Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 646/7688/19

провадження № 61-18764св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Харківській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, у якому просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральну шкоду в розмірі 1 296 000,00 грн, завдану бездіяльністю прокуратури Харківської області.

Позов мотивований тим, що 24 жовтня 2016 року за її заявою від 23 вересня 2016 року на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2016 року внесено відомості до ЄРДР за № 42016221080000270 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 365 КК України, в діях заступника начальника СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2

В рамках кримінального провадження № 42016221080000270 слідчим слідчого управління прокуратури Харківської області неодноразово приймались постанови про відмову у визнанні її потерпілою та закриття провадження, які були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Посилаючись на те, що тривалою бездіяльністю прокуратури Харківської області їй завдана моральна шкода, яка виявилась у фізичних та психологічних стражданнях, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з недоведеності позивачем завданої їй моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), а також наявності причинного зв`язку між завданою шкодою та протиправними діяннями прокуратури Харківської області.

При цьому суд виходив з того, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов відповідача не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діямиОСОБА_1 моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 15 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши мотиви прийнятих судами рішень та обставини судових справ, в яких такі рішення були прийняті за результатами розгляду скарг на бездіяльність та рішення уповноважених посадових (службових) осіб прокуратури, дійшов висновку, що неодноразове звернення зі скаргами про скасування постанов про закриття кримінального провадження та невизнання потерпілою ОСОБА_1 за її заявами призвело до завдання позивачу моральної шкоди, яка виразилася у тривалих моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними неодноразовими зверненнями позивача до слідчих суддів з метою захисту свого порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 641/2328/17, 17 січня 2020 року в справі № 638/11414/18, 01 квітня 2020 року в справі № 641/7772/17, 13 травня 2020 року в справі № 638/8636/17, 20 травня 2020 року в справі № 337/3375/17, 20 травня 2020 року в справі № 639/6736/18, 23 червня 2020 року в справі № 554/108/18, 25 червня 2020 року в справі № 520/14/19, 30 червня 2020 року в справі № 6417984/17, 03 липня 2020 року в справі № 686/27965/19, відповідно до якого наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого та прокурора саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд не звернув уваги, що в ухвалах слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова за результатами розгляду скарг дії органів прокуратури не визнавались судом незаконними. Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що в позовній заяві позивач обгурнтовано навела доводи завдання їй моральної шкоди незаконними рішеннями, протиправною тривалою бездіяльністю та неефективним досудовим розслідуванням посадовими особами прокуратури Харківської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2016 року прокуратура Харківської області внесла відомості до ЄРДР № 42016221080000270 з правовою кваліфікацією частини другої, третьої статті 365 КК України за зверненням ОСОБА_1 щодо незаконних, на думку заявника, дій заступника начальника СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12012220500000466.

Постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 04 грудня 2017 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 42016221080000270. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2018 року вказана постанова слідчого прокуратури Харківської області скасована.

Постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 29 грудня 2017 року кримінальне провадження № 42016221080000270 закрито у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 365 КК України. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року вказана постанова слідчого прокуратури Харківської області скасована.

Постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 14 червня 2018 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 42016221080000270. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2018 року вказана постанова слідчого прокуратури Харківської області скасована.

Постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 24 липня 2018 року кримінальне провадження № 42016221080000270 закрито у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2018 року вищевказані постанови слідчого прокуратури Харківської області від 14 червня 2018 року та від 24 липня 2018 року скасовані.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167 1174 ЦК України.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року в справі № 227/2572/19 (провадження № 61-20488св18), від 17 січня 2020 року в справі № 638/11414/18 (провадження № 61-2685св19), від 04 березня 2020 року в справі № 639/1803/19 (провадження № 61-18842св19), від 01 квітня 2020 року в справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 13 травня 2020 року в справі № 638/8636/17 (провадження № 61-40480св18), від 20 травня 2020 року в справі № 337/3375/17 (провадження № 61-11586св19), від 20 травня 2020 року в справі № 639/6736/18 (провадження № 61-12512св19), від 23 червня 2020 року в справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18), від 24 червня 2020 року в справі № 520/14/19 (провадження № 61-23199св19), від 30 червня 2020 року в справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 03 липня 2020 року в справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25 січня 2021 року в справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року в справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області свідчать про реалізацію нею передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1 . Само по собі зобов`язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР, а також скасування постанов слідчого про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні та про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Статтями 12 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій органів прокуратури, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу та його вини в заподіянні цієї шкоди.

Висновок апеляційного суду з посиланням на те, що неодноразове звернення позивача зі скаргами про скасування постанов про закриття кримінального провадження та невизнання її потерпілою у кримінальному провадженні призвело до завдання ОСОБА_1 моральної шкоди не відповідає матеріалам справи, а тому ґрунтується на припущеннях.

В ході розгляду справи позивач не довела наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12 80 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 413 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасувати, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун