№ 642/5013/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 642/5013/17

провадження № 61-10431св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року у складі судді Вікторова В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділення в натурі часток нерухомого майна.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 травня 2003 року ВАЕ № 849424, реєстр. № 2-419 (витяг про реєстрацію права власності від 22 червня 2003 року № 829418 на 33/100 частин) та від 20 вересня 2017 р. НМА 955478, реєстр. № 4-296 (витяг про реєстрацію права власності від 20 вересня 2017 року № 97932834 на 11/100 частин).

Згідно з технічним паспортом у його користуванні перебувають приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, II, III житлового будинку літ. «А-1» відповідною частиною надвірних споруд, а саме: сараї літ. «В», літ. «Г», вбиральня літ. «П», навіс літ. «Н».

Власником інших 56/100 частин зазначеного будинку з відповідною частиною надвірних будівель є відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 1972 року та рішення народного суду Ленінського району міста Харкова від 09 листопада 1988 року, який користується цією частиною будинку з надвірними будівлями.

Між сторонами склався порядок користування приміщеннями будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою.

Указаний будинок уже розділений між співвласниками з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремо всіма комунікаціями.

Надвірні будівлі перебувають у користуванні з відповідною частиною земельної ділянки.

У зв`язку з цим відсутні перешкоди у виділенні часток житлового будинку в натурі та присвоєння окремого номеру житлового будинку.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив:

- припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 ;

- поділити будинок у натурі між співвласниками;

- виділити йому в натурі у власність таку частину будинку, а саме: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, ІІ, ІІІ житлового будинку літ. «А-1» з відповідною частиною надвірних споруд - сараї літ. «В», «Г», вбиральня літ. «П», навіс літ. «Н», на відповідній частині земельної ділянки відповідно до І варіанту порядку користування земельною ділянкою згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2019 року;

- встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до І варіанту порядку користування земельною ділянкою згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2019 року, який відповідає положенням закону, що діяв на момент виникнення відповідних правовідносин (статті 91 ЦК УРСР 1970 року, яка надалі виключала зміни визначеного цією нормою порядку користування земельною ділянкою пропорційно розміру часток у спільній сумісній власності на будинок у зв`язку з подальшим її перерозподілом), виділивши в користування кожному з співвласників таку її частину, яка відповідає розміру частки у праві спільної власності на час виникнення відповідних правовідносин - придбання ОСОБА_2 19/100 частин будинку, а саме: відповідачу пропорційно 19/100 частин, а йому - пропорційно 81/100 частин із відповідною частиною надвірних споруд, з окремим входом, з дотриманням вимог нормативно-правових актів та будівельних норм із забезпеченням можливості обслуговування відповідної частини будинку, з урахуванням додаткового виділення 133,00 кв. м, а саме - ОСОБА_2 виділити в користування земельну ділянку площею 510,00 кв. м, що на 133,00 кв. м більше, ніж припадає на 19/100 часток, а йому виділити в користування земельну ділянку площею 1 474,00 кв. м, що на 133,00 кв. м менше, ніж припадає на 81/100 часток відповідно до опису меж за І варіантом.

Зміст вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, поділ у натурі, виділення часток у натурі, що є у спільній частковій власності.

Зустрічний позов мотивований тим, що 07 березня 1972 року він набув у власність 19/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 1972 року.

На підставі рішення народного суду Ленінського району міста Харкова від 09 листопада 1988 року його частку з 19/100 частин збільшено до 56/100 частин у зв`язку з прибудовою та збільшенням площі житлового будинку.

На момент звернення до суду з цим зустрічним позовом в його користуванні перебувала частина будинку та надвірних споруд, а саме: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд - гаражі літ. «Е», літ. «М», літ. «О» та вбиральня літ. «Ж».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просив:

- припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 ;

- поділити його в натурі між власниками; виділити йому в натурі у власність такі частки будинку, а саме: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. «А2-1» з відповідною частиною надвірних споруд - гаражі літ. «Е», «М», «О», вбиральню літ. «Ж», сарай літ. «КН»;

- встановити порядок користування земельною ділянкою та виділити кожному власнику таку частку, яка відповідає розміру частки, а саме: ОСОБА_1 - 46/100, а йому - 56/100 з відповідною частиною надвірних споруд з окремим входом.

Короткий зміст рішення та постанови суду апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та поділено його в натурі між співвласниками.

Виділено ОСОБА_1 у натурі у власність таку його частину: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, II, III житлового будинку літ. «А-1» з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: а саме: сараї літ. «В», «Г», вбиральня літ. «П», навіс літ. «Н».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Виділено ОСОБА_2 у натурі у власність таку його частину: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. «А2-1» з відповідною частиною надвірних будівель: гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», гараж літ. «М» і літ. «О», сарай літ. «КН».

Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до ІІ варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2019 року № 15000/2016, а саме:

виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 1 111 кв. м, що припадає на 56/100 часток;

виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 873 кв. м, що припадає на 44/100 часток.

Границя користування земельною ділянкою по ІІ варіанту порядку користування вказана в додатку № 3 червоним кольором:

1) від крапки, що розташована по червоній лінії на АДРЕСА_1 на відстані 3,38 м від межі із домоволодіннями АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 проходить ламана лінія довжиною 43,33 м, що складається з двох відрізків довжиною 33,05 м та 10,28 м. Дана лінія проходить в глибину земельної ділянки в напрямку житлового будинку до крапки, що розташована на відстані 1,0 м від кута житлового будинку, далі лінія довжиною 4,27 м, паралельно зовнішній грані стіни житлового будинку, паралельно їй на відстані 1,0 м, далі під прямим кутом лінія довжиною 1,0 м, далі по лінії розподілу житлового будинку, далі лінія довжиною 4,35 м по зовнішній грані стіни сараю літ. «В» (при цьому пропонується встановити земельний сервітут площею 4,35 кв. м (4,35x1,0) для можливості обслуговування ОСОБА_1 стіни будівлі літ. «В»). Далі лінія довжиною 21,45 м у бік тильної сторони ділянки, далі лінія довжиною 17,40 м до перетину з межею земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_4 до крапки, що розташована на відстані 7,30 м від кута ділянки;

2) від крапки, що розташована по червоній лінії на АДРЕСА_4 на відстані 11,74 м від межі із домоволодінням АДРЕСА_4 до кута проходить пряма лінія до тильної межі на відстані 13,17 м від кута ділянки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, визначення І варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою експерт врахував розмір часток співвласників, які були встановлені до прийняття рішення народного суду Ленінського району міста Харкова від 09 листопада 1988 року у справі № 2-1469.

Такий варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою не відповідає вимогам норми частини третьої статті 358 ЦК України, де зазначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Також І варіант суперечить частині четвертій статті 120 ЗК України 2001 року, а саме положенню про те, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Судом установлений порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У зв`язку з вищевказаним суди прийняли до уваги висновки судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016, а саме ІІ варіант розподілу порядку користування земельними ділянками, а також те, що відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою за другим варіантом експертизи та передати справу у цій частині на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що він не погоджується з ІІ варіантом розподілу земельної ділянки, оскільки він є таким, що не відповідає вимогам закону, порушує його права та суперечить фактичному порядку користування, який склався між сторонами до зміни часток у праві власності у 1988 році і який був порушений самовільно відповідачем у 2017 році. Суди врахували правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 (постанова) та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16. Однак поза увагою судів залишилося те, що суд касаційної інстанції вказав, що право користування ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомості, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Суди визначили порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток кожного з власників нерухомості, що призвело до погіршення його становища і звуження його права на користування земельною ділянкою у пропорціях 19/100 та 81/100, які фактично існували до 2017 року. У попередніх власників право користування земельною ділянкою площею 1 710,00 кв. м на АДРЕСА_1 виникло на підставі рішення виконавчого комітету Ленінського району міста Харкова № 67 від 28 лютого 1956 року. Зміна площі земельної ділянки відбулася відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінського району міста Харкова від 05 лютого 1991 року № 37/1, внаслідок якої земельна ділянка, закріплена за будинком була уточнена до 1 725,00 кв. м замість раніше зареєстрованої 1 710,00 кв. м. У подальшому за зверненням ОСОБА_3 (спадкоємцем якої є ОСОБА_1 ) рішенням виконавчого комітету Ленінського району від 07 липня 1992 року № 135/1, враховуючи технічну неможливість розподілити в судовому порядку земельну ділянку у зв`язку з недостатньою шириною в`їзду у двір, за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 1 774,00 кв. м замість раніше зареєстрованої 1 710,00 кв. м, та рекомендовано розподіл земельної ділянки розглянути в судовому порядку. Відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінського району міста Харкова від 08 грудня 1992 року № 238/4 у доповнення до земельної ділянки на АДРЕСА_5 в користування власникам домоволодіння було виділено частину земельної ділянки АДРЕСА_6 від АДРЕСА_5 площею 97,00 кв. м, після чого загальна площа земельної ділянки склала 1 871,00 кв. м. Хоча в матеріалах справи зібрано суперечливі відомості про розміри земельної ділянки (1 871,00 кв. м, 1 933,00 кв. м та 1 984,00 кв. м), суди уваги на це не звернули і без витребування та перевірки необхідних документів закріпили у користуванні співвласників ділянку площею 1 984,00 кв. м.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою за другим варіантом експертизи. В іншій частині рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року вказано, що заявник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права, а саме: статей 120 125 ЗК України, статей 318 319 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16. Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), як на підставу оскарження судового рішення.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 травня 2003 року ВАЕ № 849424, реєстр. № 2-419 (витяг про реєстрацію права власності від 22 червня 2003 року № 829418 на 33/100 частини) та від 20 вересня 2017 року НМА 955478, реєстр. № 4-296 (витяг про реєстрацію права власності від 20 вересня 2017 року № 97932834 на 11/100 частин).

ОСОБА_2 є власником інших 56/100 частин зазначеного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 1972 року та рішення Ленінського районного народного суду міста Харкова від 09 листопада 1988 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016, складеного 06 квітня 2019 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса Міщенко І. П., за результатами проведення якої на розсуд суду було запропоновано один варіант можливого розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 та два варіанти розподілу порядку користування земельною ділянкою. Експертом запропоновано виділити в натурі: ОСОБА_1 у власність таку частину будинку, а саме: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, ІІ, ІІІ житлового будинку літ. «А-1» з відповідною частиною надвірних споруд - сараї літ. «В», «Г», вбиральня літ. «П», навіс літ. «Н»; ОСОБА_2 - приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. «А2-1» з відповідною частиною надвірних споруд - гаражі літ. «Е», «М», «О», вбиральню літ. «Ж», сарай - літ. «КН».

Щодо виділення у користування земельних ділянок запропоновано такі варіанти:

I варіант - співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 510 кв. м, що на 133 кв. м більше, ніж припадає на 19/100 часток, а співвласнику ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 510 кв. м, що на 133 кв. м. менше, ніж припадає на 81/100 частку.

II варіант - співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 1 111 кв. м, що припадає на 56/100 часток, а співвласнику ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 873,00 кв. м, що відповідає 44/100 частки.

У цьому висновку також зазначено, що відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частина перша, друга статті 367 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі

№ 6-2454цс16 зазначено, що «відповідно до статті 90 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу частини будинку) на землях міст при переході прав власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до статей 364 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу. Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України. Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. За правилом частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України , особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою). Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи( частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном».

У справі, що переглядається:

- суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником інших 56/100 частин зазначеного будинку;

- відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016 від 06 квітня 2019 року щодо виділення у користування земельних ділянок запропоновано такі варіанти: I варіант - співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 510 кв. м, що на 133 кв. м більше, ніж припадає на 19/100 часток, а співвласнику ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 510 кв. м, що на 133 кв. м. менше, ніж припадає на 81/100 частку; II варіант - співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 1 111 кв. м, що припадає на 56/100 часток, а співвласнику ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 873,00 кв. м, що відповідає 44/100 частки. У цьому висновку також зазначено, що відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом;

- суди встановили, що відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом порядку користування земельною ділянкою, а також те, що цей варіант не відповідає часткам кожного співвласника у нерухомому майні. Натомість II варіант порядку користування земельною ділянкою визначений з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до II варіанту порядку користування земельною ділянкою, передбаченого висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016 від 06 квітня 2019 року.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ІІ варіант розподілу земельної ділянки є таким, що не відповідає вимогам закону, порушує права ОСОБА_1 та суперечить фактичному порядку користування, який склався між сторонами до зміни часток у праві власності у 1988 році і який був порушений самовільно відповідачем у 2017 році.

Суд апеляційної інстанції встановив, що фактично до 2017 року спору між сторонами щодо порядку користування земельною ділянкою не було. Така позовна вимога з`явилась лише в уточненій зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 від 16 травня 2018 року. Після цього ОСОБА_1 17 травня 2018 року заявив аналогічну позовну вимогу. До травня 2018 року сторони не потребували визначення між ними порядку користування земельною ділянкою і без встановлення меж користувались нею.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди визначили порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток кожного з власників нерухомості, що призвело до погіршення становища ОСОБА_1 і звуження його права на користування земельною ділянкою у пропорціях 19/100 та 81/100, які фактично існували до 2017 року, є необґрунтованим, оскільки діє правило, що коли погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном (постанова Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін.

Оскільки оскаржене судові рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар