ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 646/8028/21
провадження № 61-4817св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі:товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 ,
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державна іпотечна установа,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кислий Андрій Матвійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» (далі - ТОВ «Аналітик Фінанс»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що 25 серпня 2005 року для отримання коштів на придбання квартири вона уклала з Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») кредитний договір на суму 16 000 доларів США. На забезпечення повернення кредитних коштів, цього ж дня між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є придбана за кредитні кошти квартира АДРЕСА_1 . 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги кредитним та іпотечними договорами.
Зазначає, що 20 листопада 2021 року у належну їй квартиру протиправно, шляхом злому замків на вхідній двері, була вселена відповідачка ОСОБА_2 . Як стало відомо пізніше, 15 листопада 2021 року між ТОВ «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. З тексту договору від 15 листопада 2021 року відомо, що на момент продажу квартира належала ТОВ «Аналітик Фінанс» на підставі дублікату договору іпотеки, посвідченого 25 червня 2005 року. Зазначає, що ТОВ «Аналітик Фінанс» не мало права відчужувати квартиру, яка належить позивачу, оскільки
до 25 серпня 2005 року ніяких інших обтяжень, крім заборони відчуження квартири, не існувало.
Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 15 листопада 2021 року між ТОВ «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, витребувати квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та внести запис про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2023 року у складі судді Янцовської Т. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 від 15 листопада 2021 року між ТОВ «Аналітік Фінанс» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., зареєстрований в реєстрі № 5735.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в оспорюваному договорі купівлі-продажу зазначено, що продавцю ТОВ «Аналітик Фінанс» спірна квартира належить на підставі дублікату договору іпотеки, виданого 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу
ОСОБА_4., однак відповідачами не надано докази, на підставі яких
ТОВ «Аналітик Фінанс» було отримано дублікат договору іпотеки, не надано договору про відступлення права вимоги від ПАТ «Банк «Фінанси і кредит». Крім того, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містить відомостей про набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Аналітик Фінанс». Отже, на думку суду, останнє не мало право відчужувати спірну квартиру на користь ОСОБА_2 , а тому договір купівлі-продажу слід визнати недійсним та витребувати квартиру із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідачки на спірну квартиру та внесення відомостей про позивача як власника майна, оскільки таке є неналежним способом захисту прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського округу Алейнікової К. Л.
02 листопада 2021 року за ТОВ «Аналітик Фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 серпня 2021 року зареєстровано право вимоги за договором іпотеки, серія та номер 1569, виданий 25 серпня 2005 року. Тобто, ТОВ «Аналітик Фінанс», як новий кредитор, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет іпотеки - квартириАДРЕСА_1 у позасудовому порядку на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу квартири на користь ОСОБА_2 . Таким чином, ТОВ «Аналітик Фінанс» мало право відчужувати спірну квартиру у силу положень вказаного Закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі
№ 754/613/18-ц, від 13 травня 2021 року у справі № 555/571/20, від 06 жовтня 2021 року у справі 127/13946/17, від 14 листопада 2018 року, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Аналітик Фінанс» не надало докази направлення вимоги про усунення порушень основного договору та отримання такої вимоги позивачем, що свідчить про порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги новий доказ, який не був поданий до суду першої інстанції, а саме інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 жовтня 2023 року, яку поклав в основу прийнятого рішення. Також суд не встановив іншу сторону про відступлення права вимоги ТОВ «Аналітик Фінанс».
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами фактичні обставини справи
25 серпня 2005 року між позивачкою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16 000 доларів США під 11% річних, строком до 25 серпня 2020 року.
На забезпечення повернення кредитних коштів, 25 серпня 2005 року між позивачкою та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є придбана за кредитні кошти квартира АДРЕСА_1 .
За змістом пунктів 8.4.8.,10, 11 іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за виконавчим написом нотаріуса, або за рішенням суду, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.
За вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку.
Відповідно до листа АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 станом на 20 листопада 2015 року має заборгованість за кредитним договором від 25 серпня 2005 року у розмірі 8 481,83 доларів США та 5 508,18 грн (а. с. 31, т. 1).
11 лютого 2015 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
15 листопада 2021 року ТОВ «Аналітик Фінанс» (як правонаступник первісного кредитора) на підставі договору купівлі-продажу відчужило на користь
ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . У договорі зазначено, що квартира належить продавцю на підставі дублікату договору іпотеки, посвідченого 25 серпня 2005 року ОСОБА_4. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 1569, дублікат, що має силу оригіналу виданий
19 серпня 2021 року ОСОБА_4., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий - захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку».
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ТОВ «Аналітик Фінанс» набуло право вимоги до позивачки на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 серпня 2021 року та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 серпня 2005 року звернуло стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у позасудовому порядку на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу квартири на користь ОСОБА_2 .
Перехід до ТОВ «Аналітик Фінанс» права вимоги за кредитним та іпотечним договорами підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 жовтня 2023 року, відповідно до яких на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського округу
Алейнікової К. Л. 02 листопада 2021 року за ТОВ «Аналітик Фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 серпня 2021 року, серія та номер 1376, зареєстровано право вимоги за договором іпотеки, серія та номер 1569, виданий 25 серпня 2005 року.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не повернула кредитні кошти за договором кредиту від 25 серпня 2005 року та не виконала своїх зобов`язань, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що ТОВ «Аналітик Фінанс» мало право відчужувати спірну квартиру у силу положень статті 38 Закону України «Про іпотеку».
У позовній заяві позивач посилалася лише на те, що ТОВ «Аналітик Фінанс» на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 15 листопада 2021 року не мало права відчужувати нерухоме майно, що є помилковим з огляду на встановлені судами обставини.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає безпідставні посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що ТОВ «Аналітик Фінанс» порушило процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, не повідомивши позивачку про намір задовольнити вимоги іпотекодержателя, оскільки на цій підставі позовні вимоги не заявлялися, ОСОБА_1 у позові посилалася лише на те, що ТОВ «Аналітик Фінанс» не мало права відчужувати нерухоме майно через відсутність інших обтяжень, крім заборони відчуження квартири, накладеної на підставі договору іпотеки.
Вказане не позбавляє ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом з інших підстав.
Доводи касаційної скарги про втручання у її право на повагу до житла є помилковими, оскільки предметом позову є оспорення договору купівлі-продажу та витребування майна, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку». Питання про виселення позивача із спірної квартири у цій справі не ставиться, тому суд у такій категорії справ не перевіряє позбавлення права на житло у контексті порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц,
від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, від 13 травня 2021 року у справі № 555/571/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 127/13946/17 є помилковими.
Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі № 638/13683/15 предметом позову є стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту.
У справі № 754/613/18 предметом позову є визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
У справі № 555/571/20 предметом позову є усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення.
У справі № 127/13946/17 предметом позову є виселення особи.
Отже, у зазначених справах, порівняно зі справою, яка переглядається, є різні предмети та підстави позову та, відповідно, встановлено інші фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними.
Інші доводи касаційної скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінити докази у тому контексті, який на думку заявника, свідчить про обґрунтованість вимог його позовної заяви, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кислий Андрій Матвійович, залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара