ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 643/8996/17

провадження № 61-10866св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Служба житлово-комунального господарства», товариство з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року, ухвалене у складі ОСОБА_2 , та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба житлово-комунального господарства» (далі - ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства»), товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (далі - ТзДВ «Житлобуд-2») про відшкодування збитків.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ТзДВ «Житлобуд-2» було забудовником будинку АДРЕСА_1 . Маючи намір придбати нежитлові приміщення в цокольному поверсі зазначеного будинку та відкрити там приватну клініку, 30 грудня 2005 року між нею та ТзДВ «Житлобуд-2» укладено договір пайової участі в будівництві № 456/12.

23 червня 2011 року на підставі розпорядження Харківського міського голови виконавчим комітетом Харківської міської ради їй видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення № НОМЕР_1 площею 23,3 кв. м та НОМЕР_2 площею 23,8 кв. м, загальною площею 47,1 кв. м, у цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 .

07 липня 2011 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно зареєстровано в комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

06 березня 2014 року між нею та ТзДВ «Житлобуд-2» укладено договір купівлі-продажу сусідніх нежитлових приміщень цокольного поверху НОМЕР_3 площею 30,7 кв. м, та НОМЕР_4 площею 31,7 кв. м, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Утримання та експлуатацію будинку АДРЕСА_1 здійснює ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства», з яким вона уклала відповідні договори.

Під час експлуатації нежитлових приміщень нею були виявлені будівельні недоліки, що перешкоджало їх експлуатації, та їх наслідками були неодноразові залиття її приміщень з боку сусіднього інженерно-технічного приміщення будинку.

Влітку 2014 року в приміщеннях НОМЕР_3 та НОМЕР_4 з`явилися запах сирості, висока вологість, грибкові утворення на покриттях стін та меблів. Відповідно до акта обстеження від 20 серпня 2014 року, складеного комісією з представників ТзДВ «Житлобуд-2» та експлуатуючої організації, виявлено зволоження стін та підстилаючого шару в конструкції підлоги, викладено пропозиції щодо усунення зволоження. Після цього ТзДВ «Житлобуд-2» були проведені роботи відповідно до викладених пропозицій. Акт виконаних робіт їй не надавався.

У липні 2015 року знову сталося залиття її приміщень з боку сусіднього технічного приміщення будинку.

Відповідно до укладеного з ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства» договору про усунення недоліків від 30 липня 2015 року, акта прийому-здачі будівельних робіт від 10 грудня 2015 року та гарантійного листа від 10 грудня 2015 року залиття сталося через недоліки експлуатації сантехнічних систем будинку, в її приміщенні знову були проведені будівельні роботи та їй було видано гарантійний лист, що виконані роботи повністю виключають аварійні ситуації в майбутньому.

Однак, влітку 2016 року в належних їй приміщеннях знову з`явилися сирість, висока вологість та грибкові ураження стін. Але всі її звернення з цього приводу були проігноровані та залишені без відповіді.

Також 09 листопада 2016 року відбулося чергове залиття її приміщень і знову з боку сусіднього технічного приміщення. Зазначене призвело до намокання підлоги і стін, появи високої вологості, грибкових уражень та нестерпного запаху. Однак її вимоги до експлуатуючої організації скласти акт залиття та усунути наслідки були проігноровані та залишені без відповіді.

Для визначення причин залиття вона звернулася до експертної установи. Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Товариства «Судова незалежна експертиза України» від 26 лютого 2017 року найбільш імовірною причиною залиття приміщень 09 листопада 2016 року є потрапляння води крізь конструктивні елементи будинку, ймовірно через відсутність належної гідроізоляції фундаментів та негерметичність вводу труб теплових мереж.

З урахуванням того, що відсутність належної гідроізоляції фундаментів та негерметичність вводу труб теплових мереж є порушеннями Державних будівельних норм України, а отже є прихованими будівельними недоліками, 06 березня 2017 року вона звернулася до ТзДВ «Житлобуд-2» з претензією-вимогою усунути будівельні недоліки.

У відповідь на претензію від 29 березня 2017 року № 195 ТзДВ «Житлобуд-2» повідомило її, що виконає всі необхідні роботи, які пов`язані з усуненням наслідків недоліків, що виникли у результаті неналежної експлуатації будинку. Строки усунення недоліків будуть встановлені пізніше, після проведення необхідних досліджень.

ОСОБА_1 вважала, що будівельні недоліки, наслідками яких стали неодноразові залиття її приміщення, виникли з вини ТзДВ «Житлобуд-2», який є забудовником будинку. Зазначає, що через пошкоджений внаслідок численних затоплень стан приміщення: від стін відходять шпалери, пошкоджені двері, на стінах великі грибкові ураження, та через високу вологість і нестерпний запах використовувати його неможливо. Через що її підприємницька діяльність понесла тяжкі для неї матеріальні збитки. Значні періоди часу вона перебувала в стані ремонту приміщень. Її діяльність постійно припинялася, що негативно позначалося на результатах, вона втратила багато пацієнтів. Крім того, від неї звільнилися всі наймані співробітники, розірвали договори оренди орендарі у зв`язку з неможливістю подальшого проведення своєї діяльності через тривалий аварійний стан приміщень.

Виконання ТзДВ «Житлобуд-2» будівельних робіт з істотними недоліками, із порушенням Державних будівельних норм, що призвело до суттєвого пошкодження її приміщень та неможливості їх використання, і неусунення ним цих недоліків, є підставою для відшкодування їй завданих ТзДВ «Житлобуд-2» збитків у розмірі, визначеному у звіті про оцінку майна від 20 жовтня 2017 року, що станом на дату оцінки становить 3 375 645,00 грн , тобто витрат, які вона зробила та мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та 810 800,00 грн - доходів, які вона могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням зміни позовних вимог, просила суд стягнути з ТзДВ «Житлобуд-2» на її користь збитки у розмірі 4 186 462,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТзДВ «Житлобуд-2» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі, визначеному в звіті суб`єкта оціночної діяльності № SM-564-10-17 станом на дату оцінки 20 жовтня 2017 року, в сумі 4 186 462,00 грн, витрати на проведення експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 8 500,00 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 8 580,00 грн, а всього стягнуто 4 203 542,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що збитки, спричинені позивачу, пов`язані з систематичним потраплянням ззовні води в приміщення позивача, через що вони тривалий період знаходяться у стані, не придатному для експлуатації.

Відповідно до висновків експертизи приміщення позивача знаходяться у стані відмови-перешкоди, що характеризується поступовим накопиченням збитків внаслідок причини у вигляді незабезпечення гідроізоляції приміщень, за яким відбулося зволоження будівельних конструкцій у приміщеннях.

Причинами потрапляння води та непридатного для нормальної експлуатації технічного стану приміщень позивача протягом тривалого часу є недоліки, допущені відповідачем внаслідок порушення ним вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, що підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані представником відповідача в ході розгляду справи.

Представником відповідача не надано доказів в обґрунтування заперечень та на спростування висновків щодо причин залиття приміщень позивача. Розмір збитків встановлений судом на підставі належного доказу - звіту про оцінку майна № SM-564-10-17, складеного 20 жовтня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ТзДВ «Житлобуд-2» задоволено частково.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року змінено.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТзДВ «Житлобуд-2» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої майнової шкоди та збитків 2 471 198,00 грн.

Стягнуто з ТзДВ «Житлобуд-2» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням експертиз у суді апеляційної інстанції в розмірі 22 652,40 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що установивши факт наявності конструктивних недоліків будівництва будинку та причинно-наслідковий зв`язок між їх наявністю та заподіянням шкоди майну позивача, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність підстав для задоволення позову і робить висновок про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди позивачу в порядку, визначеному статтями 1209 1210 ЦК України.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу майнової шкоди, суд виходив із наданих судовими експертами висновків у частині вартості ремонтних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення порушеного права позивача, які відповідач у встановленому законом порядку не спростував; свій розрахунок понесених позивачем збитків не надав.

Тому, суд враховував висновки судової економічної експертизи від 28 квітня 2023 року № 307 і додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 06 квітня 2023 року № 308 та прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування збитків на підставі даних висновків експертизи та у межах позовних вимог в розмірі 2 471 198,00 грн (810 800,00 грн + 1 660 398,00 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2023 року ТзДВ «Житлобуд-2» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просило суд скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ТзДВ «Житлобуд-2» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справи застосували вимоги статті 1209 ЦК України яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зазначена норма права підлягає застосуванню до деліктних правовідносин, а не до договірних, які виникли між сторонами.

Також судами попередніх інстанцій не було враховано того, що відповідно до пункту 4.4 договору № 456/12 дольової участі у будівництві від 30 грудня 2005 року з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі ОСОБА_1 приймає на себе ризик випадкового знищення чи загибелі приміщення, несе відповідальність перед третіми особами за відшкодування шкоди, завданої у процесу користування. Відповідно до вимог частини шостої статті 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. У даному випадку всі роботи ОСОБА_1 прийняла, жодних зауважень на дату підписання відповідного акта приймання-передачі до якості виконаних ТзДВ «Житлобуд-2» робіт у неї не було. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не було застосовано вимоги частини першої статті 668, статтю 678, частину першу статті 688, частини четверту та шосту статті 882 та статтю 858 ЦК України до спірних правовідносин.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи містять договір про усунення недоліків експлуатації сантехнічних систем, які призвели до неодноразових аварій в нежитлових приміщеннях на АДРЕСА_1 та відшкодування шкоди, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства». Предметом цього договору є зобов`язання виконавця виконати комплекс робіт по усуненню недоліків експлуатації сантехнічних робіт. Отже, недоліки, які й виникли у нежитлових приміщеннях ОСОБА_1 , мають усуватися іншою юридичною особою, відповідно до умов укладеного договору. Таким чином, у даному випадку ТзДВ «Житлобуд-2» не є тією особою, до якої пред`явлені вимоги, тобто ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги не до того відповідача.

Підставою касаційного оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 826/15700/17 (провадження № 11-1142апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 530/1865/16-ц (провадження № 14-583цс18), а також посилався на порушення норм процесуального права, зокрема, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення та встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів, а саме висновків експертів, а також не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Москаленко І. Б. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення статті 1209 ЦК України як підставу покладення на ТзДВ «Житлобуд-2» обов`язку відшкодувати завдані ОСОБА_1 збитки з врахування того, що ТзДВ «Житлобуд-2» не довело, що існують обставини, передбачені частиною другою статті 1209 ЦК України, які є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди.

Також доводи ТзДВ «Житлобуд-2» щодо незастосування судами попередніх інстанцій вимог частини першої статті 668, статтю 678, частини першої статті 688, частини четвертої та шостої статті 882 та статтю 858 ЦК України до спірних правовідносин, є помилковими, оскільки зазначені норми ЦК України не регулюють спірні правовідносини, а підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, та особи, зобов`язані відшкодувати таку шкоду, визначені статтями 1209 1210 ЦК України, норми яких були застосовані судами під час розгляду справи. Зазначене повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладеними у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 0808/7199/2012 (провадження № 61-4047св21) з подібними правовідносинами.

Отже, просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року задоволено клопотання ТзДВ «Житлобуд-2» про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ТзДВ «Житлобуд-2» є забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 .

30 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ТзДВ «Житлобуд-2» укладено договір № 456/12 про дольову участь у будівництві, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов`язання щодо будівництва житлового будинку, введення його в експлуатацію та передачі ОСОБА_1 у власність нежитлового приміщення, розташованого в цокольному поверсі будинку, проектною площею 47,24 кв. м, а ОСОБА_1 зобов`язалася фінансувати будівельні роботи. Свої зобов`язання перед ТзДВ «Житлобуд-2» щодо оплати будівництва ОСОБА_1 виконала у повному обсязі.

Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації від 27 грудня 2010 року № 10 приймальною комісією прийнято рішення вважати закінчений будівництвом об`єкт: Секція № 1-А, як третій пусковий комплекс багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями соцкульпобуту та підземним гаражем-стоянкою на пр-ті Тракторобудівників, 94-Б, готовим до експлуатації.

На підставі акта готовності об`єкта до експлуатації Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у Харківській області 31 грудня 2010 року виданий сертифікат № ХК 000370 відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

23 червня 2011 року на підставі розпорядження Харківського міського голови від 20 червня 2011 року № 2700 виконавчим комітетом Харківської міської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення № НОМЕР_1 площею 23,3 кв. м та НОМЕР_2 площею 23,8 кв. м, загальною площею 47,1 кв. м, у цокольному поверсі житлового будинку літ. «А-16» за адресою: АДРЕСА_1 .

07 липня 2011 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 червня 2011 року зареєстровано у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за № 33974715.

06 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТзДВ «Житлобуд-2» укладено договір купівлі-продажу сусідніх нежитлових приміщень цокольного поверху НОМЕР_3 площею 30,7 кв. м, НОМЕР_4 площею 31,7 кв. м в житловому будинку літ. «А-16», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначені нежитлові приміщення цокольного поверху зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 березня 2014 року за № 308157763101.

01 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства» укладено договір № С1-94В на участь у витратах по експлуатації нежитлових приміщень площею 47,1 кв. м та 40,3 кв. м.

06 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства» укладено договір № 501-94В про надання послуг з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та надання комунальних послуг, із експлуатації нежитлових приміщень НОМЕР_3 та НОМЕР_4 площею 62,4 кв. м.

Відповідно до зазначених договорів виконавець здійснює обслуговування та експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 .

Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Московської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова від 19 червня 2012 року № 05.03.02-04/60881 встановлено відповідність об`єкта експертизи вимогам санітарних норм щодо кабінету рефлексотерапії ФОП ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час експлуатації ОСОБА_1 нежитлових приміщень нею були виявлені будівельні недоліки, що перешкоджало їх експлуатації, та їх наслідками були неодноразові залиття її приміщень з боку сусіднього інженерно-технічного приміщення будинку.

Влітку 2014 року в приміщеннях НОМЕР_3 та НОМЕР_4 з`явилися запах сирості, висока вологість, грибкові утворення на покриттях стін та меблів.

Відповідно до акта обстеження від 20 серпня 2014 року, складеного комісією з представників ТзДВ «Житлобуд-2» та ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства», виявлено зволоження підстилаючого шару в конструкції підлоги і, як результат, зволоження нижніх частин стін. Встановлено, що імовірною причиною зволоження з`явилося скидання води в інженерно-технічне приміщення в результаті технологічних заходів. Викладено пропозиції щодо усунення зволоження: 1) провести гідроізоляцію підлоги в інженерно-технічному приміщенні; 2) в приміщенні між зовнішніми стінами і діафрагмою жорсткості замінити пісок на сухий бетон на дрібному заповнювачі; 3) замінити обмазувальну гідроізоляцію зовнішніх стін на обклеювальну; 4) місце прийому зливових вод виконати з урахуванням залпового скиду води і гідроізоляції; 5) після відновлення конструкції підлоги виконати обмазувальну гідроізоляцію.

Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Харківського міського управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області від 13 лютого 2015 року № 05.03.02-04/5149 встановлено відповідність об`єкта експертизи вимогам санітарних норм щодо приміщень медичного центру «БІО» ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У липні 2015 року сталося залиття приміщень ОСОБА_1 з боку сусіднього технічного приміщення будинку.

Відповідно до укладеного з експлуатуючою організацією - ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства» договору про усунення недоліків від 30 липня 2015 року виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати демонтаж і монтаж меблів, розбирання і відновлення підлоги, оздоблювальні роботи, виправити всі явні та приховані недоліки, які привели до неодноразових аварій в приміщеннях ОСОБА_1 .

Згідно з актом прийому-здачі будівельних робіт від 10 грудня 2015 року виконавцем виконані роботи по демонтажу мокрого підстилаючого шару підлоги, виправлені всі недоліки та подальші аварійні ситуації виключені.

Гарантійним листом від 10 грудня 2015, директор ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства» повідомив про виконання всього комплексу ремонтних робіт та гарантував, що виконані роботи повністю виключають аварійні ситуації в приміщенні ОСОБА_1 у майбутньому.

Влітку 2016 року в приміщенні ОСОБА_1 знову з`явилися сирість, висока вологість, грибкові ураження стін, з приводу чого вона неодноразово зверталася з заявами та претензіями до керівника експлуатуючої організації від 15 липня 2016 року, від 07 вересня 2016 року, від 19 жовтня 2016 року. Відповіді на свої заяви не отримала. Акти обстеження не складалися. Негативні наслідки не були усунені.

09 листопада 2016 року відбулося залиття приміщення ОСОБА_1 з боку сусіднього технічного приміщення, що призвело до намокання підлоги і стін, появи високої вологості, грибкових уражень та нестерпного запаху. Заява ОСОБА_1 від 11 листопада 2016 року до експлуатуючої організації з вимогою усунути причини та наслідки залиття і наступні заяви від 09 березня 2017 року від 05 квітня 2017 року були залишені без відповіді.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № ED-1704-1-631.16, складеного 26 лютого 2017 року судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», в приміщенні котельні № 24г виявлено сліди залиття у вигляді зволоження, плям, відставання полотна шпалер, грибкових утворень, деформації дверної коробки; в приміщеннях коридору № 24в та кабінету № 24б виявлено сліди залиття у вигляді зволоження, плям, грибкових утворень; в приміщеннях відчувається сирість та запах цвілі. По периметру технічного приміщення, вище рівня підлоги, спостерігається гідроізоляція, при цьому вона є нерівномірною, несуцільною, наявні місця відставання та повної відсутності. Найбільш імовірною причиною залиття приміщень: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 є потрапляння води крізь конструктивні елементи будинку в результаті аварії на пожежному гідранті (розташованому ззовні від будинку), що мало місце 09 листопада 2016 року. При цьому залиття в приміщенні кабінету № 24б ймовірно відбулось через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів; залиття в приміщенні коридору № 24в ймовірно відбулось через потрапляння води з основи підлоги приміщення тамбура; залиття в приміщенні кабінету № 24г ймовірно відбулось через потрапляння води з основи підлоги приміщення тамбура, а також могло відбутись через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів. Потрапляння води в основу підлоги приміщення тамбура могло відбутись через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів (в тому числі по всій довжині зовнішньої стіни технічного приміщення (бойлерної)), або з технічного приміщення (бойлерної). Потрапляння води в технічне приміщення (бойлерну) ймовірно відбулось в місці уведення труб інженерних мереж теплопостачання, що свідчить про негерметичність вводу, а також могло відбутись через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів.

06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася з претензією до ТзДВ «Житлобуд-2» з вимогою усунути будівельні недоліки, які є причиною постійних аварійних ситуацій, пов`язаних з залиттям її приміщень.

Листом від 29 березня 2017 року № 195 ТзДВ «Житлобуд-2» повідомило ОСОБА_1 , що виконає всі необхідні роботи, які пов`язані з усуненням наслідків недоліків, що виникли у результаті неналежної експлуатації будинку. Строки усунення недоліків будуть встановлені пізніше, після проведення необхідних досліджень.

Згідно з актом огляду приміщень ОСОБА_1 , складеним 27 серпня 2018 року представниками ТзОВ «Служба житлово-комунального господарства», виявлено часткове залиття приміщень ОСОБА_1 , а саме в приміщенні НОМЕР_4 просочилася вода з-під плінтусів на підлогу. Причиною залиття є аварійна ситуація і порив на трасі гарячого водопостачання, яка викликала затоплення траси тепломережі і камери введення теплоносія в будинок.

З висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України Гнєтнєва С. С. від 28 серпня 2020 року № 7330 випливає, що натурним обстеженням встановлено наявність зволоження стін та грибку, пісок підстилаючого шару підлоги зволожений, шару гідроізоляції не виявлено. Встановлено факт зволоження будівельних конструкцій приміщень, що вказує на незабезпечення гідроізоляції приміщень.

Проведеним дослідженням встановлено, що причиною залиття нежитлових приміщень НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і в липні 2015 року, є незабезпечення гідроізоляції приміщень. Гідроізоляція зовнішніх стін приміщень бойлерної, зі сторони теплової камери теплотраси будинку АДРЕСА_1 , не забезпечена, є щонайменше, не суцільною, її виконання не відповідає вимогам нормативно-правових актів та проектної документації. Тому приміщення не відповідають переліченим СНІП. При цьому, експертизою встановлено, що конструкція зовнішніх стін вищезазначеного будинку нижче рівня землі не відповідає проектній документації з забезпечення гідроізоляції приміщень. Експертом також зроблений висновок про те, що технічний стан нежитлових приміщень НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в періоди з серпня 2014 року до листопада 2014 року, з серпня 2015 року до грудня 2015 року, з 09 листопада 2016 року до цього часу не придатний до нормальної експлуатації. Причиною фактичного стану нежитлових приміщень є невідповідність будівельним нормам.

Відповідно до Звіту про оцінку майна № SM-564-10-17, складеного 20 жовтня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість збитків або втрати, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку із пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): 3 375 645 грн (три мільйони триста сімдесят п`ять тисяч шістсот сорок п`ять гривень) та доходи, які вона могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода): 810 800,00 грн, становить загальну суму 4 186 462,00 грн.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 06 квітня 2023 року № 308 вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок зволоження будівельних конструкцій та для усунення причин їх зволоження в нежитловому приміщенні цокольного поверху НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 у житловому будинку за адресою : АДРЕСА_1 , на час складання цього висновку становить 1 660 398,00 грн.

За результатами проведення судової економічної експертизи від 28 квітня 2023 року № 307 експерт дійшов до висновку про те, що наданий ОСОБА_1 від 15 березня 2023 року розрахунок упущеної вигоди разом з трьома відсотками річних за прострочення виконання грошового зобов`язання від суми збитків від упущеної вигоди та інфляційних витрат станом на 15 березня 2023 року, внаслідок неможливості використання нежитлових приміщень НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 через їх непридатний стан в періоди непридатності, встановлені висновком експерта «Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса» від 28 серпня 2020 року № 7330, підтверджується в загальній сумі 2 476 717,12 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ТзДВ «Житлобуд-2» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, в його незміненій частині, та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Згідно з частиною першою статті 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару. Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.

Частиною першою статті 1211 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 0808/7199/2012 (провадження № 61-4047св21) зазначено, що тлумачення вимог статей 1209-1211 ЦК України свідчить, що в інтересах охорони прав фізичних та юридичних осіб у рамках недоговірних зобов`язань з відшкодування шкоди передбачено механізм регулювання відносин, пов`язаних із відшкодуванням шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); зобов`язання з відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі; підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, є завдання майнової шкоди іншій особі; суб`єктами такого зобов`язання є кредитор (потерпілий) та боржник (виготовлювач товару, що є нерухомим майном); боржник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару; строки, передбачені частиною першою статті 1211 ЦК України, за цільовим призначенням є строками існування права (на відшкодування шкоди), а за своєю сутністю є присічними строками. Такі строки не є позовною давністю, а тому норми про позовну давність, її зупинення і переривання на них поширені бути не можуть.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження факту наявності конструктивних недоліків будівництва будинку та їх вплив на стан належних їй нежитлових приміщень посилалась на:

- висновок експертного будівельно-технічного дослідження № ED-1704-1-631.16, складений 26 лютого 2017 року судовим експертом ТОВ «Судова незалежна експертиза України», в якому встановлено, що в приміщенні котельні № 24г виявлено сліди залиття у вигляді зволоження, плям, відставання полотна шпалер, грибкових утворень, деформації дверної коробки; в приміщеннях коридору № 24в та кабінету № 24б виявлено сліди залиття у вигляді зволоження, плям, грибкових утворень; в приміщеннях відчувається сирість та запах цвілі. По периметру технічного приміщення, вище рівня підлоги, спостерігається гідроізоляція, при цьому вона є нерівномірною, несуцільною, наявні місця відставання та повної відсутності. Найбільш імовірною причиною залиття приміщень - нежитлового приміщення АДРЕСА_2 є потрапляння води крізь конструктивні елементи будинку в результаті аварії на пожежному гідранті (розташованому ззовні від будинку), що мало місце 09 листопада 2016 року. При цьому залиття в приміщенні кабінету № 24б ймовірно відбулось через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів; залиття в приміщенні коридору № 24в ймовірно відбулось через потрапляння води з основи підлоги приміщення тамбура; залиття в приміщенні кабінету № 24г ймовірно відбулось через потрапляння води з основи підлоги приміщення тамбура, а також могло відбутись через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів. Потрапляння води в основу підлоги приміщення тамбура могло відбутись через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів (в тому числі по всій довжині зовнішньої стіни технічного приміщення (бойлерної)), або з технічного приміщення (бойлерної). Потрапляння води в технічне приміщення (бойлерну) ймовірно відбулось в місці уведення труб інженерних мереж теплопостачання, що свідчить про негерметичність вводу, а також могло відбутись через неналежним чином виконані роботи з гідроізоляції фундаментів;

- висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України Гнєтнєва С. С. від 28 серпня 2020 року № 7330, з якого вбачається, що натурним обстеженням встановлено наявність зволоження стін та грибку, пісок підстилаючого шару підлоги зволожений, шару гідроізоляції не виявлено. Встановлено факт зволоження будівельних конструкцій приміщень, що вказує на незабезпечення гідроізоляції приміщень. Проведеним дослідженням встановлено, що причиною залиття нежитлових приміщень НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і в липні 2015 року є незабезпечення гідроізоляції приміщень. Гідроізоляція зовнішніх стін приміщень бойлерної, зі сторони теплової камери теплотраси будинку АДРЕСА_1 , не забезпечена, є щонайменше, не суцільною, її виконання не відповідає вимогам нормативно-правових актів та проектної документації. Тому приміщення не відповідають переліченим СНІП. При цьому, експертизою встановлено, що конструкція зовнішніх стін вищезазначеного будинку нижче рівня землі не відповідає проектній документації з забезпечення гідроізоляції приміщень. Експертом також зроблений висновок про те, що технічний стан нежитлових приміщень НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в періоди з серпня 2014 року до листопада 2014 року, з серпня 2015 року до грудня 2015 року, з 09 листопада 2016 року до цього часу не придатний до нормальної експлуатації. Причиною фактичного стану нежитлових приміщень є невідповідність будівельним нормам;

- звіт про оцінку майна № SM-564-10-17, складений 20 жовтня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість збитків або втрати, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку із пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) 3 375 645,00 грн та доходи, які вона могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) 810 800,00 грн, що складає загальну суму 4 186 462,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

За змістом частин першої, третьої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи, що переглядається в касаційному порядку, випливає, що відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 06 квітня 2023 року № 308 вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок зволоження будівельних конструкцій та для усунення причин їх зволоження в нежитловому приміщенні цокольного поверху НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на час складання цього висновку становить 1 660 398,00 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 надала суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту наявності конструктивних недоліків будівництва будинку та причинно-наслідковий зв`язок між їх наявністю та заподіяння шкоди її майну, тому наявні підстави для відшкодування на її користь майнової шкоди в порядку, визначеному статтями 1209 1210 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, а постанова Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишена без змін, то виконання постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник