Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 644/8081/17

провадження № 61-1179св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Ігнатенка В. М., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року в складі судді Зябрової О. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому на підставі статті 1212 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 257 249 грн, набутих без достатньої правової підстави.

Позов мотивований тим, що 15 червня 2015 року між сторонами було узгоджено вартість виконання ОСОБА_2 монтажних робіт та реконструкції будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується підписаним актом узгодження ціни на виконання робіт.

З метою виконання досягнутих домовленостей відповідно до актів передачі грошових коштів ОСОБА_2 отримав 650 000 грн на купівлю будівельних матеріалів та проведення будівельно-монтажних робіт. Проте згідно акта виконаних робіт від 22 червня 2015 року він прийняв виконанні роботи на суму 392 751 грн.

Посилаючись на те, що у жовтні 2015 року ОСОБА_2 в односторонньому порядку припинив виконання будівельних робіт, решту отриманих грошових коштів в розмірі 257 249 грн не повернув, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які ними виконуються.

Встановивши, що правова природа зобов`язань не скасована, не визнана недійсною, не змінена та не припинена, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції врахував, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року встановлено вчинення сторонами у справі правочинів, спрямованих на виконання обумовлених ремонтно-будівельних робіт, у зв`язку з чим погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд не зазначив, якими спеціальними інститутами цивільного права врегульовано правовідносини, спрямовані на виконання обумовлених ремонтно-будівельних робіт. Усна домовленість на проведення ремонтних робіт не може бути ототожнена з поняттям правочинів, спрямованих на виконання ремонтно-будівельних робіт, оскільки існує обмеження, встановлене ЦК України, щодо правочинів, які можуть вчинятися між фізичними особами усно. Обраний спосіб захисту порушеного права на підставі статті 1212 ЦК України є єдиним для позивача.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгодили вартість виконання монтажних робіт та реконструкції будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт узгодження.

16 червня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 550 000 грн для придбання будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт за вищевказаною адресою.

Згідно акта виконаних робіт від 22 червня 2015 року підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи на суму 392 751 грн.

21 липня 2015 року та 24 липня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 100 000 грн для придбання будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: АДРЕСА_1.

Будь-яких інших будівельно-монтажних робіт ОСОБА_2 не виконав.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 157 249 грн у зв`язку з невиконання відповідачем умов договору підряду.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 158 821 грн 50 коп.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що між сторонами існувала усна домовленість щодо проведення на замовлення ОСОБА_1 ремонтних робіт, у той час як за змістом статей 856 857 ЦК України між сторонами має бути укладений договір у письмовій формі з визначенням умов договору.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 із заявою про повернення безпідставно набутого майна, яка залишена без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

При цьому апеляційний суд, керуючись статтею 82 ЦПК України, вважав преюдиційними обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року, зокрема, щодо існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усної домовленості про проведення ремонтних робіт, що, на думку апеляційного суду, свідчить про вчинення сторонами у справі правочинів, спрямованих на виконання обумовлених ремонтно-будівельних робіт.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про існування між сторонами договірних зобов`язань, та вважаючи преюдиційними обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року, не звернув уваги, що підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у зв`язку з невиконання відповідачем умов договору підряду судом вказано саме відсутність між сторонами договору та його укладення у письмовій формі з визначенням умов такого правочину.

Таким чином, оскільки грошові кошти в розмірі 257 249 грн отримані відповідачем без достатньої правової підстави, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення позову відповідно до статті 1212 ЦК України.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що в рішенні апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що між сторонами не укладений договір підряду, а тому відповідач незаконно утримує грошові кошти, які надані позивачем.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій в сумі 11 576, 20 грн.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 257 249 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 11 576, 20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді : В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Ігнатенко

В. М. Коротун