявника на відсутність доказів його повідомлення про розгляд справи 10 жовтня 2024 року та 25 листопада 2024 року спростовуються матеріалами справи, зокрема зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 45, 72, т. 2). Крім того, судові повістки про виклик на зазначені судові засідання були надіслані в електронний кабінет представника позивача - адвоката Мокроусова Ю. С. (а.с. 43, 66, т. 2).

57. В контексті оцінки добросовісності процесуальної поведінки позивача та порушення його права на участь у судовому процесі через свого представника, колегія суддів зауважує наступне.

58. Позивач ОСОБА_1 у суді першої інстанції не з`явився особисто у жодне із призначених судових засідань, його представник - адвокат

Мокроусов Ю. С. вісім разів заявляв клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2023 року було забезпечено участь адвоката Мокроусова Ю. С. в усіх судових засіданнях суду першої інстанції у режимі відеоконференції. Представник позивача частково реалізував своє право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема у судових засіданнях, які відбулися 10 листопада 2023 року, 31 січня 2024 року, 02 квітня 2024 року, 05 червня 2024 року, 15 серпня 2024 року. Про неможливість участі у призначених судових засіданнях на 10 жовтня 2024 року та 25 листопада 2024 року в режимі відеоконференції, зокрема з використанням власних технічних засобів, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мокроусов Ю. С. не зазначали.

59. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення такої заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

61. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

62. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

63. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мокроусов Ю. С., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мокроусов Юрій Семенович, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович