Постанова

Іменем України

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 644/748/18

провадження № 61-43970св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив заборонити експлуатацію нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 512,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання вказаного об`єкту за функціональним призначенням, у тому числі у підприємницькій або іншій господарській діяльності.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення третейського суду від 14 березня 2006 року право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», площею 512,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації вказаного об`єкту у встановленому законом порядку не видавався.

Прокурор вказував, що оскільки об`єкт будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не приймався в експлуатацію у встановленому законом порядку, використання даного об`єкту у підприємницькій діяльності до вводу його в експлуатацію є таким, що суперечить закону.

Підставою для звернення до суду з цим позовом прокурор вказував на порушення інтересів держави в особі Харківської міської ради, оскільки самочинно реконструйовані відповідачем приміщення розташовані на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року позовну заяву прокурора залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду суд першої інстанції, керуючись пунктом 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку про те, що позовна заява подана прокурором від імені заінтересованої особи, яка не має повноважень на ведення справи.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції фактично підтвердив підстави для представництва прокурора в даній справі. Крім того, судом першої інстанції помилково застосовано положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у вищевказаній справі,в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати вказану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, порушив положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129 Конституції України.

Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не встановив наявність виключного випадку для подання позову прокурором в інтересах держави, зокрема яким чином Харківська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів. Саме лише посилання у позові на неналежне здійснення органом своїх повноважень не може бути достатньою підставою для розгляду позову прокурора. Також ці твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки саме Харківською міською радою оскаржено в апеляційному порядку ухвалу про залишення позову прокурора без розгляду, що свідчить про належне виконання Харківською міською радою своїх обов`язків.

Звертав увагу на те, що ухвала про залишення позову без розгляду приймалась за результатами підготовчого засідання, що відповідає положенням статей 197 200 ЦПК України.

Факт помилкового застосування судом першої інстанції положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України не призвів до прийняття неправильного по суті рішення.

Відзивів від учасників справи на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року до Верховного Суду не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 березня 2019 року цю касаційну скаргу призначено судді-доповідачу Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1017/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року матеріали цивільної справи № 644/748/18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її винесено з додержанням норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що право власності на нерухоме майно: літнє кафе і торговий комплекс по АДРЕСА_2, на виконання укладених договорів позики від 10 грудня 2004 року та від 10 грудня 2004 року (на нежитлову будівлю літ. «А-2», площею 512,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення рішенням від 14 березня 2006 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 січня 2018 року № 112415598.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, в процесі припинення не перебуває.

Підставою звернення прокурора з цим позовом стало використання відповідачем нежитлової будівлі літ. «А-2», площею 512,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без введення в експлуатацію.

Наявність підстав для представництва прокурор обґрунтував тим, що Харківською міською радою не вживались заходи представницького характеру, спрямовані на усунення виявлених порушень, із позовом до суду не зверталась.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року позовну заяву прокурора залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, у тому числі для надання документів, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб в контексті вимог частини першої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання вимог ухвали суду прокурор звернувся з заявою, в якій зазначає, що Харківська міська рада звернулась до Харківської місцевої прокуратури № 3 з листом щодо вжиття прокуратурою заходів в межах компетенції за фактами порушення ОСОБА_1 законодавства про архітектуру та містобудування, що є належним доказом нездійснення або неналежним чином здійснення обов`язків органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Крім того, на виконання статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором надіслано на адресу Харківської міської ради повідомлення про намір звернутися до суду з позовом в інтересах Харківської міської ради.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2018 року позовну заяву прокурора визнано такою, що відповідає вимогам статей 175 177 ЦПК України та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України, що кореспондується положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає право особи чи її законного представника або суб`єкта владних повноважень оскаржити представництво прокурора.

Зміст цієї правової норми визначає перелік осіб, які можуть оскаржити представництво прокурора, що діє в їх інтересах, не погодившись з таким представництвом (частини перша-третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у цій справі є заборона експлуатації за функціональним призначенням нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та була самочинно реконструйована. Тобто, позов ґрунтується, зокрема, на тому, що вказаний об`єкт використовується відповідачем без введення в експлуатацію, чим порушено права та інтереси власника земельної ділянки, на якій вона розташована - органу місцевого самоврядування.

Прокурор заявив позов в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 і відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку, нездійснення органом, уповноваженим державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що подана прокурором позовна заява відповідає вимогам статей 175 177 ЦПК України. Жодних підстав для залишення позову без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд не встановив.

Разом із тим, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду суд вважав те, що прокурор не надав матеріалів перевірки з висновками про застосування представницьких повноважень прокурором щодо подання позовної заяви у цій справі, що надавало би прокурору право звернутися до суду. Вказане, на думку суду, підтверджує те, що позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, а тому суд на підставі частини першої статті 257 ЦПК України залишив позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Положення статті 56 ЦПК України вимагає від прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовувати в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення. Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважав суд першої інстанції у цій справі, водночас може бути підставою для застосування положень статті 185 ЦПК України.

Таким чином, скасовуючи ухвалу про залишення позову без розгляду, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відкриваючи провадження у справі, відповідно до положень частини п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» суд першої інстанції тим самим визнав право прокурора на звернення до суду із зазначеним позовом.

Факт відкриття провадження у справі свідчить про підтвердження повноважень прокурора, який діє в інтересах інших осіб, оскільки в розумінні частини п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор набуває процесуального статусу позивача.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що ухвала про залишення позову без розгляду приймалась за результатами підготовчого засідання, що відповідає положенням статей 197 200 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, з огляду на наступне.

Аналіз статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у поєднанні зі змістом пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку відкриття провадження у справі за позовом прокурора в інтересах органу, який зазначений прокурором, провадження у справі може бути закрито за клопотанням цього органу, який є позивачем у справі (частина п`ята статті 56 ЦПК України), однак позов не може бути залишено без розгляду із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 257 ЦПК України, оскільки відкрите провадження у справі само по собі є визнанням повноважень прокурора на пред`явлення позову.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що оскарження Харківською міською радою в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції свідчить про те, що орган місцевого самоврядування належним чином здійснює свої обов`язки щодо захисту своїх інтересів колегія суддів відхиляє, оскільки в розумінні діючого законодавства участь прокурора в судовому процесі в інтересах суб`єкта владних повноважень зумовлена, зокрема, усвідомленою пасивною поведінкою такого суб`єкта до моменту звернення прокурора з позовом до суду.

Інші доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення а постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик