ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 643/14334/16-а

касаційне провадження № К/9901/45436/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року (головуючий суддя - Скотар А.Ю.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В.; судді - Бенедик А.П., Донець Л.О.)

у справі № 643/14334/16-а

за позовом ОСОБА_1

до заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіна Євгена Петровича,

Харківської митниці ДФС

про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіна Євгена Петровича (далі - відповідач-1) та Харківської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України);

- скасувати постанову від 10 листопада 2016 року у справі про порушення митних правил № 808/80700/16, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що не є адміністративним правопорушенням користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені, в тому числі й у митний режим «транзит», адже визначений у частині другій статті 469 МК України перелік таких митних режимів, при порушенні яких могла б наступити адміністративна відповідальність, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Таким чином, на думку позивача, в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною другою статті 469 МК України.

Московський районний суд м. Харкова постановою від 11 січня 2017 року позов залишив без задоволення.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вирішуючи спір, судові інстанції виходили з того, що митне оформлення транспортного засобу, ввезеного на територію України в митному режимі «транзит», можна вважати закінченим у разі його вивезення за межі митної території України. Розпорядження ОСОБА_1 транспортним засобом, ввезеним у митному режимі «транзит», без дозволу митного органу, яке виразилось у його передачі ОСОБА_2 , є порушенням митних правил, передбаченим частиною другою статті 469 МК України.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 послався на доводи, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

15 червня 2017 року від відповідача-2 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. При цьому митниця зауважила, що оскільки станом на 06 жовтня 2016 року транспортний засіб, ввезений позивачем, не вивезено за межі митної території України, то такий автомобіль є товаром, митне оформлення якого не закінчено.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 жовтня 2016 року до митниці надійшов рапорт співробітника Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України із доповіддю обставин скоєння 06 жовтня 2016 року громадянкою ОСОБА_2 правопорушення під час керування транспортним засобом, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та з повідомленням про те, що 06 жовтня 2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

24 жовтня 2016 року головним державним інспектором відділу протидії митним правопорушенням Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Молочком Костянтином Володимировичем складено протокол № 808/80700/16 про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу вбачається, що 06 жовтня 2016 року об 11 год. 00 хв. працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України на автошляху по вул. Р. Ролана, 12, зупинено транспортний засіб іноземної реєстрації марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянки України ОСОБА_2 .

Згідно з базою даних АСМО «Інспектор» ЄАІС ДФС України вказаний транспортний засіб ввезено на митну територію України 06 вересня 2016 року громадянином України ОСОБА_1 у митному режимі «транзит».

Належність зазначеного транспортного засобу Товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛТ ГРУП» з місцезнаходженням у м. Варшаві, Польща, сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Наведені обставини послугували підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною другою статті 469 МК України, - розпорядження без дозволу органу доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не закінчено, а саме - передача громадянці України ОСОБА_2 в користування на митній території України транспортного засобу марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , митне оформлення якого не закінчено, без дозволу органу доходів і зборів.

З огляду на викладені обставини 10 листопада 2016 року заступником начальника Харківської митниці ДФС - начальником Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіним Євгеном Петровичем прийнято оскаржувану постанову, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 МК України.

Надаючи оцінку правомірності прийняття названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом «б» пункту 2 частини другої статті 91 МК України визначено, що митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються від органу доходів і зборів, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України.

За змістом пункту 57 частини першої статті 4 МК України до товарів відносять будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно зі статтею 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Відповідно до частини шостої статті 96 МК України при вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення Глави 17 «Транзит» застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів призначення.

За правилами частини першої статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Частинами п`ятою, шостою статті 102 МК України також передбачено, що для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

За змістом частини п`ятої статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з пунктом 29 частини першої статті 4 МК України митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи;.

Водночас, частиною третьою статті 325 МК України визначено, що користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Утім, судами з`ясовано, що відносно автомобіля марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ввезений позивачем в Україну в митному режимі «транзит», не виконані митні формальності щодо дотримання вимог митного законодавства, тобто вказаний транспортний засіб не вивезений за межі митної території України й не поміщений в інший митний режим, що дозволений МК України.

Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 469 МК України передбачено, що зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги незакінчення митного оформлення спірного автомобіля та, разом з тим, використання останнього, поміщеного в митний режим «транзит», який передбачає пересування транспортного засобу без будь-якого використання окрім з метою переміщення під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів, висновок судів попередніх інстанцій про наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 МК України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 1-4/2015, де надано тлумачення словосполучення «користування та розпорядження», оскільки таке тлумачення здійснено саме щодо транспортних засобів особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України (а не «транзит», як у розглядуваній ситуації).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова