ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 645/1975/19

провадження № 51-1696км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3.,

суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6.,

прокурора ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_1 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня

2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 січня 2022 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Надеждівка Лозівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 41 597,43 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 жовтня 2018 року о 20:00, керуючи автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Маршала Рибалка в бік вул. Харківських дивізій у м. Харкові,порушуючи вимоги пунктів 2.9 та 12.3 Правил дорожнього руху, вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_2 , чим спричинив останній середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі засуджений вказує, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд не роз`яснив йому право бути звільненим від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, та не застосував закону, який підлягає застосуванню, тому просить рішення судів скасувати, а провадження щодо нього закрити згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Також ОСОБА_1 надіслав суду клопотання, у якому вказав про свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор та захисник підтримали касаційну скаргу засудженого щодо необхідності звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

Засуджений в судове засідання не з`явився, однак, подав клопотання про розгляд кримінального провадження за його відсутності, просить касаційну скаргу задовольнити та підтримує своє клопотання.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі та клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності, матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ч.1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі.

Виходячи зі змісту вимог ст. 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_1., не погоджуючись з обвинувальним вироком суду, постановленим стосовно його підзахисного, звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, у якій просив оскаржуване судове рішення змінити в частині призначеного покарання та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням або призначити більш м`яке покарання, ніж обмеження волі, передбачене санкцією ст. 286 КК.

Як установлено в ході касаційного розгляду, ОСОБА_1 обвинувачувався в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Згідно з приписами ст. 12 КК (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI, яка діяла на момент вчинення злочину) кримінальне правопорушення, яке інкримінувалося ОСОБА_1 , є злочином невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до 2 років, або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону від 8 квітня 2014 року

№ 1183-VII, яка діяла на момент вчинення злочину) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи, що днем вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину є 21 жовтня 2018 року (за попереднім вироком він засуджений за злочин, який скоєний 25 грудня 2016 року), на час розгляду апеляційним судом даного кримінального провадження минув трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 286 КК, який не переривався.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закінчення строку давності, визначеного ст. 49 КК, за умови наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цих підстав, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення такої особи від кримінальної відповідальності.

Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 285 КПК апеляційний суд не роз`яснив ОСОБА_1 його право бути звільненим від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

Також, при наявності згоди ОСОБА_1 на звільнення від кримінальної відповідальності, усупереч положенням ст. 49 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК суд апеляційної інстанції відповідного рішення не постановив.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито. За правилами вказаної норми допущені у кримінальному провадженні порушення є істотними.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 до касаційної скарги додав клопотання відповідно до якого він просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та вказав, що не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів убачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого задовольнити, судові рішення скасувати і звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону від

8 квітня 2014 року № 1183-VII, яка діяла на момент вчинення злочину), кримінальне провадження стосовно нього закрити, а цивільний позов залишити без розгляду.

Керуючись статтями 433 434 436 438 440 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 січня 2022 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у зв`язку зі спливом строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону від 8 квітня 2014 року № 1183-VII).

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_4 ОСОБА_10