№ 642/620/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 642/620/23

провадження № 61-15417св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «ОСОБА_5 залізниця»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тарасенко Віра Юріївна, та Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року у складі судді Ольховського Є. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову посилалась на те, що 21 серпня 2015 року стався наїзд електропоїздом на громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок указаної транспортної події ОСОБА_2 загинув на місці.

Позивачка є рідною матір`ю загиблого.

У зв`язку зі смертю свого сина внаслідок наїзду на нього рухомого складу ОСОБА_1 зазнала сильних душевних та моральних страждань.

Страждання полягали у порушені її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із загиблим, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини.

У зв`язку з цим, у позивачки було порушено нормальний сон, їй часто сняться жахи. Вона перебуває у стані постійного стресу.

Позивачка була у близьких стосунках з сином, він був її єдиним сином. З чоловіком вона розірвала шлюб, дітей більше немає. Тому саме загиблий син був для неї найріднішою людиною.

ОСОБА_1 є інвалідом, обмежена у своїх фізичних можливостях, пересувається в інвалідному візку та знаходиться у КУ «Зміївський геріатричний пансіонат».

Моральні страждання, пов`язані зі смертю сина, також погіршили її стан здоров`я.

Електропоїзд, через наїзд якого загинув син позивачки, належить АТ «ОСОБА_5 залізниця» і є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів, сигналізацій, охорони тощо, та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_2 внаслідок наїзду на нього залізничного транспорту.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» на її користь моральну шкоду в розмірі 992 400 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 250 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці було завдано моральну шкоду внаслідок непоправної втрати близької людини - сина, який загинув внаслідок наїзду електротранспорту. Суд вважав, що та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом під час судового розгляду не встановлено. Ураховуючи наведені обставини справи, приймаючи до уваги положення частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України, суд вважав розумним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через представника - адвоката Тарасенко В. Ю. та Акціонерне товариство «ОСОБА_5 залізниця» звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю. та Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 жовтня 2023 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Тарасенко В. Ю. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

16 листопада 2023 року Акціонерне товариство «ОСОБА_5 залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзіАкціонерне товариство «ОСОБА_5 залізниця» просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи інших учасників справи

04 грудня 2023 року від Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою представником- адвокатом Тарасенко В. Ю., та витребувано матеріали цивільної справи.

20 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця», відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є інвалідом І групи.

21 серпня 2015 року стався наїзд електропоїздом на ОСОБА_2 .

Внаслідок указаної транспортної події неповнолітній ОСОБА_2 загинув на місці. Електропоїзд належить АТ «ОСОБА_5 залізниця».

У зв`язку з фактом смертельної дорожньо-транспортної пригоди слідчим слідчого відділу Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Національної поліції України в Харківській області було відкрито кримінальне провадження № 12015220430003267 від 21 серпня 2015 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення передбаченогочастиною третьою статті 276 КК України.

Постановою слідчого відділу Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Національної поліції України в Харківській області кримінальне провадження № 12015220430003267 від 21 серпня 2015 року закрито 15 листопада 2021 року у зв`язку з відсутністю у події, що сталась, складу кримінального правопорушення.

У витребуваних матеріалах кримінального провадження є Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12015220430003267 від 21 серпня 2015 року про порушення кримінальної справи за частиною третьою статті 276 КК України, а саме порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту, якщо вони спричинили загибель людей. Також у даному витязі ЄРДР зазначений короткий виклад обставин, згідно з яким до ЖЕО № 11821 занесене повідомлення чергового по ЖД Бондаренко І. В. , 1963 року народження, про те, що 21 серпня 2015 року у нічний час в залізничній колії поблизу зупинки «Жихор» смт Хорошеве вантажний потяг № 2707 допустив наїзд на невідомого чоловіка. Труп направлено до моргу м. Харкова.

У висновку судово-медичної експертизи № 2386-Дм/15 від 22 серпня 2015 року зазначений характер травм померлого, який чітко свідчить про характер травм від наїзду електротягу, та що причиною смерті громадянина ОСОБА_6 є несумісна з життям сочетанна тупа травма тіла. Вказані пошкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, зі значною силою, і могли утворитись в умовах залізничної травми, вказаної в постанові. Характер травм, описаних експертом у постанові, також свідчить про смерть від залізничного транспорту.

Крім того, у висновку експерта зазначено, що відповідно до даних лабораторних та додаткових експертиз, виконаних Харківською судово- медичною лабораторією встановлено, що при судово-токсикологічної експертизи крові від померлого етиловий, метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не встановлені.

Жодних інших доказів чи ознак інших подій кримінального характеру, що могли статися з загиблим, інших злочинів чи ознак суїциду матеріали кримінального провадження не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Таким чином, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 727/8980/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 148/2109/17, від 04 березня 2020 року у справі № 641/3547/17, від 22 липня 2020 року № 520/11029/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/10236/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 199/6848/16-ц.

Згідно з пунктами 2.1-2.4 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом міністра транспорту України № 1059 від 22 листопада 2007 року (далі - Правила), пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається поїзд (або локомотив, вагон, дрезина тощо).

Згідно з пунктами 2.5, 2.20 Правил пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів, знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , смерть потерпілого настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - електропоїздом, який належить АТ «ОСОБА_5 залізниця», протиправність дій відповідача відсутня, а смерть останнього настала внаслідок його власної грубої необережності, оскільки він знаходився у темний період часу у безпосередній близькості із залізничною колією.

При цьому суди не встановили, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, виникла внаслідок обставин непереборної сили чи умислу потерпілого ОСОБА_2 .

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

При таких обставинах, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань ОСОБА_1 , виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь позивачки 250 000 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тарасенко Віра Юріївна, та Акціонерного товариства «ОСОБА_5 залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов