Постанова

Іменем України

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 646/184/18

провадження № 61-10763св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у січні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив поновити його на посаді начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (далі - АТ «Харківміськгаз»), та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що з 19 березня 2002 року працював у відповідача на підставі наказу № 60к.

На підставі наказу відповідача від 19 квітня 2017 року № 238/08ос його було переведено до управління метрології на посаду начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу АТ «Харківміськгаз», а 18 грудня 2017 року наказом від 159/08-з -звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором.

Вважає таке звільнення незаконним, необґрунтованим та таким, що вчинено з порушенням порядку, встановленого статтею 43 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Червонозаводський районний суд міста Харкова рішенням від 03 грудня 2020 року позов задовольнив.

Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу ПАТ «Харківміськгаз».

Стягнув з ПАТ «Харківміськгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 206 053 грн.

Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі наказу № 777/08ос від 06 листопада 2017 року, недотримання керівництвом АТ «Харківміськгаз» належним чином вимог статті 149 КЗпП України при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів № 777/08ос від 06 листопада 2017 року, № 832/08ос від 22 листопада 2017 року та № 159/08-з від 18 грудня 2017 року, в частині врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, а також причин невиконання розпоряджень керівництва, що свідчить про відсутність ознак системності порушень позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, як підстави для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Також місцевий суд зазначив про те, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про виклик на засідання профспілкового комітету, у зв`язку з чим дійшов висновку про недотримання вимог статті 43 КЗпП України при розгляді питання щодо надання згоди первинної профспілкової організації на звільнення працівника, що є самостійною підставою для визнання незаконним звільнення позивача.

Харківський апеляційний суд постановою від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Харківміськгаз» залишив без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2020 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від АТ «Харківміськгаз» 30 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та змінити рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що наказ від 06 листопада 2017 року № 777/08ос про оголошення догани позивачу є незаконними є помилковими, оскільки у матеріалах справи наявна копія посадової інструкції начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 20 квітня 2017 року та один екземпляр отримав на руки.

Апеляційний суд залишив вказаний довід поза увагою та не надав належної оцінки вказаному факту.

На час оголошення позивачу догани на підставі наказу № 777/08ос він займав посаду начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу АТ «Харківміськгаз», тому відповідно до пункту 2.15 посадової інструкції повинен був виконувати доручену йому роботу особисто, не передоручаючи її виконання іншій особі.

Докази, які містяться у матеріалах справи підтверджують належне ознайомлення позивача з наказом про оголошення догани та його законність.

Наказом від 22 листопада 2017 року № 832/08ос позивачу була оголошена догана на підставі статті 147 КЗпП України за порушення пункту 2.15 посадової інструкції начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу. При оголошенні цієї догани відповідачем були дотримані вимоги діючого законодавства, які визначають порядок оголошення догани за порушення трудової дисципліни. Позивач всупереч доводам відповідача не надав суду доказів того, що він належно виконував покладені на нього посадові обов`язки.

Позивачем не було оскаржено дисциплінарні стягнення у встановлений строк, чим він фактично визнав систематичність невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Згідно з службовою запискою від 22 листопада 2017 року станом на 21 листопада 2017 року знаходилося 557 прострочених звернень споживачів, що неналежним веденням діловодства у відділі, керівником якого був позивач.

Позивач 18 грудня 2017 року відмовився ознайомлюватися із наказом про звільнення та отримати трудову книжку, про що того ж дня було складено акт про відмову від отримання копії наказу про звільнення з роботи 18 грудня 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Також було складено акт про відмову у отриманні трудової книжки.

Лише 22 грудня 2017 року позивач отримав копію наказу.

Апеляційним судом не була дана оцінка доказам, які містяться у матеріалах справи, а саме тому, що позивач 22 листопада 2017 року отримав запрошення Первинної профспілкової організації АТ «Харківміськгаз» на засідання профкому, яке повинно відбутися 23 листопада 2017 року з розгляду питання про звільнення його з роботи.

Невиконання позивачем вимог ухвал суду про залишення позовної заяви без руху та неодноразові неявки в судові засідання свідчать про збільшення строку розгляду справи не з вини відповідача та є підставою для зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у серпні 2021 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій на підставі всебічної оцінки доказів, були встановлені відсутність кваліфікуючої ознаки - систематичності невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, недотримання відповідачем всіх вимог трудового законодавства при застосуванні до нього дисциплінарних стягнень, невжиття керівництвом відповідача дієвих заходів, направлених на швидке та якісне виконання наданого йому доручення.

Суди правильно застосували норми трудового законодавства, а також норми процесуального права, які визначають порядок та механізм встановлення обставин справи. Висновки судів узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Посилання у касаційній скарзі на те, що з його вини не усувалися недоліки позовної заяви є помилковими, оскільки сам відповідач зволікав із наданням йому необхідних документів, відсутність яких була перепоною для відкриття провадження у справі.

Головною причиною тривалого розгляду справи є те, що за час її розгляду тричі змінювався склад суду (головуючий суддя), внаслідок чого розгляд справи кожного разу розпочинався заново.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Справа № 646/184/18 надійшла до Верховного Суду 06 серпня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу від 19 березня 2002 року № 60к позивача було прийнято на роботу у АТ «Харківміськгаз» на посаду майстра.

Наказом від 19 квітня 2017 року № 238/08ос ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу управління метрології АТ «Харківміськгаз».

Наказом від 06 листопада 2017 року № 777/08ос ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення пункту 2.15 посадової інструкції, а саме невиконання розпорядження керівництва.

Наказом від 22 листопада 2017 року № 832/08ос ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення пункту 2.15 посадової інструкції, а саме невиконання розпорядження керівництва.

Наказом від 18 грудня 2017 року № 159/08-з ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

Звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, а тому при звільненні з цієї підстави роботодавець зобов`язаний дотримуватись порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а також положень статті 43 КЗпП України (отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації), якщо працівник є членом профспілкової організації.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149

КЗпП України). При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - за таких обставин просто складається акт.

Підставою звільнення працівника за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин (пункт 3 частини першої статті 40

КЗпП України) є чергове конкретне порушення трудової дисципліни чи невиконання (неналежне виконання) покладених на нього трудових обов`язків, а не узагальнюючий висновок роботодавця про те, що «встановлено чисельні порушення».

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупності таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.

Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановивши відсутність доказів належного повідомлення позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі наказу від 06 листопада 2017 року № 777/08ос, а також недотримання керівництвом АТ «Харківміськгаз» належним чином вимог статті 149 КЗпП України при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів від 06 листопада 2017 року № 777/08ос, від 22 листопада 2017 року № 832/08ос та від 18 грудня 2017 року № 159/08-з в частині врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, а також причин невиконання розпоряджень керівництва, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак системності порушень позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, та наявність підстав для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що позивач дійсно не міг збирати документи з поважних причин, оскільки знаходячись у статусі підозрюваного у кримінальному провадженні, в рамках якого слідчим Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області здійснювався тимчасовий доступ до речей та документів, участь у підготовці таких документів могла б бути розцінена слідчим як спроба перешкоджанню слідству й стати причиною його відсторонення від посади.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Встановивши те, що оголошення ОСОБА_1 догани на підставі наказу від 22 листопада 2017 року № 832/08ос було здійснено у зв`язку із неподанням звітної документації до бухгалтерії та відділу з розрахунків заробітної плати, а також незабезпеченням організації діловодства у відділі та наявності великої кількості прострочених звернень громадян, суди дійшли правильного висновку про те, що обробка звернень громадян з питань, віднесених до відання його відділу, здійснюється автоматизовано в електронній формі. Прострочення з обробкою звернень громадян були пов`язані із тим, що у робочому кабінеті позивача був відсутній комп`ютер, внаслідок чого він був позбавлений можливості здійснювати розгляд та обробку відповідних звернень, про що повідомляв керівництво.

Крім того, суди обґрунтовано зазначили про те, що виклик на засідання профкому ОСОБА_1 здійснювався в усній формі, докази того, що позивач отримував запрошення або виклик на засідання профспілкового комітету відсутні, а позначення у протоколі засідання профспілкового комітету від 23 листопада 2017 року № 61 про виклик ОСОБА_1 на засідання 21 листопада 2017 року є технічною опискою, що було підтверджено показаннями свідка ОСОБА_2 , який є головою первинної профспілкової організації АТ «Харківміськгаз». Також було встановлено, що позивач на засіданні профспілкового комітету 18 грудня 2017 року висловлював клопотання про присутність на засіданні його представника - адвоката.

Доводи касаційної скарги про залишення апеляційним судом поза увагою та ненадання оцінки доводу апеляційної скарги про наявність у матеріалах справи копії посадової інструкції начальника відділу обслуговування вузлів обліку газу, не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції зазначений довід взяв до уваги та надав йому оцінку, про що зазначив у постанові.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач всупереч доводам відповідача не надав суду доказів того, що він належно виконував покладені на нього посадові обов`язки також не заслуговують на увагу, оскільки саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

Аргументи касаційної скарги про те, що позивачем не було оскаржено дисциплінарні стягнення у встановлений строк, чим він фактично визнав систематичність невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, є безпідставними, оскільки при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які увійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18), від 24 березня 2021 року у справі № 149/1568/19 (провадження № 61-6866св20).

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький