Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 645/545/17

провадження № 61-25383св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Харківська первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,

третя особа - Харківська первинна профспілкова організація авіадиспетчерів,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги директора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М. та касаційну скаргудиректора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 році Харківська первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» (далі - ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух») про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» відповідно до статей 28, 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» має право на отримання інформації, а саме копій наказів щодо виплати матеріальної допомоги працівникам за весь 2016 рік. Голова профкому ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» ОСОБА_2 неодноразово звертався до директора Харківського регіонального структурного підрозділу ОСОБА_1 листами від 09 листопада 2015 року № 602, від 23 грудня 2015 року № 619, від 11 січня 2016 року № 621 про надання такої інформації, однак отримував відповіді, що запитувана інформація згідно зі статтями 14, 16 Закону України «Про захист персональних даних» буде надана після отримання згоди на доступ до персональних даних, їх поширення та передачу, тобто не виконав установлених законом обов`язків та не надав копій вказаних наказів.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, позивач просив визнати незаконним та протиправним ненадання директором Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 копій наказів про виплати згідно з пунктом 6.28 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками (далі - колективний договір), зобов`язати директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 терміново надати голові профкому ХППО ВП «Федерації профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» копії всіх наказів за 2016 рік про виплати згідно з пунктом 6.28 колективного договору.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року позов у частині вимог до ДП «Украерорух» залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація, яку запитує позивач, містить персональні дані працівників Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух», а тому без їх згоди її поширювати не можна. Крім того, суд виходив із того, що голова ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» не є суб`єктом, який уповноважений здійснювати контроль за дотриманням колективного договору та, відповідно, отримувати вказану інформацію за запитом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» задоволено, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та протиправним ненадання директором Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 на запити голови профкому ХППО ВП «Федерації профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» копій наказів про виплати згідно з пунктом 6.28 колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілкою. Зобов`язано ДП «Украерорух» надати копії всіх наказів Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» за 2016 рік, на запити профкому ХППО ВП «Федерації профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» про виплати, згідно з пунктом 6.28 колективного договору, у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що інформація, яку просив надати позивач, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не належить до інформації з обмеженим доступом, а тому відповідач зобов`язаний був надати таку інформацію. Висновок суду першої інстанції про те, що запити про надання документів підписані головою ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», який не є суб`єктом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням колективного договору, є помилковим: оскільки він є керівником позивача та діє від його імені, підписання ним запитів на ім`я адміністрації Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» є належним зверненням позивача про надання відповідної інформації.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року виправлено описки в постанові Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року, а саме: у вступній та резолютивній частинах замість помилково зазначеного відповідачем Державне підприємство обслуговування повітряного руху України зазначено єдиного відповідача ОСОБА_1 ; дев`ятий абзац мотивувальної частини постанови Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року викладено в такій редакції: «Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то на користь позивача необхідно стягнути з відповідача понесені та документально підтверджені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3 008,00 грн. Крім того, з відповідача підлягає стягненню недоплачений позивачем судовий збір на користь держави у розмірі 3 712,00 грн»; шостий та сьомий абзаци постанови Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у вступній та резолютивній частині та у повному її тексті викладено в такій редакції: «Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Харківської первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» судовий збір у розмірі 3 008,00 (три тисячі вісім) грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3 712,00 (три тисячі сімсот дванадцять) грн».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі директор Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи та порушив норми статей 14, 16 Закону України «Про захист персональних даних» і конституційні права осіб, які не надали згоди на отримання інформації стосовно матеріальних виплат згідно з пунктом 6.28 колективного договору. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що голова профкому ОСОБА_2 , без відповідних повноважень від профспілкового комітету, звертався до директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» з питаннями про надання інформації, а саме щодо наказів про виплати згідно з пунктом 6.28 колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками. Крім того, від членів профспілки не надходило заяв до профспілкового комітету про неналежні виплати матеріальної допомоги, тому заявник вважає, що взагалі не було факту порушення чиїх-небудь прав, які мав захистити суд. Суд апеляційної інстанції не мотивував рішення в частині стягнення судових витрат, оскільки не зрозуміло, з яких підстав апеляційний суд визначив загальний розмір судового збору в сумі 6 720,00 замість 1 408,00 грн (640 х 2 (позовні вимоги немайнового характеру) х 110 % = 1408). Крім того, заявник зазначає, що в період з 01 січня 2016 року до 21 червня 2016 року на Харківському регіональному структурному підрозділі ДП «Украерорух» існувала Первинна профспілкова організація авіадиспетчерів м. Харкова, до якої входили майже всі працівники. Водночас ХППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» почала свою діяльність тільки у червні 2016 року, а не з початку 2016 року, тому позивач не мав права вимагати накази стосовно своїх членів профспілки, оскільки таких членів, як і самої профспілки до червня 2016 року не існувало. Крім того, позивачу була надана вся належна інформація, яка запитувалась та згоду на надання якої було отримано від осіб - членів профспілки.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ДП «Украерорух» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, яким, зокрема, зобов`язано ДП «Украерорух» вчинити певні дії, не звернув уваги на те, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року позов у частині вимог до ДП «Украерорух» залишено без розгляду за заявою позивача, тобто у справі залишився лише один відповідач ОСОБА_1 . Крім того, рішення апеляційного суду не містить обґрунтування розміру судового збору, який стягнено судом у сумі 6 720,00 грн, оскільки позивачем було сплачено судового збору в сумі 3 860,00 грн (1 544,00 грн (за подання позову) + 2 316,00 грн (за подання апеляційної скарги - 1 544 х 150 %)).

У липні 2018 року директор Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в ухвалі про виправлення описок від 14 червня 2018 року фактично порушує питання про зміну рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року по суті, що не може вважатися опискою в розумінні статті 269 ЦПК України.

Ухвалами Верховного Суду від 25 травня 2018 року та від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційні скарги ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» просить залишити касаційні скарги директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим. При цьому зазначено, що оскаржуваним рішенням апеляційного суду від 12 квітня 2018 року, в якому суд усунув його недоліки шляхом виправлення описок, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ДП «Украерорух» не вирішувалося, а тому підприємство не має права на подання касаційної скарги, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України є підставою для закриття касаційного провадження. Що стосується касаційної скарги директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 то її доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, яким апеляційний суд надав належну правову оцінку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З огляду на це розгляд касаційних скарг директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» Верховний Суд здійснює в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками діє колективний договір між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, дія положень якого поширюється і на Харківський регіональний структурний підрозділ ДП «Украерорух».

06 червня 2016 року на Харківському регіональному структурному підрозділі ДП «Украерорух» зареєстрована ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», 01 серпня 2016 року зареєстрована Харківська первинна профспілкова організація авіадиспетчерів.

Відповідач ОСОБА_1 є директором Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух», який є структурним підрозділом ДП «Украерорух», що підтверджується Положенням про Харківський регіональний структурний підрозділ ДП «Украерорух», затвердженим наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 квітня 2015 року № 157.

Позивач в особі голови профкому ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» ОСОБА_2 звертався до директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 з листами від 04 серпня 2016 року № 3, від 12 серпня 2016 року № 5, від 02 вересня 2016 № 13, від 13 вересня 2016 року № 17, від 04 листопада 2016 року № 24, в яких просив надати інформацію, а саме: копії наказів щодо виплати матеріальної допомоги працівникам за весь 2016 рік, з метою здійснення контролю за виконанням пункту 6.28. колективного договору, яким встановлено, що здійснення інших виплат, не передбачених у переліку, який наведений у розділі 6 «Соціальні гарантії, пільги та компенсації» колективного договору, розглядається в індивідуальному порядку спільно з адміністрацією підприємства та профспілками.

Протоколом спільного засідання комісії згідно з наказом директора ДП «Украерорух» від 26 вересня 2016 року № 263, що проводилось з 04 жовтня 2016 року до 05 жовтня 2016 року, на якому розглядалось питання, зокрема, про надання копій наказів Харківського регіонального структурного підрозділу про виплату матеріальної допомоги згідно з пунктом 6.28 колективного договору, було вирішено, що зазначене питання буде вирішуватись після проведення консультацій з працівниками стосовно надання згоди на поширення персональних даних з урахуванням Закону України «Про захист персональних даних».

ДП «Украерорух» повідомило голову профкому ХППО ВП «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» листом від 12жовтня 2016 року № 6.4-1-1409 про те, що згоду на доступ до персональних даних, їх поширення та передачу третім особам надали 15 осіб, не надали згоди 34 особи, 1 особа перебуває на лікарняному та інформація буде надана після виходу її на роботу. Адміністрація підприємства надала витяги з наказів про надання матеріальної допомоги працівникам Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» за 2016 рік за списком працівників, які надали свою письмову згоду на доступ до персональних даних, їх поширення та передачу третім особам відповідно до статей 14, 16 Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, відповідач надав запитувану інформацію щодо 15 осіб, які надали згоду на доступ до персональних даних, їх поширення та передачу третім особам. Щодо решти працівників, 34 з яких згоду не надали, а один перебував на лікарняному, то в наданні відповідної інформації було відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об`єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об`єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що профспілки, їх об`єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п`ятиденного терміну.

Згідно з пунктами 2, 6 частини першої статті 40 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» члени виборних органів профспілок, об`єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право: вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників; перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів для соціальних і культурних заходів та житлового будівництва.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач, як первинна профспілкова організація, реалізуючи свої повноваження щодо контролю за виконанням ДП «Украерорух» колективного договору, укладеного між адміністрацією підприємства та профспілками, має право одержувати від відповідача інформацію про здійснення виплат, передбачених пунктом 6.28 колективного договору.

Частиною другою статті 32 Конституції України передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з частинами другою та третьою статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що об`єктами захисту є персональні дані.

В абзаці другому частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

ДП «Украерорух» є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. До складу підприємства входять підрозділи Об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (пункт 1.1 Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Статут)).

Харківський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи.

Відповідно до пункту 9.2 Статуту прибуток підприємства формується за рахунок надходжень від провадження господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до витрат, витрат на оплату праці, сплати відсотків за кредитами банків, сплати передбачених законодавством податків та інших платежів до бюджету, відрахувань до цільових та інших фондів, залишається у повному його розпорядженні та використовується відповідно до законодавства.

Отже, Харківський регіональний структурний підрозділ ДП «Украерорух» є госпрозрахунковим комерційним підприємством, яке самостійно здійснює господарську діяльність, отримує прибуток, за рахунок якого своїм працівникам виплачує заробітну плату, в тому числі й матеріальну допомогу. Бюджетних коштів не отримує, лише майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання.

Апеляційний суд не врахував наведених положень законодавства та обставин справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що запитувана позивачем інформація щодо надання наказів про виплати здійснені працівникам на підставі пункту 6.28 колективного договору належить до інформації, яка не підлягає обмеженню, оскільки такі виплати ДП «Украерорух» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, унаслідок чого помилково скасував рішення місцевого суду, яке відповідає закону.

Крім того, апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду не звернув уваги на таке.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції (далі - ЦПК 2004 року), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 119 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц).

Звертаючись до суду із позовом про визнання незаконними та протиправними дій керівника підприємства щодо ненадання копій наказів про виплати згідно з пунктом 6.28 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, а також зобов`язання надати такі накази, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог визначив відповідачем директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» ОСОБА_1 , який є посадовою особою та керівником зазначеного структурного підрозділу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позов подано до директора Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украеррух» ОСОБА_1, який є посадовою особою та керівником Харківського регіонального структурного підрозділу А, тобто не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, що є підставою для відмови в позові.

Таким чином, скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції припустився помилки в застосуванні норм матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на обставини справи ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

У зв`язку із скасуванням постанови Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року підлягає скасуванню й ухвала Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року про виправлення описки.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги директора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2018 року про виправлення описки скасувати, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов