Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 643/6016/16-ц

провадження № 61-18559 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф, Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу, - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна.

Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 1989 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. У період шлюбу ними було придбано двокімнатну квартиру, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 та зареєстрована за ОСОБА_3 Квартира набута в порядку приватизації.

У відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції від 17 грудня 1997 року, чинній на момент приватизації квартири) приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них.

Зазначала, що під час приватизації квартири на ім`я відповідача із спільних коштів подружжя було здійснено доплату грошима за площу квартири, яка перевищує розмір тієї, яку наймач має право отримати безоплатно у процесі приватизації. Так, загальна площа квартири становить 44,2 кв. м. Безоплатна норма приватизації складає 31 кв. м. Розмір надлишку площі квартири, за яку відповідач здійснив доплату із спільних коштів подружжя, складає 13,2 кв. м.

Згідно із положеннями Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції від 01 квітня 1996 року, чинній на момент придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Приватизована квартира до роздільної (особистої) власності подружжя не відноситься.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд визнати існування права спільної сумісної власності на 13,2 кв. м двокімнатної квартири, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 , починаючи з 23 квітня 1999 року; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/7 частину спірної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 13,2 кв. м двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 44,2 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину вказаної квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 18 серпня 1989 року між сторонами було укладено шлюб. У період шлюбу на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 23 квітня 1999 року за ОСОБА_3 зареєстровано двокімнатну квартиру, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 .Право власності на вказану квартиру зареєстроване у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 28 квітня 1999 року, запис у реєстровій книзі № П-5-48873.

Посилаючись на приписи статей 22, 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на дату приватизації квартири),статтей 355 368 372 ЦК України, суд першої інстанції вважав доведеними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права спільної сумісної власності на 13,2 кв. м квартири, розташованої по АДРЕСА_1 , та визнання за позивачем права власності на 1/7 частину вказаної квартири.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зазначення конкретної дати виникнення права спільної сумісної власності - 23 квітня 1999 року - суд вважав недоведеними, оскільки право власності на спірну квартиру за відповідачем було зареєстровано 28 квітня 1999 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») подало апеляційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказувало, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов'язки ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки спірна квартира є предметом іпотечного договору № 840/5-27/16/10/8-170 від 06 травня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2017 року апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» задоволена частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при розгляді справи суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не перевірив наявність обтяжень щодо спірного нерухомого майна. Суд виходив з того, що спірна квартира, розташована по АДРЕСА_1 , є предметом іпотечного договору № 840/5-27/16/10/8-170 від 06 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . За змістом вказаного договору спірна квартира належить іпотекодавцю на праві особистої приватної власності, в той час як вказані обставини оспорює позивач у цій справі, що впливає на права та обов'язки ПАТ «Укрсоцбанк».

Оскільки повноваження апеляційного суду, визначеністаттею 307 ЦПК України, не дають права залучати до участі у справі співвідповідачів та третіх осіб, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, що не є перешкодою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про поділ майна із визначенням належного кола осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 643/6016/16-ц із Московського районного суду м. Харкова.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 337/474/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував положення ЦК України, які регулюють питання права власності, не звернув увагу на те, щопідставою виникнення права власності сторін на спірну квартиру є рішення про приватизацію. Відповідно до вимог статтей 22, 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України право власності позивача на частину спірної квартири, площею 13,2 кв. м, виникло у 1999 році.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, 18 серпня 1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб (а.с. 23).

У період шлюбу на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 23 квітня 1999 року за ОСОБА_3 зареєстровано двокімнатну квартиру, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 .Право власності на вказану квартиру зареєстроване у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 28 квітня 1999 року, запис у реєстровій книзі № П-5-48873 (а.с. 22).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира є предметом іпотечного договору № 840/5-27/16/10/8-170 від 06 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . За змістом іпотечного договору вказана квартира належить іпотекодавцю на праві особистої приватної власності (а.с. 82-84).

1. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції закону, яка діяла на момент придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно із статтею 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Не заперечуючи проти висновків суду першої інстанції щодо правового статусу спірної квартири, апеляційний суд, разом із тим, обґрунтовано зазначив, що квартира по АДРЕСА_1 , щодо якої виник спір, є предметом іпотечного договору № 840/5-27/16/10/8-170 від 06 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . За змістом цього договору, квартира належить іпотекодавцю на праві особистої приватної власності, в той час, як вказані обставини оспорює позивач у цій справі, що впливає на права та обов'язки ПАТ «Укрсоцбанк».

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не зазначила про те, що спірна квартира є предметом іпотеки та не поставила питання про залучення стороною у справі ПАТ «Укрсоцбанк», права і обов'язки якого визначені Законом України «Про іпотеку». Про наявність іпотечного договору не повідомляв суд і відповідач у справі.

Відповідно до приписів статтей 9, 10 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки, а також на нього покладено обов'язок його збереження.

Дії іпотекодавця щодо предмета іпотеки потребують згоди іпотекодержателя, а також останній має право перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до вимог статті 307 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення; постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, врахувавши норми матеріального права, встановлені обставини у справі, обґрунтовано виходив із того, що незалучення ПАТ «Укрсоцбанк» до участі у справі впливає на права останнього, проте, апеляційний суд позбавлений можливості залучати до участі у справі співвідповідачів та третіх осіб, а тому у задоволенні позову про поділ майна, яке є предметом іпотеки, необхідно відмовити.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів наданих суду та власного тлумачення норм права позивачем.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович