Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 644/11697/15-ц

провадження № 61-44090св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2018 року у складі судді Ізмайлова І. К. та постанову апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2018 року у складі суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування та стягнення коштів за утримання спадкового майна.

Змінивши та уточнивши позов, просила змінити черговість одержання нею права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з четвертої на першу чергу, стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти за утримання належної до спадкування частини нерухомого майна у натурі на загальну суму 14 940 грн 30 коп., що дорівнює 1,4 кв. м житлової площі в спірній квартирі, перерозподіливши житлову площу у спірній квартирі за нею в розмірі 9,7 кв. м, за відповідачем - в розмірі 6,95 кв. м.

В обґрунтування позову посилалась на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року та додатковим рішенням від 19 серпня 2013 року її позов до ОСОБА_2 задоволено частково, встановлено факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 1994 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась вона та його дочка ОСОБА_2 .

Вона та ОСОБА_3 жили як подружжя, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, разом вирішували побутові питання, здійснювали витрати для забезпечення життєдіяльності сім`ї, турбувалися один про одного, вона опікувалася ОСОБА_3 в силу наявного у нього серцевого захворювання, матеріально підтримувала його, в 2002 році після інфаркту вона доглядала його у лікарні, придбавала ліки, в подальшому самостійно поховала його, а крім того, доглядала паралізовану матір ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і його брата ОСОБА_5 та також поховала їх. Крім того, ОСОБА_3 у зв`язку з перенесеним інфарктом було визнано інвалідом 3-ї групи, він також страждав рядом інших захворювань і саме вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. В зв`язку з цим і просила змінити черговість у спадкуванні з четвертої на першу чергу на рівні з дочкою спадкодавця.

Протягом всього часу, що сплинув після смерті ОСОБА_3 , вона фактично проживає в квартирі АДРЕСА_1 , утримує її в належному порядку, регулярно сплачує комунальні послуги, утримує спірне майно за власні кошти. ОСОБА_2 жодного дня не мешкала у спірних квартирах, не сплачувала комунальні послуги, не цікавилася квартирою, її станом. У відповідача виникло грошове зобов`язання перед нею за утримання 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 12 082 грн 17 коп., а з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних - 14 940 грн 30 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_3 на час смерті не міг доглядати за собою і потребував сторонньої допомоги, вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 14 940 грн 30 коп. за утримання спадкового майна не ґрунтується на вимогах закону, оскільки вона не є власником майна, не є особою яка зберігала майно без достатньої правової підстави, а також з наданих нею документи зі сплати комунальних платежів вбачається, що особові рахунки відкриті на інших осіб і вона, проживаючи у квартирі, сплачувала за спожиті нею ж послуги, з цих же підстав суд відмовляє і у задоволенні позову в частині перерозподілу часток у праві власності на спадкове майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна черговості одержання права на спадкування у судовому порядку можлива за наявності таких обставин: спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця; така допомога надавалася протягом тривалого часу; безпорадний стан самого спадкодавця; фізична особа відноситься до кола спадкоємців за законом. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 працював у Харківській обласній філармонії протягом 2009, 2010, та 2011 років на посаді позаштатного адміністратора на підставі договорів підряду. ОСОБА_1 як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 на час смерті не міг доглядати за собою і потребував сторонньої допомоги. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є власником майна чи є особою яка зберігала майно, а також з наданих нею документів зі сплати комунальних платежів вбачається, що особові рахунки відкриті на інших осіб і вона, проживаючи у квартирі, сплачувала за спожиті нею ж послуги, в зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову і у цій частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року вже встановлено, що вона опікувалася чоловіком внаслідок наявного в нього серцевого захворювання, матеріально підтримувала, ці обставини повторному доказуванню не підлягають. Також вона зверталася до апеляційного суду із клопотанням про залучення додаткових доказів, яке залишене судом без уваги. Поза увагою апеляційного суду залишилися його посилання на позбавлення права довести підстави позову показами свідків.

(2) Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року встановлено факт спільного проживання позивача із спадкодацем, що не є доказом його перебування у безпорадному стані. Протягом останніх років життя спадкодавець вів активний спосіб життя, працював, займався громадською діяльністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, щоскладається з квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року та додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 1994 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання батька, усунення від спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 та 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 відмовлено.

ОСОБА_3 не залишив заповіту та з заявами про прийняття спадщини звернулися дочка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 1216-1218 1233 1236 1241 1261 1267 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до пункті 5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 у відповідності до частини 1 статті 1261 ЦК України є його дочка відповідачка ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 у відповідності до статті 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги.

Зміна черговості одержання права на спадкування у судовому порядку можлива за наявності таких обставин: спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця; така допомога надавалася протягом тривалого часу; безпорадний стан самого спадкодавця; фізична особа відноситься до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Повно та всібчно дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, які оцінено належним чином, суди дійшли висновку про те, що посилання позивача на встановлення третьої групи інвалідності спадкодавцю з рекомендацією про протипоказання тяжкої фізичної праці в зв`язку з перенесеним у 2002 році інфарктом та наявністю інших серцево-судинних захворювань не доводять факту перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані; ОСОБА_3 працював у Харківській обласній філармонії протягом 2009, 2010, та 2011 років на посаді позаштатного адміністратора на підставі договорів підряду, при цьому пояснення позивача про те, що ОСОБА_3 фактично ніякої роботи за договорами підряду не виконував, належними доказами не підтверджено.

Суд дав оцінку показам свідків, зазначивши, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року встановлено, що з показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , що ОСОБА_1 з 1994 року зі спадкодавцем постійно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. ОСОБА_1 опікувалася ОСОБА_3 в силу наявного у нього серцевого захворювання, матеріально підтримувала, що спростовує доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про позбавлення її права довести підстави позову показами свідків.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона зверталася до апеляційного суду із клопотанням про залучення додаткових доказів, яке залишене судом без уваги, оскільки апеляційний суд не повернув нові докази з підстав їх неподання до суду першої інстанції та вирішив справу з їх урахуванням, зазначивши, що ОСОБА_1 як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 на час смерті не міг доглядати за собою і потребував сторонньої допомоги.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Заявник також посилається на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року вже встановлено, що вона опікувалася чоловіком внаслідок наявного в нього серцевого захворювання, матеріально підтримувала, ці обставини повторному доказуванню не підлягають.

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, у межах справи, яку розглянув Орджонікідзевський районний суд м. Харкова від 06 серпня 2013 року, встановленню підлягали обставини проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а предметом доказування у цій справі є тривалість опікування (матеріального забезпечення, іншої допомоги) спадкодавцем, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року встановлено факт спільного проживання позивача із спадкодацем, а не його перебування у безпорадному стані, а тому вказаним судовим рішенням не встановлені преюдиційні факти щодо неможливості спадкодавця забезпечувати свої потреби без сторонньої допомоги внаслідок тяжкої хвороби.

Доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на законність судових рішень у справі.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко