Постанова
Іменем України
18 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 653/3116/16-ц
провадження № 61-5303 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Енергія»,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року у складі судді Крапівіної О. П. та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В.,
Склярської І. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Енергія» (далі - ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія»), стягувач - ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2017 року у цій справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» про повернення завдатку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2016 року задоволено частково, рішення скасовано та ухвалено нове рішення про стягнення
з ТОВ «Оздоровчий комплекс Енергія» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 217 000,00 грн та понесені судові витрати у розмірі 7 234,50 грн, а всього - 3 224 234,50 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист,
який перебував на виконанні Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Генічеський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області), а постановою від 28 лютого 2018 року державним виконавцем Генічеського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області Новосад А. С. виконавче провадження було передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області
(далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області).
Постановою від 15 березня 2018 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області Григоренком М. Ю. виконавче провадження № 53848640 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 55988922.
16 жовтня 2018 року між ним та ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого останній,
як первісний кредитор, передав йому право вимоги до ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» у розмірі 3 224 234,50 грн, що виникло на підставі попереднього договору купівлі-продажу, укладеного 31 липня 2015 року
між ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» та ОСОБА_2 ,
а він, як новий кредитор, прийняв право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором.
Вважав, що він є правонаступником попереднього кредитора та до нього перейшли всі його права та обов`язки у невиконаному зобов`язанні,
а ОСОБА_2 уже не є стороною виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд замінити на нього,
як на правонаступника, у зведеному виконавчому провадженні № 55988922 по виконанню виконавчого листа № 653/3116/16-ц сторону кредитора ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предмет виконавчого провадження, щодо заміни стягувача у якому ОСОБА_1 порушив питання в суді, та предмет договору відступлення права вимоги
є різними, оскільки виконавче провадження відкрито стосовно стягнення авансу, а договір відступлення передбачає право вимоги грошових коштів, яке виникло на підставі попереднього договору купівлі-продажу частки
у статутному фонді підприємства.
Крім того, ОСОБА_2 відкликав довіреність, видану на ім`я
ОСОБА_4 , так як не уповноважував нікого на представництво власних інтересів за довіреністю, та просив відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 жовтня
2019 року змінено у мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , проте виходив при цьому із неправильних мотивів. Апеляційний суд вказав, що право ОСОБА_1 , як нового кредитора
у спірних правовідносинах, на час його звернення до суду із заявою
про заміну сторони у виконавчому провадженні не підтверджено належними доказами у розумінні статті 517 ЦК України та оспорено первісним кредитором, тому не може бути реалізовано в порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, яка регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах
та не передбачає повноваження суду щодо розв`язання спорів з приводу наявності чи відсутності прав та обов`язків у зобов`язанні та сторін
у ньому.
При цьому в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 надав оригінал попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному фонді, укладеного 31 липня 2015 року між ним та ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», належним чином засвідчену та видану Апеляційним судом Херсонської області копію рішення цього суду від 14 березня 2017 року
у справі №653/3116/16-ц, а також копію протоколу допиту свідка
від 15 серпня 2019 року, копію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 квітня 2019 року у справі №923/913/18 та копію ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 07 лютого
2019 року у справі № 766/2058/19, із яких вбачається, що ОСОБА_4
та ОСОБА_1 не мали документів, які засвідчують права,
що передаються, тому питання щодо виникнення у ОСОБА_1 прав нового кредитора у наведеному ним зобов`язанні є спірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Генічеського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 653/3116/16-ц із Генічеського районного суду Херсонської області, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність підстав для заміни сторони
у виконавчому провадженні та неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, які регулюють порядок правонаступництва кредитора. Також судами надано неправильну оцінку договору
про відступлення права вимоги від 08 листопада 2018 року, укладеного
між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , за яким було відступлено право вимоги грошових коштів від ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» у розмірі 3 224 234,50 грн за попереднім договором купівлі-продажу, який було укладено 31 липня 2015 року
між ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» та ОСОБА_2 . При цьому саме відступлена сума була стягнута з ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області
від 14 березня 2017 року у справі 653/3116/16-ц.
Посилається на правові висновки Верховного Суду України: від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12; від 25 вересня 2013 року у справі
№ 6-82цс13; від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, які не враховані судами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 442 ЦПК України.
Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником
у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні
з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (частина третя статті 442 ЦПК України).
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження
з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно
до положень глави 47 ЦК України.
Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор
у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно
із статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували
на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором
або законом.
У справі, яка переглядається, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження звернувся ОСОБА_1 , тобто заінтересована особа.
Підставою для заміни кредитора (стягувача) у виконавчому провадженні заявник посилався на укладення між ОСОБА_2 , в особі
ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 договору про відступлення права вимоги від 08 листопада 2018 року, за яким було відступлено право вимоги грошових коштів від ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» у розмірі 3 224 234,50 грн за попереднім договором купівлі-продажу частки
у статутному фонді, який було укладено 31 липня 2015 року
між ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» та ОСОБА_2 .
При цьому саме відступлена сума була стягнута з ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2017 року у справі 653/3116/16-ц.
Разом з цим, ОСОБА_2 , як первісний кредитор, заперечив наявність
у ОСОБА_1 прав нового кредитора у зобов`язанні ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія».
Так, у ході розгляду справи № 923/913/18 за заявою ОСОБА_2 ,
в інтересах якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності,
до боржника - ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», про відкриття провадження у справі про банкрутство, ОСОБА_2 12 листопада
2018 року подав до Господарського суду Херсонської області заяву, в якій зазначив, що він не уповноважував жодну особу на подання від свого імені заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому просив вжити заходи реагування на подання до суду завідомо підроблених документів начебто його представником.
20 листопада 2018 року ОСОБА_2 повідомив господарський суд
про припинення виданої на ім`я ОСОБА_4 довіреності.
Крім того, ОСОБА_2 оскаржив у апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2018 року
про задоволення його заяви кредитора та відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду
від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу від 13 грудня 2018 року скасовано та у відкритті провадження
у справі про банкрутство ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» за заявою кредитора ОСОБА_2 відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор
у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи,
які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою
для їх здійснення.
Залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції та змінюючи її мотивувальну частину, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції надав оригінал попереднього договору купівлі-продажу частки
у статутному фонді, укладеного 31 липня 2015 року між ним
та ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», належним чином засвідчені
копії судових рішень у справах: № 653/3116/16-ц, № 766/2058/19,
№ 923/913/18, із яких вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1
не мали документів, які засвідчують права, що передаються, а тому питання щодо виникнення у ОСОБА_1 прав нового кредитора
у наведеному ним зобов`язанні, є спірним.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4
чи ОСОБА_1 мали або мають документи,які засвідчують права,
що передаються, заявник таких доказів не подав, що в силу положень статей 12 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
У справі, яка переглядається, встановлено, що договір відступлення права вимоги фактично оспорюється первісним кредитором і на відповідні обставини посилається стягувач.
З урахуванням наведеного, змінюючи мотиви відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що право заявника, як нового кредитора, у спірних правовідносинах на час його звернення
до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні
не підтверджено належними доказами у розумінні статті 517 ЦК України
та оспорено первісним кредитором, а тому не може бути реалізовано
в порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції у незміненій частині судового рішення, у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,
а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Посилання касаційної скарги на відповідні судові рішення Верховного Суду України є безпідставними, оскільки у цих справах різні фактичні обставини щодо заміни сторони виконавчого провадження.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права й зводяться
до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,
і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 жовтня
2019 року у незміненій частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Ю. В. Черняк