ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023року

м. Київ

справа № 642/2431/21

провадження № 51-501 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою представника ПрАТ «СК «Провідна» (далі - страхова компанія) ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_7 , погоджене прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021220000000133 від 17 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), та накладено арешт на майно, вилучене 17 червня 2021 року під час проведення обшуку у приміщенні відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника страхової компанії ОСОБА_6 на вищевказану ухвалу слідчого судді.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить повністю скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, частково скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року в частині накладення арешту на матеріали кримінальних проваджень № 12020220480002222, № 42021220000000113, № 42021220000000114, № 42021220000000115, № 12020225470001839, № 12021220060000295, № 12023221140000121 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що:

- ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді фахівця центру клієнтського сервісу страхової компанії, імітував страхові випадки, підробив документи й довідки поліції про ДТП та долучив до справи неправдиві документи про страховий випадок з метою надання безперешкодної можливості особам отримати незаконно страхове відшкодування, чим завдав страховій компанії матеріальної шкоди в сумі 426 000 грн;

- за вказаними фактами було порушено кримінальні провадження, які згідно з інформацією прокуратури Харківської області були об`єднані в одне провадження та передані для розслідування відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області;

- під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_8 запропонував хабар працівникам поліції. Цей факт було задокументовано працівниками ДБР і справу № 42021220000000133 направлено до суду для розгляду по суті. Під час розслідування слідчий ДБР, провівши обшуки в службових кабінетах поліції, вилучив оригінали кримінальних проваджень щодо ОСОБА_8 , які надалі ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова було арештовано в оригіналах та долучено до нового провадження ДБР як звичайне майно;

- у суду не було підстав, передбачених ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), для вилучення та арешту оригіналів кримінального провадження;

- накладення арешту на кримінальні провадження не передбачено КПК, суди безпідставно визнали матеріали кримінальних проваджень звичайним майном, у той час як кримінальні провадження не мають ознак, зазначених у ст. 167 КПК;

- суд допустив порушення вимоги ст. 170 КПК;

- накладення арешту на кримінальні провадження блокує розслідування справ про крадіжку коштів страхової компанії, скоєну ОСОБА_8 та іншими й перешкоджає подальшому розгляду та розслідуванню цих семи кримінальних проваджень;

- ухвала суду апеляційної інстанції фактично порушує право юридичної особи на доступ до правосуддя, яке гарантовано кожному відповідно до Конституції України та ст. 21 КПК;

- суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження і неодноразово призначав судові слухання, що, на думку представника, свідчить про те, що згідно зі ст. 398 КПК апеляційна скарга перевірялась на відповідність вимогам ст. 369 КПК і відомостей, які б перешкоджали відкриттю провадження, встановлено не було. Саме на цій стадії суд мав право застосувати норми ст. 399 КПК, і на це рішення в судді було лише три дні. Відповідно, суд, який розглядав скаргу по суті протягом дев`яти місяців, не мав права закривати провадження на підставах, на яких скаргу мало бути повернуто протягом трьох днів, а мав розглянути по суті;

- застосування положень ст. 399 КПК судом апеляційної інстанції свідчить про відсутність реальних підстав для відмови у задоволенні скарги;

- пункти 7, 9-2 та 10 ст. 393 КПК дають право страховій компанії оскаржувати рішення суду у апеляційному порядку, оскільки:

- страхова компанія є потерпілою особою в провадженнях, які арештовані і тим самим заблоковані;

- страхова компанія є юридичною особою, інтереси якої порушено оскаржуваною ухвалою суду;

- перелік осіб, які мають право на оскарження, не є вичерпним;

- суд апеляційної інстанції помилково встановив, що матеріали кримінальних проваджень, які арештовано, не є майном, щодо якого страхова компанія має хоча б одну з майнових правомочностей, і вказані матеріали не стосуються майнових прав та інтересів страховика, що не відповідає матеріалам кримінальних проваджень і законодавству України;

- судом заблоковано з формальних підстав розслідування в семи кримінальних провадженнях про шахрайство, в яких встановлено завдані страховій компанії (потерпілому) матеріальні збитки в сумі 426 000 грн;

- страхова компанія оскаржує не арешт майна, а арешт кримінальних проваджень, які не є майном, але саме ці кримінальні провадження порушені за фактом викрадення майна страховика. Фактично майном страховика є кошти, які викрав ОСОБА_8 ;

- оскаржувана ухвала про арешт кримінальних проваджень автоматично робить арештованими і викрадені кошти, адже процес, який має повернути викрадене цією ухвалою суду, заблокований.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- представник страховика підтримав вимоги касаційної скарги;

- прокурор просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

З урахуванням вищенаведеного предметом перевірки Суду є лише перевірка обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 .

Таким чином не можуть бути предметом перевірки доводи ОСОБА_6 щодо незаконності ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року в частині накладення арешту на кримінальні провадження.

З урахуванням наведеного не підлягають задоволенню вимоги касаційної скарги щодо часткового скасування ухвали місцевого суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи ОСОБА_6 про необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з положенням ч. 1 ст. 412 КПК перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За правилами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суддя-доповідач, пославшись на положення п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, якими передбачено повернення апеляційної скарги, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу,зробив висновок про те, що страхова компанія не є особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а її представник не наділений правом на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року згідно з приписами ст. 393 КПК.

Свій висновок суддя обґрунтував тим, що матеріали кримінальних проваджень, на які слідчий суддя наклав арешт, не є майном, щодо якого страхова компанія має хоча б одну із майнових правомочностей, і відповідно вказані матеріали не стосуються її майнових прав та інтересів.

Однак Суд вважає, що такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним та не ґрунтується на матеріалах провадження.

Положенням ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2017 року у справі № 5-162кс(15)17) зробив висновок про те, що, незалежно від використаної законодавчої техніки («третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт», «кожен»), право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п. 10 ст. 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, якщо судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі в судовому розгляді.

Суддя суду апеляційної інстанції не врахував зазначених положень законів та не дав жодної оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі представника страхової компанії, про те, що ухвала слідчого судді стосується інтересів страхової компанії, оскільки арешт накладено на кримінальні провадження, у яких потерпілою є ця страхова компанія, котрій завдано збитків, і процес, який мав би повернути викрадене, ухвалою судді місцевого суду фактично заблокований.

З урахуванням вищенаведеного Суд дійшов висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника страхової компанії підлягає скасуванню.

Отже, Суд у цьому провадженні констатує допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення норм КПК (п. 10 ст. 393), що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 369 412 433 434 436 441 442 438 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_6 задовольнити частково, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3