Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 643/11254/19
провадження № 61-2842св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову вказував, що 22 лютого 2018 о 17 год. 10 хв.
на проспекті Тракторобудівників, 108-Б у місті Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем «ВАЗ 2110», номерний знак НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Тойота Авенсіс», номерний знак НОМЕР_2 .
Зазначав, що внаслідок вказаної ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження, а сам він був психологічно травмований.
Посилаючись на те, що ДТП відбулась з вини відповідача, просив стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 19 306,14 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, витрати на експертне автотоварознавче дослідження у розмірі 1 000 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 19 306,14 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов в частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталась з вини ОСОБА_2 , тому у позивача виникло право вимоги про відшкодування шкоди до особи, що її завдала.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок
ДТП позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він пережив значні моральні переживання та його звичний ритм життя був порушений. Врахувавши вимоги розумності, виваженості та справедливості та обставини справи, суд першої інстанцій визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2019 року повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважав оскаржуване судове рішення заочним, оскільки воно ухвалено відповідно до вимог статей 280-281 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду, однак із письмовою заявою про перегляд заочного рішення не звертався і заочне рішення судом першої інстанції не переглядалося, тому дійшов висновку про те, що відповідачем не дотримано порядок апеляційного оскарження заочного рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 07 лютого 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 січня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із Московського районного суду міста Харкова.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду..
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції є заочним, оскільки розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, він брав участь у справі шляхом подання суду відзиву на позовну заяву та письмових доказів.
Також вказував, що позивач не подавав заяви про заочний розгляд справи, а суд першої інстанції не приймав відповідної ухвали про заочний розгляд.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 17 липня 2019 року провадження у справі відкрито, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова, у складі судді Букреєвої І. А., від 14 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
На рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 листопада
2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржене судове рішення апеляційного суду
не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд
Суд першої інстанції у своєму рішенні від 14 листопада 2019 року зазначив, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В резолютивній частині рішення від 14 листопада
2019 року суд вказав загальний строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження передбачені статтями 354 355 ЦПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Рішень щодо проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд першої інстанції у справі № 643/11254/19 не приймав, ухвалу про заочний розгляд справи не постановляв.
Виходячи з аналізу частини першої статті 280 ЦПК України у разі розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, ухвалення заочного рішення неможливе, оскільки судове засідання не проводиться.
Постановляючи ухвалу від 20 січня 2020 року про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд не вказане уваги не звернув та помилково розцінив, рішення суду від 14 листопада 2019 року, як заочне.
Сама по собі вказівка в рішенні суду від 14 листопада 2019 року про те, що «суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, заочно у відповідності до вимог статей 280-281 ЦПК України», за умови проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відсутності ухвали про заочний розгляд справи, не дає підстав вважати таке рішення суду заочним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасувати, справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович