Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 643/5121/18

провадження № 61-18437 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представники відповідача: адвокати Бондаренко Оксана Василівна, Мусієнко Світлана Олександрівна;

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2018 року у складі судді Поліщук Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що 13 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що подружнє життя не склалось через несумісність характерів, різні погляди на життя та життєві цінності, що призвело до втрати взаєморозуміння та довіри один до одного, постійних сварок та неможливості подальшого продовження шлюбних відносин.

Вказував, що фактично з 01 лютого 2018 року вони разом не проживають, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме його інтересам та інтересам їх дитини.

Зазначав, що між ним та ОСОБА_2 виникли непорозуміння щодо його участі у вихованні сина, у позасудовому порядку не досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування з дитиною, що має наслідком недостатньої його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Вказував, що прагне реалізувати свої права та обов`язки щодо їх сина, але відповідач перешкоджає у спілкуванні з дитиною.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 квітня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 339; усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення наступного порядку його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожного понеділка, середи, п`ятниці з 17 год 00 хв. до 21 год. 00 хв. без присутності ОСОБА_2 з можливістю відвідувати місце проживання батька; кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності ОСОБА_2 з можливістю відвідувати місце проживання батька; влітку строком на тридцять календарних днів з 01 серпня по 30 серпня з можливістю виїзду дитини з батьком в цей період до місця оздоровлення та відпочинку в межах України, а за її межі - за умови письмового дозволу матері; необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку; стягнути з ОСОБА_2 на його користь судовий збір та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Шлюб, зареєстрований 13 квітня 2013 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 339 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.

Після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_2 прізвище - ОСОБА_2 .

Встановлено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожного понеділка, середи, п`ятниці у період з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., з урахуванням режиму дня дитини, без участі матері дитини ОСОБА_2 , з можливістю відвідувати місце проживання батька дитини ОСОБА_1 ; кожної суботи у період з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., з урахуванням режиму дня дитини, без участі матері дитини ОСОБА_2 , з можливістю відвідувати місце проживання батька дитини ОСОБА_1 ; щорічно в літній період року строком на 14 (чотирнадцять) календарних днів, з можливістю виїзду дитини з батьком до місця оздоровлення та відпочинку в межах України, попередньо узгодивши дати виїзду з матір`ю дитини.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони припинили подружні стосунки з лютого 2018 року, разом не проживають, подальше збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам. Ураховуючи, що ОСОБА_2 проти розірвання шлюбу не заперечувала, суд першої інстанції дійшов висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Встановлюючи порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що дитина має право на підтримання з батьком регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Судом встановлено, що позивач піклується про сина, любить його та прагне реалізувати свої права та обов`язки щодо його виховання, стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкування з дитиною, проте відповідач перешкоджає його спілкуванню з сином.

Відповідачем не доведено, що спілкування позивача з сином неможливо без її присутності, оскільки, дитина, відвідуючи дитячий садок, декілька годин перебуває без присутності матері і це не впливає на її психологічний стан. При цьому спілкування з батьком у присутності матері негативно впливає на емоційний стан дитини, оскільки під час таких зустрічей відбуваються конфліктні ситуації між батьками, які перешкоджають нормальному розвитку дитини.

Суду не надано доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, та не встановлено обставин, які б свідчили, що спілкування батька з сином призводить до погіршення емоційного та психологічного стану дитини. Спілкування сина з батьком, на думку суду, сприятиме повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво важливих потреб. Особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, а тому суд першої інстанції, врахувавши вік та режим дня дитини, визначив спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином без присутності матері, що відповідатиме інтересам дитини.

Висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини від 04 липня 2018 року № 429 суд першої інстанції надав критичну оцінку з огляду на відсутність у ньому обґрунтування необхідності побачення дитини з батьком у в присутності матері дитини. Також Департамент не надав оцінку конфліктним ситуаціям між батьками, які відбуваються, зокрема, у присутності дитини, та не звернув увагу на те, що спір стосується лише реалізації прав батька, який бажає бачитися з дитиною у спокійній емоційній обстановці.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2019 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що рішення суду першої інстанції в першу чергу спрямовано на те, що особливу увагу необхідно приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Встановлений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні дитини є максимально доречним, оскільки батько не мешкає разом із сином, особисті конфліктні відносини між батьками не повинні порушувати інтереси дитини, тому спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною без присутності матері дитини протягом двох годин кожного понеділка, середи, п`ятниці та трьох годин кожної суботи з урахуванням режиму дня дитини, можливістю відвідувати місце проживання батька та в літній період - протягом 14 календарних днів з можливістю виїзду дитини з батьком до місця оздоровлення та відпочинку в межах України, враховуючи вік дитини, не суперечить інтересам дитини.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про розірвання шлюбу не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 643/5121/18 із Московського районного суду м. Харкова.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів чинення відповідачем перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованих висновків про доведення цього факту та наявність підстав для захисту прав батька, який проживає окремо від дитини. Вказувала, що неодноразово зверталася до позивача з проханням проводити час з дитиною, але він знаходив причини, щоб це не робити. З травня 2018 року позивач перестав відвідувати та спілкуватися з сином, у дошкільну установу жодного разу не з`явився, духовним, інтелектуальним, культурним розвитком не цікавився, участі у вихованні сина останнього року не приймав, медичні установи не відвідував, доглядом та лікуванням дитини не займався.

Вважає, що визначений судами попередніх інстанцій порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною без присутності матері, зважаючи на наявні у дитини медичні діагнози, які передбачать постійний нагляд лікарів, роботу з психологом, дотримання режиму дня та комплексний підхід до лікування, вік малолітньої дитини, а також особливу прихильність дитини до матері, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Натомість порядок, запропонований Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради у висновку від 04 липня 2018 року № 429, забезпечуватиме реалізацію прав батька, визначених як національним законодавством, так і ратифікованою Україною Конвекцією про права дитини.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу за її участі, не повідомивши про час перенесення судового засідання, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 13 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а. с. 11, 19, т. 1)

ОСОБА_2 працює у комунальному закладі охорони здоров`я «Харківська міська поліклініка № 5» на посаді лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації з 09 вересня 2016 року по теперішній час. З 12 вересня 2016 року по 11 липня 2019 року знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а. с.157, т. 1; а. с. 2, т. 2).

ОСОБА_2 проживає разом з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 15 червня 2018 року, складеного комісією служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справа дітей Харківської міської ради, житло знаходиться на тринадцятому поверсі шістнадцятиповерхового будинку, складається з трьох кімнат. Умови проживання задовільні. В помешканні є вся необхідна техніка для побуту та меблі, сучасний ремонт. У дитини є власна кімната, ліжко, шафа для речей, все необхідне для годування, іграшки, медикаменти, візочок зимовий та літній (а. с. 160, т. 1; а. с. 5, т. 2).

Згідно з інформацією комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська дитяча поліклініка № 12» від 31 травня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під наглядом фахівців поліклініки з одномісячного віку; на диспансерному обліку не перебував. Останній огляд дитини дільничним педіатром здійснювався вдома у віці 1 рік (12 липня 2017 року). На теперішній час дитина під наглядом фахівців поліклініки не перебуває, спостерігається фахівцями приватних клінік. При відвідуванні дільничним педіатром вдома двері не відчиняють, на телефонні дзвінки мати не відповідає (а. с. 90, т. 1).

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, має постійний дохід. Приймає участь у матеріальному забезпеченні сина.

Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 22 травня 2018 року, виданого комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер» ознак наркологічних захворювань у ОСОБА_1 не виявлено (а. с. 92, т. 1).

Згідно до медичної довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 24 травня 2018 року, виданої комунальним закладом охорони здоров`я «Харківський психоневрологічний диспансер № 16» психіатричних протипоказань до спілкування з дитиною ОСОБА_1 не має (а. с. 93, т. 1).

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку, виданої комунальним підприємством «Жилкомсервіс» дільниця № 28 від 21 травня 2018 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 94, т. 1)

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року, складеного комісією служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справа дітей Харківської міської ради, житло розміщено на другому поверсі чотириповерхового будинку, складається з трьох кімнат. Квартира з усіма зручностями та ремонтом. В наявності всі комунікації. Квартира облаштована меблями, побутовою технікою. Для дитини є місце для відпочинку, розвитку, ігор, зберігання особистих речей (а. с. 91, т. 1).

Судами встановлено, що, починаючи з травня 2018 року ОСОБА_1 не міг спілкуватися з дитиною, оскільки мати дитини чинила перешкоди.

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 04 липня 2018 року № 429 щодо визначення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно встановити наступний порядок зустрічей батька ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., кожної суботи з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. у присутності матері дитини ОСОБА_2 (а. с. 40-42, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини без присутності матері, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини. Підстав для обумовлення побачення батька з дитиною тільки в присутності матері відповідачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Посилання ОСОБА_2 на те, що визначений судами попередніх інстанцій порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною без її присутності матері, зважаючи на наявні у дитини медичні діагнози, не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, колегія суддів вважає необгрунтованими, зважаючи на те, що підтримка обох батьків в такому випадку є ще більш необхідною для нормального розвитку дитини та уникнення погіршення стану його здоров`я.

Судами попередніх інстанцій враховано, що дитина відвідує дошкільний навчальний заклад та декілька годин перебуває у ньому, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод для перебування дитини протягом певного часу без присутності матері.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами склались напружені стосунки, однак доказів, які б свідчили про те, що позивач негативно впливає на дитину, суду не надано.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона ніколи не чинила позивачу перешкод у спілкуванні з дітьми, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в касаційній скарзі на те, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся без участі ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, є безпідставним, оскільки відповідач належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Представник відповідача - адвокат Тимошенко Д. В., повноваження якого на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді підтверджено належними документами, які знаходяться в матеріалах справи, приймав участь у розгляді справи, зокрема, 10 вересня 2019 року у суді апеляційної інстанції інстанцій, що свідчить про реалізацію ним прав відповідача на судовий захист та справедливий суд.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться у значній мірі до переоцінки доказів у справі, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта