ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 645/6196/16

провадження № 61-4270св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану ОСОБА_6, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року у складі судді Бабкової Т. В. та на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

- визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : під час перебування ОСОБА_1 в м. Харкові шляхом безперешкодного спілкування з дітьми та участь у їх вихованні у рівній кількості днів з матір`ю (в цей час надати можливість батькові забирати дітей зі школи, дитячого навчального закладу без присутності матері з обов`язковим повідомленням про це матері), а також спілкування з дітьми під час державних свят та шкільних канікул у рівній кількості днів з матір`ю, безперешкодний виїзд дітей під час шкільних канікул до батька за місцем його проживання та для спільного відпочинку в інші міста; систематичне спілкування з дітьми за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми, в тому числі за допомогою відеодзвінків;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на зарядний пристрій Technoline вартістю 600 грн, зарядний пристрій до автомобільного акумулятору вартістю 300 грн, дриль вартістю 350 грн;

- визнати грошові кошти в сумі 30000 грн на депозитному вкладі в ПАТ КБ «ПриватБанк» № SAMDNWFD0070158071800 від 20 червня 2014 року, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнути на користь позивача Ѕ частину вказаних коштів;

- поділити товар для Інтернет магазину, власником якого є ОСОБА_2 , придбаний на суму 5000 грн шляхом надання ОСОБА_1 компенсації в розмірі 2500 грн;

- визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на автомобіль Citroen BX 1.9D Leader 1986, номерний знак НОМЕР_1 ;

- визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на грошові кошти у сумі 600 євро на депозитному вкладі в ПАТ КБ «ПриватБанк» № SAMDNWFD0070153107800 від 17 червня 2014 року та стягнути вказані кошти на користь позивача;

- визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на грошові кошти у розмірі 1733,13 доларів США на депозитному вкладі в ПАТ КБ «ПриватБанк» № SAMDNWFD0070158161300 від 20 червня 2014 року та стягнути вказані кошти на користь позивача.

Позов мотивовано тим, що з 26 червня 2009 року по 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сторони проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із матір`ю, яка перешкоджає йому спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні. Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто згоди з приводу поділу майна, яке є їх спільною сумісною власністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково; вирішено:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000 грн;

- встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши час: перша, третя субота місяця з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; друга, четверта неділя місяця з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; щовівторка та щочетверга з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. в межах м. Харкова;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено;

- вирішено питання про розподіл судових витрат.

Встановлюючи порядок участі батька у вихованні малолітніх дітей, суд першої інстанції, врахувавши задоволення максимальних інтересів дітей, які переважають за інтереси батьків, наявність спору між батьками з приводу способу участі батька у вихованні дітей, вік, стать, стан здоров`я, психоемоційний стан дітей, принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, дійшов висновку, що ОСОБА_1 має гарантоване законом, рівне з матір`ю дітей право на спілкування зі своїми дітьми та право на їх виховання, у зв`язку з чим уважав необхідним визначити саме такий порядок участі батька у вихованні малолітніх дітей.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року, яке переглядалося в апеляційному порядку лише в частині визначення способу участі батька у вихованні дітей, залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- задовольняючи частково позов в частині визначення способу участі у вихованні дітей, суд першої інстанції, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дітей та виходячи з інтересів дітей, висновку органу опіки та піклування і вимог статей 157 158 СК України, дійшов вірного висновку про визначення саме такого способу, який у повній мірі відповідатиме інтересам дітей та є достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дітей;

- зареєстроване місце проживання позивача знаходиться в населеному пункті, що віднесений до зони АТО. В суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що фактично проживає у м. Києві, де орендує квартиру, однак належних та допустимих доказів цьому не надав, за його фактичною адресою умови проживання досліджені не були, не довів, що за цією адресою є умови для ночівлі та перебування трьох дітей. Позивач не вказав місце та умови спільного відпочинку, не зазначив, у які конкретно періоди бажає забирати дітей під час шкільних канікул, що унеможливить виконання судового рішення.

Аргументи учасників справи

19 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в частині позовних вимог про встановлення порядку участі батька у вихованні неповнолітніх дітей скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд:

- установив порядок його участі у вихованні дітей, який порушує принцип рівності прав батька та матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми;

- під час вирішення справи не врахував вахтовий метод роботи позивача, що звужує право батька на спілкування з дітьми в межах міста Харкова, у зв`язку з чим він просив саме про встановлення графіку спілкування з дітьми під час перебування батька в м. Харкові;

- не врахував надані позивачем докази про утримання, піклування та обізнаність позивача про стан дітей, що дає підстави для безперешкодного виїзду дітей під час шкільних канікул до місця проживання батька.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в частині вирішення спору про поділ спільного майна подружжя у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

15 січня 2021 року у зв`язку з повторним авторозподілом справу передано судді Антоненко Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 червня 2009 року по 25 квітня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу діти проживають разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 383 Харківської міської ради» від 25 жовтня 2016 року № 01-35/179 ОСОБА_3 , з 01 червня 2016 року ходить до школи; ОСОБА_4 відвідує групу № 3 середнього віку дошкільного закладу з 01 вересня 2015 року по теперішній час; ОСОБА_5 в дошкільний навчальний заклад не зарахована.

ОСОБА_1 працює в ТОВ «Ран» геодезистом виробничого відділу з 01 квітня 2015 року згідно наказу № 8-к від 01 квітня 2015 року. Характер роботи позивача пов`язаний з відрядженням за межі України тривалістю понад 2-х місяців та періодами перебування вдома близько півтора місяця.

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі акту обстеження житлово-побутових умов за адресою реєстрації ОСОБА_1 встановлено, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 не газифіковане, має пічне опалення, електричну плиту, зручності знаходяться на вулиці, наявний колодязь, будинок використовується в літню пору року як дача.

Відповідно до висновку Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 04 квітня 2017 року № 256 про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що Управління служб як представник органу опіки та піклування вважає за доцільне встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей, визначивши час: перша, третя субота місяця з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; друга, четверта неділя місяця з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; щовівторка та щочетверга з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. в межах м. Харкова.

Суди встановили, що кожен з батьків належним чином виконує покладені на нього обов`язки щодо участі у вихованні дитини та реалізації вищенаведених норм. Проте, між сторонами не було досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування позивача з дитиною, що спричинило недостатню участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Позивач просить забезпечити безперешкодний виїзд дітей під час шкільних канікул до нього за місцем його проживання та для спільного відпочинку в інші міста протягом одного місяця влітку та по одному тижню взимку і навесні протягом відповідних канікул. Між тим, зареєстроване місце проживання позивача знаходиться в населеному пункті, що віднесений до зони АТО. В суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що фактично проживає у місті Києві, де орендує квартиру, однак належних та допустимих доказів цьому не надав, за його фактичною адресою умови проживання досліджені не були, не доведено, що за цією адресою є умови для ночівлі та перебування трьох дітей. Позивач не вказав місце та умови спільного відпочинку, не зазначає в які конкретно періоди бажає забирати дітей під час шкільних канікул, що буде перешкодою у виконанні судового рішення. Оскільки державні свята та шкільні канікули припадають також і на ті дні, які визначені судом батьку для спілкування з дітьми, то необхідності визначати у ці дні окремий порядок спілкування на цей час та за наведених обставин відсутні.

При визначенні способу участі батька суди врахували вік малолітніх дітей, яким на час вирішення справи виповнилося відповідно 4, 6 і 8 років, внаслідок чого вони мають безумовну прив`язаність до матері, яка приділяє їх догляду та піклуванню значно більше часу, її обізнаність щодо найнеобхідніших потреб дітей, факт наявності у дітей небезпечних для дитячого життя хронічних захворювань, вахтовий метод роботи батька, який вимушений значний період часу перебувати поза межами постійного місця проживання дітей, ту обставину, що на території України батько має постійне місце проживання на значній віддаленості від місця постійного проживання малолітніх дітей разом із матір`ю, відсутність зручностей за місцем його проживання. За таких обставин, враховуючи задоволення максимальних інтересів дітей, які переважають за інтереси батьків, наявний спір, що виник між батьками з приводу способу участі батька у вихованні дітей, враховуючи вік, стать, стан здоров`я, психоемоційний стан дітей, принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, задовольнили позовну вимогу частково.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 9 Конвенції 00Н про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома 'батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61 -18994св 19) вказано, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини».

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахувавши надані позивачем докази на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення пред`явлених позовних вимог.

Суди вірно відхилили вимоги про встановлення спілкування батька з дітьми під час державних свят та шкільних канікул у рівній кількості днів з матір`ю, безперешкодний виїзд дітей під час шкільних канікул до батька, оскільки державні свята та шкільні канікули припадають також і на ті дні, які визначені судом батьку для спілкування з дітьми. Крім того, позивачу роз`яснено судом, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дітей, що буде відповідати, насамперед, їх інтересам.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом доказів утримання дітей: квитанцій про щомісячне перерахування коштів на утримання дітей, оплати навчання, лікування дітей та характеристику від 25 жовтня 2016 року № 01-35/180, видану Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 383 про те, що дитячого закладу дітей приводили мама і тато, не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення для встановлення порядку участі батька у вихованні дітей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині без змін. За таких обставин та відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в частині визначення способу участі батька у вихованні дітей,залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук