Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/731/18

провадження № 61-20399св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: державний навчальний заклад «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Фрунзенського районного суду

м. Харкова у складі судді Іващенка С. О. від 20 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І., від 15 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: державний навчальний заклад «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від виховання яких ухиляються.

Позивач вказував, що родина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 багатодітна: окрім ОСОБА_6 , ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 , в родині ще є повнолітні діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (заміжня, мешкає окремо), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (заміжня, мешкає окремо), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Родина отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та ОСОБА_4 отримує компенсацію по догляду за інвалідом І групи,

а ОСОБА_5 - пенсію, як особа з інвалідністю І групи.

Діти перебувають на обліку Служби у справах дітей по Немишлянському району, як такі, що опинились у складних життєвих обставинах.Помешкання, в якому проживає родина, потребує капітального ремонту (у будинку відсутнє опалення).

Відповідно до інформації з Харківської міської дитячої поліклініки № 15, під наглядом якої перебувають неповнолітні, батьки дітьми не займаються, на профілактичний огляд дітей в поліклініку не приводять.

Відповідно до інформації Харківської загальноосвітньої школи № 32, яку відвідують ОСОБА_12 з п`ятого класу, а ОСОБА_13 з першого класу, батьки навчанням дітей та рівнем навчальних досягнень не цікавляться, батьківські збори не відвідують, з класними керівниками дітей зв`язок не підтримують.

Зазначав, що найменші діти ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 влаштовані Службою у справах дітей по Немишлянському району до Харківського обласного центру соціально - психологічної реабілітації дітей за заявою батьків.

ОСОБА_15 мешкає у гуртожитку Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», між ним та батьками стали спостерігатись доволі напружені стосунки. За інформацією Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», який ОСОБА_16 відвідує з 01 вересня 2015 року, батьки неповнолітнього вихованням сина не займаються, навчанням не цікавляться. Адміністрація навчального закладу вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_17 .

Служба у справах дітей неодноразово зверталася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовними заявами про відібрання малолітніх у батьків, однак, у їх задоволені відмовлено з підстав недостатності доказів.

Вказав, що питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо всіх неповнолітніх дітей у родині розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради у присутності батьків та ОСОБА_6 .

Посилаючись на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради просив: позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відносно неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій» аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 у розмірі по 1/8 частки всіх видів їх доходів з кожного, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до його повноліття;

стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі по 1/8 частки всіх видів їх доходів з кожного, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до їх повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 травня 2019 року частково задоволено позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_1 , неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відносно неповнолітніх: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини усіх видів його доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2018 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини усіх видів її доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2018 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місячного платежу допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь держави судові витрати у розмірі 881 грн з кожного.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, не забезпечують належних умов для їх проживання та навчання, не дбають про їх гігієну та стан здоров`я, а тому виходячи з обставин справи та керуючись інтересами дітей, суд вважав за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнути з них аліменти на їх утримання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 .

Змінено рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 травня 2019 року в оскаржуваній частині.

Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_1 , неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Вирішено відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батьків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , без позбавлення батьківських прав.

Скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 03 грудня 1971 року судових витрат у розмірі 881 грн.

В частині стягнення аліментів на утримання дітей рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачі належним чином не виконують своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, не забезпечують їм належних умов для проживання та навчання, не дбають про їх гігієну та стан здоров`я і такі умови проживання дітей є небезпечними для їх здоров`я та виховання.

Однак суд апеляційної інстанції вважав, що ці обставини свідчать про наявність підстав для застосування тимчасового заходу як відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав, який здійснюється на підставі статті 170 СК України, в якнайкращих інтересах дітей з метою охорони їх фізичного та психічного здоров`я, забезпечення нормального розвитку та права на освіту, а не позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом.

В частині стягнення з батьків аліментів на утримання дітей рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року, ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не наділений повноваженнями визнавати приміщення таким, що потребує капітального ремонту, а тому суди попередніх інстанцій помилково взяли його до уваги як належний доказ. З актом обстеження житлових умов відповідачі не ознайомлювалися та не підписували.

Вказувала, що висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав стосувався лише ОСОБА_17 і не стосувався персонально інших дітей.

Матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують спростовують доводи позивача про невиконання відповідачами своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 28 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 26 березня 1994 року перебувають у шлюбі, від якого мають вісьмох дітей, з яких на час розгляду справи троє є неповнолітніми (а. с. 19). Зокрема, відповідачі є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Неповнолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_12 навчаються у комунальному закладі «Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 32 Харківської міської ради Харківської області імені двічі героя Радянського союзу О. О. Головачова» у п`ятому та восьмому класах відповідно (а. с. 46).

ОСОБА_12 навчається у цій школі з п`ятого класу, ОСОБА_19 з першого класу. Батьки навчанням дітей та рівнем навчальних досягнень не цікавляться, батьківські збори не відвідують, з класними керівниками зв`язок не підтримують, допомогу навчальному закладу не надають, що підтверджується довідкою навчального закладу (а. с. 47).

Відповідно до характеристики з навчального закладу, ОСОБА_13 здібна, має гарну пам`ять, однак навчається не в повну міру своїх сил, не завжди виконує класні завдання, потребує постійного контролю, школу відвідує частково, має низький загальний розвиток, повільно читає. У колективі дівчинка має авторитет доброї дитини, в спілкуванні з однолітками та дорослими має певні проблеми. Батьки приділяють недостатньо уваги вихованню дівчинки, батьківські збори не відвідують, не цікавляться успіхами дитини, не підтримують зв`язок з класним керівником (а. с. 48).

З характеристики ОСОБА_2 з навчального закладу вбачається, що вона за час навчання в школі виявила себе як пасивна учениця, неуважна, погано пише, інколи пропускає уроки без поважних причин, потребує постійного контролю. Батьки приділяють недостатньо уваги вихованню дівчинки, дитина має проблеми з особистою гігієною, часто виглядає неохайно (а. с. 50).

ОСОБА_14 , 2009 року народження, навчається у Комунальному закладі «Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 63 Харківської міської ради Харківської області» з 01 вересня 2016 року. За інформацією школи батьки навчанням дитини не цікавляться, не відвідують батьківських зборів, допомоги навчальному закладу не надають (а. с. 51).

Зі змісту довідки навчального закладу від 30 жовтня 2017 року та характеристики ОСОБА_3 вбачається, що він засвоїв програму першого класу на початковому рівні, рівень розвитку мовлення та моторики низький, словниковий запас недостатній для зв`язного висловлювання власної думки.

Дитина не провокує конфліктів, має охайний зовнішній вигляд, уроків без поважних причин не пропускає, має все необхідне приладдя для навчання.

Група здоров`я дитині не визначена, оскільки батьки не пройшли з ним медичного огляду.

Родина малозабезпечена, але через ненадання довідки про склад сім`ї хлопчик не харчується безкоштовно та не відвідує групу подовженого дня.

Дитину до шкоди приводять та забирають старші сестри чи брати.

Батьки не відвідують батьківські збори, навчанням дитини не цікавляться, батько приходить до школи тільки за вимогою вчителя (а. с. 51-52).

Відповідно до листа адміністрації Комунального закладу «Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №63 Харківської міської ради Харківської області» від 31 липня 2018 року №247 ОСОБА_14 навчався у школі з 01 вересня 2016 року по 01 лютого 2018 року. За цей період батьки мало цікавились навчанням дитини. До школи дитину приводили старші брати і сестри, іноді приводив батько за вимогою вчителя. Мати уникала спілкування з вчителем. При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання родини комісію не допускали у дім далі коридору. Жодного разу батьки не були на батьківських зборах. Були випадки, коли дитина з`являлась у закладі освіти у неохайному вигляді. Дитина не навчилась читати та писати, погано розмовляє. В школі безкоштовно снідав, але з вини батьків, які не надавали необхідних документів, не обідав. Останнє відвідування показало неналежне дотримання батьками санітарно-гігієнічних норм (а. с. 115).

За змістом листів Комунального некомерційного підприємства

«Міська дитяча поліклініка №15» від 12 жовтня 2017 року та 31 липня

2018 року вбачається, що сім`я мешкає у Ѕ частині приватного будинку, де не працює АГВ. Санітарно-гігієнічні умови в будинку незадовільні: в приміщенні брудно, одяг та білизна у дітей брудні. Батьки дітьми не займаються, на профілактичний огляд дітей в поліклініку не приводять, з приводу захворювань неповнолітніх батьки до дитячої поліклініки своєчасно не звертаються та не запрошують додому лікаря-педіатра. При відвідуванні лікарем-педіатром дітей вдома батьки двері не відкривають. Під час поглибленого медичного огляду на базі закладів освіти після канікул у малолітніх постійні захворювання на педикульоз. Ліки батьки не купують, внаслідок чого діти не відвідують навчальний заклад. Щорічний медичний огляд батьки з дітьми не проходять зовсім або проходять несвоєчасно. Медичний заклад вважає доцільним позбавлення батьківських прав

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не виконують свої батьківські обов`язки по відношенню до дітей (а. с. 20, 116).

З наданих медичних карток школярів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_2 вбачається, що у жовтні 2017 року діти проходили медичний огляд у невролога, отоларинголога, ортопеда, стоматолога (а. с. 106-108).

Відповідно до інформаційних довідок Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за місцем мешкання вони характеризуються задовільно, сварок в сім`ї та з сусідами не вчиняють, громадський порядок не порушують, компрометуючих матеріалів щодо них немає (а. с. 25, 26).

Водночас, з відповідей старшого інспектора ювенальної превенції сектору превенції патрульної поліції Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 31 жовтня та

21 грудня 2017 року вбачається, що з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводились профілактичні бесіди про недопущення неналежного виконання батьківських обов`язків щодо дітей, а також їх притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків відносно дітей та незабезпечення належних умов їх розвитку, життя та виховання

(а. с. 27, 28).

Служба у справах дітей Фрунзенського району зверталась до суду з позовами до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відібрання дітей та стягнення аліментів, однак рішеннями Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2004 року та 07 жовтня 2013 року у задоволенні цих позовів відмовлено за недоведеністю (а. с. 31-33).

Згідно з інформаційними листами Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Немишлянського району м. Харкова Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 20 жовтня та

від 24 листопада 2017 року родина знаходиться у центрі на обліку сімей, які опинились в складних сімейних обставинах.

Спеціалісти центру 20 жовтня та 22 листопада 2017 року здійснювали відвідування родини. У жовтні діти знаходились вдома, зі слів батька, хворіли, але лікаря батьки не викликали, за допомогою до поліклініки не звертались. У листопаді під час відвідування діти були в школі. Діти в неохайному стані, брудні, від них наявний стійкий неприємний запах. В будинку антисанітарні умови, відсутня постільна білизна. В кімнатах таргани, блощиці, підлога земляна, в кімнатах бруд і безлад. Санвузол не працює. Відсутні місця для ігор дітей, навчання і занять, холодильник не працює, посуд в непридатному стані для користування. Помешкання небезпечне для проживання дітей, у дворі багато пакетів зі сміттям, розбиті стекла, денне світло не проникає до кімнат, плита розташована дуже низько до підлоги

(а. с. 23, 24).

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_18 , складеного класним керівником, соціальним педагогом, членом батьківського комітету 24 жовтня 2017 року встановлено, що дитина проживає у будинку, де не приділяється належна увага житлово-побутовим умовам проживання, не має власної кімнати та місця для навчання, санітарно-гігієнічні умови незадовільні (а. с. 49).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання учня ОСОБА_3 , складеного класним керівником, педагогом-організатором, заступником директора з навчально-виховної роботи

27 жовтня 2017 року, батьки дитину люблять, але її розвитком не займаються, не створили належних умов; житлово-побутові умови проживання потребують покращення, санітарний стан бажає бути кращим, сім`я потребує постійного контролю з боку служб (а. с. 53).

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання учня

ОСОБА_17 від 06 листопада 2017 року встановлено, що у будинку, де проживає ОСОБА_16 та інші неповнолітні діти, відсутні опалення та гаряча вода, антисанітарія, брудно та не прибрано, будинок потребує капітального ремонту, умов для повноцінного проживання та навчання у ньому не створено (а. с. 22).

Як вбачається із актів обстеження умов проживання від 14 грудня 2017 року та 10 січня 2018 року, складених спеціалістами Служби у справах дітей, будинок, де мешкає родина, потребує ремонту, дітям виділена окрема кімната, кожен має спальне місце. Встановлено, що батьки намагаються створювати необхідні умови для проживання та розвитку дітей, однак спеціалістами Служби у справах дітей зроблено зауваження щодо неприбраного приміщення та необхідності проведення ремонтних робіт, а також вкотре запропоновано влаштувати дітей до Центру соціально-психологічної реабілітації, на що вони надали згоду (а. с. 29, 30).

За змістом листа комунального закладу «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 03 серпня 2018 року вбачається, що з 16 січня 2018 року в закладі перебувають малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а з 12 лютого 2018 року - неповнолітня ОСОБА_12 . Дітей відвідував батько 24, 30 січня, 04, 05, 15, 23 лютого, 08, 20 березня, 15 квітня, 08, 22, травня, 08, 17, 25, 30 червня, 08, 23 липня 2018 року. Батько буває присутнім на святах та заходах, які проводяться у закладі, цікавиться життям та здоров`ям дітей, прислухається до наданих порад

(а. с. 114).

З листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Немишлянського району м. Харкова Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 17 серпня 2018 року вбачається, що родина знаходиться у Центрі на обліку сімей, які опинились в складних сімейних обставинах з дня створення Центру з 2003 року. Діти цієї родини перебувають на обліку у Службі у справах дітей по Немишлянському району м. Харкова. Протягом цих років родина перебувала під постійним наглядом спеціалістів Центру, з сім`єю проводилась робота, але змін у поведінці батьків та створенні належних умов для проживання не відбувалось.

Здійснювався контроль за відвідуванням дітьми навчальних закладів, але через постійні захворювання на педикульоз та неохайний зовнішній вигляд діти систематично були відсутні на заняттях.

Батьки залишали дітей без догляду дорослих та не приділяли уваги здоров`ю дітей, залишали їх без належного медичного обслуговування.

Діти неохайні, брудні, від них наявний стійкий неприємний запах. В будинку антисанітарні умови, відсутня постільна білизна. В кімнатах таргани, блощиці, підлога земляна, в кімнатах бруд і безлад. Санвузол не працює. Відсутні місця для ігор дітей, навчання і занять, холодильник не працює, посуд в непридатному стані для користування. Помешкання небезпечне для проживання дітей, у дворі багато пакетів зі сміттям, розбиті стекла, денне світло не проникає до кімнат.

Центр соціальних служб зазначає, що вони своїми власними силами намагались навести лад у будинку та навколишній території. З кімнат було винесено на смітник багато непотребу, але після повернення через декілька годин, все сміття було в кімнатах.

Часто діти перебували у притулку з метою соціальної реабілітації та надання можливості батькам провести ремонтні роботи у будинку та створення належних умов для проживання.

На даний час неповнолітні діти родини перебувають у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

У квітні 2018 року проведено відвідування родини, виявлено, що батьки встановили двері між кімнатами, замінили електропакетники в лічильнику, вказали, що планують підбити стелю гіпсокартоном, заштукатурити стіни, пофарбувати, почистити підлогу, застелити лінолеум та встановити і підключити унітаз.

06 серпня 2018 року здійснено контрольне відвідування родини з метою з`ясування рівня підготовки житлового приміщення для повернення дітей, але під час відвідування фахівці побачили, що батьки вкотре не виконали поставлені завдання, не відремонтували сходи до будинку, стелю, стіни, підлогу, на ліжках, яких в наявності лише два, відсутня будь-яка білизна, в будинку дуже брудно, розкидані речі лежать на підлозі дуже давно, в них завелось павутиння, літають зелені мухи. Санвузол не відремонтовано, стоїть неприємний запах. На час відвідування у будинку проживали батьки, старший син ОСОБА_20 , дочки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 зі своєї малолітньою дитиною.

Адміністрація Центру вважає повернення дітей за місцем проживання до батьків недоцільним (а. с. 117-120).

Актами обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей

від 07 вересня 2018 року та 15 травня 2019 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: мати ОСОБА_5 , батько ОСОБА_4 , повнолітні діти: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та неповнолітні діти: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також ОСОБА_23 , 2012 року народження.

На момент відвідування, неповнолітні діти продовжують перебувати у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Зі змісту актів вбачається, що санітарний стан житла незадовільний, у приміщенні дуже брудно, сморід у зв`язку з відсутністю санвузла, посуд брудний, газопостачання та опалення відсутнє, будинок потребує ремонту.

В будинку є меблі, які дуже занедбані, постільна білизна брудна, речі розкидані. Для виховання та розвитку дітей не створено жодних умов, батьки своїх обіцянок щодо ремонту та прибирання не виконують (а. с.121, 169).

До акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей

від 15 травня 2019 року додано фотографії, які підтверджують зазначені у ньому обставини (а. с. 170).

Відповідачами до матеріалів справи надано товарні чеки про придбання письмового столу, ліжка-трансформеру, придбання ліжка, мобільного телефону та біноклю, мультиварки та міні-печі, дрелі (а. с. 78-80, 81).

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано висновок від 06 лютого 2018 року щодо доцільності позбавлення

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 6-8).

Допитані в суді апеляційної інстанції діти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що в Центрі їм зараз краще. Їх добре годують, вони мають своє спальне місце, кожен день відвідують шкільні заняття. Батько раз або два на місяць відвідує їх у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, мати зовсім їх не відвідує.

Вони сумують за батьками, братами та сестрами, однак, на сьогодні вони не бажають повертатися додому.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_5 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України

27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відібрання дітей від батьків, які не забезпечують дітям належних умов для проживання та навчання, не дбають про їх гігієну та стан їх здоров`я.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належних доказів установив, що у будинку, який належить родині, не створено санітарно - гігієнічних умов для безпечного перебування у ньому дітей, їх освіти та розумового розвитку. Приміщення потребує ремонту та влаштування санвузлу, а також систематичного прибирання, які батьки дітей організувати не можуть. Перебування у цьому житлі за теперішніх умов є небезпечним для життя та здоров`я дітей.

При цьому суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку тому, що родина ОСОБА_24 знаходиться на обліку у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Немишлянського району м. Харкова з 2003 року, яким неодноразово, протягом тривалого часу надавалась допомога родині в організації їх побуту та підтриманні чистоти в приміщенні, однак самостійно відповідачі не прибирали приміщення і не сприяли засвоєнню дітьми санітарно-гігієнічних правилі численні перевірки фіксували незадовільні умови проживання дітей. Після поміщення неповнолітніх дітей до Центру на підставі заяв батьків у січні 2018 року, контрольна перевірка належного відповідачем будинку у серпні 2018 року зафіксувала, що змін у поведінці батьків та створенні належних умов для проживання не відбулось, рекомендації спеціалістів не виконуються і повернення дітей для проживання у цьому будинку є недоцільним.

Висновки судів попередніх інстанції про те, що відповідачі безвідповідально ставляться до здійснення своїх батьківських обов`язків гуртуються на оцінених судами наявних в матеріалах справи доказах про те, що останні не забезпечують дітям належного медичного догляду, що негативно впливає на їх фізичний розвиток та соціальну адаптацію, зокрема: не лікують дітей від виявлених хвороб (педикульоз), не приводяться дітей в медичні заклади для визначення групи здоров`я та створюють перешкоди лікарям-педіатрам в огляді дітей за місцем проживання.

Дані навчальних закладів про те, що відповідачі не цікавляться навчанням своїх неповнолітніх дітей, не займаються їх розвитком та не створюють належних умов для отримання ними освіти підтверджені матеріалами справи та відповідачами не спростовано.

Верховний Суд звертає також увагу на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органами поліції притягувалися до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків відносно дітей та незабезпечення належних умов їх розвитку, життя та виховання

(а. с. 27, 28).

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Суд апеляційної інстанції, врахував положення статті 171 СК України та

статті 12 Конвенції про права дитини, вислухав думку дітей ОСОБА_25 та ОСОБА_26 щодо бажання залишитися в Центрі, які у силу свого віку (15 та 10 років відповідно) мають право не тільки бути вислуханими і почутими, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі. Крім того, суд апеляційної інстанції також врахував думку ОСОБА_6 (на час подання позову 17 років), який підтримував позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей щодо позбавлення відповідачів батьківських прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи з аналізу викладених обставин справи, тривалості існування негативної для розвитку дітей обстановки, відсутності змін у ставленні батьків до виконання своїх обов`язків, правильно вважав, що розлучення їх з дітьми у даному разі є необхідним в інтересах самих дітей з метою забезпечення їм належних умов проживання, навчання і медичного догляду та недопущення страждань дітей через відсутність піклування та неповноцінне виховання.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування тимчасового заходу як відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав, який здійснюється на підставі статті 170 СК України, в якнайкращих інтересах дітей з метою охорони їх фізичного та психічного здоров`я, забезпечення нормального розвитку та права на освіту, а не позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що залишення дітей з відповідачами є небезпечним для їхнього життя, здоров`я і морального виховання, тому відібрання дітей від батьків є виправданим.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відібрання дітей від батьків на підставі статті 170 СК України не є виходом за межі позовних вимог, оскільки як роз`яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Щодо втручання у сімейне життя відповідачів

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49 та рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47).

Верховний Суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня

2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батьків, які не можуть забезпечити дітей належними умовами для проживання, освіти та розвитку, заходи, які до них застосовувалися раніше, стану здоров'я дітей, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права дитини СК України, Верховний Суд зауважує, що відібрання дітей від батьків судом застосовано в інтересах дітей з метою охорони їхнього здоров`я і моральності, а також нормального розвитку.

Отже, таке втручання здійснено згідно з законом, і мало законну мету - захист інтересів дітей та їх право на безпечні умови проживання. Таке втручання здійснено для захисту фізичного, емоційного здоров`я та моралі трьох неповнолітніх дітей, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті

2 статті 8 Конвенції.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Відібрання дітей у відповідача є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребували інтереси дітей на зростання у безпечному середовищі, однак поведінка батьків щодо своїх дітей, які систематично ухиляються від виконання своїх обов`язків по їх вихованню та не піклуються про їх здоров`я, тому таке втручання було необхідним у демократичному суспільстві і суд апеляційної інстанції діяв у межах своєї дискреції. Висновки апеляційного суду про відібрання дітей ґрунтуються на доказах, які належним чином оцінені, суд взяв до уваги і думку дітей, які не бажали повертатись до батьків для спільного проживання, а також інформацію про соціальний супровід сім`ї, які упродовж тривалого часу вживали заходи для забезпечення дітям можливості проживати з рідними у безпечних умовах, однак відповідачі ці зусилля соціальних служб систематично не підтримували.

З огляду на мотиви та висновки апеляційного суду, Верховний Суд дійшов висновку, що відібрання дітей від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є виправданим втручанням у сімейне життя відповідачів.

Суд касаційної інстанції зауважує, що розлучення матері з дітьми не перешкоджає їх відвідувати у Центрі, однак вона цим правом починаючи з січня 2018 року не скористалася.

Суд апеляційної інстанції роз`яснив відповідачам право звернення до суду про повернення їм дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей їх батьками (ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання та догляду за дітьми, приведення житлових умов до стану, придатного для проживання дітей)(частина третя статті 170 СК України). Тому природнє бажання відповідачів виховувати своїх дітей, що випливає з доводів касаційної скарги, може бути поновлене за певних умов.

Щодо інших доводів касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не наділений повноваженнями визнавати приміщення таким, що потребує капітального ремонту, є необґрунтованими, оскільки висновок соціальних служб щодо необхідності проведення ремонту у приміщенні має рекомендаційний характер. При цьому повноваження служби у справах дітей щодо проведення обстеження умов проживання дитини передбачено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

При цьому ОСОБА_5 , вказуючи на неналежність наданих позивачем доказів, не спростовувала численні акти обстеження, складені педагогічними працівниками та членами батьківських комітетів, служби у справах дітей

(а. с. 22, 29, 30, 49, 53) про те, що у будинку, де проживають діти, протягом тривалого часу має місце антисанітарія, відсутність опалення та гарячої води, відсутність умов для повноцінного проживання та навчання дітей. При цьому службою у справах дітей незадовільний стан та наявність підстав для відібрання дітей фіксується постійно, починаючи з 2004 року. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позитивні зміни у ставленні батьків до виконання своїх батьківських обов`язків не відбулись і повернення неповнолітніх дітей з Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей в будинок їх батьків породжувало б для дітей небезпеку, пов`язану з антисанітарними умовами.

При цьому працівники Центру соціальних служб надавали допомогу у прибиранні будинку, однак через деякий час засвідчували (останній раз у серпні 2018 року), що батьки дітей не виконували прибирання будинку.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав щодо усіх неповнолітніх осіб спростовуються змістом висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради, відповідно до якого Департамент, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав відповідачів відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 6-8).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча

пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведені обґрунтування оскаржуваних судових рішень достатнім.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Визначаючи розмір аліментів суди попередніх інстанцій правильно урахували, що крім дітей, які були відібранні, відповідачі інших неповнолітніх дітей не мають, непрацездатних батьків не утримують, у зв`язку із чим та виходячи з наявної у відповідачів можливості, обґрунтовано визначили розмір аліментів на утримання дітей у розмірі 1/8 частини їх доходів.

Верховний Суд враховує, що касаційна скарга доводів щодо визначеного судами розміру аліментів не містить, матеріали справи такий розмір не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 травня 2019 року

у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакари

В. В. Яремко