ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Київ

справа № 643/9727/23

провадження № 61-14548св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» на постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів:Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст», (далі - ТОВ «Ріелті Некст»), в якому просила стягнути з ТОВ «Ріелті Некст» на її користь заборгованість у сумі 39 418,77 дол. США, з яких: 36 360,00 дол. США - тіло боргу та 3 058,77 дол. США 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ріелті Некст» укладено попередні договори № 26/02/2020-02 (далі - попередній договір - 1) та № 26/02/2020-03 (далі - попередній договір - 2), які мали неналежну форму - укладені письмово, але не посвідчені нотаріально.

Відповідно до попереднього договору-1, позивач (як майбутній покупець) та відповідач (як майбутній продавець) зобов`язувалися на правилах і умовах, встановлених у попередньому договорі, у строк до 30 листопада 2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу за якими майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_1 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що загальна сума основного договору складає 18 160,00 дол. США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач перерахувала відповідачу 9 100,00 дол. США. Сторони погодили, що ця сума є забезпечувальним платежем, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору та не є видом забезпечення виконання зобов`язання (тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком). Крім того, попереднім договором № 26/02/2020-02 встановлено, що позивач, починаючи з 26 березня 2020 року, перераховує відповідачу до 10 числа кожного календарного місяця по 1 294,00 дол. США протягом семи календарних місяців.

Відповідно до попереднього договору-2, позивач (як майбутній покупець) та відповідач (як майбутній продавець) зобов`язувалися на правилах і умовах, встановлених у попередньому договорі, у строк до 30 листопада 2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу за якими майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_2 в літ. «Л-1» загальною площею 22,75 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що загальна сума основного договору складає 18 200,00 дол. США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач перерахувала відповідачу 9 100,00 дол. США. Сторони погодили, що дана сума є забезпечувальним платежем, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору та не є видом забезпечення виконання зобов`язання (тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком).

Крім того, попереднім договором-1 встановлено, що позивач, починаючи з 26 березня 2020 року, перераховує відповідачу до 10 числа кожного календарного місяця по 1 300,00 дол. США протягом семи календарних місяців.

Позивач, на виконання цих попередніх договорів, перерахувала відповідачу грошову суму у розмірі 9 100,00 дол. США за попереднім договором-1, та 9 100,00 дол. США за попереднім договором-2.

На виконання попереднього договору-1, позивач передала відповідачу наступні грошові кошти (що підтверджується виданими відповідачем розписками): 25 березня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 17 квітня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 27 травня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 22 червня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 28 липня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 20 серпня 2020 року - 1 260,00 дол. США, 20 серпня 2020 року (повторно) - 1 300,00 дол. США, а загалом - 9 060,00 дол. США.

Тобто позивач передала відповідачу усю суму, погоджену у попередньому договорі-1, а саме 18 160,00 дол. США (9 100 + 9 060).

На виконання попереднього договору-2, позивач передала відповідачу наступні грошові кошти (що підтверджується виданими відповідачем розписками): 25 березня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 17квітня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 27 травня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 22 червня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 28 липня 2020 року - 1 300,00 дол. США, 20 серпня 2020 року - 1 300,00 дол. США,20 серпня 2020 року (повторно) - 1 300,00 дол. США, а загалом - 9 100,00 дол. США.

Загалом ОСОБА_1 перерахувала відповідачу на виконання договорів 36 360,00 дол. США, тобто суму, яка була узгоджена цими договорами.

Водночас, відповідач ухилився від укладення основного договору та перестав виходити на зв`язок з позивачкою, внаслідок цього основні договори за попереднім договором-1, попереднім договором-2 не було укладено як у встановлений строк до 30 листопада 2020 року, так і станом на день подання даної позовної заяви.

Позивачка вважала, що попередній договір-1 та попередній договір-2 є нікчемними з огляду на недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення таких договорів, а тому передане нею майно - 36 360,00 дол. США, підлягає поверненню зі сплатою 3 % річних, нарахованих відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України за період з 01 грудня 2020 року до дня подання позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності. Зокрема, суд зазначив, що надані копії розписок не підтверджують зарахування коштів за договорами на рахунок ТОВ «Ріелті Некст» відповідно до укладених договорів. Кошти нібито передавалися директору ТОВ «Ріелті Некст» за розписками, проте доказів подальшого зарахування на поточний рахунок відповідача суду не надано, тому суд достовірно не може встановити обставину отримання відповідачем коштів за попередніми договорами купівлі - продажу апартаментів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі судді Тимош О. М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти та 3 % річних у розмірі 19 684,27 дол. США. Стягнуто з ТОВ «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені при розгляді справи в суді першої інстанції у сумі 5 361,56 грн. Стягнуто з ТОВ «Ріелті Некст» в дохід держави судовий збір у розмірі 8 042,34 грн за подачу апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що той факт, що кошти не були або не в повному обсязі внесені директором на банківський рахунок, не є підставою для відмови у позові про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі, що підтверджений належними доказами. Також суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача 3 % річних.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У жовтні 2024 року ТОВ «Ріелті Некст» звернулося шляхом формування в підсистемі «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 388/139/22, від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14, від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 442/8157/15, від 10 лютого 2021 року у справі № 489/3688/15, від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Водночас заявник вказує, що апеляційний суд не врахував того, що про факт отримання коштів юридичною особою у безготівковій формі можуть свідчити банківські виписки про зарахування коштів, а у безготівковій - прибуткові ордери або квитанції, а тому дійшов помилкового висновку про передачу грошових коштів позивачкою саме ТОВ «Ріелті Некст» за наявності лише попередніх договорів та розписок директора товариства про отримання коштів.

Безпосередньо у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи. На переконання заявника, існує ймовірність, що позивачем будуть здійснені заходи щодо звернення оскаржуваного судового рішення до виконання.

У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3. подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Ріелті Некст», в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 643/9727/23 із Московського районного суду м. Харкова, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення.

У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 643/9727/23.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 лютого 2020 року між ТОВ «Ріелті Некст», як майбутнім продавцем, та ОСОБА_1 , як майбутнім покупцем, укладено попередній договір № 26/02/2020-02, згідно з яким сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк до 30 листопада 2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу, за яким майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_1 в літ. «Л-1» загальною площею 22,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.1 договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю грошову суму у розмірі 9 100,00 дол. США. Зазначена сума перераховується на поточний рахунок майбутнього продавця, який зазначено в розділі «місцезнаходження і реквізити сторін» протягом десяти робочих днів. Зазначена сума розцінюється сторонами як забезпечувальний платіж, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору у день підписання основного договору. З 26 березня 2020 року майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю на вищезазначений розрахунковий рахунок до 10 числа кожного календарного місяця по 1 294,00 дол. США протягом семи календарних місяців.

26 лютого 2020 року між ТОВ «Ріелті Некст» як майбутнім продавцем та ОСОБА_1 як майбутнім покупцем укладено попередній договір № 26/02/2020-03, за умовами якого сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк до 30 листопада 2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу, за яким майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_2 в літ. «Л-1» загальною площею 22,75 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.1 договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю грошову суму у розмірі 9 100,00 дол. США. Зазначена сума перераховується на поточний рахунок майбутнього продавця, який зазначено в розділі «місцезнаходження і реквізити сторін» протягом десяти робочих днів. Зазначена сума розцінюється сторонами як забезпечувальний платіж, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору у день підписання основного договору. З 26 березня 2020 року майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю на вищезазначений розрахунковий рахунок до 10 числа кожного календарного місяця по 1 300,00 дол. США протягом семи календарних місяців.

Чорним В. І., що діяв на підставі статуту та в інтересах ТОВ «Ріелті Некст», надано розписки про отримання від ОСОБА_1 щомісячного платежу за попереднім договором № 26/02/2020-02 купівлі продажу апартаментів № 177 загальною площею 22,7 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в літ. «Л-1» для внесення грошових коштів через установу банку на рахунок ТОВ «Ріелті Некст»: від 25 березня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; від 17 квітня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; від 27 травня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 22 червня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 28 липня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 20 серпня 2020 року в сумі 1 260,00 дол. США; 20 серпня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США (а.с.15-18).

Також Чорним В. І. , що діяв на підставі статуту та в інтересах ТОВ «Ріелті Некст», надано розписки про отримання від ОСОБА_1 щомісячного платежу за попереднім договором № 26/02/2020-02 купівлі - продажу апартаментів № 188 загальною площею 22,75 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в літ. «Л-1» для внесення грошових коштів через установу банку на рахунок ТОВ «Ріелті Некст»: від 25 березня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; від 17 квітня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; від 27 травня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 22 червня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 28 липня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 20 серпня 2020 року в сумі 1 300,00 дол. США; 20 серпня 2020 року в сумі 11 300,00 дол. США. У судовому засіданні представник позивачки зазначив, що при складанні розписок щодо апартаментів № 188 загальною площею 22,75 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в літ. «Л-1», відбулася технічна помилка, а саме: помилково був зазначений попередній договір № 26/02/2020-02, в той час як правильний номер попереднього договору - №26/02/2020-03.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 листопада 2023 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 1-3 є відомості про об`єкт: АДРЕСА_1 - власник ТОВ «Парковий-7».

В Державному реєстрі речових прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру іпотек станом на 08 листопада 2023 року відомості щодо майна: АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_3 відсутні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 листопада 2023 року за юридичною особою: ЄДРПОУ 43328902 зареєстровані об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 .

Проте в обумовлені попередніми договорами строки договори купівлі - продажу укладені не були.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. від 28 лютого 2024 року № 32/01-16 ТОВ «Ріелті Некс» не є стороною договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10 жовтня 2018 року за реєстровим № 6088.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Наведені норми права свідчать про те, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

У постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно».

Системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту першого частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм Глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (див., зокрема постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 608/811/21 (провадження № 13233св23).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд апеляційної інстанції установив, що 26 лютого 2020 року сторони уклали попередні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за яким зобов`язались в обумовлений в договорі строк укласти та належним чином оформити договори купівлі-продажу апартаментів № 177 та № 188 в літ. «Л-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов попередніх договорів ОСОБА_1 передала відповідачеві суму у загальному розмірі 18 160,00 дол. США, проте договори не було укладено, грошові кошти, отримані за попередніми договорами, не повернуто.

Апеляційний суд, установивши, що ТОВ «Ріелті Некст» не є власником вказаного майна, дійшов висновку про нікчемність попередніх договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 26 лютого 2020 року, а відтак і відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також установив, що наявні у справі докази підтверджують факт отримання керівником ТОВ «Ріелті Некст» Чорним В. І. грошових коштів від ОСОБА_1 за двома попередніми договорами.

Зокрема, матеріали справи містять розписки від 25 березня 2020 року, від 17 квітня 2020 року, від 27 травня 2020 року, від 22 червня 2020 року, від 28 липня 2020 року, від 20 серпня 2020 року, згідно з якими керівник ТОВ «Ріелті Некст» Чорний В. І. отримав від ОСОБА_1 кошти за попередніми договорами від 26 лютого 2020 року, для внесення коштів на банківський рахунок (а. с. 15-18).

Встановивши, що між сторонами відсутні договірні зобов`язання, апеляційний суд зробив загалом правильний висновок про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки 18 160,00 дол. США, оскільки ТОВ «Ріелті Некст» ці кошти отримало безпідставно на підставі нікчемних договорів.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що розписки про отримання грошових коштів директором товариства, не підтверджують факт отримання коштів відповідачем від ОСОБА_1 , оскільки суперечать Положенню про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.

Такі доводи є необґрунтованими, оскільки законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування. Кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростувати її будь якими доказами.

Відповідно до статті 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Станом на момент передання позивачкою коштів була чинною Постанова Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, відповідно до підпункту 1 пункту 7Розділу ІІ якої було установлено граничну суму розрахунків готівкою суб`єктами господарювання із фізичними особами у розмірі 50 000,00 грн. При цьому платежі на суму, що перевищує 50 000,00 грн, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Судом апеляційної інстанції установлено, що розрахунки з ТОВ «Ріелті Некст» у безготівковій формі покупцем ОСОБА_1 не проводились, що визнається відповідачем та підтверджується зібраними під час розгляду спору в судах попередніх інстанцій доказами.

Проте порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник