№ 646/3413/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 646/3413/19

провадження № 61-18291св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфотакс», Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 червня 2021 року у складі судді Шелест І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Мамінової О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс» (далі - ТОВ «Інфотакс»), Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2017 року в районі будинку № 19-А на вулиці Олексія Дерев`янка у місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля марки ЗІЛ-130-76, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок якої водій автомобіля марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_6 від отриманих травм загинули на місці пригоди.

За фактом вказаної ДТП відкрито кримінальне провадження № 12017220000000026 від 10 січня 2017 року за частиною другою статті 286 КК України.

Старший слідчий Слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Харківській області своєю постановою від 27 січня 2016 року (далі - СУ ГУНП в Харківській області) залучив до кримінального провадження від 10 січня 2017 року ОСОБА_1 , як законного представника потерпілої ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови прокурора Прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадженні від 10 січня 2017 року за частиною другою статті 286 КК України, вказана ДТП сталася з вини водія автомобіля марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знакНОМЕР_1 , ОСОБА_4 внаслідок порушення пункту 12.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а саме: він виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки ЗІЛ-130-76, державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку. Кримінальне провадження за фактом вказаного ДТП закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_4 .

Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах кримінального провадження від 10 січня 2017 року автомобіль марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 .

Цивільно?правова відповідальність власника автомобіля марки ЗАЗ?Sens TFК державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ СК «Альфа-гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування від 23 травня 2016 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн. Розмір франшизи 2 000 грн. Строк дії полісу встановлений до 23 травня 2017 року.

Посилаючись на те, що ТОВ «Інфотакс» порушило умови договору про надання послуг перевезення, а водій ОСОБА_4 , який загинув в результаті ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Інфотакс», ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд стягнути з ТОВ «Інфотакс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 5 000 000 грн; стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 витрати на утримання - 115 200 грн; стягнути з ТОВ «Інфотакс» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду - 270 000 грн.

У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про відмову від позову до ТОВ «Інфотакс», ТДВ СК «Альфа-Гарант» та просила всі грошові кошти стягнути на користь свої сестри ОСОБА_2 , а в частині її позовних вимог - закрити провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Червонозаводський районний суд м. Харкова своєю ухвалою від 29 червня 2021 року прийняв заяву ОСОБА_3 про відмову від позову до ТОВ «Інфотакс», ТДВ СК «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Червонозаводський районний суд м. Харкова своїм рішенням від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнив частково.

Стягнув з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , страхове відшкодування у сумі 115 200 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТДВ СК «Альфа-Гарант» мотивоване тим, що позовні вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими, розмір шкоди позивачем обчислений правильно, враховуючи норми чинного законодавства, заперечень від відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант», щодо розміру шкоди не надійшло. Суд першої інстанції, відхиляючи посилання представника відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що потерпіла на момент смерті офіційно не працювала, а отже позивач не має права на таке відшкодування, зауважив, що малолітня донька померлої в будь?якому випадку мала право на утримання від обох батьків рівною мірою в силу обов`язків обох батьків утримувати своїх дітей відповідно до СК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «Інфотакс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння потерпілій шкоди саме діями відповідача ТОВ «Інфотакс», не доведено, в чому виражалися протиправні дії ТОВ «Інфотакс», в результаті яких потерпілій було завдано шкоду, тобто, не доведено наявності у діях ТОВ «Інфотакс» складу цивільного правопорушення, що є підставою для деліктної відповідальності. Позивачем також не надано доказів, що спірний автомобіль перебував у власності (володінні) ТОВ «Інфотакс», а також, що ОСОБА_4 здійснював керування автомобілем за дорученням ТОВ «Інфотакс», за довіреністю від ТОВ «Інфотакс» тощо. Суд першої інстанції також виходив з того, що доказів на підтвердження того, що водій ЗАЗ?Sens TFК ОСОБА_4 перебував з відповідачем ТОВ «Інфотакс» у трудових відносинах матеріали справи не містять, з клопотанням про витребування доказів позивач до суду не звертався, тому підстав застосування до спірних правовідносин положень 1172 ЦК України також не має. Надані позивачем листівки, фото реклами послуг таксі «30-40» не є належним доказом для підтвердження наявності правової підстави покладення на ТОВ «Інфотакс» обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Харківський апеляційний суд своєю постановою від 06 жовтня 2021 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 червня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази у їх сукупності та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у позові з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходив з того, що зі страхової компанії підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування у визначеному розмірі, оскільки таке право малолітньої особи ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , передбачено положеннями частини першої статті 1200 ЦК України. При цьому такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміт страхового відшкодування, передбаченого у полісі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Інфотакс», апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 (особа, яка керувала транспортним засобом та є винною у вчинені ДТП) перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Інфотакс» або ж здійснювала керуванням за дорученням останнього на підставі довіреності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Інфотакс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» не оскаржуються, тому перегляду в касаційному порядку в цій частині не підлягають.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме вказує на те, що ТОВ «Інфотакс» зобов`язано відшкодувати шкоду, завдану ДТП, оскільки таку шкоду завдано в процесі надання послуг відповідачем. Отже, на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права при наданні від виглядом інформаційно-комунікаційних послуг фактично послуг з перевезення пасажирів.

Касаційна скарга мотивована тим, що смерть ОСОБА_6 настала в процесі надання послуг зі сторони ТОВ «Інфотакс». Водій, який приїхав на виклик, порушив правила дорожнього руху, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 загинула, її діти зазнали значної шкоди. Разом з тим, судами не встановлено факт надання ОСОБА_6 послуг зі сторони ТОВ «Інфотакс», не з`ясовано правову природу таких послуг та не надано оцінки електронній інформації з мобільного телефону ОСОБА_6 , фотографіям реклами таксі «30-40».

Крім того, відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення невинуватості, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14?463цс18) та у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року

у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 10 січня 2017 року в районі будинку № 19-А на вулиці Олексія Дерев`янка у місті Харкові сталася ДТП за участю автомобіля марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля марки ЗІЛ-130-76, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок якої водій автомобіля марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_6 від отриманих травм загинули на місці пригоди.

Старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області своєю постановою від 27 січня 2016 року залучив до кримінального провадження від 10 січня 2017 року ОСОБА_1 , як законного представника потерпілої ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови прокурора Прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадженні від 10 січня 2017 року за частиною другої статті 286 КК України, вказана ДТП сталася з вини водія автомобіля марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 внаслідок порушення пункту 12.1. ПДР України, а саме: він виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки ЗІЛ-130-76, державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку. Кримінальне провадження за фактом вказаного ДТП закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_4 .

Згідно з даними матеріалів кримінального провадження від 10 січня 2017 року № 12017220000000026 автомобіль марки ЗАЗ-Sens TFК, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 .

Цивільно?правова відповідальність власника автомобіля марки ЗАЗ?Sens TFК державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ СК «Альфа?гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування від 23 травня 2016 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн. Розмір франшизи 2 000 грн. Строк дії полісу встановлений до 23 травня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , підставою звернення до суду за захистом своїх порушених прав зазначав те, що смерть ОСОБА_6 сталася з вини ТОВ «Інфотакс», оскільки остання замовила таксі в службі «30-40» та отримала підтвердження замовлення у виді смс?повідомлення на мобільний телефон з ідентифікуючими даними машини. У результаті смерті ОСОБА_6 у її доньки ОСОБА_2 значно погіршився стан здоров`я, зокрема, нервової системи, що також викликало загострення алергічних реакцій. Тому порушення ТОВ «Інфотакс» умов договору про надання послуг перевезення, а також фактичне перебування водія ОСОБА_4 , який також загинув в результаті ДТП, у трудових відносинах з ТОВ «Інфотакс», є підставою для стягнення з ТОВ «Інфотакс» моральної шкоди.

Суди встановили, що 10 січня 2017 року о 11.01 год. потерпіла ОСОБА_6 зателефонувала на номер «30-40». О 11.03 год. отримала смс-повідомлення наступного змісту: «Заказ 23864579: на 11:12, 80 грн. Серый Daewoo Sens (4177)».

Частинами першою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За загальним правилом, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ТОВ «Інфотакс», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до глави 82 ЦК України є деліктними зобов`язаннями, що виникають у зв`язку з порушенням позадоговірних обов`язків - заподіяння шкоди потерпілому. Так, у статті 1187 ЦК України встановлено спеціальну норму щодо порядку відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Суб`єктом деліктної відповідальності зазвичай є особа, яка безпосередньо завдала шкоди. Усі винятки із загального правила визначено цивільним законодавством. До таких винятків належать: відшкодування юридичною чи фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків; відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органів державної влади; відшкодування шкоди, завданої малолітньою чи неповнолітньою особою; відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, тощо.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що підтверджують заподіяння потерпілій шкоди саме діями відповідача ТОВ «Інфотакс», не доведено, в чому виражалися протиправні дії ТОВ «Інфотакс», в результаті яких потерпілій було завдано шкоду, тобто, не доведено наявності у діях ТОВ «Інфотакс» складу цивільного правопорушення, що є підставою для деліктної відповідальності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

Відповідно до пунктів 86, 108, 109 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (далі - послуги таксі), повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Суб`єкт господарювання, що надає інформаційно-диспетчерські послуги, зобов`язаний забезпечити: 1) регулювання руху таксі у транспортній мережі міста; 2) прийняття та оформлення замовлень на надання послуг таксі та послуг з перевезення на замовлення; 3) оформлення з автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником договору у разі надання послуг з перевезення на замовлення; 4) інформування про послуги, що надаються автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, наявний рухомий склад, ціну та/або тариф на послуги таксі; 5) диспетчерське управління транспортними засобами автомобільних перевізників, автомобільних самозайнятих перевізників, які надають послуги таксі, згідно з укладеними договорами; 6) рекламу послуг таксі та послуг з перевезення на замовлення. Суб`єктам господарювання забороняється: укладати договори з автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, які не мають відповідних ліцензій.

Пунктом 155 цих Правил передбачено, що водій таксі несе відповідальність за життя і здоров`я пасажирів, псування або втрату прийнятого до перевезення багажу.

Суди не встановили, що спірний автомобіль перебував у власності (володінні) ТОВ «Інфотакс», а також, що водій ОСОБА_4 перебував у будь-яких цивільно-правових або трудових відносинах, здійснював керування цим автомобілем за дорученням або довіреністю ТОВ «Інфотакс».

Також позивачем не доведено, що за спричинення шкоди пасажирам, які скористались інформаційно-диспетчерськими послугами, в разі ДТП, відповідальність покладається на ТОВ «Інфотакс», а не водія автомобіля, який отримав замовлення.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди з ТОВ «Інфотакс».

Доводи заявника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки електронній інформації з мобільного телефону ОСОБА_6 , фотографіям реклами таксі «30-40» є необґрунтованими, адже з тексту оскаржених судових рішень вбачається, що такі докази досліджувались і їм надана мотивована оцінка.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення в оскаржуваній частині, що переглядаються, є достатньо мотивованою.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє

в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк