№ 643/19562/14-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 643/19562/14-ц

провадження № 61-25405св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

правонаступник позивача - Бабич Олег Євгенійович,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 24 липня 2007 року між

Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/0999/74/03528, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 76 000,00 дол. США, зі сплатою 12,00 процентів річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 23 липня 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором:

- 24 липня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 014/0999/74/03528/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною І. В., зареєстрований у реєстрі за № 3618, предметом якого є квартира НОМЕР_1 загальною площею 66,5 кв. м, житловою площею 43,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 24 липня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 014/0999/74/03528/2, за умовами якого поручитель поручилася перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

16 грудня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1435642030601070 за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн на строк до 15 грудня

2017 року, з метою кредитування на задоволення поточних потреб, оплати послуг банку та супутніх послуг.

Посилаючись на те, що позичальник неналежно виконує зобов`язання за кредитними договорами, унаслідок чого банк має право на дострокове повернення кредиту та суми заборгованості, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 у розмірі 858 475,90 грн, з яких: 583 402,55 грн - строкова заборгованість за кредитом, 26 322,66 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 182 250,26 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів,

13 593,87 грн - строкова заборгованість зі сплати процентів, 2 011,16 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 50 895,40 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів;

- стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

від 16 грудня 2014 року № 1435642030601070 у розмірі 23 717,33 грн, з яких: 9 854,46 грн - строкова заборгованість за кредитом, 8 896,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 1 713,51 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 3 200,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 53,36 грн - строкова заборгованість за комісією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року позов ПАТ «Фідобанк» задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість у розмірі 858 475,90 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, укладеного між ним та ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року

№ 014/0999/74/03528 у розмірі 858 475,90 грн, а тому вимоги банку про стягнення з нього заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитними коштам, нарахованої пені є обгрунтованими.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» стягнуто заборгованість у розмірі 23 717,33 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що судом при ухваленні рішення не була вирішена частина позовних вимог ПАТ «Фідобанк», які були предметом розгляду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року до участі у справі залучено правонаступника ПАТ «Фідобанк» - ОСОБА_4 .

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня

2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, викладення судом у мотивувальній частині лише узагальнених мотивів ухваленого рішення не призвело до неправильного вирішення справи, не свідчить про його незаконність чи необгрунтованість, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Заперечення відповідача проти позову та доводи апеляційної скарги зводяться до критичної оцінки наданих банком доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитними договорами, на противагу яким ОСОБА_1 не надав доказів належного виконання ним та поручителем зобов'язань за кредитним договором, крім сплати ним у 2009 році 12 000,00 дол. СШАна виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 липня 2007 року, що не заперечується позивачем та ураховано у наданому ним розрахунку заборгованості. Обставини наявності заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору

від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528, визнав і сам ОСОБА_1 в укладеній сторонами 16 грудня 2014 року додатковій угоді № 1 до кредитного договору.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області

від 15 березня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу на доводи апеляційної скарги про введення його в оману ПАТ «Фідобанк» при укладенні

16 грудня 2014 року додаткової угоди № 1 до кредитного договору, підписання якої позичальником було обумовлено пропозицією банку щодо конвертації валютного кредиту у гривневий за більш привабливим курсом, а також відсутність у матеріалах справи документального обгрунтування (саме первинними документами) отримання ОСОБА_1 готівкових коштів у розмірі 76 000,00 дол. США, згідно з кредитним договором від 24 липня 2007 року

№ 014/0999/74/03528, що підтверджено і висновком судово-економічної експертизи від 04 серпня 2017 року № 6720.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, про наявність у позичальника заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд залишив поза увагою відсутність наданих позивачем первинних документів, які б підтверджували перебіг заборгованості (момент її виникнення, погашення, нарахування процентів тощо) за період з 24 липня 2007 року по 01 січня

2010 року та за період з 2011 року по 05 липня 2016 року, та документального обгрунтування суми заборгованості на день укладення додаткової угоди № 1, що становила 50 859,72 дол. США. Суд не врахував, що діючим законодавством не передбачено покладення на особу подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж порушення одного виду - штрафу та пені, та спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Апеляційний суд не мав передбачених частиною першою статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав для заміни ПАТ «Фідобанк» на правонаступника, оскільки позивач не надав доказів передачі ОСОБА_4 первинних документів, що підтверджують право вимоги за кредитними договорами, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже ОСОБА_4 не набув право вимоги до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, вказував на допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про дату та час судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 липня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/0999/74/03528, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 76 000,00 дол. США, зі сплатою 12,00 процентів річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 23 липня 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором:

2017 року, з метою кредитування на задоволення поточних потреб, оплати послуг банку та супутніх послуг.

Того ж дня, між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528, за умовами якої сторони підтвердили, що на день її укладення клієнт ( ОСОБА_1 ) має перед банком заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 у розмірі 50 859,712 дол. США, яка включає: 35 817,17 дол. США - строкова заборгованість за кредитом, 7 425,23 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 14,22 дол. США - нараховані, але не сплачені проценти, 7 603,09 дол. США - нараховані і прострочені до сплати проценти (пункт 1). З підписанням зазначеної додаткової угоди, сторони домовилися про встановлення клієнту непоновлювальної кредитної лінії, збільшення ліміту непоновлювальної кредитної лінії та видачу нового траншу кредиту в сумі 609 807,92 грн, а також про те, що кредитні кошти нового траншу надаються на погашення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року №014/0999/74/03528, визначеної у пункті 1 вказаної додаткової угоди, у розмірі достатньому для погашення траншу заборгованості.

Згідно наданого ПАТ «Фідобанк» розрахунку, розмір заборгованості

ОСОБА_5 за кредитними договорами станом на 05 липня 2016 року складає:

- за кредитним договором від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 - 858 475,90 грн, з яких: 583 402,55 грн - строкова заборгованість за кредитом, 26 322,66 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 182 250,26 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів,

- за кредитним договором від 16 грудня 2014 року № 1435642030601070 - 23 717,33 грн, з яких: 9 854,46 грн - строкова заборгованість за кредитом, 8 896,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 1 713,51 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів,

3 200,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 53,36 грн - строкова заборгованість за комісією.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 04 серпня

2017 року № 6720, проведеної на виконання ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року:

1. В обсязі наданих документів, за результатами проведеного дослідження, неможливо документально підтвердити суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 (з урахуванням додаткової угоди від 16 грудня 2014 року № 1).

2. В обсязі наданих документів, за результатами проведеного дослідження, неможливо документально підтвердити обгрунтованість зарахування позачергового платежу позичальника 30 грудня 2009 року у розмірі

12 000,00 дол. США, як таку, що здійснено на дострокове погашення процентів за користування кредитними коштами.

3. В обсязі наданих документів, за результатами проведеного дослідження, неможливо документально підтвердити обгрунтованість розрахованого ВАТ «Ерсте Банк» розміру боргу ОСОБА_1 , з урахуванням здійсненого ним

30 грудня 2009 року позачергового платежу у розмірі 12 000,00 дол. США.

4. В обсязі наданих документів, за результатами проведеного дослідження, визначено, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Фідобанк» у загальному розмірі 858 475,90 грн за кредитним договором від 24 липня

2007 року № 014/0999/74/03528 (з урахуванням додаткової угоди від 16 грудня 2014 року № 1), проведений ПАТ «Фідобанк» станом на 05 липня 2016 року - не обгрунтований наданими на дослідження матеріалами.

04 січня 2018 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_4 укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги до позичальника та поручителя за кредитним договором від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528, та до позичальника за кредитним договором від 16 грудня 2014 року

№ 1435642030601070.

За змістом пункту 2.2. договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги визначено, що новий кредитор набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржником зобов'язань за кредитними договорами щодо сплати боржником грошових коштів у сумах, вказаних у додатку № 1 до вказаного договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойки у розмірах, вказаних у додатку № 1 до вказаного договору, передачі предметів забезпечення у рахунок виконання зобов'язань у випадках та на умовах, встановлених кредитними договорами. Права кредитора за кредитнимидоговорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходить право на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов кредитних договорів.

Відповідно до акту приймання-передачі документації до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04 січня 2018 року, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв від нього документацію згідно з переліком, наведеним у додатку до вказаного акту.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів не спростовують.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зазначеним нормам кореспондують положення статей 77 81 ЦПК України.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

На підтвердження укладених між банком та ОСОБА_1 кредитних договорів від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 та від 16 грудня 2014 року

№ 1435642030601070та надання позичальнику грошових коштів, ПАТ «Фідобанк» надало письмові документи, зокрема: копію кредитного договору з фізичною особою від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528, копію договору іпотеки від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528/1, копію заяви на видачу готівки від 24 липня 2007 року № 280000018, копію договору поруки

від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528/2, копію договору поруки

від 16 грудня 2014 року № 014/0999/74/03528/3, розрахунок заборгованості за договором від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 станом на 31 жовтня 2014 року, розрахунок заборгованості за договором від 24 липня 2007 року

№ 014/0999/74/03528 станом на 05 липня 2016 року, копію договору про надання споживчого кредиту від 16 грудня 2014 року № 1435642030601070, розрахунок заборгованості за договором від 16 грудня 2014 року

№ 1435642030601070станом на 05 липня 2016 року, а також виписки по рахунку за період з 24 липня 2007 року по 10 січня 2010 року та з 01 січня

2010 року по 24 січня 2014 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, та ураховуючи укладену 16 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк» додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 24 липня 2007 року

№ 014/0999/74/03528, у якій позичальник визнав наявність у нього заборгованості перед банком у розмірі 50 859,71 дол. США, з метою сплати (погашення) якої на підставі зазначеної угоди отримав новий транш у сумі 609 807,92 грн та узгодив з банком новий графік погашення заборгованості за кредитом, та не надав доказів повернення банку в повному обсязі кредитних коштів на умовах договору, суди дійшли обгрунтованого висновку про порушення позичальником зобов`язань за кредитними договорами та наявність у нього заборгованості у розмірі 858 475,90 грн та 23 717,33 грн.

З огляду на наведене, посилання заявника на необгрунтованість розміру заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року

№ 014/0999/74/03528, з посиланням на неможливість його встановлення судовим експертом в обсязі наданих для експертного дослідження документів, не спростовують правильність висновки судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що додаткову угоду до кредитного договору ОСОБА_1 підписав внаслідок введення його в оману ПАТ «Фідобанк» є неспроможними, оскільки положення додаткової угоди від 16 грудня 2016 року № 1 до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528 викладені доступно, чітко та зрозуміло, і не допускають їх неоднозначного тлумачення.

Установивши неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року

№ 014/0999/74/03528 та з позичальника - за кредитним договором

від 16 грудня 2014 року № 1435642030601070. За порушення строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 24 липня

2007 року № 014/0999/74/03528 кредитором нараховано лише пеню, а тому твердження заявника про покладення на нього подвійної цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу та пені, не відповідають фактичним обставинам, установленим судами попередніх інстанцій.

Зважаючи на те, що внаслідок укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 014/0999/74/03528, відбулося переривання позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором, а також те що позовна давність підлягає застосуванню лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення, докази подання якої у матеріалах справи відсутні, посилання заявника на неурахування судами пропуску позивачем спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, не грунтуються на встановлених судами обставинах справи та вимогах матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України залучення правонаступника відповідної сторони допускається на будь-якій стадії судового розгляду.

Станом на дату постановлення апеляційним судом ухвали про залучення ОСОБА_4 до участі у справі, як процесуального правонаступника ПАТ «Фідобанк», укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_4 договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04 січня 2018 року, набув чинності та в установленому судом порядку не визнаний недійсним. Передача ПАТ «Фідобанк» новому кредитору первинної документації підтверджується актом приймання-передачі документації від 04 січня 2018 року. З огляду на наведене, твердження ОСОБА_1 про недоведеність підстав заміни позивача ПАТ «Фідобанк» його правонаступником ОСОБА_4 є неспроможними.

Посилання ОСОБА_1 на наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду у зв`язку з неналежним повідомлення ОСОБА_2 про дату та час судового розгляду, яка зазначене судове рішення не оскаржує, та за відсутності повноважень ОСОБА_1 діяти в інтересах зазначеної особи, є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року, додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня

2016 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак