Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 644/5538/17

провадження № 61-19435св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кожемякін Андрій Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року у складі судді Ізмайлова І. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кожемякін А. А., про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4201622180000089 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 .

Під час досудового розслідування встановлено, що 22 липня 2015 року у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 знайдено померлим.

15 січня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. за заявою ОСОБА_4 , здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 виданого 21 квітня 1995 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду. За повідомленням управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відсутня інформація щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 .

У комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року право власності на спірну квартиру не зареєстроване.

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 посилався на те, що реєстрація на ім`я ОСОБА_4 приватним нотаріусом 15 січня 2016 року права власності на квартиру проведена на підставі підробленого документа.

15 січня 2016 року приватним нотаріусом Кожемякіним А. А. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

04 березня 2016 року приватним нотаріусом Чижовою Н. А. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Ураховуючи викладене, керівник Харківської місцевої прокуратури № 1, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15 січня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А., та витребувати на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради квартиру АДРЕСА_1 з власності ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15 січня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. за реєстром № 134.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Харківської міської ради квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач, довів, що спірна квартира без законних на те підстав була відчужена сторонньою особою, яка не мала на це права та підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира вибула із власності територіальної громади поза її волею та в подальшому була відчужена особою, яка не мала на це право, за відплатним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегіїз п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що Харківська місцева прокуратура № 1 є неналежним позивачем у справі та не має права представляти інтереси Харківської міської ради. Крім того, належність спірної квартири територіальній громаді м. Харкова не доведено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Житловий будинок по АДРЕСА_1 включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста згідно з рішенням 12 сесії Харківської ради народних депутатів Iскликання від 28 вересня 1992 року «Про комунальну власність міста».

Відповідно до розпорядження Управління комунального майна та приватизації від 28 лютого 2007 року № 190 зазначений житловий будинок передано в господарське відання комунальному підприємству «Жилкомсервіс» (т. 1, а.с. 176).

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї, виданою 49 дільницею комунального підприємства «Жилкомсервіс» 09 листопада 2015 року, ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді м. Харкова (т. 1, а.с. 19).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 03 серпня 2015 року № 13187 (т. 1, а.с. 16).

15 січня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1, виданого 21 квітня 1995 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, за ОСОБА_4 здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 37).

15 січня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. за реєстром № 134 посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 36).

04 березня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н. А. за реєстром № 186 посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 36).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Підставою для державної реєстрації прав відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є, зокрема, свідоцтво про право власності, видане органами приватизації при приватизації житла.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватизаційна справа на квартиру АДРЕСА_1 в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» відсутня.

Реєстрація права власності та укладення договору купівлі-продажу квартири від 15 січня 2016 року відбулось після смерті ОСОБА_4 , тобто вже після припинення його цивільної право- та дієздатності відповідно до положень статей 25 30 ЦК України.

Згідно частиною першоюстатті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказаний правочин не може бути підставою для переходу права власності на спірну квартиру до набувача, оскільки є недійсним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене в того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна квартира вибула із власності територіальної громади поза її волею та в подальшому була відчужена особою, яка не мала на це право, за відплатним договором.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 вказаного Закону у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді

Відповідно до абзаців першого і другого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 вказаного Закону).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України).

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що керівник Харківської міської прокуратури № 1 є неналежним позивачем у справі та не має права представляти інтереси Харківської міської ради, є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що належність спірної квартири територіальній громаді м. Харкова не доведено, є безпідставними, оскільки згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї, виданою 49 дільницею комунального підприємства «Жилкомсервіс» 09 листопада 2015 року, ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді м. Харкова.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк